Комерційні банки України та їх роль у розвитку економіки

Спостережена рада – постійно діючий орган, що обирається з числа  акціонерів або їх представників  зазвичай в кількості 10-12 чоловік, а  іноді і більше, в залежності як вирішать загальні збори. Спостережна рада представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної, статутом банку, контролює діяльність правління банку. Персональний склад спостережної ради обирається загальними зборами акціонерів банку. Зі складу членів спостережної ради загальні збори обирають голову, який керує спостережною радою банку. Члени спостережної ради банку не можуть бути членами правління та ревізійної комісії банку.

Іншим керівним органом комерційного банку є правління. Правління  є виконавчим органом на чолі з  його головою. Воно здійснює керівництво  поточною діяльністю, формує фонди, необхідні  для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників  і спостережної ради банку.

Правління обирається загальними зборами учасників. Чинне банківське законодавство не визначає кількісний склад правління, а тому в кожному  банку це питання вирішується  на загальних зборах акціонерів. Як свідчить практика комерційних банків України правління банку обирається в кількості, як правило, 10-15 чоловік. Голова правління обирається строком  на 10 років, інші члени правління  на 5 років. Правління банку є колегіальним органом, тому питання, що віднесені  до компетенції обговорюються колективно, а рішення приймаються більшістю  голосів учасників, які приймають  участь в засіданні, тобто колегіально. Але в колегіальних органах застосовується і єдиноначальність, яку відокремлює  керівник цього органу [4, с.64]. В комерційних банках таким керівником є голова правління банку, який керує його роботою та має право представляти банк без доручення.

Правління банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів чи спостережною радою банку. Правління підзвітне  загальним зборам акціонерів і спостережній раді банку та організує виконання  їх рішень. Правління діє від імені  банку в межах передбачених законодавством України і статутом банку.

Компетенцію правління банку  безпосередньо не визначено в  Законі України "Про банки і  банківську діяльність", вона визначається в статутах банків. Як свідчить практика українських комерційних банків їх правління вирішують всі питання  діяльності банку, крім тих, що належить до компетенції загальних зборів і спостережної ради банку. Загальні збори можуть винести рішення  про передачу частини належних їм прав до компетенції правління банку.

Серед структурних підрозділів  банку важливе місце посідають  органи, що здійснюють контроль за фінансово-господарською  діяльністю банку. Відповідно до законодавства  такими органами є ревізійна комісія  та внутрішній аудит.

Ревізійна комісія – постійно діючий орган, що обирається загальними зборами акціонерів на 5 років. Члени  ревізійної комісії обираються та відкликаються  загальними зборами з числа акціонерів або їх представників. Не можуть бути членами цієї комісії особи, які  є працівниками банку. Ревізійна  комісія підзвітна загальним  зборам учасників банку.

Повноваження ревізійної комісії банку визначаються Законом  України "Про банки і банківську діяльність" і статутом банку, а  порядок її роботи – положенням про ревізійну комісію, що затверджується загальними зборами акціонерів банку.

Відповідно з цими актами до повноважень ревізійної комісії  відносяться такі питання: контролює  дотримання банком законодавства України  і нормативно-правових актів Національного  банку України; розглядає звіт внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує  відповідні пропозиції для загальних  зборів акціонерів; вносить на загальні збори акціонерів або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції  ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів банку.

Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово-господарської  діяльності банку за дорученням загальних  зборів акціонерів, спостережної ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше ніж 10 відсотками голосів. Ревізійна комісія доповідає про результати ревізій та перевірок спостережній раді банку. Ревізійна комісія готує висновки до звітів і балансів банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

Комерційні банки крім ревізійної комісії, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку.

Служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді банку та звітує перед нею, діє  на підставі положення, затвердженого  спостережною радою. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту погоджується з Національним банком України.

Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції: наглядає за поточною діяльністю банку; контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку; перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку; аналізує інформацію та відомості про діяльність банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами банку; надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок; інші функції, пов’язані з наглядом та контролем за діяльністю банку.

Охарактеризовані вищі органи управління банку вирішують найбільш важливі питання, пов’язані з  управлінням і розвитком банку, керуючись при цьому чинним законодавством України, внутрішніми статутними актами, що регламентують діяльність банку, іншими рішеннями прийнятими органами управління банку, які є обов’язковими  для всіх підрозділів, служб і  виконавців банку.

Таким чином можна сказати, що стабільність банківської системи є однією з найважливіших умов розвитку національної економіки. Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій ґрунтується уся діяльність, пов'язана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки.  Банки як основа кредитної системи виступають головними посередниками у всьому комплексі взаємовідносин між різними суб’єктами ринкової економіки.

Порядок утворення та функціонування банків визначається чинним законодавством. Рішення про створення банку  приймають засновники, ними можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти  та нерезиденти, а також держава  в особі Кабінету Міністрів України  або уповноважених ним органів. Функціонувати банк розпочинає лише після того, як буде зареєстрований у Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб –  підприємців. Особливістю комерційного банку як юридичної особи є те, що його правоздатність і дієздатність не наступає одночасно, оскільки між реєстрацією банку і одержанням ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій проходить значний час.

Нормативно-законодавчою основою  функціонування комерційних банків в Україні є Закон України  «Про Банки і банківську діяльність», Цивільний кодекс, положення НБУ,а  також статут самого комерційного банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

РОЗВИТОК КОМЕРЦІЙНИХ  БАНКІВ В УКРАЇНІ

 

 

Розвиток сучасної банкiвської системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тодi був прийнятий  перший Закон України “Про банки i банківську дiяльнiсть”.

У формуванні сучасної банкiвської системи України можна видiлити кiлька етапiв:

І етап — 1991 -1992 роки: процеси  перереєстрації та реорганiзацii

3 2 жовтня 1991 року Нацiональний  банк починає перереєстровувати  комерцiйнi банки України, що були  зареєстровані ще держбанком  СРСР.

Починається витіснення “міністерського” капiталу — частку капiталу, вкладеного у комерцiйнi банки рiзними державними установами ринковим капiталом спiльних  та малих пiдприємств, акцiонерних  товариств.

Державнi “Промiнвестбанк”, “Агропромбанк”, “Укрсоцбанк” акцiонуються пiд тиском головних менеджерiв та основних клiєнтiв.

II етап — 1992-1993 роки: бурхливе  виникнення банкiв “Другої хвилі”.

На цьому етапi на бюджетних  та позабюджетних фондах, диверсифікації пасивiв iз числа дiючих банкiв  та внескiв пiдприємств (через скриту форму кредитiв) виникає низка  комерцiйних банкiв. На 07.01.93 р. Їх було134.

В умовах уповільнення темпів зростання монетарної бази у 2006 році

Національний банк для  забезпечення належного рівня ліквідності  банків активно використовував механізм обов’язкового резервування. Загалом  з урахуванням усіх заходів щодо коригування вимог до формування банками обов’язкових резервів у  поточному році відбулося вивільнення  коштів обов’язкових резервів на суму понад 10 млрд. грн.

Крім коригування вимог  з формування банками обов’язкових резервів, Національний банк для забезпечення належного рівня грошової пропозиції використовував і інші монетарні  інструменти та механізми, що сприяло  збереженню рівноваги на грошово-кредитному ринку та закріпленню позитивних тенденцій як в монетарній сфері, так і в реальному секторі  економіки.

Для підтримки ліквідності  банківської системи Національний банк України у 2006 р. здійснив рефінансування банків на загальну суму 8331.8 млн. грн., з них 5572.6 млн. грн. становлять кредити  овернайт, 1358 млн. грн. – операції прямого  РЕПО, 1007.5 млн. грн. – кредити  надані через тендер, 378.8 млн. грн. – операціями своп, 14.85 млн. грн. – кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу.

Середньозважена ставка за всіма інструментами рефінансування у 2006 р. становила 11.53%.

Упродовж 2006 р. тривала тенденція  до збільшення ресурсної бази банків – загальний обсяг депозитів  збільшився з початку року на 38.8% до 174 млрд. грн. При цьому, темпи приросту вкладів населення (45.8% з початку  року) випереджали темпи приросту депозитів юридичних осіб (30.1%).

Питома вага довгострокових депозитів у загальному обсязі депозитів  збільшилася упродовж 2006 року з 38.5% до 43.7%.

Кредитні вкладення збільшилися  з початку року на 71% до 245.3 млрд. грн. (у грудні – на 5.9%). Показник приросту кредитних вкладень є найбільшим за період після відновлення економічного зростання. Кредитні вкладення банків фізичним особам зростали більшими темпами (у 2.3 разу), ніж обсяги кредитів наданих  юридичним особам (на 51.8%).

Питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів упродовж року збільшилася з 60.3% до 63.9%.

Середньозважена ставка за кредитами в національній валюті упродовж 2006 року зменшилася з 16.4% до 15.1%, в іноземній – з 11.7% до 11.5%. Інтегральна  ставка за кредитами зменшилася з 14.6% до 13.7%.

Середньозважена ставка за депозитами в національній валюті зменшилася з 8.1% до 7.9%, в іноземній – з 6.9% до 6.1% Інтегральна ставка за депозитами зменшилася з 7.7% до 7.2%.

за 2007 року

Внаслідок прискореного зростання  доходів населення стало платоспроможним  клієнтом банків. Банківська система  адекватно відреагувала на збільшення попиту на кредити. В умовах нерозвинутого  внутрішнього фінансового ринку, зростаючий попит на кредитні ресурси задовольнявся  за рахунок активних запозичень за кордоном. За таких обставин, навіть за умов від’ємного сальдо поточного  рахунку платіжного балансу, обсяг  інтервенцій Національного банку  з купівлі валюти у 2007 р. становив 7.6 млрд. дол. США.

Таким чином, високі темпи  кредитування населення були результатом  не м’якої монетарної політики, а посилення  соціалізації економічної політики.

Втім, вплив процесів розширення кредитування населення на інфляцію був обмежений, оскільки переважна  частина отриманих коштів спрямовувалася на купівлю нерухомості та товарів, ціни на які мають незначний вплив  на загальний індекс споживчих цін (імпортна побутова техніка, автомобілі тощо).

Загальний обсяг депозитів  в банківській системі у 2007 р. збільшився на 51.9% до 280.1 млрд. грн. При цьому депозити в національній валюті збільшилися на 66.5%, в іноземній – на 28.1%, що сприяло зменшенню рівня доларизації економіки з 27% до 22.7%.

Середньозважена ставка за кредитами в національній валюті упродовж 2007 р. зменшилася з 15.1% до 14.4% річних, в іноземній – з 11.5% до 11.2% річних. Середньозважена ставка за депозитами в національній валюті упродовж 2007 р. збільшилася з 7.9% до 8.6%, в іноземній – з 6.1 до 6.3%.

В умовах достатнього рівня  ліквідності банківської системи  обсяги проведених операцій з рефінансування банків упродовж 2007 р. були незначними – 2.5 млрд. грн. (з них 431.6 млн. грн. – кредити овернайт, 1969.1 млн. грн. – кредити, надані шляхом проведення тендерів, 123 млн. грн. – кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту).

Середньозважена процентна  ставка за кредитами рефінансування Національного банку у 2007 р. становила  10.1% річних, у т.ч. за кредитами овернайт – 11.1%, за кредитами, наданими шляхом проведення тендерів – 10.0%, за кредитами рефінансування під заставу майнових прав за коштами банківського вкладу (депозиту) – 8.3%.

Певним чином на ліквідність  банківської системи вплинуло і  рішення стосовно введення з 20 листопада 2007 р. до складу зобов’язань банків, які підлягають обов’язковому резервуванню, коштів, залучених банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів. Водночас, визначальним чинником при ухваленні цього рішення було намагання вплинути на якісні характеристики активно-пасивних операцій банків, сприяти посиленню привабливості проведення операцій в національній валюті та поступовому обмеженню економічними методами обсягів залучення коштів за кордоном.