Оцінка конкурентоспроможності та удосконалення системи управління підприємства КСП “Ізюмська інкубаторна станція”

Конкурентноздатний товар, як правило, може виробляти тільки конкурентноспроможне підприємство, а для такого підприємства потрібні певні умови, які характеризуються як конкурентоспроможність країни. Ця нерозривний ланцюжок взаємозалежності давно помічена і уважно вивчається.

Таким чином, конкурентоспроможність з точки зору споживача, - це більш висока в порівнянні з аналогами-замінниками співвідношення сучасних якісних характеристик товару і витрат на його придбання та споживання при їх відповідності вимогам певного сегмента. С точки зору виробника конкурентоспроможність продукції - це досягнення безумовної рентабельності у своїй діяльності і створення позитивного іміджу у своїх споживачів.

1.2. Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів та показники конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду факторів, що впливають на те, яким товарам віддають перевагу покупці, і цим визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори можна вважати компонентами (складовими) конкурентоспроможності і розділити на три групи: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові чинники.

Фактор конкурентноздатності - безпосередня причина, наявність якої необхідна і достатня для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції та встановлення факторів, що підвищують конкурентноздатність, так званий факторний аналіз, - важливий момент у діяльності підприємств - виробників і підприємств-продавців. Факторний аналіз є частиною загальної схеми оцінки конкурентноздатності, яка проводиться при освоєнні нової продукції.

Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції/послуги. Ці компоненти залежать від: продуктивності та інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомісткої продукції та ін

Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають:

- кон'юнктуру ринку (гостроту конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу);

- наданий сервіс (наявність дилерської - дистриб'юторської пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту та інших послуг, що надаються);

- рекламу (наявність і дієвість реклами і інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту);

- імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни).

Нормативно-правові чинники відображають вимоги технічної, екологічної та іншої (можливо, морально-етичної) безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги (патентної чистоти і патентного захисту). У випадку невідповідності товару діючим в розглянутий період на даному ринку нормам і вимогам стандартів та законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Тому оцінка цієї групи факторів і компонент за допомогою коефіцієнта відповідності нормативам позбавлена сенсу. Дані фактори вступають як обмеження, обов'язкові до виконання.

Ці фактори визначальним чином впливають на конкурентоспроможність продукції (послуг). Отже, конкурентоспроможність залежить від розглянутих вище факторів. Визначити характер цієї залежності і виразити її кількісно важко, однак її наявність є стимулом для пошуку шляхів оцінки та підвищення конкурентоспроможності. Більше всього для цієї мети підходять експертні методи. При цьому доцільно вивчати вплив зазначених факторів на якості товарів [2,12].

Конкурентоспроможність товарів більш повно розкривається через систему її показників. Вони являють собою сукупність критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності виробів. Основою для побудови системи показників конкурентоспроможності є аналіз взаємодії потреби і товару, в ході якого здійснюється їх порівняння та виявляється ступінь відповідності один одному. Сумарний корисний ефект кожного товару по суті представляє похідну декількох чинників, найважливішим з яких є якість виробу. Саме воно є найважливішим критерієм успіху товарів в конкурентній боротьбі на ринку [7].

Для оцінки рівня конкурентоспроможності застосовують схему одиничних, групових (зведених, узагальнених, комплексних) та інтегральних показників. В основі розрахунку одиничних, комплексних та інтегральних показників - параметри, що характеризують конкурентоспроможність продукції, які поділяються на: технічні, економічні та організаційно-комерційні [3].

Технічні показники характеризують технічне вдосконалення продукції, під яким розуміється сукупність найбільш істотних властивостей продукції, що визначають її якість і характеризують науково-технічні досягнення у розвитку даного виду продукції. Технічні показники включають класифікаційні та оціночні.

Класифікаційні показники характеризують призначення та область застосування даного виду продукції. Значення цих показників дозволяє віднести зразки, що є на світовому ринку, до групи аналогів оцінюваної продукції. Для зіставлення оцінюваного та базового зразків вони не використовуються.

Оціночні показники кількісно характеризують ті властивості, які утворюють якість товару. Вони використовуються для нормування вимог до якості та порівняння різних зразків товарів, віднесених до одного класу за класифікаційним показниками.

За роллю, що виконується при оцінці конкурентоспроможності, оціночні показники поділяють на дві групи: регламентовані і порівняльних.

Особливу групу оціночних показників складають регламентовані показники. Вони характеризують патентну чистоту товарів вимоги їх сертифікації та відповідності міжнародним національним та регіональним стандартам та законодавству. При плануванні виходу на ринок у першу чергу слід отримати інформацію по затвердженим в законодавчому порядку або прийнятим в торговій практиці стандартам якості і врахувати їх в роботі щодо вдосконалення продукту. Особливій жорсткості підлягають в даний час в більшості країн стандарти якості, що забезпечують екологічну чистоту, високу ступінь уніфікації продукції, заходи безпеки і захисту здоров'я людини.

До регламентованних слід віднести також показники взаємозамінності і сумісності. Вони характеризують насиченість товару стандартними уніфікованими й оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

З позицій конкретного споживача найважливіше значення в оцінці конкурентоспроможності мають зіставлення функціональних, ергономічних та естетичних показників, а також надійності в споживанні [18].

Функціональні показники визначають, яку основну потребу і яким саме способом задовольняє товар як предмет споживання на відміну від інших товарів, які створюються на ринку. Вони характеризують корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і прогресивного закладаються в неї технічних рішень. Чим вище значення функціональних показників, тим повніше виріб задовольняє потреби людини. Номенклатура цих показників для різних товарів неоднакова. Вона визначається їх призначенням.

Виконання виробом споживчих функцій багато в чому залежить від його конструктивно-технічного рівня, вихідних матеріалів та якості виготовлення.

Показники надійності товарів в споживанні близькі до функціональних, тому що визначають, як виконує предмет споживання свою функцію протягом терміну експлуатації, зберігаються чи основні параметри його функціонування в часі і в межах, що відповідають заданим умовам споживання. Надійність - це якість, розгорнуте в часі. Часовий фактор експлуатації товару відіграє суттєву роль для споживача, бо дозволяє, з одного боку, більше отримувати корисний ефект від вироби, а з іншого - істотно заощаджує час і кошти, пов'язані з ремонтом або заміною виробу.

Будучи складною властивістю, надійність характеризується чотирма показниками - безпекою, довговічністю, ремонтопридатністю та ступінню зберігання. Для складних побутових машин і приладів мають значення всі групи показників. Для предметів споживання, що не виконують технічно складних функцій, а також виробів, що не підлягають ремонту, в якості основних показників надійності служать показники довговічності та ступінню зберігання.

Ергономічні показники забезпечують зручність і комфорт експлуатації виробів в системі "людина-середовище-виріб", оптимізацію фізичного та психічного навантаження на людину, пов'язаного з отриманням корисного ефекту. До групи ергономічних показників відносяться наступні підгрупи показників: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, а також психологічні.

Гігієнічні показники характеризують умови, які при експлуатації виробів впливають на організм і працездатність людини (освітленість і запиленість приміщення, температура і вологість повітря, гігроскопічності, вібрація та ін.)

Антропометричні показники характеризують відповідність конструкції виробу та його елементів формі та масу тіла людини, що забезпечує зручність користування виробом і раціональне витрачання енергії людини в системі "людина-виріб-середовище".

Фізіологічні та психофізіологічні показники визначають відповідність виробу силовим, швидкісним, енергетичним, нюховими і смаковими можливостям людини.

Психологічні показники характеризують відповідність виробу можливостям сприйняття і переробки інформації, а також закріплення і знову формуються навички (відповідність вироби сприйняттю, мисленню і пам'яті людини). Вони враховують легкість освоєння споживачем функціональних можливостей товару та алгоритми керуючих дій, швидкість вироблення навичок (способів) взаємодії з товаром та ін

Естетичні показники характеризують спроможність виробів виражати в чуттєво сприймаємо ознаках форми свою суспільну цінність (соціально-культурну значимість, ступінь доцільності, корисності, раціональності та ін.). Вони визначають естетичну цінність продукції і здатність задовольняти естетичні потреби людини. Естетичні показники можуть по-різному проявлятися в залежності від естетичних смаків споживачів, пануючих естетичних норм, умови навколишнього середовища, що склалася суспільної ситуації використання вироби. Ці показники змінюються у часі: то, що визнавалося гарним вчора, сьогодні може виявитися некрасивим. Особливо це притаманне предметам одягу та взуття, мода на які змінюється кожен сезон, а нерідко і по кілька разів за сезон.

До естетичних показників відносяться художня виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду.

Завдяки науково-технічної революції з її гігантськими можливостями підвищення споживчих властивостей продукції формує сприятливі умови для використання нецінових факторів конкурентоспроможності. Оскільки витрати покупця включаються тільки в оплату товару по продажній ціні, перевага за ціною далеко не завжди зумовлює перевагу одного постачальника над іншим, навіть у разі ідентичного якості конкуруючих продуктів. Отже, в процесі конкуренції ціна товару впливає на його ринковий успіх в тій мірі, в якій її відмінність від ціни товару-аналога не компенсується різниці, між іншими витратами покупця, пов'язаними з придбанням та використанням продукції. Тому при аналізі економічних показників конкурентоспроможності повинні розглядатися не тільки ціни аналізованого і конкуруючого товарів, але й всі інші витрати споживача [17].

Показник сукупних витрат споживача отримав назву ціни задоволення потреб або ціни споживання, що є найважливішим з нецінових факторів конкурентоспроможності в умовах ринку. До економічних показників, що визначає конкурентоспроможність товарів, відносяться повні витрати споживача (одноразові витрати) і витрати, пов'язані з їх експлуатацією (експлуатаційні або поточні) .

Одноразові витрати являють собою постійну складову ціни споживання. В загальному вигляді вони включають: витрати на придбання (ціна товару); витрати на транспортування товару до місця використання; вартість установки, монтажу, приведення в працездатний стан.

Поточні (експлуатаційні) витрати є змінною складовою ціни споживання. Вони включають: витрати на експлуатацію (паливо, енергія, хімчистка, придбання основних і допоміжних матеріалів), витрати на ремонт та придбання запасних частин, витрати на післягарантійне технічне обслуговування, податки, страхові внески, витрати на експлуатацію виробу після вироблення ресурсу.

Склад і структура ціни споживання визначаються призначенням вироби, рівнем якості, соціально-економічним становищем споживача, наявністю послуг та іншими факторами. Поряд з вищеназваними складовими в структуру витрат можуть включатися й інші елементи, що характеризують індивідуальні особливості товару. Ціна споживання залежить також від тривалості життєвого циклу товару у споживача: чим довше він експлуатується, тим більші експлуатаційні витрати і тим нижче частка початкової ціни в загальній сумі витрат. Оскільки ціна споживання має змінну і постійну складові, необхідно враховувати терміни експлуатації товарів. Період, за який досягається оптимальний рівень ціни споживання при нормальній інтенсивності експлуатації, називається економічним ресурсом виробу. З його закінченням споживач повинен припинити використання даного товару і замінити його новим або провести ремонт, тобто відновити в тій чи іншій мірі економічний ресурс.