Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2012 в 15:41, курсовая работа
Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціальноекономічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідни на всіх ступенях позавиробничого процесу.
Вступ
Розділ 1. Економічна суть та характеристика конкурентоспроможності підприємства
1.1. Природа та зміст конкуренції
1.2. Конкурентна поведінка підприємства в сучасних ринкових умовах
1.3. Сучасні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства
Розділ 2. Аналіз та оцінка конкурентоспроможності підприємства на прикладі „Любомльського хлібзаводу”
1.1. Значення спільних підприємств для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників
2.2. Аналіз конкурентних переваг „Любомльського хлібзаводу „ в регіоні
2.3. Аналіз формування можливої стратегії підвищення конкурентоспроможності „Любомльського хлібзаводу”
Розділ 3. Підходи щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як основи стабілізації економіки
3.1. Альтернативні стратегії підприємства у ринкових умовах
3.2. Удосконалення організаційної структури управління на ССГП ”Любомльський хлібзавод”
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
ЦП, включені в склад СГП, як правило, повинні являти собою структурні виробничі підрозділи по переділах (цехи, дільниці, функціональні служби), тісно пов'язані в технологічні ланцюжки по одному з основних напрямів діяльності. Ці ЦП функціонують на правах госпрозрахунку різної міри самостійності в складі СГП. Можливе виділення з цієї групи ЦП і окремих юридично самостійних утворень, якщо це виправдано економічно.
ЦП, що не війшли до СГП, також можна розділити на 2 групи: дочірні фірми організації різних організаційно-правових форм, що володіють юридичною самостійністю; підрозділи, безпосередньо підлеглі керівництву організації, діючі на умовах хоз. розрахунку.
Структура управління, що розглядається передбачає поступове “переливання" кадрів управлінців і фахівців з вищої ланки управління в СГП і ЦП. Це пов'язано з поступовою передачею цілого ряду функцій управління СГП і ЦП і необхідністю укомплектування їх кваліфікованими кадрами менеджерів і фахівців, насамперед, в області економіки і фінансів.
Швидке наростання змін у зовнішній середі організації, загострення конкурентної боротьби на внутрішньому і зовнішньому ринках роблять особливо актуальними розробку і впровадження систем стратегічного управління. Рішення цієї задачі потрібно здійснювати поступово, шляхом впровадження в управлінську практику організацій окремих елементів стратегічного управління з подальшою обов'язковою їх ув'язкою в добре структуровану і формалізовану систему.
У діяльності кожного підприємства велику роль відіграє маркетингова служба, її інфраструктура та рівень розвитку. Для підвищення конкурентоспроможності підприємства доцільним буде здійснити (якщо таке рішення прийнято виходячи із необхідності вжиття відповідних заходів по вдосконаленню маркетингового механізму) реорганізацію маркетингового підрозділу підприємства.
Механічні та органічні структури управління.
Вибір підприємством механічних (жорстких) чи органічних (гнучких) структур управління безпосередньо пов’язано зі ступенем маркетингової орієнтації підприємства. Основна ідея механічної структури полягає у миттєвій реакції на якусь подію, в той час як сутність органічної структури полягає у спробі випередити подію.
Таблиця 3.1, що наведена нижче ілюструє особливості і умови використання органічних, механічних структур.
Умови навколишнього середовища | Організаційні структури | |
| Механічна | ОРГАНІЧНА |
Клієнти (споживачі) | Пасивні | Сильні, агресивні |
Конкуренція | Відсутня | Сильна |
Технологія | Стабільна | Мінлива |
Розвиток продукції | Немає | Динамічний |
Ціни | Поточні ринкові | Залежить від цінової політики підприємства |
Система розподілення | Стабільна | Динамічна |
Для ССГП ”Любомльський хлібзавод” найбільш сприйнятлива механічна організаційна структура.
Оргацізаційні структури маркетингових підрозділів.
Маркетинг менеджмент (маркетингове управління) - це процес планування і реалізації політики ціноутворення, просування і розподілу ідей, продуктів і послуг, спрямований на здійснення обмінів, що задовольняють як індивідів, так і організації.
Рисунок 3.3. Основні сили і дійові особи сучасної маркетингової системи.
Управління маркетингом спрямоване на вирішення задачі впливу на рівень, часові межі та структуру попиту таким чином, щоб організація досягла визначеної мети. По суті, маркетингове управління являє собою управління попитом.
На рисунку 3.3. представлені основні сили і дійові особи сучасної маркетингової системи.
Організація маркетингу на підприємстві має базуватися на відповідних організаційних структурах. Створення таких підрозділів вимагає дотримання певних принципів:
а) Цілеспрямованість. Організація маркетингу має відповідати сучасним цілям, філософії та політиці підприємства, бути чітко сформульованою, мати кількісні виміри.
б) Чіткість організаційної структури. Вона має бути розумно спеціалізованою, відповідати напрямкам діяльності підприємства, комплексно вирішувати проблеми виробництва і збуту, забезпечувати єдність керівництва маркетинговою діяльністю.
в) Структуризація стадій. В організації маркетингу треба поєднати перспективне (стратегічне), тактичне і оперативне управління підприємством.
г) Гнучкість. Організація маркетингу має оперативно реагувати на зміни в навколишньому середовищі.
д) Стимулювання активності і творчості працівників.
е) Скоординованість та узгодженість дій окремих підрозділів і виконавців.
Створення ефективної організації маркетингової діяльності потребує вирішення трьох основних завдань:
- Як згрупувати працівників;
- Хто для кого є керівником;
- Хто які функції виконує.
Структура служби маркетингу визначається багатьма факторами. Підприємство повинно розробити таку структуру, яка зможе взяти на себе всю маркетингову роботу, включаючи планування.
За аналогією із загальними організаційними структурами управління існують варіанти організації і в службах маркетингу.
Рисунок 3.4. Функціональна модель побудови відділу маркетингу.
Рисунок 3.5 Товарна модель побудови відділу маркетингу.
Організація управління за ринковим принципом передбачає продаж товарів на різних за своїм характером ринках; її застосовують у тих випадках, коли у різних ринків різні споживчі звички або товарні вимоги. ССГП ”Любомльський хлібзавод” продає продукцію торгівельним компаніям, підприємствам та кінцевим споживачам; тому модель організації маркетингової діяльності орієнтованої на споживачів та ринки є найбільш прийнятною.
Керівництво маркетинговою діяльністю.
Головне завдання керівництва маркетинговою діяльністю пов`язана із виконанням маркетингових планів і програм. Це дозволяє з позицій керівництва досягти наступних цілей:
- Заохочення керівників постійно мислити на перспективу.
- Чітка координація дій, що здійснюються підприємством.
- Встановлення показників діяльності для наступного контролю.
- Більш чітке формулювання організацією своїх завдань.
- Підготовка організації до раптових змін.
- Наочна демонстрація взаємозв`язків між обов`язками різних осіб.
Основні типи маркетингового контролю.
Контроль за виконанням різних планів - співставлення фахівцями з маркетингу поточних показників з контрольними цифрами річного плану і при необхідності вжиття заходів для виправлення становища.
Контроль прибутковості - визначення фактичної рентабельності різних товарів, територій, сегментів ринку і торговельних каналів.
Стратегічний контроль - регулярна перевірка вищим керівництвом відповідності вихідних стратегічних настанов підприємства з наявними ринковими можливостями.
Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту, який розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:
1) конкурентоспроможність персоналу;
2) конкурентоспроможність підприємства;
3) конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох ).
Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.
Як показало проведене дослідження, нараховується близько 10 різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.
Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.
З проведеного фінансово-економічного та технічного аналізу маємо, що підприємство (об’єкт аналізу) в цілому конкурентоспроможне.
При написанні роботи нами були виконані основні сформульовані завдання досліджуваної проблеми.
В результаті вивчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.
Прямуючи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.
В результаті ретельно проведеного аналізу виробничої та фінансової діяльності підприємства можна зробити висновок, що загальне та фінансове положення підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.
Але при цьому був виявлений нереалізований потенціал підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.
По-перше: не в повному обсязі використовуються потужності потокових ліній по виготовленню баранок. У зв`язку з цим було запропоновано замінити фізично застаріле обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання з технічних причин, вести технічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.
По-друге: в процесі аналізу був виявлений незадоволений попит населення у дрібно-фасованій продукції. Вирішенням цього питання може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.
Для ефективного використання виявлених резервів, реалізація яких призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності БКК, нами були запропоновані такі заходи:
- провести модернізацію лінії по виготовленню баранок;
- встановити пакувально-фасувальний апарат для бараночних виробів.
В результаті реалізації запропонованих заходів зменшиться собівартість обсягу виготовлюваної за рік продукції на 10850 гривень, буде отриманий додатковий прибуток у розмірі 1533 гривні (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%), також буде вирішено питання незадоволеного попиту населення у дрібно-фасованій продукції.
Впровадження запропонованих заходів в комплексність і надасть можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів на ринку харчової промисловості.
1. Конституція України //Урядовий кур’єр. – 1996. - №129-130. – с. 5-10.
2. Господарський кодекс. 2003.