Недержавні фінансово-кредитні установи

     _{Завданням держави має бути задоволення інтересів  громадянина як споживача  фінансової послуги, незалежно від  її виду. Натомість  на вітчизняному фінансовому  ринку ситуація починає набувати антисоціального забарвлення. Підтримка одних фінансових установ здійснюється за рахунок інших установ та їхніх клієнтів.}

     _{На  відміну від інших  країн, де першими  антикризовими кроками  були заходи щодо рекапіталізації  фінансових установ, в Україні першим кроком була заборона на дострокову видачу банківських депозитів. Це значно вплинуло на добробут громадян та підірвало довіру до фінансового ринку. Наступні вітчизняні антикризові заходи, які полягали в наданні фінансової допомоги певним банківським установам для підтримання їхньої стабільності, знову ж таки були спрямовані на захист банківської системи в цілому, а не на захист клієнтів цих установ. Спроби учасників ринку урівняти ставлення держави до клієнтів банків та небанківських фінансових установ та розблокувати кошти останніх у ряді банків, які неспроможні виконувати свої зобов’язання, стикнулися з системними проблемами, які існують на вітчизняному фінансовому ринку.}

     _{УАІБ (Українська асоціація інвестиційного бізнесу) звернулася до ДКЦПФР та Нацбанку щодо вирішення цієї проблеми, і в результаті НБУ дозволив дострокову видачу банківських депозитів відкритим та інтервальним ІСІ  (інститути спільного інвестування), а також НПФ, клієнтами яких є фізичні особи. Проте, цей дозвіл виявився формальним. На практиці, низка банків не здійснює видачу депозитів й блокує діяльність інституційних інвесторів. При цьому до них не застосовуються ніякі санкції чи заходи впливу.}

     _{Саме  це змушує учасників  ринку звернутися до державних органів, широких кіл громадськості з метою досягнення балансу в державних антикризових заходах для всіх сегментів вітчизняного фінансового ринку. Ще однією важливою проблемою вітчизняного фінансового ринку є нерозвинена система захисту прав споживачів фінансових послуг. Фінансовий ринок України не орієнтований на кінцевого споживача - пересічного громадянина. Крім того, відсутня практика запровадження ефективних антикризових заходів.}

     _{Існує необхідності розглядати фізичних осіб - клієнтів банків, а також  фізичних осіб - учасників  ІСІ та НПФ, що є клієнтами банків, як єдину категорію при виконанні банками їхніх зобов’язань. Також запропонували залучати представників небанківських фінансових установ до роботи тимчасових адміністрацій у комерційних банках, а у разі започаткування процедури ліквідації банку, й до роботи ліквідаційних комісій. Важливим чинником вирішення зазначених проблем має бути й послідовна та ефективна державна регуляторна політика.}

     _{Організація компаній з управління активами інституційних  інвесторів зверталася до Національного банку України щодо врегулювання даної ситуації. Однак НБУ порадив у випадку порушення банками прав інституційних інвесторів та їхніх клієнтів звертатися за захистом до суду. Він вважає неприйнятною ситуацію, коли за рахунок одних суб’єктів фінансового ринку відбувається порятунок інших, при цьому надаючи перевагу кредиторам, а не інституціональним інвесторам, якими виступають ІСІ, НПФ, страхові компанії. Сьогодні у ряді банків, де введені тимчасові адміністрації, не лише не видаються депозити, але й навіть не сплачуються відсотки за ними, що негативно впливає на діяльність ІСІ та НПФ.}

_{Довідково:}

     _{Перелік банків, які блокують діяльність ІСІ, НПФ  та СК.}

     _{1. ВАТ КБ "НАДРА"}

     _{2. ТОВ "Укрпромбанк"}

     _{3. ТОВ КБ "Фінансова  ініціатива"}

     _{4. Київська регіональна  дирекція АКБ "Європейський"}

     _{5. АБ "Банк регіонального  розвитку"}

     _{6. АКБ "Трансбанк"}

     _{7. ВАТ АКБ "Київ"}

     _{8. ВАТ "РОДОВІД  БАНК"}

     _{9. ВАТ Банк "БІГ  Енергія"}

     _{10. ВАТ АБ "Укргазбанк"}

     _{УАІБ  звертатиметься до ДКЦПФР та Держфінпослуг  щодо пошуку засобів  впливу на банки та НБУ з метою врегулювання такої ситуації. Одним із ефективних заходів може бути виділення цільового рефінансування банків під повернення депозитів (коштів) ІСІ та НПФ. Такий підхід допоміг би зняти напругу, яка виникає між банками та інституційними інвесторами.}

     _{УАІБ, яка свого часу з метою посилення  відповідальності фінансових установ перед  клієнтами вже  виступала ініціатором  встановлення правил добросовісної реклами  фінансових послуг, нині вбачає вихід  із ситуації, що склалася, в консолідації зусиль учасників небанківського фінансового сектора та приверненні уваги державної влади до проблем мільйонів людей, які користуються послугами фінансових установ небанківського сектора.} 

     _{Сьогодні  УАІБ об’єднує понад 400 компаній з управління активами (КУА), які  управляють активами більше тисячі ІСІ та майже 90 НПФ.} 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

_{ВИСНОВКИ}

     _{При закінченні курсової роботи висвітливши  і проаналізувавши  діяльність фінансово-кредитних  інститутів ми можемо зрбити такі висновки:}

1. _{Основним функціями фінансово-кредитних установ є:}

_{а) акумулювання заощаджень населення шляхом залучення їх на вклади, випуск  акцій, облігацій, продаж страхових полісів;}

_{б) кредитування повних сфер економіки та видів господарської діяльності і потреб певних груп населення;}

_{в) надання довготермінових іпотечних кредитів;}

_{г) організація пенсійного та соціального забезпечення населення;}

_{д) здійснення операцій кредитної взаємодопомоги.}

     _{2. Ми зрозуміли, що основними тенденціями розвитку фінансово-кредитних установ буде вдала антикризова програма підтримки фінансового сектора економіки. В Україні спостерігається непропорційний розвиток банківського та небанківського фінансового секторів. При цьому значна частка активів інституційних інвесторів, зокрема, страхових компаній, розміщена у банківських установах. Як наслідок, ефективність діяльності інституційних інвесторів безпосередньо залежить від ліквідності банків. Виважений підхід держави до стимулювання фінансово-кредитних установ дасть тим самим поштовх до їх розвитку а також зміцнить довіру до них населення яке розглядає фінансово-кредитні установи привабливими для інвестування. Відокремивши недержавні пенсійні фонди можна додати, що їх розвиток першочергово необхідний Україні та її громадянам, беручи до уваги проблеми економічного сектору та демографічного становища країни.}

     _{3. Роблячи висновки  з аналізу отримання  прибутків можна  підсумувати, що  в докризовий час з загальним розвитком економіки, з формуванням в Україні середнього класу небанківські фінансово-кредитні інститути стрімко розвивалися. В сучасних умовах інвестиційний бізнес базується на позитивному очікуванні інвесторів щодо одержання капітального (від зростання вартості інвестованого капіталу) та процентного доходу при певному рівні ризику. Криза безпосередньо вплинула на інвестиційний бізнес у всьому світі:}

• _{інвестори недооцінили ризики, понесли великі втрати і будуть довго знаходитись у шоковому стані;}
• _{зруйнована індустрія інвестиційних банків, ймовірно виникнуть нові форми організації інвестиційного бізнесу;}
• _{спекулятивна складова інвестиційного бізнесу перестала сприйматись як атрибут ринкової економіки, що викличе посилення впливу органів державного регулювання на обмеження арбітражних операцій аж до повної заборони.}

_{Український інвестиційний бізнес через індустрію  компаній з}

_{управління активами розвивався за наступними основними напрямами:}

• _{венчурне інвестування;}
• _{інвестування коштів, залучених від фізичних осіб в акції, облігації та банківські депозити;}
• _{інвестування пенсійних коштів.}

     _{Через кризу кожний напрям зазнав суттєвих втрат. Венчурне інвестування через облігаційні та інші схеми втрачає позиції через падіння ринку нерухомості. Фізичних осіб можна вилучити із числа перспективних інвесторів. Приплив пенсійних внесків від корпорацій на користь робітників суттєво зменшиться.}

     _{В умовах глобальної фінансово-економічної кризи, закінчення якої не можна чітко спрогнозувати, перед інвестиційним бізнесом України постає проблема виживання. Спільними зусиллями з органами влади потрібно виробити нову основу існування інвестиційного бізнесу як сфери надання інвестиційних послуг для задоволення потреб держави, компаній реального сектору економіки та домашніх господарств.}

     _{4. Державне регулювання  небанківський фінансового сектора здійснюється чотирма державними установами - Держфінпослуг, ДКЦПФР, НБУ та ДПАУ. Ці органи повинні мати єдину політику щодо його регулювання. На жаль, в Україні не спостерігається координації роботи зазначених регуляторів. При цьому, зокрема, НБУ приймає рішення, які захищають інтереси лише банківських установ. Деякі страхові компанії вже подали судові позови на певні банки. Проте, можна прогнозувати, що розгляд цих позовів буде достатньо тривалим, адже вітчизняна судова система є неефективною.}

     _{5. В реаліях сьогодення, державне стимулювання  діяльності фінансово-кредитних  установ знаходиться майже на нульовому рівні. Держава приділяє недостатню увагу небанківському фінансовому сектору. Однак, саме небанківські фінансово-кредитні установи, на відміну від банків, акумулюють середньострокові та довгострокові інвестиційні ресурси і вкладають їх у вітчизняну економіку. Ці структури є перспективними внутрішніми інвесторами і від їх ефективного розвитку залежить розвиток вітчизняної економіки в цілому.} 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

_{СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ}

_{1. Закон України  «Про Національний  банк України» від 20 травня 1999 р.}

_{2. Закон України  «Про банки і  банківську діяльність»  від  7 грудня 2000 р.}

_{3. Закон України  «Про платіжні  системи та переказ  грошей в Україні»  від 5 квітня 2001 р.}

_{4. Указ Президента  України «Про грошову  реформу в Україні» // Вісник НБУ. — 1996. — № 5.}

_{5.Ватаманюк  З.Г., Дорош О.Л.  Небанківські фінансові  інститути у країнах  Західної Європи // Фінанси України.  – 2003. – № 12. – С. 98-106.}

_{6. Внукова Н.П., Кулікова  П.М. Череватенко  В.А. Ощадна справа: Навч. посібник. –Х.: ТОВ «Компанія СМТІ», 2005. – С.10}

_{7. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.}

_{8.Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.}

_{9. Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.}

_{10. Дмитренко М.Г., Костогриз  В.Г. Ощадно-кредитна  система в контексті формування в Україні власної інвестиційно-інноваційної політики. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць.– Суми:}

_{УАБС  НБУ, 2006. – Т. 16. –  С. 143-151.}

_{11. Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.}

_{12. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна  теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999.}

_{13. Крупка М.І., Євтух  Л.Б. Теоретичні  аспекти управління  механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки України. //Фінанси України. –2007. – №1. – С. 43-57.}

_{14. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. – К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.}

_{15. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.}

_{16. Паламарчук М.П.  Ощадній справі  – масштабність  і ефективне функціонування // Банківська справа. – 1998. – №2. –  С. 3-6.3.}

_{17. Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? // Вісник НБУ. — 1997. — № 4.}

_{18. Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — № 1.}

_{19. Чечетова Т.М. Інвестиційно-інноваційний  аспект реформування  економіки. Проблеми  формування і розвитку  фінансово-кредитної систем України: Збірник наукових статей. – Х.: Штрих, 2002. – С. 201-204.}