Міністр:

      1) керує Міністерством, несе персональну  відповідальність перед Кабінетом  Міністрів України за розроблення  і реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, виконання МОЗ своїх завдань і функцій;

      2) спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи МОЗ та шляхи досягнення поставлених цілей;

      3) вносить в установленому порядку  Прем'єр-міністрові України подання  про призначення на посаду  і звільнення з посади заступників  Міністра, керівників та заступників  керівників центральних органів  виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується через Міністра;

      4) погоджує проекти законів України,  актів Президента України та  Кабінету Міністрів України з  питань, що належать до сфери  діяльності Міністерства;

      5) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є МОЗ;

      6) затверджує програми і плани  роботи МОЗ, розглядає та затверджує  звіт про їх виконання; 

      7) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МОЗ;

      8) підписує накази МОЗ; 

      9) подає Кабінету Міністрів України  пропозиції щодо утворення, реорганізації,  ліквідації у складі МОЗ урядових  органів державного управління;

      10) вносить в установленому порядку Кабінетові Міністрів України подання про призначення на посаду та звільнення з посади керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Міністерства;

      11) затверджує за поданням керівників  урядових органів державного  управління, що діють у складі Міністерства, та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України граничну чисельність працівників, а також погоджує структуру, штатний розпис та кошторис зазначених органів;

      12) порушує в установленому порядку  питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників;

      13) вносить у встановленому порядку  подання щодо відзначення державними  нагородами України працівників  МОЗ; 

      14) призначає на посади та звільняє  з посад працівників центрального  апарату Міністерства, у тому числі керівників самостійних структурних підрозділів Міністерства за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України;

      15) приймає за погодженням з Віце-прем'єр-міністром  України рішення про утворення,  реорганізацію, ліквідацію територіальних  органів Міністерства, призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку їх керівників, а також затверджує положення про зазначені органи;

      16) укладає та розриває за погодженням  з Віце-прем'єр-міністром України  відповідно до законодавства  контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

      17) здійснює інші повноваження відповідно  до законодавства України [12, С. 50-51].

      Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОЗ, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та питань розвитку галузі у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра (за посадою), а також керівних працівників його структурних підрозділів. У разі потреби до складу колегії МОЗ можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОЗ.

      У складі МОЗ Кабінетом Міністрів  України можуть бути утворені урядові  органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

      Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку медичної науки, обговорення найважливіших  програм з питань охорони здоров'я  в Міністерстві можуть утворюватися вчена медична рада, інші консультативні та дорадчі органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.

      МОЗ здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

      Гранична  чисельність працівників МОЗ затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрального апарату Міністерства затверджує Міністр за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України. Положення про структурні підрозділи центрального апарату Міністерства затверджує Міністр. Штатний розпис і кошторис МОЗ затверджує Міністр за погодженням з Мінфіном. Положення про структурні підрозділи центрального апарату МОЗ затверджує Міністр.

      МОЗ є юридичною особою, має самостійний  баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Розділ  ІІІ. ОЦІНКА І НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

  3.1. Оцінка діяльності служб охорони здоров’я

      На  показники здоров'я населення  значною мірою впливають соціально-економічні чинники, екологія, спосіб життя, а також доступність та рівень медичної допомоги. За період з 2000 по 2005 рік розмір фінансування сфери охорони здоров'я зріс більш як удвічі (2000 рік - 4,8 млрд грн; 2005 рік - 12,6 млрд грн)! Чи відчули це збільшення громадяни України з точки зору поліпшення доступності та якості медичної допомоги чи медичні працівники з точки зору підвищення рівня оплати праці та поліпшення умов роботи? Можна впевнено сказати: ні!

      Зростання вартості лікування та збільшення неофіційних платежів зробили медичну допомогу недоступною для широких верств населення.

      На  сьогодні ми маємо найбільшу мережу медичних закладів охорони здоров'я  в Європі, найбільшу кількість  лікарів. Чи задоволені громадяни України станом справ у системі, що покликана забезпечувати збереження та відновлення найдорожчого їхнього надбання - здоров'я? Чи здатна система, яка "відстала" від інших суспільно важливих сфер держави на 15 років і формально "залишилася" в Радянському Союзі, задовольняти потребу в здоров'ї громадян України в нових ринкових умовах, побудованих на принципах прозорості, економічної ефективності та якості? Відповідь незадовільна.

      В Українському інституті громадського здоров'я розроблена методика рейтингової  оцінки діяльності органів управління охорони здоров'я. Вона передбачає отримання відповідної статистичної інформації щоквартально, а деяких показників - щомісячно. Міністерство охорони здоров'я впровадило методику рейтингової оцінки в діяльність органів управління галуззю.

      Відповідно  до Постанови Кабінету Міністрів  України "Про моніторинг стану  здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я" №1907 від 28.12.2000 інститут Громадського здоров’я працює над вдосконаленням методики оцінки основних індикативних показників. За показниками обласних управлінь охорони здоров'я підготовлені матеріали про підсумки їх діяльності.

      Ефективність  медичної допомоги в полі ринкових відношень, може характеризуватися ієрархічною системою показників, що відображають визначені основні “місії” маркетингу медичних послуг, до яких варто віднести дві взаємно доповнюючих і в той час суперечливі:

      •гуманітарна  місія охорони здоров'я;

      •виробнича  місія охорони здоров'я [3, С. 11-15].

      Співвіднесення  категорій “ефективність/неефективність” з гуманітарною місією медицини представляється не цілком коректним: у кращому випадку поняття “ефективність/неефективність” у цих рамках не повинні наповнятися класичним змістом категорії “ефективність”, як її прийнято розуміти у виробничій сфері.

      Сутністю  ефективності будь-якого виробництва  при інших рівних, як відомо, є  економічні характеристики. Саме змішання економічних характеристик виробничої місії охорони здоров'я з оцінками її гуманітарних задач – основне  протиріччя в нескінченних суперечках прихильників і супротивників системи, що вводиться, Обов’язкового Медичного Страхування (ОМС), що спирається, як відомо на ринкові, фінансово-кредитні відносини.

      У виробничій діяльності системи ОМС такі критерії, як ефективність / неефективність, у першу чергу, орієнтовані на потрібну кількість медичних послуг і відповідний попит медичних процедур. Саме необхідний обсяг і якість медичної допомоги є своєрідним мірилом, крапкою відліку для опису характеристик визначаючих ефективність окремої складової або системи в цілому.

      Як  би не хотілося практикам охорони  здоров'я і їхнім опонентам, але на сучасному етапі розвитку суспільства представляється малоймовірним охарактеризувати ефективність якої-небудь територіальної системи ОМС єдиним формалізованим інтегрованим показником. У цьому змісті ефективність охорони здоров'я і, зокрема, у формі обов'язкового медичного страхування, як маркетингової системи по задоволенню попиту на медичні процедури, не може бути визначена однозначно.

      Підтвердженням багаторівневого підходу до оцінок ефективності окремих складових системи ОМС є широкий спектр пропонованих методик і показників, використовуваних і рекомендованих окремих авторів для оцінки діяльності системи і її складових.

      Так ефективність нормативної бази галузі може описуватися системою натуральних, вартісних і відносних показників, що характеризують результати, як медичної професійної роботи, так і господарської діяльності в охороні здоров'я [3].

      В оцінках ефективності використання бази лікувальних заснувань з визначеним успіхом можуть бути застосовані традиційні методи: адекватність потужності ЛПЗ в системі ОМС для стаціонарів оцінюється функцією ліжка, для поліклінік – кількістю відвідувань пацієнтів (клієнтів) в одиницю часу [11, С. 36-40].

      Пропонуються методики оцінки економічна ефективність використання медичного устаткування.

      Аналіз  матеріалів статистичної звітності  ОМС дозволяє деякою мірою характеризувати  адекватність обсягів фінансування потребам у медичних послугах, визначати  обсяг і якість медичного обслуговування, тобто ступінь виконання програми ОМС, цільове використання коштів [14, С.5-9].

      Ступінь ефективності надання (продажу) медичних послуг може характеризуватися розпланованими як по визначенню так і по глибині  системами бальних оцінок. Так оцінка наданої медичної допомоги за даними, відображеним у Реєстрах медичних послуг, можлива за методикою бальної оцінки [4, С.12-15]. Фінансова діяльність лікувального заснування може, зокрема, характеризуватися індексом фінансової еластичності [11, С. 60-63].

      Економічна  доцільність комерційного маркетингу медичних послуг може характеризуватися  з рівнем максимального доходу (прибули). У цьому змісті лікувально- профілактичні  заснування однозначно орієнтовані  на споживача, тобто як правило, на обслуговування економічно прибуткових сегментів ринку [6].

      На  прикладах приватних питань впровадження інформаційних технологій і автоматизованих  систем у діяльність суб'єктів системи  ОМС представляється аналіз економічної  ефективності /неефективності таких  інновацій, і в окремих випадках улаштовується збитковість їх на сучасному етапі становлення системи ОМС [13, С. 41-54].

      Визначені методики статистичної оцінки діяльності страхових медичних організацій  дозволяють одержувати усереднені дані по ряду компаній, указують місце кожної такої компанії в ряді інших і з визначеною часткою вірогідності дають інтегровану картину справ в області страхування населення.