Розвиток  мотиваційних теорій має еволюційний  характер, вони взаємодоповнюються.

      Щоб зрозуміти суть цих теорій, насамперед потрібно розглянути такі поняття, як потреби і винагорода.

      Потреба – це необхідність в чому-небудь, або прагнення до чого-небудь. Потреби є первинні і вторинні.

      Первинні  потреби – це потреби які закладені  генетично, тобто це фізіологічні потреби (в їжі, воді, диханні).

      Вторинні  потреби – це потреби, які усвідомлюються з досвідом, тобто психологічні потреби (в повазі, в прихильності, владі…). Ці потреби відносяться до змістовної теорії мотивації.

      Винагорода  – це те все, що є цінним для певної людини.

      На  підприємствах керівники мають  справу з внутрішніми і зовнішніми типами винагород. Внутрішньою винагородою, фактично виступає сама робота, тобто: самоповага, почуття від задоволення досягнутих результатів, змістовність і значимість виконаної роботи. Зовнішню винагороду надає підприємство. Це оплата праці, додаткові виплати, пільги тощо.

      На  ТзОВ "Троянда" існують такі форми  оплати праці:

• відрядно-преміальна;
• погодинно-преміальна.

      Мінімальна  заробітна плата працівника, який перебував у трудових відносинах, не може бути менша встановленого  мінімуму. Згідно колективного договору на підприємстві ТзОВ "Троянда" існує  система положень про преміювання та стимулювання працівників.

      Преміювання працівників і спеціалістів проводиться  щомісячно за виконання основних показників:

• наявність прибутку (при рентабельності виробництва не менше 10–15 %);
• збільшення обсягів реалізації до відповідного місяця минулого року – 25 %;
• відсутність претензії споживачів до якості готової продукції – 25 %.

      На  ТзОВ "Троянда" існує такий  порядок нарахування, розподілу, затвердження і виплати премії робітникам:

1. Основою для нарахування премій являються дані первинного обліку і статистичного звіту.
2. Премія нараховується по результатам роботи за місяць і виплачується при видачі заробітної плати за місяць, наступний за звітом.
3. Розмір премії робітникам-відрядникам розраховується у відповідності з показниками по положенню з врахуванням випущеної продукції підприємства.
4. Премія нараховується на заробітних по відрядних розцінках, або тарифних ставках, а також на встановлені доплати і надбавки кожному робітнику по показникам преміювання.
5. Премії можуть бути зменшені або збільшені згідно індивідуального коефіцієнта якості праці, а також згідно розпорядження начальника цеху, служби та інших керівних працівників.

      На  підприємстві діє профспілковий  комітет, який зобов’язується: проводити  постійну експертизу актів розслідування  нещасних випадків на виробництві, по атестації посадових осіб на знання нормативних актів з охорони праці, направляти членів профспілки для участі в роботі комісії по розслідуванню нещасних випадків.

      З 01.07.2000 року встановлено мінімальну гарантовану тарифну ставку (оклад) працівникам, які виконують просту роботу, що не вимагає кваліфікації в розмірі 118 грн. на місяць.

 

3. Проектування  комунікацій на  підприємстві

      3.1. Види комунікації  на підприємстві

      Менеджмент  – це процес, який забезпечує виконання людьми певних дій, і основою цього процесу є комунікації.

      Проблема  ефективних комунікацій – одна з  ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами та мають певне  смислове навантаження.

      Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

      Комунікаційна мережа – це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

      Один  із сучасних авторів теорії комунікацій, Клауд Шеннон, проводить паралель між способами спілкування техніки (машин) та людей. У праці “Математична теорія комунікацій" Клоуд Шеннон та Уоррен Вівер дають таке визначення комунікацій: "Це усі дії, за яких один розум впливає на інший".

      Обмін інформацією пронизує всі управлінські функції, тому комунікації розглядаються як сполучний процес у менеджменті. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може неправильно розуміти керівні команди, міжособові стосунки можуть деформуватися. Західні спеціалісти стверджують, що керівники від 50 до 90% свого робочого часу витрачають на комунікації. Це стає зрозумілим, коли врахувати, що керівники обмінюються інформацією для реалізації своєї ролі в міжособових стосунках, в процесі прийняття управлінських рішень, а також для виконання функцій планування, організації, мотивації та контролю.

      Для ефективного функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість констатувати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості, – це одна із найскладніших проблем в організаціях. Тому цілком зрозуміло, що ефективно працюючий керівник – це той, хто ефективний в комунікаціях.

      Комунікації – складний процес, який включає  ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація – це обмін, в якому кожному належить активна роль. В процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресатові (отримувачеві).

      На  ТзОВ "Троянда" існують наступні засоби комунікативного зв’язку: наради, бесіди, службові записки, формальні звіти, реклама.

      Можна назвати такі види комунікації: між  організацією і зовнішнім середовищем  і комунікації між рівнями  і підрозділами самої організації. Комунікації із зовнішнім середовищем здійснюються: з споживачем – за допомогою реклами, з державою – через звіти.

      Комунікації між рівневими підрозділами та працівниками може здійснюватись, як від вищих  рівнів управління до нижчих (“зверху  вниз”) так і від нижчих рівнів до вищих (інформація у формі доповідних, пропозицій, звітів). Також комунікації можуть здійснюватись між менеджером і його групою, між різними відділами і цехами, а також через розповсюдження чуток (неформальні комунікації).

      Комунікації в середині організації поділяють на міжособисті та міжорганізаційні (міжрівневі). При їх здійсненні часто виникають перепони.

      Перепони  на шляху міжособистих комунікацій:

• обумовлені сприйняттям;
• обумовлені обміном невербальної інформації;
• обумовлені тематикою (область знань, яка вивчає спосіб використання слів у комунікаційних процесах);
• обумовлені неякісним зворотнім зв’язком;
• обумовлені невмінням слухати.

      Перепони  на шляху міжрівневих комунікації:

1. Спотворення повідомлення:

• навмисне (у випадках, коли керівник не згоджується з повідомленням і змінює зміст інформації у своїх інтересах);

• ненавмисне;
• через фільтрацію;
• передача керівнику вищої ланки лише позитивної інформації.

2. Інформаційні перевантаження каналів комунікації.
3. Незадовільна побудова структури організації в цілому.

      Щоб подолати ці перепони в обох випадках можна використовувати такі способи:

1. Необхідно враховувати інтелектуальний рівень співрозмовника.
2. Необхідно чітко оформити повідомлення для подальшого його використання в комунікаціях.
3. Необхідно вилучати із повідомлень слова з подвійним змістом.
4. Необхідно слідкувати за мовою жестів, поз, інтонації, мімікою при передачі інформації.
5. Впровадження ефективної системи зворотного зв’язку.
6. Проведення нарад, зборів колективу.
7. Впровадження системи збору пропозицій.

      3.2. Використання інформації  при здійсненні  комунікацій

      Комунікація не можлива без використання інформації.

      Інформація  – це відомості про систему  і зовнішнє середовище, які використовуються для постановки, вирішення та реалізації управлінського рішення.

      На  ТзОВ "Троянда" застосовуються такі види інформації. Наприклад:

• зовнішня, та що надходить на ТзОВ "Троянда" із зовнішнього середовища;
• внутрішня, та що використовується безпосередньо на підприємстві;
• постійна, що через певний термін часу (рік, місяць) у вигляді наказу надходить на підприємство;
• письмова, у вигляді різних документів;
• змінна, що змінюється через певний період.

      Облік інформації фіксується документами.

      Документ  – це зафіксована різними способами  на відповідному матеріалі інформація про особи, факти, події, явища об’єктивної діяльності людини.

      3.3. Система роботи  з документами

      Документ (лат. dokumentum) – засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності. Відповідно до Закону України "Про інформацію", документи поділяють на первинні та вторинні.

      Первинний документ містить в собі вихідну інформацію.

      Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

      Діяльність, пов'язану із створенням документів та організацією роботи з ними в  процесі управління, називають діловодством. На підприємствах застосовують три системи діловодства:

• централізовану (всі операції, пов'язані з документацією, зосереджуються в єдиному підрозділі: у секретаря директора, в канцелярії);
• децентралізовану (операції, пов'язані з документацією, зосереджуються в окремих структурних підрозділах підприємства);
• змішану (найпоширеніша, в основному, на великих і середніх підприємствах).

      Документообігом називається рух документів між ланками управління з моменту їх отримання або створення до виконання або відсилання. Документообіг складається із сукупності різноспрямованих документальних потоків. Під терміном "документопотік" розуміють спрямований рух документів між структурними підрозділами.

      Цілком  зрозуміло, що якість, своєчасність, обґрунтованість  управлінських рішень значно залежить від ефективності документообігу та раціональної організації діловодства.

      До  документів, що висвітлюють внутрішні відносини на підприємстві відносяться:

• довідка, зокрема про отримання доходів працівника;
• акт;
• доповідна записка:
• пояснююча записка;
• розписка;
• протокол, який складається на основі зборів та нарад тощо.

      За  змістом інформації документи, що використовуються на підприємстві підрозділяють на: документи з адміністративних питань, комерційних, питань планування оперативної діяльності, бухгалтерського обліку, підготовки й розстановки кадрів, фінансово-кредитних, зовнішньоторговельної діяльності і ін. У результаті утворюються функціональні комплекси документів або функціональні системи документації, наприклад: планова, кадрова, з капітального будівництва.

      За  надходженням документи поділяються  на офіційні й особисті.

      Офіційний документ – створюється організацією чи службовою особою й оформлюється в установленому порядку. Серед офіційних документів можуть бути виділені особисті, що засвідчують особу або її права, обов'язки, службовий або соціальний стан, а також містять інші відомості біографічного характеру. На ТзОВ "Троянда" використовуються переважно офіційні документи.