Проблеми впливу харизми керівника на прийняття колегіальних рішень

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3Розділ 1. Методологічні аспекти дослідження харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень

     1.1.Основні  поняття дослідження харизми  керівника як фактора прийняття  колегіальних рішень………………………………………………….7

     1.2. Історія дослідження харизми  керівника як фактора прийняття  колегіальних рішень………………………………………………………………9

     1.3. Принципи і методи дослідження……………………………………12

Розділ 2. Теоретичні аспекти  дослідження харизми  керівника як фактора  прийняття колегіальних рішень

     2.1. Особливості прийняття колегіальних  рішень в управлінні організацією……………………………………………………………...………16

     2.2. Особистісні характеристики осіб, які приймають рішення……….18

     2.3. Вплив харизми керівника на  прийняття колегіальних рішень……20

рОЗДІЛ 3. пРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень

     3.1. Проблеми впливу харизми керівника на прийняття колегіальних рішень…………………………………………………………………………….23

     3.2. Рекомендації щодо вирішення  проблем дослідження……………..26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...……29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Процес  прийняття рішень є невід'ємною  частиною управлінського циклу у  функціонуванні будь-якої організації. Адже сам процес управління складається  із сукупності рішень, які доводиться приймати керівнику. Оскільки, основним і головним об'єктом управління є людина, то, так чи інакше, в процесі прийняття рішень мають вияв її психологічні характеристики, на які керівник здійснює вплив через винагороду, страх, традиції, харизму, участь в управлінні. Тому від правильно обраних методів впливу та влади керівництва при прийнятті колегіальних рішень залежить функціонування та ефективність діяльності всієї організації.

     Для сучасного керівника знання основ  ділових взаємовідносин та впровадження їх у практику, відкриває нові можливості, а саме можливість налагодити повне взаєморозуміння поміж керівництвом та співробітниками, та між співробітниками. Адже керівник повинен вміти ставити задачі, визначати засоби досягнення мети і методи контролю, управляти думкою колективу. Керівник повинен бути лідером і вміти мотивувати працівників на повноцінну роботу та досягнення високих результатів.

     Актуальність  дослідження обумовлена зростанням ролі влади, побудованій не на логіці, чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера при прийнятті колегіальних рішень. Особи, що приймають рішення при виборі альтернативного варіанту вирішення проблеми дуже часто керуються інтересами, досвідом, певними ідеалами лідера колективу. Тому постала необхідність дослідження впливу харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень.

     Проблемна ситуація дослідження полягає у недостатньому науковому підґрунті вивчення впливу харизми керівника як вагомого фактора при прийнятті колегіальних рішень. Це може спричинити загострення суперечностей, непорозумінь, конфліктів у коллективі організації при виборі оптимальної альтернативи вирішення проблеми. Дане дослідження стикається із певною неузгодженістю між неоднозначним лідерським впливом харизми та ефективним прийняттям  колегіальних рішень, що ускладнено міжособистісними стосунками в колективі. суспільною потребою в прийнятті якісних управлінських колегіальних рішень. Це, в свою чергу, ускладнено впливом багатьох суперечливих психологічних факторів та необхідності аналізу великих обсягів інформації, що швидко змінюється та втрачає свою актуальність.

     Дослідженням  проблеми займались багато вчених і  науковців в галузі управління. Поняття «харизма» запозичене М. Вебером з ранньохристиянської літератури. Харизматичний лідер повинен розглядати свою місію як «визнання». Для цього типу лідерства характерна фанатична відданість послідовників лідерові, усякий сумнів у його харизматичних якостях розглядається як святотатство.

     Первісне  харизматичне лідерство взагалі чуже до якої-небудь організації: найближчі соратники керівника діють від його імені й опираються на його авторитет. Але щоб воно не залишилося чисто минущим явищем, а прийняло характер постійного відношення, харизматичний керівник повинен пристосуватися до повсякденного життя і завдань, тобто «рутинізуватися». Причини цієї трансформації харизматичного управління Вебер вбачає в зацікавленості послідовників харизматичного керівництва й особливо його найближчого оточення в збереженні й зміцненні своїх позицій.

     Е. Шилз підкреслює, що всяка влада при прийнятті колегіальних рішень претендує на «трансцендентне» обґрунтування свого існування й у цьому змісті є харизматичною. Він оголошує всяке керівництво харизматичним.

     Ж. Лакутюр скептично ставився до перспектив модернізації прийняття рішень, очолюваних харизматиками. Він вважає, що обожнювання лідерів перешкоджає успішному рішенню управлінських завдань.

       Проблемам, пов'язаним з особливостями лідерських якостей при прийнятті колективних рішень присвятили свої роботи такі вчені, як  Василенко В.О., Литвак Б.Г., Федулова Л.І., Шумпетер І., Доусон Р., Юкаєва В.С., Рємєнніков В.В., Смірнов Е.А., Фатхутдінов Р.А. та інші. Проблеми пошуку раціонального колегіального рішення в нестандартних ситуаціях мали місце завжди, але останнім часом роль їх значно зросла, адже зріс динамізм процесів управлінської діяльності та підвищилась роль особистісних якостей керівника, його харизми, а також скоротилася тривалість, коли раніше прийняті рішення залишаються ефективними.

     Мета  дослідження: узагальнити та оцінити інформацію щодо харизми керівника як вагомого фактора при прийнятті колегіальних рішень та надати рекомендації щодо вирішення проблем її впливу на управлінський процес.

     Об’єктом  дослідження виступає теоретичні засади макроекономіки.

     Предметом дослідження є харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень.

     Завдання  дослідження:

     - розглянути основні поняття дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень;

     - проаналізувати історію дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень;

     - висвітлити принципи та методи  дослідження;

     - визначити особливості прийняття колегіальних рішень в управлінні організацією;

     - охарактеризувати особистісні характеристики осіб, які приймають рішення;

     - вивчити вплив харизми керівника  на прийняття колегіальних рішень;

     - описати проблеми впливу харизми  керівника на прийняття колегіальних  рішень;

     - надати рекомендації щодо вирішення  проблем.

     Гіпотеза  дослідження: раціональне застосування керівником особистих харизматичних лідерських якостей в процесі прийняття колегіальних рішень дозволяє врегулювати міжособистісні відносини трудового колективу та спрямувати їх у напрямку підвищення ефективності процесу управління та прийняття оптимальних колегіальних рішень.

     Курсова робота містить таку послідовність  структурних елементів: титульний  аркуш, зміст, вступ, три розділи  основної частини, висновки, список використаних джерел, додаток. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1.

     Методологічні аспекти дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень 

     1.1.Основні  поняття дослідження  харизми керівника  як фактора прийняття  колегіальних рішень

     Управлінське  рішення – результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану [20].

     Прийняття управлінських рішень – це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки він формує напрямки діяльності організації  та її окремих працівників [15]. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну і злагоджену роботу всього організаційного механізму

     Колегіальні рішення – це такі рішення, котрі розробляються та приймаються спільно групою фахівців та відповідних керівників. Ці рішення, безперечно, потребують серйозної підготовки та мають багатоаспектний зміст [5]. Колегіальні рішення не повинні вступати в протиріччя з системою особистої відповідальності керівників різних рангів за їх реалізацію.

     Колегіальні рішення - це такі рішення, що розробляються групою спеціалістів, а процес їхнього прийняття підлягає узгодженню з визначеними компетентними особами [12].

     Харизма – це особливий тип лідерства, заснований на виняткових якостях індивіда, що дозволяють йому здійснювати визначальний вплив на поведінку оточуючих [6]. Німецький соціолог М.Вебер, який ввів у науковий обіг термін «харизма», визначав її як спосіб керівництва, заснований на вірі підлеглих у надзвичайні здібності лідера, його мудрість, героїзм і, навіть, святість. На думку більшості психологів, харизма – це вроджені якості людини, інакше кажучи, це божий дар, який або є, або немає. Проте це аж ніяк не означає, що окремі харизматичні риси не можна в собі розвинути. Маються на увазі, зокрема, такі якості, як упевненість у собі, активність діяльності, ініціативність, інноваційність, людяність, емпатичність тощо.

     Харизматична концепція при прийнятті колегіальних рішень –– це наділення керівника властивостями, що викликають поклоніння перед ним і беззаперечну віру трудового колективу організації в його можливості в процесі прийняття колегіальних рішень. Характеристики харизматичних лідерів: показна зовнішність, добрі риторичні здібності, незалежність характеру, гідна і впевнена манера триматися. У реальному житті харизматичність керівника викликає добровільне визнання його винятковості, що зумовлює безперечне підкорення, наслідування його дій і поведінки в цілому в колективі.

     Соціологію цікавить принцип, суть механізму взаємозв'язку керівника й колективу. Харизма в чистому виді - це здатність захоплювати керівником владу за допомогою інструментів психологічних якостей [17]. 

     За М. Вебером, з ранньохристиянської літератури, харизматичний лідер повинен розглядати свою місію як «визнання». Для цього типу лідерства характерна фанатична відданість послідовників лідерові, усякий сумнів у його харизматичних якостях розглядається як протиправний. Харизматичне лідерство носить сугубо особистісний характер [6].

     Психологічна теорія колегіальних рішень поряд зі структурою задач ураховує риси керівника, котрі відіграють важливу роль у процесі прийняття рішення [15]. Важливо також ураховувати, що дії осіб, які приймають колегіальні рішення, завжди спрямовані на досягнення певних цілей. У процесі підготовки і прийняття колегіальних рішення суттєву роль відіграють і пізнавальні якості, такі як короткотермінова й довготермінова пам’ять, швидкість обробки інформації тощо.

     Рішення, що приймаються колегіально, обтяжені вищим ступенем ризику, ніж індивідуальні.

     Отже, харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень –– це ті особистісні властивості керівника, що викликають поклоніння перед ним і беззаперечну віру трудового колективу організації в його можливості в процесі прийняття колегіальних рішень. 
 

     1.2. Історія дослідження  харизми керівника  як фактора прийняття  колегіальних рішень

     Дослідження процесу прийняття колегіальних рішень і впливу на цей процес харизми керівника розпочалось ще у 20-х роках ХХ століття, хоча впродовж майже півсторіччя розроблялися тільки окремі її аспекти. Так, А.Файоль, який запропонував одну з перших психологічних теорій управління, вказував, що прийняття рішення є центральною ланкою управлінської діяльності, та вважав, що саме вона зумовлює її ефективність [3].

     Прийняття колегіального рішення розглядається в контексті вивчення процесів мислення і волі представниками Вюрцбурзької школи на чолі з О.Кюльпе. У школі К.Левіна проблема прийняття колегіального рішення розглядалась як складова процесу цілеутворення та рівня домагань [10].

     Харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень стала об‘єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано основні теоретичні підходи до вивчення цього питання.