Научный менеджмент

систематизації – мислительна діяльність щодо встановлення віддалених зв’язків між поняттями, реченнями і т.п., в процесі якої вони організуються в певну систему;

конкретизації – застосування знань в практичних ситуаціях, пов’язаних з переходом від абстрактного до конкретного;

варіювання – зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів і т.п. при постійних суттєвих;

доведення – логічне розмірковування;

робити висновки – поступове спрощення теоретичного або приктичного виразу з метою одержання наперед відомого його виду;

пояснення – акцентування думки на найважливіших моментах (зв’язках) під час вивчення навчального матеріалу;

класифікація – розподіл понять на взаємопов’язані класи за суттєвими ознаками;

аналізу – вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

синтезу – поєднання, складання частин (дія, зворотна аналізу);

порівняння – виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

абстракціонування – виділення суттєвих ознак понять відкиданням несуттєвих;

узагальнення – виділення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять.

Реалізація освітньої, виховної і розвиваючої функцій на уроках здійснюється шляхом: а) використання змісту навчального матеріалу; б) підбору форм, методів і прийомів навчання; в) організацією порядку і дисципліни на уроці; г) використання оцінки; д) самою особою вчителя, його поведінкою, ставленням до учнів.

37. Управління і навчання. Прийняття управлінських рішень у навчальній діяльності.

Багато спеціалістів в галузі педагогічної психології зауважують, що процес навчання є недостатньо керований. Це – справедливе зауваження. Керованим можна вважати таке навчання, при якому контролюється кожний крок кожного учня, коли вчитель неперервно одержує інформацію, як кожен учень на кожному етапі уроку засвоює знання або оволодіває вміннями і навичками. По суті вчитель, як правило, має тільки саме загальне уявлення про те, як засвоюється матеріал, у викладанні він орієнтується в основному на міфічного середнього учня, а не на індивідуальні можливості кожного.
      Управління процесом, де наявний контроль не тільки за кінцевим результатом, але й за процесом виконання роботи, здійснюється за такою загальною схемою:
        1. Вказується мета управління.

2.      Встановлюється початковий (вихідний) рівень процесу управління.

3.      Визначається програма впливів.

4.      Забезпечується одержання інформації про стан управління в кожний його момент (наявність зворотного зв’язку).

5.      Проходить переробка інформації, яку одержують по системі зворотного зв’язку, намічаються і реалізуються корегуючі впливи.

Всяка людська дія може розглядатись як мікросхема процесу управління («управляючий орган» – орієнтовна частина дії, «робочий орган» – виконавча частина дії, «слідкуючий і порівнюючий механізм» – контролююча частина дії).

Навчальна діяльність  - це складний процес, яки не можливий без управління. Кожного дня чи то учитель, чи то викладач приймає безліч управлінських рішень щодо учнів, уроків, проведення уроків чи певних заходів. Навчальний заклад  - це така сама організація, у якій потрібний точний механізм виконання навчального плану. Адже саме від управлінських рішень залежить яким аме чином учень отримає певні знання, певний досві.

1. Актуальність психолого-педагогічної підготовки.

Студенти галузевих університетів в процесі навчання за основним напрямом мають можливість водночас отримати другу професію, наприклад, викладача економіки. Ця можливість може бути реалізована традиційно – доповненням навчального плану предметами психолого – педагогічного циклу педагогічних інститутів (педагогіка, загальна та вікова психологія, методика викладання шкільного курсу певного предмета тощо). Однак, як свідчить досвід підготовки студентів класичних університетів до викладацької діяльності, їх мотивація на цьому шляху не є достатньою.

Одним з можливих варіантів удосконалення педагогічної підготовки студентів галузевих університетів може бути зміна уявлень про її місію. Педагогічна підготовка в університеті розглядається не тільки і не стільки як підготовка вчителів, викладачів, скільки як шлях гуманізації суспільства, бо її зміст і становить сутність гуманізації освіти.

Реалізацію такої місії педагогічної підготовки студентів галузевих університетів забезпечить дотримання основних принципів: бінарності навчальних цілей, ступневості змісту предметного пізнання та технологічності підготовки.

Принцип бінарності навчальних цілей означає, що засвоєння дисциплін психолого – педагогічного циклу має закласти психолого – педагогічну базу майбутньої професійної діяльності в сфері економіки та забезпечити необхідну і достатню підготовку до професійної діяльності як викладача економіки.  Підставою для реалізації цього принципу є спорідненість структури психолого – педагогічних завдань економіки і менеджменту та викладання. Психолого – педагогічний аспект є одним із провідних у діяльності б/я менеджера, оскільки «уміння вчити» розглядається як основа діяльності менеджера. Отже, реалізація принципу бінарності забезпечує як фундаменталізацію підготовки економістів завдяки знанням з педагогіки і психології, так і підготовку їх до викладання знань з економіки.

Принцип ступневості змісту предметного пізнання реалізується на основі співвідношення «загальне – особливе - часткове». До «загального» віднесені психологічні аспекти б/я діяльності. «Особливе» - це психолого – педагогічні аспекти діяльності фахівця – економіста та викладача як менеджерів, які планують, організовують, мотивують, контролюють ту чи іншу діяльність різних суб’єктів. «Частковим» за цих умов стають такі дидактичні, методичні та інші виховні аспекти діяльності навчального процесу, як викладання та учіння.

Принцип технологічної підготовки ґрунтується на уявленні про технологію як поєднання кваліфікованих навичок і вмінь, засобів, методів, відповідних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень в інформації, в предметах, у людях.

Ці принципи здійснюються у навчальних планах через цикл дисциплін з психолого – педагогічної підготовки бакалаврів економіки та розкриваються у відповідних формах і методах навчання.

Саме такий підхід надає реальні можливості для підвищення рівня фундаментальної підготовки економістів (психолого – педагогічний аспект) та закладає основи підготовки їх до діяльності як викладачів економіки.

9. Психологічні засоби діяльності.

Діяльність - одна з основних категорій психологічної науки. Предметом психології є саме цілісна діяльність суб'єкта в різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку.

Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.

Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга - до упредметнення образу

Саме предметність є конституціональною характеристикою діяльності: спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб'єктивним продуктом.

Загальну психологічну структуру діяльності характеризують також, крім названих вище складових цілей, засоби діяльності. В ній можна вирізнити:

• суб'єкт діяльності;

• процес діяльності;

• предмет діяльності;

• умови діяльності;

• продукт діяльності.

Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен із цих видів визначається своїми мотивами, цілями й засобами.