Принципы менеджмента

 У найбільш  загальному вигляді принципи  управління можна визначити як  початкові по відношенню до  процесу управління норми, правила  і закономірності, що випливають  із сутності та рівня розвитку  суспільства та його продуктивних  сил, дотримання яких (норм, правил  і закономірностей) сприяє досягненню  поставлених перед суспільством  цілей і вирішення завдань  [4, с. 31].

 Важливо виділити  два моменти: 

1) принципи формулюються  на основі законів і закономірностей  розвитку економіки і організацій  та на основі попереднього  досвіду господарювання;

2) принципи мають  сенс тільки в тому випадку,  якщо на їх основі організація  може досягати своїх цілей  [5, с. 122].

 Механізм формування  принципів управління подано  на малюнку 1.  

SHAPE \ * MERGEFORMAT  Принципи  управління  

 Закони управління  

 Спосіб виробництва  

 Форма власності  

 Досвід 

 управління  

 Соціокультурні  фактори  
 

SHAPE \ * MERGEFORMAT

Рисунок 1 - Механізм формування принципів управління

 Примітка - Джерело: [6, с. 17].

 Як видно зі  схеми на зміст принципів управління  чинять істотний вплив не тільки  відомі сучасній науці закони  управління і накопичений досвід. До факторів, що визначає принципи  менеджменту можна віднести й  існуючі на даний момент часу  способи здійснення виробничої  діяльності, форма власності на  засоби виробництва, а також  соціо-культурні фактори. 

 Принципи управління  являють собою його основні  початку, що випливають з відносин  управління. Вони визначають вимоги  до системи, структурі та організації  процесу управління.

 Однак, не слід  забувати, що хоча принципи менеджменту  і містять найбільш загальні  положення теорії та практики  управління, їх не можна вважати  непорушними і універсальними. У  сучасному менеджменті відсутній  єдиний і загальновизнаний набір  принципів управління. Практично  у кожного дослідника, який вивчає  проблеми управління, є свої розробки  в цій галузі. Один з осново-положніков  наукової організації праці, творець  "теорії адміністрації" Анрі  Файоль говорив: "Число принципів  управління необмежено. Всяке правило,  всяке адміністративне засіб,  що зміцнює соціальне утворення  або полегшує його відправлення, займає своє місце серед принципів,  у всякому разі, на весь той  час, поки досвід стверджує  його в цьому високому званні. Зміна стану речей може викликати  зміну правил, викликаних до життя  цим положенням "[6, c. 18].

 Таким чином,  мистецтво управління не може  спиратися, тільки на інтуїцію, талант керівника. Це мистецтво  грунтується на солідну теоретичну  базу, накопиченої за тисячі років  людською цивілізацією, - на принципах,  законах управління. Принципи управління  визначають закономірності формування  керованої системи: її структури,  методи впливу на колектив, формують  мотивацію поведінки його членів, враховують особливості технології  і технічного оснащення управлінської  праці.  

2. Розвиток поглядів  на менеджмент та його принципи 

2.1 Школи управлінської  думки 

 У результаті  розвитку науки управління за  сто з невеликим років виникло  кілька різних підходів, які складають  сьогодні сучасну теорію менеджменту.  Первісне формування науки про  управління організаціями відбувалося в рамках чотирьох шкіл «шкіл управління» наукового управління, адміністративної, людських відносин і кількісної. Далі послідовно виникали процесний, системний і ситуаційний підходи.

1.  Школа наукового  управління - Г. Форд, Ф. Тейлор. Творці  школи вважали, що використовуючи  спостереження, виміри, логіку й  аналіз можна удосконалити багато  операцій ринкового праці. Першою  фазою методології даної школи  були аналіз змісту роботи  і визначення її основних компонентів.  Цей напрямок характерно на  базі раціоналізації, типізації  та конвеєризації [2, c. 70].

 Основні принципи  наукового управління Тейлора  полягають у наступному:

- Розробка оптимальних  методів здійснення роботи на  базі наукового вивчення витрат  часу, рухів, зусиль і т.п.;

- Абсолютне дотримання  розроблених стандартів;

- Підбір, навчання  і розстановка робітників на  ті робочі місця і завдання, де вони можуть дати найбільшу  користь; 

- Оплата за результатами  праці (менші результати - менше  оплата, більші результати - більше  оплата);

- Використання функціональних  менеджерів, які здійснюють контроль  за спеціалізованими напрямами; 

- Підтримка дружніх  відносин між робітниками і  менеджерами з метою забезпечення  можливості здійснення управління [8, c. 66].

 Ставлення до  людського фактору. Для цієї  школи характерне систематичної  використання стимулювання працівників  з метою зацікавити працівників  у збільшенні продуктивності  праці. Передбачалася можливість  перерв у виробництві, в тому  числі і для відпочинку. Важливим  є, на думку теоретиків тієї  ж школи, відбір людей, які  з інтелектуальних і фізичним  якостям відповідали виконуваній  роботі. Вони також надавали великого  значення навчання.

2. Адміністративна  школа управління (класична). - Анрі  Файоль (1920-1950 рр.).

 Мета школи:  створення універсальних принципів  управління, дотримання яких призведе  організацію до успіху.

 Принципи управління  Файоля (Додаток А):

 а) поділ праці.  Метою поділу є виконання роботи  більшої за обсягом і кращою  за якістю при тих самих  зусиллях;

 б) повноваження  і відповідальність.  Відповідальність  націлена на виконан-ня, а повноваження  дають право віддавати наказ; 

 в) дисципліна. Дисципліна передбачає справедливе  застосування санкцій; 

 г) єдиноначальність;

 д) підпорядкованість  особистих інтересів загальним;  е) централізація. Необ-хідно забезпечити  найбільш правильне співвідношення  між цетролізаціей і декзентролізаціей  в залежності від конкретних  умов;

 ж) винагорода  персоналу; 

 з) порядок; 

 і) ініціатива  персоналу; 

 к) корпоративний  дух (відданість організації);

 л) єдність  напряму. 

 Кожна група,  що діє в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана єдиним  планом і мати одного керівника.  Аналогічні принципи були сформульовані  в той же період Леніним  у книзі "Чергові завдання  радянської влади". Головна відмінність  Ленінських положень менеджменту  - в особливому виділення завдання  підвищення продуктивності праці  як найважливішої для підвищення  добробуту народу.

3. Школа людських  відносин і поведінкові науки  (бихевио-ризм) (1930-1950 рр.).. Незважаючи  на розвиток школи наукового  управління і класичної школи  такий елемент ефективної організації,  як человечес-кий фактор був  не повністю усвідомлений. У відповідь  на це - зародився рух за людські  відносини. Представники: Елтон Мейо, А. Маслоу. Мейо проводячи експеримент  виявив, що чітко розроблені виробничі  операції і гарна заробітна  плата не завжди вели до  підвищення продуктивності праці.  Сили, що виникали в ході взаємодії  між людьми, часто перевершували  зусилля керівників. Зрозуміти причини  цього явища допомогли дослідження  А. Маслоу:

- Фізіологічні потреби  (винагороди);

- Безпеки (охорона  праці);

- Приладдя (до певного  кола);

- Визнання (оцінка  суспільства);

- Самореалізація (ідеї).

4. Сучасна школа  менеджменту. 

 а) школа науки  управління (1950-1990 рр..) базується на  теорії прийняття рішень. Формування  школи пов'язано з виникненням  кібернетики і досліджень операцій. За своєю суттю дослідження  операцій - це застосування методів  наукового дослідження до операційних  проблем організації. Після постановки  проблеми група фахівців розробляє  модель ситуації. Модель - це форма  представлення реальності, що спрощує  цю реальність, що забезпечує  розуміння її складності. Після  створення моделі її змінним  задаються різні кількісні значення  для того, щоб усвідомити стан  між ними. Ключовою характеристикою  цієї школи є заміна совісних  міркувань моделями, параметрами  та кількісними значеннями. Це  все дає можливість застосовувати  ЕОМ до обробки цих даних. 

 б) процесний  підхід до менеджменту. Процес - це певна сукупність дій, спрямованих  на перетворення ресурсів, які  найчастіше виступають у вигляді  продуктів і послуг.

 Управління розглядається  як процес, тому що  робота по  досягненню мети за допомогою  інших людей - це серія безперервних  взаємопов'язаних дій.  Управлінські  функції також є процесами.  А. Файоль виділив 5 функцій  управління: планувати, організовувати; розпоряджатися-ся; контролювати; координувати.

 Сучасна точка  зору дозволяє виділити такі  функції у найзагальнішому вигляді:  планування, організація; мотивація,  контроль.

 Ці функції  визначені сполучними процесами:  комунікація та прийняття рішень.

 в) системний  підхід до менеджменту. 

 Теорія систем  вперше була застосована в  точних науках і техніці. 

 В кінці 50-х  років принципи теорії систем  стали застосовуватися в менеджменті. 

 Система - це  деяка цілісність що складається  з взаємозалежних частин, кожна  з яких вносить свій внесок  у характеристики цілого. Всі  організації є системами. Існують: - закрита система має жорсткі  фіксовані межі та дії, не  залежно від середовища навколишнього  системи; відкрита система характеризується  взаємодією із зовнішнім середовищем. 

 Модель організації  як відкрита система: організація  має входи - надходять із зовнішнього  середовища інформація - капітал,  людські ресурси, матеріали. У  процесі своєї діяльності організація  обробляє ці входи, перетворюючи  їх у свої виходи (продукцію,  послуги). Якщо система управління  ефект, то вході в процесу  перетворення утворюється додана  вартість входів. У результаті  з'являється прибуток збільшення  частки на ринку, збільшення  обсягу продажів і т.д. 

 г) ситуаційний  підхід до менеджменту. 

 Центральним моментом  системного підходу є ситуація  тобто конкретний набір обставин  роблять вплив на організацію  у даний час. Ситуаційний підхід  намагається пов'язати конкретні  прийоми та концепції з визначеними  конкретними ситуаціями для того, щоб досягти мети організації  найбільш ефективно [2, c. 81].

 Узагальнюючи  вищевикладене, слід зазначити,  що в історії розвитку науки  про управління можна виділити  чотири чітко помітні школи,  до числа яких входять: школа  наукового управління, адміністративна  школа, школа психології і людських  відносин, а також сучасна школа.  Друга половина ХХ століття  характеризувалася збільшенням  управлінського контролю за всіма  змінними бізнесами і це призвело  до розробки кількісних підходів  до прийняття управлінських рішень. Використання в управлінні системного  підходу полегшило завдання розгляду  організацій в єдності їх складових  частин, не розривало пов'язаних  із зовнішнім світом, а це посилило  значення, ситуаційного підходу  до управління, який передбачає, що організація всередині підприємства  є відповідь на вплив з боку  середовища. Всі ці класичні принципи  управління стали основою для  сучасних принципів менеджменту  і застосовуються на сучасному  етапі управління.

2.2 Сучасні принципи  управління 

2.2.1 Класифікація  принципів управління 

 В основі будь-якої  системи теоретичних понять повинна  лежати їх класифікація. До класифікації  принципів управління в даний  час також існує кілька різних  підходів.

 Найбільш оптимальною  є класифікація принципів управління  за допомогою їх поділу на  три групи, наведена на малюнку  2.

 Принципи управління 

 Споконвічні норми  і правила, дотримання яких  сприяє досягненню поставлених  цілей і вирішення завдань  

 Загальні принципи  управління 

 Відносяться до  всіх компонентів системи управління  

 Приватні принципи  управління 

 Відносяться до  окремих частин і елементів  системи управління  

 Спеціальні прин-ципи  управління 

 Відносяться до  управління конкретними видами  діяльності