Комерційні банки України та їх роль у розвитку економіки

Рис. 1.1 Схема побудови банківської системи [21]

На першому рiвнi знаходиться  один банк (або декілька банкiв, об’єднаних спільними цiлями i завданнями). Такiй  установi надається статус Центрального банку.  Законом визначено  підзвітність Національного банку України (НБУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається вiдповiдальнiсть за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сферi.

 На другому рiвнi банкiвської системи знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерцiйними банками.

На вiдмiну вiд центрального комерцiйнi банки покликанi обслуговувати  економiчні суб’єкти — учасникiв  грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки  система обслуговує господарство вiдповiдно  до задач, що випливають з грошово-кредитної  полiтики центрального банку. Тому комерцiйнi банки можна розглядати як фундамент  всiєї банкiвської системи вершиною якої є центральний банк.

Логічною є трактовка суті банку не як організації, а як підприємства. Саме так він характеризується в деяких радянських публікаціях. Банк визначається не як підприємство взагалі, а як капіталістичне підприємство, не просто банк, а капіталістичний банк.

Як будь-яке підприємство, банк є самостійно господарюючим  суб'єктом,  має права юридичної  особи, виробляє та реалізує продукт, виконує  послуги, діє на принципах госпрозрахунку.

Мало чим відрізняються  і завдання банку як підприємства — він вирішує питання, які  пов'язані із задоволенням суспільних потреб у своєму продукті та послугах, із реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних та економічних  інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна  банку. Банк може здійснювати будь-які  види господарської діяльності, якщо вони не суперечать законам країни та випливають із статуту банку. Як і будь-яке підприємство, банк повинен  мати спеціальний дозвіл.

Банк як торгівельне  підприємство. Разом з тим банк як підприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших  підприємств. На відміну від промисловості  сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку банки діють  у сфері обміну, а не виробництва. Банки дійсно "купують" ресурси, "продають", функціонують у сфері  перерозподілу, сприяють обміну товарами. Вони мають своїх "продавців", сховища, "товарний запас". Їх схожість має зовнішній характер, тому що банк торгує не товарами, а особливим продуктом.

Функціонування банку  у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Іноді  банк характеризується як посередницька  організація. Основою для цього  є особливе переливання ресурсів, які тимчасово осідають у одних  і вимагають застосування у інших.

Банк - це і кредитор, і  позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник в грошових розрахунках, в цих  якостях  він розкриває свою суть. Банк - це особливе явище господарського життя.

Банки як агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові  операції, виконувати операції по торгівлі цінними  паперами. Торгівля цінними  паперами є частиною банківських  операцій, але не головною, бо досить відмінна від банківської справи.

Банк як кредитне підприємство.  Кредит — це  відношення  між  кредитором і позичальником з  приводу зворотного руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту  банк — це одна із сторін відносин,  яка  хоча і може одночасно виступати  в якості кредиту і в якості позичальника,  однак в кожний даний  момент при окремій угоді  виступає або в якості кредитора  або в якості позичальника.

Банк — наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних  відносин з'явилось таке унікальне  утворення, як банк, який в цілому можна  визначити як систему особливих  підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Головним в сутності банку, його основою є організація  грошово-кредитного процесу та емісії грошових знаків.

Але вони не обмежені централізовано виданими інструкціями з кредитування та проведення iнших операцій, проводять  кредитну полiтику на свiй страх i ризик, що сприяє оперативному впливу банкiв  на економіку. Однак це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Щоб обмежити створення великої  кiлькостi “слабких” банкiв, якi можуть легко банкрутувати i викликати “ланцюгову реакцію банкрутств” серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на їх статутний капітал. [13]

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:       

1. За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

• міжнародні, працюють як в Україні так i за її межами;

• міжрегіональні, якi здійснюють свою д на території всієї України;
• регіональні, що обслуговують, як правило, клiєнтiв одного регiону;

Більшість комерцiйних банкiв, що функціонують на банкiвському ринку  України, є регіональними. Причому  значна частина таких банкiв (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській  області, а також в областях що вважаються індустріально розвинутими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська – понад 20%).

2. За формою власності комерційні банки можуть бути:

• унітарними – заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи.;

• з колективною формою власності.

Нині в Україні функціонують 2 унітарні комерційні банки з державною  формою власності Державний ощадний  банк України (Ощадбанк) та Державний  експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджетних коштів.

3. За організаційно-правовою формою діяльності банки можуть створюватися як:

• акцiонернi товариства вiдкритого i закритого типiв (акцiонернi банки);

• кооперативи (кооперативнi банки).

4. Залежно від діапазону операцій які здійснюють учасники банківських систем розрізняють:

• універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;
• спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються за:   
• клієнтською спеціалізацією;
• галузевою спеціалізацією;
• функціональною спеціалізацією - невелике кола послуг для більшості своїх клієнтів

5. За  функціональною спеціалізацією розрізняють:

• інвестиційні та інноваційні, що спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки і надання довгострокових кредитів;
• ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих строкових депозитів;
• іпотечні здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під заставу нерухомості;
• облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на короткострокових депозитних і кредитних операцій.

Банки являють собою невід'ємну рису сучасного грошового господарства, їх діяльність тісно пов'язана з  потребами відтворення. Знаходячись в  центрі  економічного життя,  обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують  зв'язки  між  промисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Виникнувши як альтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали, по суті, першою сферою економіки, де реально йде її  демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Завдяки операціям, які здійснюють комерційні банки вони є невід'ємною і основною частиною сучасного грошового господарства.

 Банк може здійснювати операції, передбачені Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку. [13]

Сьогодні комерційний банк  може запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка  диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи  трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять :

• прийом вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб;
• відкриття та ведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них;
• розміщення залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на   власний ризик;

Систематичне виконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. Вони володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації  товарного обігу і розрахунків.

Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу  широко використовується центральним банком, який через систему  обов'язкових резервів управляє динамікою  кредиту.

Крім виконання базових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших  фінансових послуг: операцi з валютними цінностями; емісію власних цiнних паперiв; організацію купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клієнтів; операцi на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг); надання гарантій доручень та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi  передбачають їх виконання у грошовiй форми; придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за   поставленi товари чи наданні послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежiв (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберiгання та надання в оренду сейфів для  зберiгання цiнностей і документів; випуск, купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв та інших   оборотних платіжних інструментів; випуск банкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо їх операцiй.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних  банків прийнято поділяти на три групи : пасивні операції; активні операції; послуги. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку. Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.[36]

Рис 1.2. Основні види операцій та послуг комерційного банку.[36]

Комерцiйнi банки самостiйно  встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну  винагороду за свої операцiй.

Основними функціями комерційних  банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів  від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків  у господарстві; випуск кредитних  знарядь обігу. Усі функції тісно  пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у  якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва  й обігу товарів.

Окрім зазначених базових  функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне  коло яких визначається особливостями  різних секторів ринку і потребами  тих груп клієнтів банку, на які він  орієнтує свою діяльність. У цьому  полягає відмінність комерційних  банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операії з купівлі  та продажу іноземної валюти, організовуючи  фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов¢язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Важливою особливістю  комерційних банків є те, що окрім  своїх традиційних функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично  всі функції інших інститутів кредитної системи ( крім центрального банку), а тому є по суті фінансово-кредитними установами універсального типу, у зв’язку з чим їх ще називають «фінансовими універмагами». [29]

Чинним законодавством, зокрема, Законом України "Про банки  і банківську діяльність" на комерційні банки покладено виконання різноманітних  функції. Серед науковців немає  єдиної думки щодо функцій, які банки  виконують. Так, О.П. Жарковська називає  три таких функції: а) посередництво  у кредиті; б) стимулювання накопичення  у господарстві; в) посередництво  у платежах між самостійними суб’єктами і в операціях з цінними  паперами. [22]