Вексельні розрахунки та перспективи їх розвитку в банківській системі Україн

Виходячи з вище наведеного,  слід навести  реквізити простого і переказного векселя, які обов’язково повинні бути заповненими [28, c. 174-175] (Таблиця 1.1). Реквізити простого і переказного векселя майже однакові, різниця тільки в тому, що за простим векселем дається обіцянка сплатити за векселем, а за переказним – пропозиція оплатити,  і за переказним векселем обов’язково вказується найменування того, хто повинен заплатити. При цьому, вексель  у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, немає сили.

Таблиця 1.1.  – Реквізити простого і переказного векселя

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, які відрізняють його від інших боргових зобов'язань. До цих особливостей векселя відносяться [28, c. 138-139]:

–        грошовість, тобто предметом вексельного зобов'язання можуть   бути

тільки гроші;

–        строковість та визначеність, тобто тривалість існування  вексельного

зобов'язання може бути розрахована заздалегідь, або тільки за одними даними у тексті векселя, або на підставі вексельного закону (векселя за пред'явленням з граничним терміном його презентації). Тривалість існування векселя не може залежати від настання або ненастання яких-небудь подій або умов;

–        безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному

зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і не залежати від будь-яких умов. Можлива вказівка у самому векселі на якийсь документ, що лежить в основі видачі векселя, повинна бути юридично нейтральною і може нести лише інформаційну функцію, але така вказівка не повинна впливати на беззастережність наказу (зобов'язання) платежу;

–        абстрактність. Вексельне зобов'язання – є відірваним від основної

угоди (за якою виданий вексель) як за текстом, так і по суті. Боржник не вправі захищатися проти вимог сумлінного векселедержателя запереченнями, заснованими на дефектах і невиконанні основної угоди, яка лежить в основі видачі або передачі векселя, за винятком: заперечень боржника проти векселедержателя, коли останній, знаючи про недоліки векселя, придбав його з метою свідомо завдати шкоди боржнику;

–        оборотність і однобічність, тобто право вимоги   платежу за   векселем

передається разом із векселем, з вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють правові підстави володіння векселем;

–        письмова, чітко встановлена законом форма, при недотриманні вимог

якої вексель втрачає свою силу особливого грошового зобов'язання.

Важливість векселя, його місце у ринковій економіці визначається його функціями. Основною функцією вексельного обігу є оформлення короткострокового кредиту. Дана функція діє тоді, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації покупцю, але той на час укладення угоди не володіє належною сумую. Також вексель здатний виконати функцію платежу, як платіжний засіб, він дозволяє отримати гроші, не чекаючи строку платежу.Його можна продати або ж закласти в заставу комерційному банку.  Купівля банками векселів носить назву обліку або дисконту.

Банки купивши векселі, до настання строку оплати триматимуть їх у себе, стягуючи при цьому певну суму, що називається обліковим процентом, тобто купують векселі з скидкою або дисконтом.

Таким чином, вексель є важливим фінансовим інструментом для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання та останнім часом і для розрахунків в банківській системі. Для визначення роля векселя в банківських розрахунках слід розглянути операції, що здійснюються з його застосуванням.

1.2 Різновиди векселів та класифікація операцій з їх  використання в банківській системі

Перехід української економіки до ринкових відносин сприяв розвитку нових та відновленню раніше забутих фінансових інструментів. Одним з перспективних напрямків розвитку банківської справи є сприяння активному використанню векселів в господарському обігу.

Сьогодні вексель як фінансовий інструмент має достатньо переваг, серед яких – висока ліквідність, прибутковість, надійність, зручність і простота його як заставної цінності.

В економічній літературі  виділяють різні класифікації векселів [11,        c.90-92]:

а)   за формою та способом використання векселі поділяються:

–        простий вексель, що означає  зобов’язання однієї   особи    виплатити

зазначену суму коштів іншій особі за постав лені товари чи надані послуги;

–        переказний вексель, що  є наказом позичальнику виплати певну суму

коштів пред’явнику векселя;

б)   залежно від угод, що спричинили появу векселя:

–        комерційний або торговий (товарний, купівельний) вексель, тобто

такакий вексель, який виданий на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт;

–        фінансовий вексель, тобто такий, джерелом якого є фінансові

операції та у підставі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі боргового зобов'язання.

Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою видачі яких є не яка-небудь реальна кредитна угода, а лише мета одержання товарного або  грошового кредиту, котрий не вдалося б одержати іншим способом.

В обігу можуть з’являтися і фіктивні, безгрошові векселі, до яких належать так звані дружні, бронзові, підроблені векселі.

Підроблений вексель – це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель акцептується з метою отримання кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб’єкти угода акцептують векселі один для одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб’єктів виступають то векселедавцем (платником), то векселедержателем (покупцем), називаються зустрічними.

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель  виписується на ім’я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою такої операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому  осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів.

За участю векселів здійснюється цілий ряд вексельних операцій як суб’єктами господарювання, так і банківськими установами.

Вексельні операції – це будь-які дії суб’єктів господарювання, пов’язані із складанням, рухом, погашенням векселів, тобто відносини з іншими підприємствами, організаціями стосовно вексельного обігу.

У сфері вексельного обігу банківські установи можуть здійснювати операції  наведені в таблиці 1.2 [4, c. 498].

Таблиця 1.2 – Класифікація основних операцій банків з векселями

Це основні операції банків з векселями, за якими вони дохід. Також банки можуть здійснювати інші операції з векселями  наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Класифікація інших операцій банків з векселями