Сутність та види лізингу

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ЛІЗИНГУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА 

Корінєв В. Л. 

доктор економічних  наук, професор 

Класичний приватний  університет 

Анотація. Досліджено та обґрунтовано сутність лізингу з  урахуванням сучасного стану  розвитку вітчизняної економіки. Проведено  аналіз основних видів лізингу та визначено особливості його використання відповідно до особливостей діяльності промислових підприємств. 

Ключові слова: лізинг, оренда, купівля-продаж, лізингова  діяльність, підприємство, оновлення  та модернізація основних фондів, вітчизняна економіка. 

I. Вступ 

Формування сучасної ринкової економіки зумовлює необхідність глибоких структурних змін у промисловості  України. Втім власні ресурси підприємств  і банківської системи сьогодні не можуть забезпечити економічне зростання, підтримувати стабільну діяльність промислового комплексу. Так, на сьогодні залишається низьким прибуток підприємств, що є головним джерелом нарощування внутрішніх фінансових ресурсів. Вирішення проблеми структурної перебудови та оновлення основних фондів пов'язане з використанням інших форм фінансування вкладень на придбання обладнання, машин, споруд виробничого призначення, іншого рухомого і нерухомого майна, нових механізмів купівлі-продажу основних фондів. У багатьох зарубіжних країнах світу такою формою став лізинг. 

Особливу увагу  щодо дослідження лізингу приділяли  Е. С. Кабатова, В. К. Ляшенко, К. С. Редхед, В. В. Суссанян, Г. А. Хименський, С. Т. Х'юс, O. K. Яновський та інші вітчизняні й  зарубіжні економісти. На сьогодні існує багато різних підходів до визначення як сутності лізингу, так і його видів. Однак на сьогодні не існує загального, об'єднувального підходу до вирішення цієї проблеми з урахуванням особливостей вітчизняної економіки. 

II. Постановка  завдання 

Мета статті - уточнення сутності лізингу та особливостей його прояву в умовах діяльності вітчизняних підприємств, а також дослідження різновидів основних видів лізингу з обґрунтування доцільності його використання на сучасному етапі розвитку України. 

III. Результати 

Відсутність у вітчизняній та зарубіжній літературі єдиного визначення терміна "лізинг" можна пояснити як складним змістом, що вкладається у це поняття, так і відмінностями у його нормативно-законодавчому визначенні й регулюванні в різних країнах. Незважаючи на те, що в основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, характеристика лізингу цим не вичерпується. 

З англійської "leasing" найчастіше перекладається як "брати  в оренду", "наймати". У вітчизняному законодавстві визначено, що лізинг є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виняткове користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженим лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізіннгових платежів [5]. 

Європейська федерація національних лізингових асоціацій вважає, що лізинг являє собою договір про оренду заводу, промислових товарів, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, тоді як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності. На думку фахівців Міжнародної фінансової корпорації (далі - МФК), лізинг слід розглядати як договір, що укладений двома сторонами, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) об'єкт лізингу на визначений період за певну плату [2]. 

За всіх наявних  розбіжностей ці визначення об'єднує  головне - лізинг трактується як передання  господарського майна в тимчасове  користування на умовах платності, строковості  та зворотності або викупу [6]. Ці особливості лізингу свідчать про його спорідненість із орендою. У чинному законодавстві визначено, що за договором оренди одна сторона передає другій стороні за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності. 

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення або цілісний майновий комплекс, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості. При цьому об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їхні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання, нерухоме та інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господа­рювання. 

Враховуючи вищевикладене, лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посередницькою орендою, що забезпечує інвестування виробничих основних фондів за посередництва лізингової фірми. Лізингова фірма набуває майно не для власного вико­ристання, а з метою надання його на визначених умовах у користування іншій стороні й отримання з цього прибутку. Об'єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їхніх структурних підрозділів. 

Крім того, різновидом оренди є також прокат, який відрізняється  від оренди (найму) і лізингу як строками, так і об'єктами й умовами прокату [5]. Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується, як правило, для задоволення побутових невиробничих потреб без отримання прибутку від користування нею. Наймач не має права на укладання договору піднайму та переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошко­дження речі сталося з вини наймача. 

Слід мати на увазі, що лізинг розпочинається як метод купівлі-продажу товарів за відсутності коштів на негайну оплату товарів, кризового стану зі збутом продукції [2]. Застосування оренди із подальшим продажем майна орендарю допомагає багатьом підприємствам вижити під час затяжних економічних криз. При цьому лізинг виконує досить важливі господарські функції (рис. 1). 
 
 

Рис. 1. Основні  функції лізингу 

Привабливість лізингу для підприємців полягає  в можливості отримати необхідне  для господарської діяльності майно  за відсутності достатніх коштів для його купівлі та на умовах, вигідніших, ніж за договором купівлі-продажу [3]. Якщо підприємство закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це з фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування в установленому законом порядку і, крім того, сплачує податок на додану вартість із купівлі-продажу. 

При отриманні  устаткування в лізинг діє інша схема  фінансування виробничих інвестицій. Лізингові платежі, сплачувані орендарем, входять у собівартість продукції, яку він випускає, чи послуг, які надає, а після повної сплати вартості об'єкта лізингу орендар, як правило, стає його власником. Кошти, що витрачаються на орендні платежі та викуп орендованого устаткування, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування. Лізингова діяльність вигідна і для лізингодавця, бо він отримує повне відшкодування всіх витрат, пов'язаних зі здійсненням лізингової операції і формує прибуток не менший, ніж від інших операцій. 

Доцільність застосування лізингу як особливої форми інвестування виробництва зумовлена його перевагами перед банківським фінансуванням [4]. Фахівці з питань лізингу відзначають такі переваги: 

простіші схеми  забезпечення. Майно, що передається  в лізинг, одночасно є основною заставою. Збереження права власності на лізингове майно за лізингодавцем гарантує його повернення, якщо бізнес лізингоодержувача зазнає невдачі. У зв'язку з цим лізингодавці часто не вимагають додаткової застави, крім майна в лізингу; 

- доступність.  У країнах із перехідною економікою лізинг є чи не єдина форма середньо- та довготермінового кредиту для придбання обладнання. Лізингові фірми, як правило, спеціалізуються на певних видах обладнання, а це дає їм змогу одержати товарні кредити від ви­робників обладнання або мати доступ до іноземних ринків капіталу, покладаючи на себе частину кредитного ризику під час придбання лізингового майна; 

- зручність та  менші витрати на виконання  угоди. Лізингову угоду можна  оформити набагато швидше і  простіше, ніж традиційний кредит, бо лізингодавці не є банківськими установами і не зобов'язані формувати резерви коштів та дотримуватися численних нормативних вимог щодо розміру застави. При цьому лізингоодержувач дістає можливість уникнути витрат, пов'язаних з оформленням застави, та заощадити час, необхідний банку для прийняття рішення щодо видання позики, особливо коли йдеться про малі та середні підприємства; 

- менше власних  коштів сплачується наперед. На  початку терміну лізингу лізингоодержувачі  зазнають витрат у вигляді  частки вартості майна, що є меншою за витрати, яких вони зазнали б при отриманні банківського кредиту або інших формах фінансування. За допомогою лізингодавця можна профінансувати більшу частку капітальних витрат на обладнання, порівняно із банківським кредитом, часто за невеликого авансового платежу, завдяки надійніший схемі забезпечення інтересів лізингодавця, ніж у разі застави; 

- гнучкість.  Платежі за договором лізингу  можна побудувати за схемою, що  найбільше відповідає надходженню  коштів за реалізовану продукцію (послуги) у лізин-Тоодержувача; 

- податкові пільги. Лізингоодержувачі мають право  зменшувати оподатковуваний прибуток  шляхом віднесення лізингових  платежів у повному обсязі  на витрати, а не лише відсотків,  як у разі банківського кредиту. 

Окрім ряду переваг для окремих суб'єктів лізингових угод, лізингова діяльність позитивно впливає на економіку країни. Лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не у валюті, що викликає певні труднощі, а в машинах та устаткуванні, необхідних для виробничої діяльності [4]. Крім того, заборгованість підприємств іноземним лізингодавцям не зараховується Міжнародним валютним фондом до зовнішньої фінансової заборгованості країни, на чиїй території розташовані лізингоодержувачі. Лізингова діяльність сприяє швидкій реалізації досягнень науково-технічної революції. Тепер найновіші види обладнання виходять на ринок без багаторічної апробації. 

У багатьох галузях  період між завершенням дослідно-конструкторських розробок та виходом із виробництва перших зразків продукції скоротився до кількох місяців. Лізингоодержувачі можуть спочатку випробувати нові зразки, переконатися в їхній надійності та ефективності й завдяки цьому прийняти обґрунтоване рішення щодо майбутньої закупівлі їх у більшій кількості. 

Привабливість лізингу для підприємств полягає  в можливості отримати необхідне  для господарської діяльності майно  за відсутності достатніх коштів для його купівлі та на умовах, вигідніших, ніж за договором купівлі-продажу [5]. Якщо підприємство закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це з фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування в установленому законом порядку і, крім того, сплачує податок на додану вартість із купівлі-продажу. 

На сьогодні в умовах вітчизняної економіки  не створено чіткої класифікації та більш-менш повного переліку форм лізингу. Враховуючи особливості чинного законодавства  та особливості здійснення лізингових операцій, вважаємо найбільш доцільними для умов вітчизняної економіки такі основні форми лізингу (рис. 2). 
 
 

Рис. 2. Запропоновані  основні форми лізингу для  умов вітчизняної економіки 

Зупинимося на їх особливостях більш детально. 

Фінансовий лізинг являє собою договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший за той, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Сума відшкодувань вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менше ніж 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після завершення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно із договором, переходить у власність лізингоодержувача або викупо­вується ним за залишковою вартістю. 

Встановлення  мінімального терміну фінансового  лізингу на межі 60 % амортизації дає  можливість скоротити реальні періоди здійснення інвестиційчерез лізинг з 8-10 до 4-6 років [1]. Такий підхід вигідний як інвестору, так і лізингоодержувачу, оскільки останній може викупити об'єкт лізингу, не очікуючи завершення терміну його амортизації й отримати від цього певні економічні переваги. Важливим для суб'єктів фінансового лізингу є також надане їм право самостійно здійснювати індексацію вартості майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності; лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати лізингове майно без втрат його реальної вартості через інфляційні процеси.