Сутність та види лізингу

6.3. Орендодавець  і його довірені особи повинні  отримати повноваження входити  на територію, де встановлено Устаткування, для здійснення свого права на вивіз Устаткування. Будь-які необхідні видатки стосовно вищевказаних дій несе Орендар на користь Орендодавця. 

7. ОБОВ'ЯЗКИ СТОСОВНО  ПОВЕРНЕННЯ УСТАТКУВАННЯ 

7.1. Якщо Орендар  вніс які-небудь модифікації до Устаткування, він зобов'язаний на вимогу Орендодавця і власним коштом відновити первинний стан Устаткування. 

7.2. У випадку,  якщо Орендар не повертає Устаткування  після закінчення терміну оренди  або після закриття Угоди, з  нього стягується пеня у розмірі 0,2 % від залишкової вартості Устаткування за кожний день прострочення, до повного повернення Устаткування Орендодавцеві. 

7.3. Продовження  використання Устаткування Орендарем  після закінчення терміну оренди, обумовленого у цій Угоді, не  повинно розглядатися як поновлення або продовження оренди. 

8. ДОДАТКОВІ  УМОВИ 

_______________________________

_______________________________

_______________________________ 

9. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ  СТОРІН 

Орендодавець:

Орендар: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Серед орендних операцій найбільше поширення в міжнародній торговій практиці одержали лізингові операції. Цікавлять лізингові операції й українських підприємців. Правда, в Україні процес становлення лізингу знаходиться в початковій стадії, але активно розвивається. Тому знання теоретичних основ лізингу в зовнішньоекономічній діяльності, техніки його організації має важливе значення для майбутніх вітчизняних спеціалістів і практиків сфери ЗЕД.

 Що стосується  суті лізингу, треба відзначити, що єдиної думки відносно даного  явища поки що нема. Спеціалісти вважають, що лізинг являє собою дещо середнє між кредитом і арен-дою, тому він схожий і з кредитом, і з орендою.

 Економічна  суть лізингу полягає в передачі  одною стороною (лізингодавцем) другій  стороні (лізингоодержувачу) матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит.

 Таким чином,  одним із завдань лізингової  операції являється кредитування  зданого в оренду об'єкта. Звідси  схожість лізинга з кредитом. Проте поняття "лізинг" і "кредит" не тотожні. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і виплати всієї суми орендної плати об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (якщо договором не передбачено його викуп).

 Лізинг має  ряд спільних рис з традиційною орендою. Разом з тим, на відміну від традиційної оренди, він має свої особливості:

- здача об'єкта  лізингу в оренду, як правило,  здійснюється фінансовими закладами  (лізинговими компаніями);

- тривалість  лізингу менше періоду зношення  об'єкта лізингу. Він відповідає терміну налогової амортизації (3-7 років);

- на відміну  від традиційної оренди, в лізинговій  операції приймають участь, як  правило, 3 суб'єкта:

1) орендодавець - лізинговий посередник, фірма, яка  спеціалізується на купівлі-продажу  і будівництві рухомого й нерухомого майна виробничого характеру;

2) орендатор  - користувач чи споживач об'єкта  оренди у вигляді промислового  чи торгового підприємства;

3) продавець,  постачальник - фірма виробничого  чи торгового профілю по випуску  або доставці обладнання згідно до заявки орендатора.

 Лізинг являється  міжнародним, коли лізингова компанія  і орендатор, лізингова компанія  і постачальник чи всі три  учасники операції знаходяться  в різних країнах.

 В рамках  міжнародного лізингу виділяють  прямий лізинг, тобто орендну угоду між юридичними особами різних країн, непрямий іноземний лізинг, в якому орендатор і орендодавець являються юридичними особами одної країни, але капітал останнього частково належить іноземним фірмам, чи якщо орендодавцем виступає дочірня компанія іноземної ТНК.

 Прямий лізинг  поділяється на експортний та  імпортний. В останні роки багато  західних економістів до міжнародного  лізингу відносять тільки прямий  лізинг, а операцію по непрямому  лізингу відносять до угод  в середині країни.

 Розрізняють два основних види лізингу - оперативний і фінансовий.

 Оперативний  лізинг характеризується здачею  предмета оренди на період, значно  менший повного терміну амортизації.

 Предметом  оперативного лізингу звичайно  бувають автомобілі, персональні  комп'ютери, копіювальне обладнання, побутова техніка. В такому випадку орендні платежі лише частково компенсують початкову вартість об'єкта оренди. Після закінчення терміну лізингового договору він другий раз здається в оренду, можливо іншому орендатору.

 Фінансовий лізинг характеризується середнім і довготривалим характером договору, амортизацією повної чи більшої частини об'єкта. В статті 4 Закону України "Про лізинг" фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті підписання якого лізинго одержувач за своїм замовленням отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на період, не менше того, на протязі якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної вдень підписання договору. Після закінчення терміну дії контракту орендатор може повернути об'єкт оренди орендодавцю чи купити його за кінцевою вартістю.

 Існує багато  різновидів лізингових угод (наприклад,  груповий лізинг, з поверненням,  пов'язаний з податковими пільгами, із спеціальними послугами, генеральний  лізинг, компенсаційний і т.д.)

 Лізингові  операції мають як переваги, так  і недоліки, що важливо враховувати  при їх здійсненні в будь-якій  країні, особливо в країнах з  перехідною економікою.

 Переваги  лізингу для лізинго одержувача  полягає в наступному:

1) можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

2) питання фінансування  і придбання обладнання вирішується  одночасно. Лізинг дозволяє 100%-е  кредитування угоди;

3) не використовується  позичений капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного й позиченого капіталу;

4) лізинг дозволяє  також спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання  в сезонних галузях орендувати  лише на період його фактичної  експлуатації;

5) лізингові  платежі в повному об'ємі відносяться  на собівартість продукції (робіт,  послуг), виробленої лізинго-одержувачем,  і власне знижують податкове  обкладення прибутку;

 порядок здійснення  лізингових платежів більш гнучкий,  ніж при кредитних угодах;

 орендні платежі  частіше всього фіксовані, що  сприяє стабільності фінансових  планів орендатора. Серед переваг  для лізингоодержувача можна  виділити такі:

 розширюється  коло банківських операцій, росте  кількість клієнтів і, відповідно  збільшується дохід;

 знижується ризик витрат від неплатіжоздатності клієнтів;

 податкові  пільги частково одержує і  орендодавець;

 банк одержує  дохід у вигляді комісійних  від лізингу;

 встановлюються  більш тісні зв'язки з виробниками,  що створює для лізингодавця  нові можливості ділового співробітництва;

 документація  більш проста і коротша (у  часі) у порівнянні з банківським  кредитуванням.

 Для постачальника  (продавця) основною перевагою лізингу  являється розширення можливостей  збуту продукції, одержання термінового  платежу готівкою.

 Як бачимо, лізингові операції мають великі  переваги для всіх учасників  цих операцій.

 В той же  час лізинг має деякі недоліки:

1) в деяких  випадках лізинг може бути  дорожчий від купівлі за рахунок  банківської позики;

2) лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об'єктом, взятим в оренду;

3) у деяких  випадках лізинг промислового  обладнання (особливо короткотерміновий)  при несприятливій коньюктурі  може виявитися збитковим для  орендатора. Проте ці недоліки  можна перебороти при умові грамотного оформлення лізингової угоди.

 При підготовці  лізингового договору сторони  повинні враховувати, що в існуючій  практиці нема єдиних типових  лізингових договорів. Однак вони  повинні містити в собі такі  основні статті, як назву сторін; об'єкт лізингу; термін, на який приймається договір; доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу; розмір і порядок виплати лізингових платежів; використання обладнання; умови повернення об'єкта лізингу; умови страхування об'єкта лізингу; права й обов'язки сторін; порядок вирішення суперечок; форс-мажорні обставини; різне; додатки.

 При визначенні  об'єкта лізингового договору  вимагається його чіткий опис, точна назва і вказівка на  приналежність. В договорі повинно  бути чітко визначено місцезнаходження  об'єкта договору. При переміні місця його знаходження потрібна письмова згода лізингової фірми.

 В статті  про період дії лізингового  договору треба вказати термін, на протязі якого договір не  можна розірвати. Він, як правило,  становить від 40 до 90% терміну  користування майном у відповідності до вимог експлуатації. В різних країнах термін дії лізингового договору може бути різним (наприклад, в Австралії він становить до 90% терміну служби обладнання).

 Лізинговий  договір вступає в силу з  дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє на протязі встановленого в ньому терміну.

 Не пізніше  , ніж за місяць до закінчення  терміну договору, лізингодавець  може запропонувати лізингоодержувачу  переговори про форму дальшого  користування об'єктом договору. Лізингоодержувач має право або продовжити термін дії договору на тих же чи інших умовах , або купити об'єкт договору по ціні, раніше встановленій в договорі чи по кінцевій вартості.

 В статті "Права й обов'язки сторін" лізингового договору передбачаються обов'язки лізингодавця:

- підписати  договір купівлі-продажу з фірмою-постачальником  на узгоджених комерційних і  технічних умовах;

- відправити  постачальнику розпорядження про  поставку об'єкта угоди.

 Лізингоодержувач  має право після повідомлення постачальника про готовність об'єкта до поставки оглянути його і перевірити комплектність. Він зобов'язаний підписати протокол прийому після введення об'єкта в експлуатацію. Після підписання даного протоколу лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем, поскільки останній сам собі підібрав об'єкт угоди і його постачальника.

 Лізингоодержувач  повинен:

1) прийняти всі  права лізингодавця по відношенню  до постачальника і звільнити  його від усіх зв'язаних з  цим витрат;

2) провести прийом  об'єкта лізингової угоди, здійснити  за свій рахунок монтаж і  введення обладнання в експлуатацію;

3) при виявленні  недоліків, їх перелік вказується  в протоколі приймання і повідомляється  лізингодавцю, який повинен вимагати  від постачальника їх усунення.

 Лізингоодержувач  проводить за свій рахунок  технічне обслуговування обладнання  і необхідний ремонт, виплачує  всі податки, що сплачуються  в країні відповідно до лізингового  контракту.

 В статті ''Лізингові платежі" вказується  їх склад, розмір, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення лізингових платежів за згодою сторін.

 Лізингові  платежі являють собою виплати  лізингодавцю. що проводяться лізингоодержувачем  за надане йому право користування  майном.