Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2012 в 19:56, шпаргалка
Шпаргалки по Научному менеджменту
У підлітковому віці учіння залишається провідним видом діяльності., проте воно зазнає значних змін, відбувається подальша його перебудова, що характеризується зростанням його самостійності. Учбова діяльність підлітка характеризується вибірковою готовністю, підвищеною сприйнятливістю до навчання. Великим досягненням підлітка є його готовність до усіх виявів учбової діяльності, які роблять його дорослим у власних очах. Та проблема полягає у тому, що цю свою готовність він ще не вміє реалізувати, оскільки не оволодів способами виконання нових форм учбової діяльності.
На початку навчання в 5 класі в учнів спостерігається другий спад успішності, пов’язаний з переходом на предметну систему навчання. Підлітку важко адаптуватися до вимог кожного вчителя-предметника. А.М.Леонтьєв вказував, що нерідко у підлітків знижується і загальний інтерес до школи, відбувається “внутрішній відхід від школи”. Основна причина такого відходу полягає у несформованості учбової діяльності, що не дає можливості задовольнити актуальну потребу віку – потребу у самоствердженні.
Сформованою називається така учбова діяльність, коли учні, спонукаючись прямими мотивами самого учіння, можуть самостійно визначати учбові задачі, вибирати раціональні прийоми та способи їх розв’язування, контролювати та оцінювати свою роботу.
Багатша і складніша змістова, предметна сторона знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх набування. Зазнає якісних змін мотивація учіння підлітків. Структура мотивів учіння у підлітків ускладнюється, у них поєднуються широкі соціальні мотиви(усвідомлення обов’язку, прагнення зберегти почесне місце у сім’ї, класі, усвідомлення ролі знань у підготовці до майбутньої трудової діяльності) із власне пізнавальними особистими мотивами (прагнення пізнати щось невідоме, уникнути покарання за невиконання домашніх завдань).
Формування мотивів учіння безпосередньо пов’язані із задоволенням домінуючих потреб віку, зокрема пізнавальної потреби. При умові її задоволення у підлітка формується стійкі пізнавальні інтереси, які визначають його позитивне ставлення до навчальних предметів. Незадоволення пізнавальної потреби породжує у підлітка не лише байдужість, апатію, але й негативне ставлення до нецікавих предметів.
Усвідомлення підлітком життєвої значущості знань є важливим мотивом їх учбової діяльності. Для підлітка дуже важливо усвідомити, осмислити значення знань для розвитку їх особистості. Позитивним є те, що знову зростає престиж знань Пізнавальні і соціальні мотиви учіння підлітків розвиваються в єдності.
У підлітковому віці розширюється зміст поняття “учіння”, що зумовлено самостійним набуттям знань, які виходять за межі навчальної програми. Учіння набуває особистісного смислу і перетворюється у самоосвіту.
Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У підлітків формуються вищі довільні її форми.
32. Загальна характеристика старшого шкільного віку та особливості управління навчанням у цьому віці.
Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.
Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.
В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.
Учбово-професійна а діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов’язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.
Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер. Мотиваційна сфера учіння включає в себе: - мотиви пов’язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою); - широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості); - інтерес до змісту і процесу навчання.
Старшокласники добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.
Мотивами навчання старшокласники можуть виступати: 1. Інтерес до загальної позитивної успішності, який пов’язаний з бажанням успішно закінчити школу чи розширити свою обізнаність і виявляється в однаковому інтересі до всіх дисциплін, які викладаються в школі. 2. Поєднання загального інтересу з вибірковим інтересом до того чи іншого навчального предмета, що стосується обраної спеціальності або з яких доведеться складати вступний іспит до вузу.
33. Загальна характеристика студентського віку та особливості управління навчання в цьому віці.
У більшості випадків саме студентський період стає визначальним у житті людини, оскільки саме на цьому етапі життя особистість зазнає значних змін у власному розвитку та становленні як цілісної,свідомої, зрілої людини – повноцінного члена суспільства, громадянина своєї держави. Сааме тому актуальним стає питання врахування викладачами вищої школи особливостей студентського віку з метою оптимізації процесу становлення цілісної, гармонійної особистості, ефективного входження та функціонування її у системі суспільних взаємовідносин в цілому та оптимізації навчального процесу зокрема. Студентський вік – це період становлення і стабілізації характеру, найбільш активного розвитку етичних і естетичих відчуттів, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових та ін. Саме у цей період виявляється «економічна активність», під якою демографи розуміють включення людини у самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії. Студентські роки також відрізняються інтенсивними перетворенням мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, формуванням спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією, тому саме цей вік стає центральним періодом становлення характеру та інтелекту. Взагалі, студентській вік характеризується досягненням найвищих, «пікових» результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку. Студентський вік (17 – 23 роки) охоплює і пізньодитячий, юнацький період, і частину дорослого етапу в розвитку і становленні людини і характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвитку. Різнобічний розгляд та вивчення викладачами вищої школи особливостей даного віку дає змогу у більшій мірі розкрити якості та можливості студента, дослідити його вікові та особистісні особливості та врахувати їх у навчальному процесі.
Якщо вивчати студента як особистість, то вік 18 – 20 років – це період найбільш активного розвитку моральних та естетичних почуттів, становлення та стабілізації характеру та, що найважливіше, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових та ін. Із цим періодом пов’язаний початок “економічної активності”, під якою демографи розуміють включення людини у самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення власної сім’ї.
Факт вступу до вищого навчального закладу зміцнює віру молодої людини у власні сили та здібності, породжує надію на повнокровне та цікаве життя.
34. Загальна характеристика дорослого віку та особливості управління навчанням в цьому віці.
Доро́слий — людина, яка досягла певного віку, та у відношенні до якої є підстави вважати, що вона має тілесну та ментальну зрілість. Доросла особа має ті необхідні знання та вміння, які дозволяють їй приймати рішення, важливі на його життєвому шляху.
У сучасній науці про освіту розрізняють два принципових підходи: педагогічний, котрий більшості відомий по школі і вузові, і андрагогічний, що більше знайомий слухачам системи підвищення кваліфікації.
Уявлення про елементи педагогічної системи і її забезпечення дозволяє дорослій людині свідомо вибирати і вибудовувати свою власну траєкторію навчання, виступаючи при цьому активним учасником освітнього процесу. Саме це принципово відрізняє педагогічний і андрагогічний підходи до процесів навчання.
Андрагогіка тим часом передбачає: - звертання з учнем як з дорослим, як з колегою вчителя, як з людиною, що привносить у процес навчання істотну
частку свого попереднього досвіду навчання; - обговорення з учнем навчального плану і приступність учителя як консультанта в навчальному процесі; - визначення результату навчання, погодженого з учнем, взаємини з яким учитель будує на основі співробітництва і взаємного обміну ідеями.
Р.М. Сміт наприклад, виділяє шість аспектів навчання дорослих.
Навчання: 1) відбувається протягом усього ; 2) це природний і особистісний процес; 3) містить у собі зміни в людині, що навчається; 4) зв'язано з розвитком особистості; 5) зв'язано з досвідом людини і його діяльністю; 6) у навчання є також своя інтуїтивна сторона, тобто воно може проходити частково і на підсвідомому рівні.
С.И. Змєєв описує наступні особливості андрагогіки: 1. Дорослому належить ведуча роль у процесі навчання. 2. Доросла людина прагне до самостійності, самореалізації, самоуправлінню у всіх сферах життя, у тому числі й у навчальній діяльності. 3. Дорослий має досвід, що може бути використаний як при його навчанні, так і при навчанні колег. 4. Доросла людина навчається для рішення важливої життєвої проблеми і досягнення конкретної мети. 5. Дорослий розраховує на негайне застосування результатів навчання. 6. У дорослого багато обмежень у навчанні (соціальні, тимчасові, фінансові, професійні й ін.). 7. Процес навчання дорослої людини організований у виді спільної діяльності того, кого навчають, і того, хто навчає.
4. Навчальний менеджмент
Навчальний (педагогічний) менеджмент – особлива галузь педагогіки, яка займається дослідженням управлінського аспекту та функцій управлінської праці вчителя.
Вимоги до вчителя як менеджера освіти: ● педагогічне керівництво (керувати взаємодією з учнями) ●громадське виховання учня ● управління навчально-виховним процесом ●адміністративні і фінансово-господарські функції ● вчительські функції.
Кваліфікаційні норми викладача: - знання предмета викладання -знання методики викладання - знання цілей, змісту, принципів освіти - знання тенденцій освіти -знання норм і законодавчих актів - знання Інд-псих.властивостей учнів - повинен мати певні ціннісні орієнтації, творче спрямовання в педагогічній діяльності - володіти культурою спілкування, різними формами, засобами, способами спілкування - вміння застосовувати свої педагогічні знання у професійній діяльності.
25. Умови навчання та їх класифікація
Навчальна діяльність – це вид діяльності, метою якої є набуття людиною знань, навичок та вмінь. Навчання може бути організованим і здійснюватись в спеціальних освітніх закладах, а може бути неорганізованим і відбуватись поряд з іншими видами діяльності.Важливою умовою навчальної діяльності є готовність і підготовленість учня до навчання. Готовність учня до навчання полягає в його психічній готовності до цього, у бажанні та вмінні навчатися, у наявності у нього необхідного для цього розвитку. Вміння навчатися виявляється в тому, що учень розуміє пояснення вчителя й керується ними при виконанні завдань, самостійно виконує ці завдання, контролює себе відповідно до вказівок вчителя і правил, а не за тим, як виконав завдання хтось інший. Підготовленість учня до навчання виявляється в конкретних знаннях, уміннях і навичках, потрібних для засвоєння навчального матеріалу.Навчальна діяльність учня потребує від нього організованість та дисципліну, щоденної систематизованої роботи. Засвоєння учнями знань залежить від їх активності у навчанні.Отже, навчальна діяльність – це активна цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством з метою підготовки учнів до майбутньої самостійної трудової діяльності