Проектування операційної системи малого підприємства

Функції менеджера по збуту:

• маркетингове дослідження ринку споживачів, вивчення динаміки попиту на продукцію, визначення перспективних видів продукції
• пошук замовників, оцінка їхньої платоспроможності, встановлення форм і етапів оплати, відстеження дебіторської заборгованості клієнтів, визначення оптимальних розмірів партій відвантаження товарів замовнику без загрози для фінансового стану підприємства
• формування замовлень на виробництво продукції
• контроль над процесом відвантаження товарів замовникові
• планування виробництва на наступний період.

Безпосередніми функціями бухгалтера є:

• розрахунок витрат підприемства
• розрахунок зараобітної плати працівників підприемства
• розрахунок податків, які повинно сплатити підприемство
• підрахунок прибутків підприемства
• створюе баланс підприемства.

Економіст проводить наступні функції:

• розрахунок техніко-економічних показників підприемства
• планування виробничу прогрму підприемства
• розрахунок собівартості виробництва продукції.

Майстер виробничих ділянок – основна фігура в здійсненні виробничого поцессу. Він забезпечує виконання у встановлений термін виробничих завдань по обсягу виробництва продукції (робот, послуг), якості, заданій номенклатурі, підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції на основі раціонального завантаження устаткування і використання його технічних можливостей, підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, ощадлива витрата сировини, матеріалів, палива, енергії та зниження витрат. Проводить вчасну підготовку виробництва, контролює дотримання технологічних процесів, оперативно виявляє й усовує причини їхнього порушення.

Основні працівники(25 чол.) приймають участь в виробництві продукції.

Допоміжні працівники(8 чол.) підлеглі інженер- техноогу приймають участь в обслуговані та ремонті устаткуванні. До них належать слсарі-ремонтники, комірник та контролер якості продукції.

На основі запропонованої організаційної структури управління підприємством проектуємо схему взаєзв’язку елементів переробляючої, забезпечуючої та плануючої підсистем (Додаток В).

Операційна  система підприємства складається  з трьох функціональних підсистем, кожна з яких виконує специфічні функції, котрі взаємопов’язані між собою і разом утворюють операційну функцію.

Переробляюча  підсистема виконує виробничу роботу, пов’язану з перетворенням входів у виходи.

Забезпечуюча  підсистема – не має прямого зв’язку з виробництвом виходів (продукції, робіт, послуг). Вона забезпечує непереривне функціонування переробляючої підсистеми.

Підсистема  планування та контролю (оперативного управління) спрямована на поточне  управління операційною системою і  пов’язана з її підсистемами і зовнішнім середовищем. У цій системі приймаються рішення і видаються накази до переробляючої підсистеми.

.

2. Організація оперативного управління операційною системою

Оперативне управління операційною системою на підприємстві здійснюється підсистемою планування і контролю. У цій підсистемі приймаються рішення і видаються керуючі впливи в переробляючу підсистему.

Оперативне управління функціонуванням  ОС є важливою складовою керівництва виробничою діяльністю підприємства. Його ціллю є забезпечення економічно ефективної реалізації тактичних задач підприємства. Оперативне управління включає функції календарного планування, обліку, планування ходу виробництва, рознарядки робіт, контролю строків їх виконання.

Основне завдання оперативного планування – це деталізація і конкретизація, тобто поділ загального плану  виробництва на короткі відрізки часу за конкретними виконавцями у натуральному та умовному – натуральному вираженні. Визначається на яких робочих місцях повинні виконуватися ті чи інші предмети труда і в які строки.

Проектування організації оперативного управління ведеться на підставі вибраного планувального рішення переробляючої підсистеми (лінійно-потокова схема планування) та визначення форми організації виробництва.

1. Визначення форми організації виробництва

Оперативне планування розробляє  параметри функціонування операційної  системи на короткі відрізки часу з тим, щоб забезпечити досягнення кінцевої цілі підприємства. Операційне планування полягає в деталізації конкретних планів на короткі відрізки часу по конкретним виконавцям в натуральному та умовно-натуральному виді.

Проектування організації оперативного управління ведеться на підставі вибраного планувального рішення переробляючої підсистеми та визначення форми організації виробництва. В розділі 1.1 на основі розрахунку коефіцієнта завантаження виробництва було визначено тип виробництва – серійний. В розділі 1.2 здійснено вибір планувального рішення – замкнута схему планування. Оперативне управління як самостійна система складається з наступних елентів: планування, оперативний облік, контроль і аналіз, регулювання, об’єкт.

Ціль загального планування як елента оперативного управління ОС  є задоволення сукупного попиту на продукцію даного підприємства при мінімальних загальних витратах виробництва.

Зміст робіт по ОП:

• розробка комплексу календарно-планових нормативів (КВН);
• деталізація планів виробництва;
• визначення необхідних ресурсів для реалізації планів;
• розподіл деталізованих планів (завдань) по виробничим підрозділам і робочим місцям;
• календарне планування руху предметів труда у просторі і в часі, моделлю цього руху є календарний план – графік (КПГ).

На данному підприємстві виготовляється 4 види виробів, технологічні процесси яких приблизно схожі, тип виробництва – серійний, тому форма організації виробництва – предметно –замкнута ділянка (ПЗД).

 

 

2. Розрахунки календарно–планових нормативів

Календарно-планові нормативи (КПН) – наукова база організації оперативного планування. На їх основі будуються календарно-планові графіки. КПН базуються на технічно обґрунтованих нормах часу. Предметно – замкнута ділянка спеціалізується на виготовленні невеликої номенклатури предметів з подібним технологічним процесом. На такій ділянці техпроцес включає по можливості всі операції з тим, щоб виробити готовий предмет. Це сприяє значному скороченню тривалості виробничого циклу виготовлення предметів, значно спрощує оперативне планування і контроль за ходом виробництва. При предметно – замкнутій формі організації виробництва розраховуються такі КПН: величина партії деталей, періодичність запуску-випуску, потрібна кількість верстатів, завантаження верстатів, будується стандарт – план, тривалість циклу.

При плануванні роботи предметно – замкнутої ділянки необхідно:

• визначити нормативні величини партії деталей та періодичність їх запуску;
• розрахувати потрібну кількість верстатів та їх завантаження;
• закріпити деталі за верстатами;
• побудувати операційний стандартний план – графік роботи ділянки (стандарт – план);
• визначити тривалість циклів виготовлення партії деталей, сукупну тривалість циклу виготовлення всіх партій, розрахувати коефіцієнти щільності циклу.

Розрахунок КНП починається  з визначення партії деталей.

Партія деталей – кількість  виробів, які одночасно впроваджуються у виробництво при однократних витратах на підготовчо – заключні роботи.

Таблиця 2.1

Вихідні дані для розрахунків

Виріб	Програма на місяц	Норма величени по операціям  з урахуванням норми виробітку
		Центрувальна	Токарна	Розточувальна	Фрезувальна	Свердлування	Шліфувальна	Полірувальна
Виріб В	2600	1,3	3,3	4,8	4,1	2,4	5,5	1,9
Виріб Ж	3600	1,1	2,1	3,3	-	1,4	3,7	1,8
Виріб Л	4700	0,8	4,5	2,7	3,5	1,1	2,9	-
Виріб М	3300	1,4	2,8	3,9	4,5	3,6	5,9	-

 

Таблиця 2.2

Підготовчо-заключний час,хв

Операция
Центрувальна	Токарна	Розточувальна	Фрезувальна	Свердлувальна	Шлыфувальна	Полырувальна
16	20	20	35	10	10	10

 

Розрізняють нормативну і розрахункову величину партії.

Розрахунок величини партії (n) визначається по формулі:

 

де α – відсоток допустимих витрат часу на переналадку устаткування (4%);

Тп – підготовчо – заключний  час (40 хвилин);

Тшт – час обробки деталей  за операціями, хв.

Розрахунок величини партії визначається за провідною операцією по кожній деталі. Провідною операцією є та операція, де відношення Тп до Тшт - максимальне. Вибір провідної операції представлений в Таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Вибір нормативної операції

Виріб	Відношення Тп до Тшт  по операціям
	Центрувальна	Токарна	Розточувальна	Фрезерувальна	Свердлування	Шліфувальна	Полірувальна
Виріб В	12,31	6,06	4,17	8,54	4,17	1,82	5,26
Виріб Ж	14,55	9,52	6,06	-	7,14	2,70	5,56
Виріб Л	20,00	4,44	7,41	10,00	9,09	3,45	-
Виріб М	11,43	7,14	5,13	7,78	2,78	1,69	-

 

На величину партії впливає періодичність.

Періодичність – величина партії, котра виражається у часі (дня). Вона показує через які проміжки часу у днях партія повинна запускатися у виробництво і випускатися готовою.

Розрізняють розрахункову і прийняту періодичність.

Розрахункова періодичність (Пер.) визначається по формулі:

 

де Псер.доб. – середньодобова потреба.

Середньодобова потреба розраховується по формулі:

 

де N – місячна програма випуску, шт.

Кр. – кількість робочих днів у місяці.

Прийнята періодичність приймається кратною кількості робочих днів у місяці.

Розрахунок нормативної величини партії деталей представлений в таблиці 2.4

Таблиці 2.4

Розрахунок нормативної величини партії

Виріб	Середньодобова потреба,шт.	Розрахунок величини партії, шт.	Періодичність, дні		Нормативна величина партії,шт.	Кількість запусків - випусків у місяць
			Розрахункова	Прийнята
Виріб В	130	296	2,28	4	520	5
Виріб Ж	180	349	1,94	4	720	5
Виріб Л	235	480	2,04	4	940	5
Виріб М	165	274	1,66	4	660	5