Організація діяльності керівника та вплив стилю керівництва на результати роботи організації

- залежність від майбутніх завдань (чи містять вони творчі або новаторські елементи, ступінь сформульованості, наявність досвіду їх вирішення, вирішуються вони планово або як раптово виникаючі, чи повинні виконуватися індивідуально або в групі, тиск термінів);

- організаційні умови (ступінь жорсткості оргструктури, централізоване і децентралізоване вирішення завдань, кількість інстанцій прийняття рішення, чіткість інформації, ступінь контролю);

- умови навколишнього середовища (ступінь стабільності, умови матеріального забезпечення, соціальна безпека, панівні суспільні цінності і структури).

Оптимальним може бути динамічний стиль, мінливий по зміні ситуацій та об'єктів керівництва. Хороший керівник повинен володіти різними стилями керівництва і знати, за яких обставин і у відношенні яких підлеглих той чи інший стиль керівництва найбільш доцільний.

Тим не менш, основою оптимального стилю керівництва повинен стати  демократичний стиль, для якого характерні єдність теорії та практики управління, тісний зв'язок з персоналом організації, почуття відповідальності перед суспільством, вміння контактувати з різними людьми, шанобливе ставлення до підлеглих, постійна турбота про них.

Індивідуальний стиль керівництва, що базується на демократичному стилі, який перетворюється в гострих ситуаціях в авторитарний, а по відношенню до творчих особистостей високої кваліфікації - в ліберальний, може вважатися оптимальним стилем керівництва.

При оцінці індивідуального стилю керівництва особливе значення надається здібності керівника добиватися взаєморозуміння з працівниками різного віку, статі, різних професій, різної освіти, сімейного стану, темпераменту, кваліфікації; цінується також уміння керівника переконати людей, надихнути на виконання навіть неприємних для них доручень, захопити їх, допомогти їм замінити звичний спосіб дій новим, більш раціональним, більш ефективним, допомогти вступити в контакт. 
Ефективний індивідуальний стиль керівництва активно сприяє згуртуванню колективу. Нерідко вважають, що основне завдання керівника - виконання виробничого плану. Тим часом навіть найкращий керівник не зможе виконати такий план без працездатного, згуртованого колективу. Правильніше вважати, що основним завданням керівника є не лише виконання плану, а й створення колективу, здатного виконувати високі завдання.

Формуванню правильного індивідуального стилю буде сприяти дотримання наступних принципів:

1. Зворотні зв'язки. Підлеглі, як правило, прагнуть дізнатися оцінку виконаної ними роботи безпосередньо від свого керівника. На думку психологів, такі зворотні зв'язки є ключовим моментом в процесі праці. Керівник зобов'язаний уміти вчасно і точно оцінити роботу підлеглих.

2. Визначення свободи дій підлеглого. Знаючи характер своїх підлеглих, керівник повинен у кожному окремому випадку вирішити, як зробити роботу співробітника більш ефективною - дати йому деяку свободу дій або вказати, щоб він робив тільки те, що наказано.
3. Враховувати ставлення підлеглого до роботи. Керівник, тверезо оцінює роль роботи в житті людей, не перебільшуючи і не применшуючи її, допомагає своїм підлеглим виробити правильну психологічну орієнтацію, встановити школу життєвих цінностей, чітко визначити місце роботи в їхньому житті.
4. Орієнтація на кінцеві результати роботи. Важливо не створити у людей уявлення, що сам процес праці не має ніякої цінності. Досвідчений керівник, оцінюючи роботу підлеглих, бере до уваги як сам результат, так і елемент трудового змагання.
5. Підвищення по службі. Керівник повинен вселяти підлеглим, що кращий шлях зробити кар'єру - це добре виконувати свої сьогоднішні повсякденні обов'язки, доповнюючи це натяками на бажаність підвищення на посаді.
6. Особиста поведінка керівника. Керівник зобов'язаний ставитися з певним інтересом і повагою до всіх без винятку підлеглих. Гарний керівник не може дозволити собі виразів особистих симпатій і антипатій. Це не означає, звичайно, що керівник зобов'язаний бути другом кожного підлеглого. Врешті-решт, його ставлення до підлеглого певною мірою залежить і від ставлення підлеглого до нього.
7. Не бути надмірно похмурим і серйозним. Керівник повинен розуміти, що гумор допомагає пом'якшити самі напружені ситуації.

Індивідуальний стиль керівництва, прийнятий начальником, надає сильний вплив на групову систему цінностей, прийняту в колективі, на ті неписані норми і правила поведінки, які прийняті більшістю членів даного колективу і які надають величезний вплив на їх спільну трудову діяльність. Індивідуальний стиль керівника визначає характер правил поведінки для всього виробничого колективу.

У істотному ступені впливають на стиль керівництва інтереси, схильності, переконання, ідеали, світогляд керівника; такі риси характеру, як товариськість, критичність, відвертість, чуйність, контактність, цілеспрямованість, акуратність, ініціативність, допитливість, також надають важливий вплив на формування індивідуального стилю керівника, як і його темперамент, його здібності та навички.

Формування індивідуального стилю керівника - це досить складний психологічний процес, що тягне за собою, в кінцевому підсумку, стійкі зміни в поведінці і діях керівника, тому високу громадську оцінку повинен отримувати той індивідуальний стиль, який не тільки підвищує ефективність виробництва, а й сприяє вдосконаленню особистості як самого керівника, так і кожного з його підлеглих.

Таким чином, стиль керівництва конкретного керівника можна описати в рамках ставлення до людей і ставлення до виробництва. Міра тяжіння керівника до тієї чи іншої силової лінії відображатиме його індивідуальний стиль керівництва.

Отже, секрет ефективного  керівництва полягає в тому, щоб  не обмежувати себе жорсткими рамками  якогось одного стилю: всі стилі  укладаються в рамки загальної  теорії управління, всі вони можуть бути в тій або іншій ситуації корисні і навіть необхідні.

Керівництво є до деякої міри мистецтвом. Можливо, з цієї причини  дослідники не змогли розробити та обґрунтувати теорію ефективного стилю  керівництва, яку б можна було використовувати в найрізноманітніших ситуаціях і самим різним керівникам. Але можливо якщо б цей стиль був вироблений, то саме керівництво втратило б всю свою привабливість, ризикованість, перетворилося б на набір стандартних дій і прийомів. Але всі розглянуті стилі керівництва допоможуть керівнику навчитися обирати стиль, згідно з конкретної ситуацією. Тому ефективні керівники - це ті, хто може вести себе по-різному - залежно від вимог реальності.

 

ВИСНОВКИ

Кожен керівник обирає свій шлях управління компанією або її ланкою, тобто кожному керівнику притаманний його власний, дуже часто неповторний, стиль керівництва.

Численні дослідження показують, що задоволеність колективу внутрішньо організаційними відносинами вище при демократичному стилі управління. Авторитарне керівництво негативно позначається на соціально-економічному кліматі в колективі. При цьому спостерігається, що дисциплінованість найбільш розвинена в колективах із демократичним і авторитарним стилем управління і найменш - при ліберальному стилі керівництва.

В даний час, керівнику необхідно приділяти більше уваги людським відносинам всередині колективу. Постійні зміни в сучасному суспільстві змушують завжди бути готовим до проведення реформ у сфері управління організацією та виробництва. Тому стає очевидним, що зустріти будь-який з розглянутих стилів в крайньому своєму прояві неможливо, так як не кожен стиль може підійти ситуації, що склалася.

Сучасний підприємець змушений працювати в умовах безупинно мінливих економічних, соціальних, політичних умов, тому тільки постійний контроль ситуації і гнучкість в управлінні може допомогти вибрати правильний стиль управління в тій або іншій ситуації. Залежно від специфіки ситуації керівник повинен уміло використовувати переваги того чи іншого стилю керівництва і нейтралізувати його слабкі сторони.

"Правильний " стиль  керівництва не може бути визначений заздалегідь, оскільки життєві управлінські ситуації не стандартні, а якості особистості менеджера і підлеглих мають властивість змінюватися адекватно змінам керованого середовища.

Вибір стилю керівництва  багато в чому залежить від того, яке завдання ставить перед собою менеджер:

- управляти - керівник  дає точні вказівки підлеглим  і сумлінно стежить за виконанням  його завдань;

- направляти - менеджер  управляє і спостерігає за  виконанням завдань, але обговорює  рішення зі співробітниками, просить їх вносити пропозиції і підтримує їх ініціативу;

- підтримувати - менеджер надає співробітникам допомогу при виконанні ними завдань, розділяє з ними відповідальність за правильне прийняття рішень;

- делегувати повноваження - менеджер передає частину своїх повноважень виконавцям, покладає на них відповідальність за прийняття приватних рішень і досягнення мети підприємства.

Проведені дослідження показали, що у своїй практичній діяльності керівники не використовують один усталений стиль керівництва. Вони змушені його постійно коректувати відповідно до мінливих як внутрішніх, так і зовнішніх умов. Зараз керівники повинні більше уваги приділяти людським якостям своїх підлеглих, їх відданості фірмі та здатності вирішувати проблеми.

Високі темпи морального старіння і постійні зміни, характерні сьогодні майже для всіх галузей, змушують керівників бути постійно готовими до проведення технічних та організаційних реформ, а також до зміни стилю керівництва. Використовуючи розглянуті в даній роботі моделі, які вивчалися різними дослідниками, керівник зможе в конкретній ситуації проаналізувати, підібрати та оцінити результати від використання того чи іншого стилю керівництва. Від вибору стилю керівництва залежить не тільки авторитет керівника та ефективність його роботи, але також атмосфера в колективі і взаємини між підлеглими і керівником.

Коли вся організація працює досить ефективно і рівно, то керівник виявляє, що крім поставлених цілей досягнуто і багато іншого, - в тому числі і просте людське щастя, взаєморозуміння і задоволеність роботою.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончаров В.И. Менеджмент: Учебное пособие. – Мн.: Мисанта, 2003. – 624 с.
2. Дафт Р. Менеджмент. 6-е изд. / Пер. с англ. - СПб.: "Питер", 2008. - 864 с.
3. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебное пособие. – М.: Ожерелье, 1999. – 336 с.
4. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учебник для вузов по специальности «Менеджмент -  М.: НОРМА, 2002. – 528 с.
5. Л.И. Кошкин, А.Е. Хачатуров, И.С. Булатов Менеджмент на промышленном предприятии – М.: Эколайн, 2000. - 358 с.
6. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Каравелла, 2005. – 496 с.
7. Менеджмент: Учебное пособие / Рук.  авт.  кол.: В.Г.Ильюшенко и   Г. К. Губерная. - Донецк: ДонГУУ, 2008. – 439 с.
8. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 2000. – 704 с.
9. Основы менеджмента: современные технологии. Учебно-методическое пособие./ Под ред. проф. М.А. Чернышева. – М.: ИКЦ «МарТ», 2003. – 320 c.
10. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Кондор, 2008. – 664 с.
11. Полукаров В.Л. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: КноРус, 2009. – 240 с.
12. Янчевский В.Г. Основы менеджмента: Учебное пособие для вузов. – Мн.: ТетраСистемс, 2004. – 224 с.

 

 

 

 

Додаток А

Порівняльна характеристика стилів керівництва

Параметри взаємодії с підлеглими	Стиль керівництва
	Авторитарний (автократичний)	Демократичний	Ліберальний
Прийоми прийняття рішень	Одноосібно вирішує  питання	Перед прийняттям рішень радиться з підлеглими	Чекає указівок від керівництва  або нарад
Спосіб  доведення рішення до виконавців	Наказує, розпоряджається, командує	Пропонує, просить	Просить
Розподіл  відповідальності	Бере на себе або перекладає на підлеглих	Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень	Знімає із себе усяку відповідальність
Відношення  до ініціативи	Придушує цілком	Заохочує, використовує в інтересах справи	Віддає в руки підлеглих
Відношення  до підбора кадрів	Боїться кваліфікованих працівників, рятується від них	Підбирає ділових, грамотних  фахівців	Підбором кадрів не займається
Відношення  до недоліків власних знань	Усі знає  усі вміє	Постійно підвищує кваліфікацію, враховує практику	Поповнює свої знання і заохочує цю рису в підлеглих
Стиль спілкування	Тримає дистанцію, не товариський	Дружньо набудований, любить спілкування	Спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи
Характер  відносин з підлеглими	Диктується настроєм	Рівний, постійний самоконтроль	М'який, покладливий
Відношення  до дисципліни	Прихильник формальної твердої дисципліни	Прихильник розумної дисципліни, диференційований підхід до людей	Вимагає формальної дисципліни
Відношення  до морального впливу на підлеглих	Покарання – основний метод стимулювання	Постійно використовує різні види стимулів	Постійно використовує різні види стимулів