Сутність та види лізингу

 Фінансовий  лізинг являє собою лізинг  майна з повною сплатою його вартості і характеризується тим, що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

 Фінансовий  лізинг — це угода, яка передбачає  протягом своєї дії виплату  лізингових платежів, котрі покривають  повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

 Фінансовий  лізинг — основний вид лізингових  операцій, при яких засоби виробництва  лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації,  з можливим у подальшому придбанням  лізингоодержувачем майна, що  лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.

 Основою для  їх розмежування фактично служить  термін оренди з амортизаційним  періодом і не передбачена  обов'язковість переходу права  власності при здійсненні фінансового лізингу.

1.4 Форми лізингових  угод 

 Міжнародна  практика напрацювала наступні  форми лізингових угод.

 Стандартний  лізинг. При цій формі лізингу  виробник обладнання продає його  лізинговій компанії, яка здає  це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається в питання технічного обслуговування.

 Зворотній  лізинг («ліз-бек»). Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.

 «Мокрий лізинг».  Цей різновид лізингу передбачає  додаткові послуги лізингодавця  лізингоотримувачу. Лізингодавець  здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління  виробництвом.

 «Чистий лізинг».  В даному випадку всі обов‘язки, пов‘язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотримувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов‘язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, пов‘язані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, пов‘язану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

 Лізинг на  залишкову вартість обладнання. Використовується по відношенню  до обладнання, що вже знаходилось  в користуванні. Така форма лізингу  діє на протязі 1-4 років.

 Лізинг з  повним обслуговуванням. Подібний  до «мокрого» лізингу, але угода  передбачає виконання лізингодавцем  деяких додаткових послуг. Наприклад,  лізингодавець проводить дослідження,  що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхідних  сировинних матеріалів для роботи даного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та інші. Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.

 Оновлений  лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

 Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової  компанії виступає асоціація  фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія - організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.  

2. Розвиток лізингу  в Україні 

2.1 Суб’єкти  ринку лізингу в Україні 

 Для підтримання  темпів економічного зростання  в Україні є нагальна потреба  у оновленні та заміні застарілого обладнання, включаючи промислове обладнання. Як було визначено вище, лізинг являє собою фінансовий інструмент для придбання промислового обладнання, устаткування, транспортних засобів та інших активів та, як такий, є одним з найбільш підходящих інструментів для оновлення та зміни цих активів.

 Визначення  рівню морального зносу у різних  секторах економіки та інвестицій, необхідних для заміни основних  фондів у цих секторах, продемонстрували, що для того, щоб здійснити  швидку заміну основних фондів, слід вжити усіх можливих заходів для сприяння таким механізмам, як лізинг.

 Згідно з  офіційними даними, приблизно 50% основних засобів усіх підприємств  є застарілими, а рівень зносу  транспортів та обладнання наблизився  за експертними оцінками до 80% - 90%.[9]

  Загальний  обсяг інвестицій, потрібний для  оновлення основних фондів в  Україні, складає приблизно 90 млрд. дол. США. Якщо порівняти  цю цифру з українським ВВП  (65 млрд. дол. США), стає зрозуміло,  що Україна знаходиться на  межі технічної катастрофи.

 Найвищий  рівень морального зносу спостерігається  у рибній промисловості, переробній  промисловості, виробництві та  розподілі електроенергії, газовому  та водному секторі, будівництві,  водному транспорті, освіті, медицині  та секторі соціальних послуг.

 Вже зараз велику частку інвестицій Україна отримує з-за кордону та, скоріше за все, найближчим часом збільшить імпорт капітального обладнання та технологій. Тоді іноземний капітал повинен буде стати основним джерелом фінансування українських інвестицій. Лізинг має великий потенціал стати улюбленим інструментом іноземних інвесторів, та є велика вірогідність того, що його частка в загальному обсязі інвестицій стабільно зростатиме найближчим часом.

 Стартувавши  з дуже низького рівня, за  останні роки лізинг в Україні значно розвинувся. На кінець 2004 р. загальний лізинговий портфель склав приблизно 221 млн. дол. США у порівнянні з 94 млн. дол. США на кінець 2003 р.[18]

  Зростання  ринку лізингу в Україні можна  проілюструвати, використавши різні  показники зростання, наприклад:

 ·                   Загальну вартість лізингових  активів протягом року;

 ·                   Загальну вартість договорів  лізингу, укладених протягом року;

 ·                   Обсяг портфелів договорів лізингу. 

 Загальна  вартість лізингових активів в Україні збільшилася майже на 90% у порівнянні з 2003 роком. За той же самий період загальна вартість договорів лізингу збільшилася на 120% та загальний портфель договорів лізингу (як зазаначено вище) збільшився на 135%.[9] Незважаючи на збільшення деяких показників, український ринок лізингу перебуває на початковій стадії розвитку.

 Базуючись  на типовому для ринкової економіки  співвідношенні рівня ВВП та  обсягів ринку лізингу та, враховуючи, частку лізингового ринку у  загальному обсязі інвестицій у основні фонди підприємств, можна спрогнозувати, що загальна вартість укладених договорів лізингу досягне 452 млн. дол. США у 2006 році.

 Реєстраційна  статистика Державної комісії  з регулювання ринку фінанасових  послуг України (далі – Комісія)  являє собою гарне джерело інформації про український сектор лізингу. Комісія здійснює нагляд та мониторинг за розвитком ринку лізингових послуг та операцій. Реєстрація лізингових компаній в Україні не є перешкодою, оскільки процес реєстрації є простим та невитратним. Станом на 1 липня 2005 року в Комісії було зареєстровано 74 лізингові компанії, з яких дійсно займаються лізингом десь 40.

 Система лізингової  індустрії в Україні представлена  наступними суб’єктами: [10]

Лізинговий ринок  України  

Дочірні лізингові компанії великих банків  

Напівко-мерційні лізингові компанії  

Лізингові компанії, створені за галузевою / виробничою ознакою  

Лізингові компанії, що створені торговими фірмами  

Міжнародні лізингові  компанії  

Іноземні фірми  – постачальники обладнання  
 
 

    

 Рисунок 2.1. Суб’єкти ринку лізингу в Україні 

 Комерційні  лізингові компанії, що створені  за галузевою чи виробничою  ознакою, зорієнтовані на обслуговування  підприємств певної галузі, наприклад  сільського господарства (компанія  «Лізинг-техніка»), будівництва та транспорту (концерн «Електрон»).

 Напівкомерційні  лізингові компанії створюються  за участю державних чи муніципальних  органів влади та фінансуються  за рахунок відповідних бюджетів. Прикладом може бути створення  компанії «Украгролізинг».

 Основна мета  лізингових компаній, створених  торговельними компаніями, чи таких,  що безпосередньо не пов’язані  з державними ресурсами, полягає  у залученні корпоративних клієнтів, які мають можливості закуповувати  велику кількість обладнання. До  такого типу компаній належать ТОВ «Серго-Гамма-Лізинг» та дочірнє підприємство «Ханса-Лізинг-Україна».

 Міжнародні  лізингові компанії в основному  фінансують поставки обладнання  закордонних виробників українським  підприємствам і підприємствам,  організованим за участю іноземного капіталу.

 Активізували  сьогодні свою роботу в Україні  іноземні фірми – постачальники  обладнання, технологій і засобів  автотранспорту (в основному автомобілів), а також розмножувальної техніки  і оргтехніки.

 Комерційні  лізингові компанії, що створені банками, й спеціалізовані відділи комерційних банків становлять найпотужнішу групу лізингових компаній, які активно функціонують на ринку України. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені і такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Для прикладу: лізингова компанія «Укрексімлізинг», лізингове відділення банку «Надра» тощо.

 Серед невеликої  кількості діючих компаній наявний  суттєвий ступінь концентрації. Приблизно 75% нових лізингових угод у 2004 році уклали сім провідних компаній. 79% українських лізингових компаній розташовано у Києві, 6% - в Одессі, ще 6% - в Донецьку та 9% - у Львові. Існує великий потенціал для розширення лізингової діяльності в регіонах. На даний момент є лише шість компаній, які працюють в областях країні через створені ними агентські мережі.[19]

 Розглянувши  склад засновників лізингових  компаній можна зазаначити наступну  закономірність: у 16,1% компаній серед  засновників переважають банки  та інші фінансові установи, у 3,2% - державні лізингові компанії, та у 80,7% фізичні та юридичні особи. В той же час, у 23% лізингових компаній повністю володіють іноземні юридичні особи, та ще в 9% компаній присутній іноземний капітал.

 Головними  операторами на ринку лізингових послуг в 2003 році в Україні були вітчизняні компанії: банки – до них зверталися за лізинговими послугами – 46% підприємств та лізингові компанії – 40%. До іноземних лізингодавців звертались 16% підприємств від загальної кількості тих, хто планував отримати обладнання в лізинг. В табл.2 подано переваги споживачів щодо взаємодії із лізингодавцями.

 Таблиця 2.1

Індекс справджування  лізингових заявок різними лізингодавцями Лізингодавці  Рівень укладання угод за заявками

 Українські  лізингові компанії   Дві з трьох

 Українські  банки   Кожна друга

 Іноземні  лізингові компанії   Кожна третя