Вибір і збалансування стратегічних зон господарювання

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ 

Кафедра менеджменту

ім. проф. Й.С. Завадського 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

на тему: “Вибір і збалансування стратегічних зон господарювання”  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка

Курсу: 1р.МАГ 2 групи

Факультету  аграрного менеджменту

Спеціальності “Менеджмент організації

 і  адміністрування ”

Спеціалізація “Управління якістю”

Галайко Анна Василівна

Перевірив: к.е.н.доцент

Мринська  Тетяна Степанівна 
 
 
 
 

Київ - 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3 

Розділ 1. Теоретичні основи вибору і збалансування стратегічних зон    господарювання…………………………………………………………………...5

1. Поняття стратегічних зон господарювання………………………………5
2. Методи збалансування стратегічних зон господарювання……………...8

1.3.    Методика вибору стратегічних позицій підприємства АПК…………...12

Розділ 2. Аналіз стратегічних зон господарювання СТОВ “Україна”……….16

2.1.    Загальна  характеристика досліджуваного підприємства……………….16

2.2.    Оцінка  стратегічних зон господарювання………………………………22

2.3.    Збалансування  стратегічних зон господарювання  на основі результатів виробничої  діяльності…………………………………………………………..25

Розділ 3. Розвиток стратегічних зон господарювання………………………..33

1. Економічне обґрунтування збалансування стратегічних зон господарювання ………………………………………………………….33

3.2       Стратегія вдосконалення діяльності  підприємства СТОВ “Україна”..34

Висновки і  пропозиції…………………………………………………………...37

Список використаної літератури………………………………………………..40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      У сучасних соціально-економічних умовах функціонування вітчизняних організацій нерозривно пов’язане з появою нових вимог до їх управління. Успішна діяльність українських організацій вимагає підвищення наукового рівня управління, зміни структур, методів і принципів управління з урахуванням стратегічної орієнтації подальшого розвитку. Нині практично всі організації працюють одночасно в різних сферах попиту, не замикаючись на якому-небудь одному товарі, галузі чи території. Тому сьогодні керівникам необхідно аналізувати ситуацію та досліджувати ринкове оточення організації з погляду зовнішніх тенденцій, можливостей і змін, що відбуваються в різних галузях і сферах діяльності організації.

     Виходячи  з цього, особливого значення починає  набувати основане на виділенні стратегічних зон господарювання управління, яке дозволяє комплексно відбивати поточний стан організації в різноманітних сферах попиту, оцінювати його щодо основних конкурентів і визначати та забезпечувати рівновагу між стратегіями розвитку кожної стратегічної зони господарювання.

     Під аналізом стратегічної позиції (стратегічним аналізом, аналізом стратегічного портфеля, аналізом стратегічного набору) підприємства розуміється виявлення його стратегічних зон господарювання, їхнього взаємозв'язку, оточення та інших важливих характеристик.

       За сучасних умов навіть невелике підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність у різних сегментах економічного простору, які називаються стратегічними зонами господарювання (СЗГ). Іншими словами, СЗГ — це сегмент на ринку підприємства, на якому воно присутнє або на який планує вийти. Стратегічна зона може визначатися потребами ринку, технологією, типом клієнта або географічним регіоном. Перспективи розвитку СЗГ оцінюються з погляду зростання ринку та його нестабільності, норми рентабельності, ключових факторів успіху бізнесу.

     Мета  і завдання даної  курсової роботи. Метою курсової роботи є вибір і збалансування стратегічних зон господарювання.

      Відповідно  до мети  в курсовій роботі поставлено й вирішено такі теоретичні та практичні завдання:

      дослідити теоретичні аспекти використання концепції  стратегічних зон господарювання у  стратегічному управлінні організацією;

      розглянути  методи збалансування стратегічних зон господарювання;

      дослідити процедуру розробки стратегії для  організації з урахуванням впливу культурного клімату;  

      розробити розвиток стратегічних зон господарювання.

      Об’єктом даної курсової роботи є підприємство СТОВ “Україна” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИБОРУ І ЗБАЛАНСУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗОН ГОСПОДАРЮВАННЯ

     1.1. Поняття стратегічних зон господарювання

     Кожне організаційне формування, що працює на задоволення загаль-носистемних  потреб і забезпечує гармонію загально- і внутрісистемних інтересів, визначає свої стратегічні зони господарювання (СЗГ). Останні становлять певні сфери зовнішньосистемної діяльності організації та сфери попиту.

       Вибір СЗГ - складне завдання, яке стоїть перед організаційною  системою, особливо з диверсифікованим  характером виробництва та в  умовах чистої конкуренції.

     При здійсненні аналізу портфеля бізнесі застосовують понятт стратегічна зона господарювання (СЗГ) або стратегічна одиниця бізнесу (СОБ)[2 ст.34]

     СЗГ або СОБ були введені в практику бізнесу як новий спосіб сегментування  ділового середовища організації. Цей  термін вперше був застосований фірмою “General Electrik”. Під СЗГ розуміють певний сегмент середовища організації, на якому фірма здійснює свою діяльність ( або хоче здійснювати) і яка є об’єктом аналізу з точки зору виявлення окремих тенденцій, загроз, можливостей для подальшого здійснення діяльності фірмою.

     Стратегічну зону господарювання визначають такі фактори:

1. Майбутні потреби ринку;
2. Технологія, за допомогою якої буде задовольнятися потреба;
3. Споживачі, потреби яких будуть задовольнятись;
4. Географічний регіон.

       Визначаючи СЗГ, насамперед необхідно глибоко проаналізувати фактори зовні- та внутрісистемного характеру.

       Об'єктом такого аналізу є СЗГ  — тобто окремий сегмент зовнішнього  оточення, на який організація  має або хоче одержати вихід.

 Є  декілька підходів до планування стратегічних альтернатив.

       Кожне організаційне формування, що працює на задоволення загаль-носистемних  потреб і забезпечує гармонію  загально- і внутрісистемних інтересів,  визначає свої стратегічні зони  господарювання (СЗГ). Останні становлять  певні сфери зовнішньо системної діяльності організації та сфери попиту[6 ст.84].

       Є декілька підходів до планування  стратегічних альтернатив. Один із них наведено у табл. 1.1.

 Табл. 1.1. Матриця можливостей за товарами (ринками)

 

       Квадрант 1 показує спрямованість  стратегічної організації на  існуючі продукти та ринки.  Цю стратегію називають методом  економії витрат, або "покращуй те, що вже робиш". Ця стратегія вибирається тими стратегічними господарськими підрозділами, ринок яких продовжує розвиватися або ще не насичений.

  Квадрант 2 показує спрямованість стратегії на розвиток ринку, тобто на створення нових ринків для продукції, яка вже достатньо довго випускалася. Ця стратегія ефективна, якщо організація намагається розширити свій ринок за рахунок проникнення на нові географічні ринки, в т. ч. в інших країнах; впровадження в нові сегменти ринку товарів, попит на які ще не задоволений; нових пропозицій існуючих товарів і інтенсифікації реклами; освоєння нових сегментів ринку, коли для відомої продукції з'являються нові галузі застосування.

  Квадрант 3 означає спрямованість стратегії на розробку нових продуктів для ринків, які давно склалися і освоєні. Ця стратегія застосовується тоді, коли стратегічні господарські підрозділи мають ряд успішних моделей виробів, які завоювали велику популярність у споживачів. У цьому випадку організація розробляє нові або модифікує старі товари поліпшеної якості і реалізує їх лояльно настроєним клієнтам.

  Квадрант 4 - стратегія диверсифікації. Ця стратегія застосовується з метою уникнути надмірної залежності організації від одного стратегічного господарського підрозділу або одного асортиментного набору продукції, а  також у тому випадку, якщо фірма бажає залишити ринки, які знаходяться в стані застою або які згортаються. Однак реалізація стратегії Диверсифікації передбачає розробку нових продуктів і нових ринків. Через це вона є найбільш ризиковою, так як ніколи нема цілковитої впевненості, що нові ринки готові прийняти нову продукцію і вона буде користуватися увагою покупців[11ст. 126].

  Зручним інструментом для співставлення різних стратегічних зон господарювання є розроблена. В ній для визначення перспектив розвитку організації пропонується використати єдиний показник — ріст обсягу попиту. Він задає розмір матриці за вертикаллю. Розмір за горизонталлю задається співвідношенням частки ринку, яка належить її провідному конкуренту. Це співвідношення повинно визначити порівняльні конкурентні позиції організації в майбутньому.

  Матриця дає можливість визначити, який із стратегічних господарських підрозділів займає передові позиції в порівнянні з конкурентами, яка динаміка його ринків, що дозволяє провести попередній розподіл стратегічних фінансових ресурсів серед цих підприємств. Матриця будується на відомому припущенні: чим більша частка стратегічних господарських підрозділів на ринку (чим більший обсяг виробництва), тим нижчі питомі витрати і більший прибуток.

  Таким чином, вибір стратегічної зони господарювання потребує певної логічної послідовності дій менеджерів у системі діяльності. Це дозволить збалансувати стратегічні зони господарювання, забезпечити стратегічний ефект.  

2. Методи  збалансування стратегічних зон  господарювання

 

     У розробці варіантів базової стратегії на підприємстві широко використовується методичний прийом, пов'язаний із стратегічною сегментацією діяльності організації і виділенням стратегічних зон господарювання (СЗГ). Цей прийом є своєрідним поглядом збоку на об'єкт управління, пов'язаний з аналізом зовнішнього оточення і врахуванням окремих тенденцій, загроз і нових можливостей.

     Об'єктом  аналізу при стратегічній сегментації  стають стратегічні зони господарювання. Вони розглядаються як окремі сегменти зовнішнього середовища, на які організація має або хоче одержати вихід.