Управління персоналом на ПТКФ «Сальдо»

• витрати на службові відрядження й утримання аамету управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування, а ааме: операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, каналізація, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);
• витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);
• витрати на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські;
• плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;
• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;
• інші послуги загальновиробничого призначення;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх реалізацію;
• сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від знецінення запасів;
• від операційних курсових різниць;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• недостачі і втрати від псування цінностей;
• витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;
• собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
• витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності;
• витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);
• інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
• втрати від участі у капіталі.

     Розподіл прибутку, отриманого в 2009 році ПТКФ «Сальдо» здійснювався наступним чином:

     Прибуток  на кінець року – 2796 тис. Грн.

     А) поповнення статутного капіталу – 716 тис. Грн.

     Б) резервний фонд – 60 тис. Грн.

     В) заробітна плата керівництву – 1205 грн.

     Г) нерозподілений прибуток – 815 тис. Грн.

           Якщо проаналізувати, яку частку у отриманому прибутку складають окремі групи товарів то отримаємо наступні дані:

• архітектурні елементи – 85%;
• штучний акриловий камінь і підвіконники – 10%;
• композитні матеріали– 5%.

 

 

      3.2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 

     Прибуток розподіляється між державою, власником підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту чи рішення розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди:

• нагромадження - використовується на науково-дослідні роботи, проектні, конструкторські, розробку й освоєння нових видів продукції, технічне переозброєння і реконструкція діючого виробництва, на погашення довгострокових позичок і сплати відсотків і податків по них, фінансування приросту оборотних коштів;
• споживання - використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби, за рахунок його фінансуються витрати по експлуатації об’єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі господарюючого суб'єкта, будівництво об'єктів невиробничого призначення; проведення оздоровчих і культурно-масових заходів;
• резервних фондів - він забезпечує резервний капітал.

     У ринковій економіці відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Його величина характеризує готовність підприємства до страхування ризику, пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

     При розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів і їхніх контрагентів.

     Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві ілюструє рис 3.2.1.

     Для того, щоб давати будь-які рекомендації аналізованому підприємству щодо покращення політики розподілу чистого прибутку підприємства перш за все необхідно проаналізувати існуючу практику розподілу прибутку на підприємстві.

     Рентабельність  власного капіталу показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника — головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша як 20 %.

     Для оцінювання впливу показника рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати таку формулу: 

Рентабельність  продукції = П (ряд.50 ф.№2)/ПС (ряд.40 ф.№2),                   (3.2.1.) 

       де П - прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства;

           ПС – повна собівартість реалізованої  продукції.

     Або іншими словами можна сказати, що рентабельність  власного капіталу показує  скільки  чистого прибутку  припадає  на  одиницю  власного  капіталу  (характеризує ефективність використання власного капіталу підприємством):

                              Rв.к.  =  ЧП/ВК,                                                                                (3.2.2)

     де  ЧП – чистий прибуток підприємства; 

     ВК  – розмір власного капіталу підприємства.

     Згідно  розрахунків за звітний період вона становить 8%, а за попередній період – 14%.  Рентабельність продукції  за звітний рік упала в 1,75 рази. Це означає, що кожна гривня гривня, витрачена на виробництво принесла тільки 8 копійок прибутку.

     Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції та оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.

     Аналізуючи розподілчистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати фактори формування цих фондів. Основним фактором є:

       1)  чистий прибуток; 
 
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис 3.2.1. Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві 

      2) коефіцієнт відрахувань прибутку.

     Коефіцієнти відрахувань прибутку були встановлені менеджерами підприємства і погоджені з власником підприємства.

     Співвідношення використання прибутку на цілі нагромадження і споживання завдає вплив на фінансове положення підприємства. Недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує ріст обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах. Аналіз використання прибутку виявляє, наскільки ефективно розподілялися засоби на нагромадження і споживання.

     Верхню границю потенційного розвитку підприємства визначає рентабельність власних засобів, що показує ефективність використання власного капіталу. 

     Таблиця 3.2.1. Ефективність використання власного капіталу

 

     З таблиці 3.2.1. видно, що рентабельність власного капіталу підприємства збільшилась у порівнянні з попереднім періодом на 4,8%.

     Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємством, указує на величину прибутку отримуваного з кожної гривні, вкладеної в підприємство власниками.

     Для досягнення високих темпів росту обороту потрібно підвищувати можливості збільшення рентабельності власних засобів.

     Рентабельність - у загальному значенні, це відношення результатів до витрат. Рентабельність характеризує прибуток, одержуваний з кожної гривні, вкладених у підприємство чи інші фінансові операції.

     Відношення фонду нагромадження до величини власного капіталу визначає внутрішні темпи росту, тобто темпи збільшення активів. 

     Таблиця 3.2.2. Темпи збільшення активів

 

     Як свідчать дані таблиці 3.2.2. внутрішні темпи росту збільшились по відношенню до 2008 року на 4,6 %.

     Висновок: Внутрішні темпи росту збільшуються (темп збільшення активів) але дуже повільно, всього на 4,6 % , що дозволяє зробити висновок про недосконалу систему розподілу прибутку.

     На ПТКФ «Сальдо» значна частина прибутку була спрямована у фонд споживання і використовувалася на виплати соціального характеру. Однак недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує зростання обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах.

     Направлення засобів у фонд нагромадження збільшить економічний потенціал, підвищить платоспроможність підприємства і фінансову незалежність, буде сприяти росту обсягу виконання робіт і реалізації без збільшення розміру позикових засобів. 

     3.3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ 

     Керівництво підприємства вимушене кожного дня  вирішувати багато проблем організаційного, економічного та фінансового характеру, які вимушені вирішувати інтуїтивно, методом "проб і помилок", отримуючи постійно практичний досвід. Процес насичення споживчого ринку товарами і зростання, а конкуренції вимагає глибоких і всебічних знань його основ в розрізі різних аспектів торгової діяльності, комплексного підходу до багато аспектної торгової діяльності, нових цільових орієнтирів розвитку торгових підприємств, сучасного методичного апарату аналізу, планування і контролю. Управління підприємством здійснюється за допомогою різних методів торгового менеджменту, який формує раціональні управлінські рішення з питань розвитку конкретного підприємства, координацію різних напрямків його діяльності і забезпечення ефективності кінцевих результатів.

     Вдосконалення управління підприємством повинно  здійснюватись за певними напрямами.

     Основні напрями:

• вдосконалення управління підприємствами
• вдосконалення структури управління виробництвом;
• покращення управління виробничими ресурсами;
• вдосконалення управління науково-технічним прогресом і якістю продукції;
• поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.