Комерційні банки України та їх роль у розвитку економіки

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

кафедра банківської справи

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Гроші та кредит»

на тему:

« Комерційні банки  України та їх роль у розвитку економіки  »

 

 

 

студентки 4 курсу

фінансово-економічного факультету

спеціальності 6.508(05) групи 2

Жук Ірини Олександрівни

науковий керівник : Шокало Т.П.

 

 

 

 

Кривий Ріг 2012

ЗМІСТ

 

стор.

 

ВСТУП 4

 

РОЗДІЛ 1. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК СКЛАДОВА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ                                                                                      5

 

РОЗДІЛ  2. НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ  20

 

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ 28

 

РОЗДІЛ 4. ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ                                                                             45

 

ВИСНОВКИ                                                                          50

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53

 

ДОДАТКИ 56

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою розвитку комерційних банків як складової банківської системи України та її економічного зростання взагалі. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

Сьогодні вони здатні запропонувати  клієнту до 500 видів різноманітних

банківських продуктів та послуг. Однією з найважливіших функцій  системи комерцiйних банкiв є управлiння грошовим обiгом у країні, а також здатність “робити гроші” — розширювати кредитні ресурси народного господарства, через що їх часто називають “фабриками кредиту”, а також рiзноманiтнi послуги у виглядi надання гарантiй, доручень, консультацій, управлiння майном тощо.

Дана тема є досить дослідженною. Адже розвиток комерційних банків і  вплив їхньої діяльності на економіку  країни вивчались ще з часів стародавнього  Вавилону.  Цю тему у своїх роботах  досліджували такі економісти як Кейнс  Дж. М., Савлук М. І, Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л,

Б. С. Івасів та інші.

Мета курсової роботи — дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку і на основі цього запропонувати шляхи підвищення ролі комерційних банків в розвитку української економіки.                                                  

Об’єктом дослідження  є саме комерційні банки, а предметом  – операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення.

Завдання які поставлені при написанні курсової роботи:

1. Розглянути комерційні банки як складову банківської системи.
2. Ознайомитись з нормативно-законодавчою основою функціонування комерційних банків в Україні.
3. Проаналізувати розвиток комерційних банків України
4. На підставі вивченого матеріалу надати пропозиції щодо підвищення ролі комерційних банків в розвитку української економіки.

При написанні роботи були використані наступні джерела інформації: статті; підручники і навчальні посібники; журнали фахового спрямування; всесвітня мережа Інтернет, нормативні акти, статистичні збірники.

Основні методи, які були використанні в роботі: аналіз, синтез, метод індукції, логічний метод, прогнозування, співставлення, аналіз наукової літератури та статистичної інформації.

Оформлення роботи проводилися  за допомогою засобів ЕОМ: текстовий редактор Microsoft Office Word та ABBYY FineReader.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ  ЯК СКЛАДОВА

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

 

 

 Історія не лишила достатньо повних відомостей про те, коли виникли банки, які операції виконували, що впливало на їх розвиток. На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин на ранніх стадіях товарного господарства, а тільки тоді, коли з’явилася потреба в мережі спеціальних установ, які б регулювали заплутаний грошовий обіг і проводили кредитні операції. Інші вказують на більш ранні темпи виникнення банків. На їх думку, ті з’явилися ще за античного і феодального господарства, коли виникла потреба в посередниках при здійсненні платежів. Таким чином, уявлення про час появи банкiвських установ розтягується майже на двi тисячi рокiв.   [9] 

 Етимологiя слова „банк” сягає до французького слова „banque” та iталiйського „banca”. Цi слова вiдповiдно означають „скриня” та „лавка” i описують двi основнi функцї, якi виконували банки. „скриня” вказує на функцiю збереження, оскiльки вона є мiсцем, де зберiгається щось цiнне.[11]

Стойко О. Я. автор посібника  «Банківські операції» комерційний  банк розглядає у широкому та вузькому розумінні і визначає, що «у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому  після центрального банку рівні  банківської системи;у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір  базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання  максимального прибутку.» [36]

Законом України «Про банки  і банківську діяльність» визначено, що «комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій» .[1]

Оганян Г.А. говорить ,що комерційний  банк « не лише кредитна установа, а  й інформаційний центр з визначення та реалізації основних тенденцій зміни  ринкової кон'юнктури ».[31]

М. І. Савлук у співавторстві  з А. М. Морозом поняття «комерційний банк» трактують як «автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду» .[9]

В банківському законодавстві США протягом останніх 40 років питання, що таке банк, було одним з найбільш дискусійних. Робилися спроби, і не безуспішно, довести, що банківські операції можуть виконувати і небанківські інституції. В законодавстві навіть з’явився термін “небанківський банк”. Урешті-решт було визнано, що банком є будь-яка установа, яка застрахована Федеральною корпорацією страхування вкладів, або виконує одну з двох операцій: приймає вклади до запитання чи переказні рахунки або надає комерційні кредити.

У цьому визначенні привертають  увагу два моменти:

* виключно формально-правовий  підхід (застрахованість будь-якої  установи Федеральною корпорацією  страхування депозитів);

* зведення банківської  діяльності виключно до суто  депозитної, а банку – до установи, що виконує одну з депозитних  операцій – прийом вкладів  до запитання або надання адекватних  цим депозитам комерційних позичок.

При такому підході до визначення банку на перше місце ставляться формальні ознаки, економічна ж сутність банку відсувається на другий план, ототожнення його з депозитною установою  ледве проглядається.

Ще далі в бік формально-правового  означення банку пішло законодавство  деяких країн Західної Європи. У  Німеччині, наприклад, до банківської  діяльності на грошовому ринку може бути допущений і одержати статус банку будь-який фінансовий посередник, що виконує кілька (чи навіть одну) операцій, віднесених законом до банківських. Серед загального переліку операцій, визначених законом як банківські, є і депозитні, і багато недепозитних. У цьому проявився надто широкий підхід німецького законодавства до визначення банку порівняно з американським. Разом з тим німецьке законодавство має важливе уточнення щодо визначення банку – виконання банківських операцій має бути не побічним, а основним видом діяльності і здійснюватися постійно.

В українському законодавстві  спочатку переважав надто широкий  підхід до визначення банку. У першому  Законі України “Про банки та банківську діяльність” (березень 1991 р.) банком названо  будь-яку установу, що виконує функції  кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом (ст. 3). Таких  операцій у законі зазначено 16, однак  не застережено, чи банк повинен виконувати всі ці операції, чи тільки одну з  них для того, щоб одержати відповідний  статус. Ця обставина давала можливість надто широко трактувати поняття  банк і сферу банківської діяльності, розмивала правову межу між банками  і небанківськими фінансовими посередниками. Тому норми банківського нагляду  і регулювання могли поширюватися на переважну більшість суб’єктів  грошового ринку.

Проте українська банківська практика не пішла цим шляхом. У 1993 р. у закон були внесені уточнення, що забороняли небан-ківським установам  відкривати рахунки, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування. Імовірно, малося на увазі, що це – суто банківська діяльність і займатися  нею іншим фінансовим посередникам не можна. Але й це уточнення остаточно  не вирішило питання про те, що ж  розуміє під банком українське законодавство  – чи установу, яка виконує всі  чотири операції, заборонені для небанківських  установ, чи тільки одну з них, чи будь-яку  з 16 операцій, названих у ст. З Закону. Вимога до банку про страхування депозитів, як це зроблено в законодавстві США, в українському законі навіть не згадувалася.

Незважаючи на такі розбіжності  в законодавчому трактуванні  сутності банку, можна знайти дещо спільне  в усіх указаних підходах і визначити  банку правовому аспекті як фінансового  посередника, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банківської  діяльності.

Недоліком правового підходу  до визначення сутності банку є відсутність  у ньому економічних критеріїв  віднесення тих чи інших посередницьких операцій до сфери банківської діяльності. Не зрозуміло, чому одні фінансові операції Закон дозволив банкам виконувати, а інші – не дозволив, чому небанківським  посередникам закон дозволив виконувати деякі з дозволених банкам операцій, а інші – ні. Знайти відповідь  на ці питання можливо лише на підставі економічного підходу до визначення сутності посередницьких операцій, які  є виключною “вотчиною” банків. Це дасть можливість визначити економічну сутність самого банку.

Аналіз багатовікової  світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового  ринку дає підстави віднести до банківської  діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

- приймати грошові вклади  від клієнтів;

- надавати клієнтам позички  і створювати нові платіжні  засоби;

- здійснювати розрахунки  між клієнтами.

Виконання цього комплексу  операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі  – як центрального, так і комерційного. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу  банківської діяльності. Це місце  їх визначається самою природою грошового  ринку. [9]

Банкiвська система виникає  не внаслідок механічного поєднання  окремих банкiв, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце  кожному виду банкiв i кожному окремому банку.

Банкiвська система —  законодавчо визначена, чiтко структурована  сукупність фiнансових посередників грошового  ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю.[21]

Сучасний стан розвитку економіки  України потребує постійної уваги  до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення  сприятливих умов для їх стабільного  та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система України - одна з найважливіших  і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства  і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

За своєю структурою банкiвськi системи рiзних країн iстотно вiдрiзняються. Разом з тим є ряд ознак, якi властивi всiм банківським системам, що функцiонують в ринковiй економiцi. Це, перш за все, дворівнева побудова.