Предмет і загальні основи антикризового управління

Таке припущення виглядає логічним. Але вся практика розвитку суспільства й економіки в усі періоди історії свідчить про те, що, незважаючи на "людську природу" криз, їх поки що уникати не вдається, тому дуже важливим і актуальним, на наш погляд, є своєчасне виявлення симптомів і розпізнавання криз, що починаються.

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Симптоми і розпізнавання криз

 

Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що "підказують" чи визначають оцінку ситуації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її самої немає. Тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їх розв'язання.

Взагалі соціально-економічна система є саморегульованою системою. Це значить, що в її існуванні діють механізми відновлення необхідної і відносної рівноваги. Адже управління й існує тому, що є. з одного боку частиною цих механізмів, а з іншого, для того, щоб, спираючись на ці механізми, забезпечувати менш хворобливий і більш послідовний з погляду інтересів людини розвиток соціально-економічної системи. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо будуть відомі тенденції поведінки і розвитку соціально-економічної системи, її характеристики й ознаки стану, настання визначених фаз цього стану й етапу об'єктивного розвитку.

Подолання криз — керований  процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного  розпізнавання кризи, симптомів  її настання. Ознаки кризи диференціюються, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь розвитку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Ключові  характеристики прояву кризи

 

У розпізнаванні  кризи велике значення має оцінка взаємозв'язку проблем. Існування та характер такого взаємозв'язку може багато чого сказати про небезпеку кризи  і її характер. В управлінні соціально-економічною системою повинен функціонувати так званий моніторинг антикризового розвитку. Це контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями антикризового управління. Адже існує передбачення погоди, землетрусів, сонячної активності. Цим займаються спеціальні служби. Чому в системі управління не може бути аналогічних служб?

Але для такого передбачення необхідний чіткий набір  ознак і показників кризового  розвитку, методологія їхнього розрахунку і використання в аналізі. Передбачення криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі в розпізнаванні криз беруть участь усі показники оцінювання стану соціально-економічної системи.

Розпізнавання будується як на діючих в управлінні показниках, так і на спеціалізованих, котрі, імовірно, у майбутньому ще прийдеться розробляти. Наприклад, зниження продуктивності праці чи ефективності виробництва не може не відбивати можливість кризи. Воно може бути випадковим і епізодичним, але може свідчити і про тенденцію кризового розвитку.

Існуюча в даний  час система показників не була орієнтована  на розпізнавання криз. Вона працювала  на управління ситуаціями послідовного і "неухильного" розвитку, так, принаймні, вважалося у минулому в нашій  країні. Тому необхідна розробка нових, очевидно, синтетичних показників для того, щоб більш точно і вчасно визначати імовірність і момент настання кризових ситуацій.

Велике значення має не тільки система показників, що відбивають основні ознаки кризи, а й методологія їх конструювання і практичного використання. У сучасному механізмі управління це є його найбільш слабкою ланкою. Мова йде, у кінцевому рахунку, про методологію розпізнавання кризи у всіх аспектах цього процесу: ціль, показники, їх використання в аналізі ситуацій, практична цінність передбачення криз.

Методологія розпізнавання  кризи найтісніше пов'язана з  організацією цієї роботи, що допускає наявність фахівців, функції їхньої діяльності, статус рекомендації їхніх  рішень, взаємодію в системі управління. Коли ми говоримо про таких фахівців, як менеджери чи фахівці-аналітики, мається на увазі не тільки підготовка і наявність так званих антикризових менеджерів чи арбітражних керівників. Не варто забувати і про спеціалізованих в цій діяльності економістів, пов'язаних з виробництвом аналітиків, що знають це виробництво і здатні працювати в тісному співробітництві з інженерами, технологами, що добре знають свою справу.

Розпізнавання кризових ситуацій і передбачення криз сьогодні у зв'язку з великою складністю управління і всезростаючими масштабами виробничої діяльності повинно бути поставлене на професійну основу.

Подолання криз залежить від  методик аналізу кризових ситуацій і наявності фахівців в галузі антикризового управління. Професіоналізм управління не обмежується навичками нормального, успішного управління. Він повинен виявлятися й в умовах підвищеного ризику, екстремальних ситуацій, кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2. Функціонування виробничих систем та основні умови стійкого розвитку організації

План

1. Загальне поняття системи і її види
2. Соціально-економічні системи і середовище. Взаємодія і розвиток соціально-економічних, систем
3. Склад і зміст системи управління
4. Рівновага і стійкість організаційних систем
5. Організаційна структура і культура як фактори стійкого розвитку підприємства

 

 

 

1. Загальне поняття системи і її види

Система — це щось ціле, створене з окремих частин і елементів для цілеспрямованої діяльності. Ознаки системи характеризуються:

• безліччю елементів;
• єдністю головної мети для всіх елементів;
• наявністю зв'язків між елементами;
• цілісністю і єдністю елементів;
• структурою та ієрархічністю, відносною самостійністю;
• чітко вираженим управлінням.

Система може бути досить складною. Для  аналізу такого роду систем доцільний  їхній поділ на ряд підсистем. Підсистема — це набір елементів, що представляють автономну усередині  системи галузь (наприклад, економічна, організаційна, технічна підсистеми).

Властивості систем:

• система прагне зберегти свою структуру (ця властивість заснована на об'єктивному законі організації — законі самозбереження);
• система має потребу в управлінні (існує набір потреб людини, тварини, суспільства, великого соціуму);
• у системі формуються складні зв'язки в залежності від індивідуальних властивостей її елементів і підсистем (система може мати властивості не властивих їй елементів, і може не мати властивостей своїх елементів);
• кожна система має вхідний вплив, систему переробки (обробки), кінцеві результати (вихід) і зворотний зв'язок (рис. 2.1);
• на вході система зазнає впливу з боку середовища, а через вихід вона впливає на зовнішнє середовище.

 

Рис. 2.1. Схема функціонування системи

 

Класифікація систем може бути здійснена за різними ознаками, однак основною є групування їх у  три підсистеми: технічну, біологічну і соціально-економічну.

Технічна підсистема включає  верстати, устаткування, комп'ютери  й інші працездатні вироби, що мають  інструкції для користувача. Набір  рішень у технічній системі, як правило, обмежений, а наслідки рішень визначені. Наприклад, порядок включення і  роботи з комп'ютером, порядок керування автомобілем, методика розрахунку щоглових опор для ліній електропередачі, розв'язання завдань з математики й ін. Такі рішення носять формалізований характер і виконуються в строго визначеному порядку. Професіоналізм фахівця, що приймає рішення в технічній системі, визначає якість прийнятого і виконаного рішення. Наприклад, гарний програміст може ефективно використовувати ресурси комп'ютера і створювати якісний програмний продукт, а некваліфікований — може зіпсувати інформаційну і технічну базу комп'ютера.

Біологічна підсистема включає флору і фауну планети, у тому числі відносно замкнуті біологічні підсистеми, наприклад, мурашник, людський організм та ін. Ця підсистема має більшу розмаїтість функціонування, ніж  технічна. Набір рішень у біологічній системі також обмежений через повільний еволюційний розвиток тваринного і рослинного світу. Проте наслідки рішень у біологічних підсистемах часто виявляються непередбачуваними. Наприклад, рішення лікаря, пов'язані з методами і засобами лікування пацієнтів; рішення агронома про застосування тих чи інших хімікатів як добрива. Рішення у таких підсистемах допускають розробку декількох альтернативних рішень і вибір кращого з них за якими-небудь ознаками. Професіоналізм фахівця визначається його здатністю знаходити краще з альтернативних рішень, тобто він повинен правильно відповісти на запитання: що буде, якщо...?

Соціально-економічна підсистема характеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Як характерний приклад  соціально-економічної підсистеми можна навести підприємство, його виробничий колектив. Ці підсистеми істотно  випереджають біологічні за розмаїтістю функціонування. Набір рішень у соціально-економічній підсистемі характеризується великим динамізмом як у кількості, так і в засобах і методах реалізації. Це пояснюється високим темпом змін у свідомості людини, а також нюансів у її реакціях на однакові й однотипні ситуації.

Перераховані  види підсистем мають різний рівень невизначеності (непередбачуваності) у результатах реалізації рішень (рис. 2.2).

 

 

Рис. 2.2. Співвідношення невизначеностей у діяльності різних підсистем

 

Крім основної ознаки класифікації системи можна розділити на:

• штучні і природні;
• відкриті і закриті;
• детерміновані і стохастичні;
• тверді і м'які.

Штучні системи створюються  людиною для реалізації заданих  програм чи цілей. Наприклад, конструкторське  бюро, комп'ютер, супутниковий комплекс, клуб любителів пива.

Природні системи створюються природою, а можливо, і Богом Вищим Розумом) для реалізації цілей світового існування. Наприклад, система світобудови, циклічна система землекористування, мурашник.

Відкриті системи характеризуються відкритим характером зв'язків із зовнішнім середовищем і сильною залежністю від нього, наприклад, виробничі підприємства, організації, комерційні фірми, засоби масової інформації.

Закриті системи характеризуються переважно внутрішніми зв'язками і створюються для задоволення  потреб свого персоналу і засновників. Наприклад, профспілки, політичні партії.

Детерміновані (передбачувані) системи  функціонують за заздалегідь заданими правилами, із заздалегідь визначеним результатом. Наприклад, навчання студентів  в інституті, виробництво типової  продукції.

Стохастичні (імовірні) системи характеризуються важко передбачуваними вхідними впливами зовнішнього і (чи) внутрішнього середовища та вихідних результатів. Наприклад, дослідні підрозділи, підприємницькі компанії, гра в російське лото.

М'які системи характеризуються високою чутливістю до зовнішніх впливів, а внаслідок цього — слабкою стійкістю. Наприклад, система котирувань цінних паперів, нові організації, людина за відсутності твердих життєвих цілей.

Тверді системи — це зазвичай, авторитарні, засновані на високому професіоналізмі невеликої групи керівників, організації. Такі системи мають велику стійкість до зовнішніх впливів і слабко реагують на незначні впливи. Наприклад, церква, авторитарні державні режими.

Крім того, системи можуть бути простими і складними, активними і пасивними.

Кожна організація  повинна мати всі ознаки системи. Випадання хоча б однієї з них  неминуче призводить організацію до ліквідації. Таким чином, системний  характер організації — це необхідна  умова її діяльності. Проаналізуємо далі, до чого може призвести організацію відсутність даних ознак системи.

 

З поняттям системи пов'язана широта підходу при аналізі і синтезі  різних організаційних утворень. Мова йде про системний, комплексний й аспектний підходи. Системний підхід вимагає обліку всіх ключових елементів (внутрішніх і зовнішніх), що впливають на прийняття рішень. Комплексний підхід вимагає складання пріоритетів ключових елементів і обліку найбільш важливих елементів.

Системний підхід вимагає найбільших витрат ресурсів і часу. Якщо це виправдано, то його використання доцільне. Відповідно комплексний і аспектний підходи  більш дешеві, але збільшується погрішність  при обробці недостатніх даних  і в результатах рішення.

З огляду на те, що об'єктом антикризового  управління є підприємства, організації  і їхні об'єднання, надалі передбачається вивчення і розгляд саме гнучких  та імовірних відкритих соціально-економічних  систем, що функціонують у нестабільному навколишньому середовищі.

 

 

2. Соціально-економічні системи і середовище. Взаємодія і розвиток соціально-економічних, систем