Вексельні розрахунки та перспективи їх розвитку в банківській системі Україн

акцепту;

–        передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Інкасування векселів і супровідних документів здійснюється за двома видами:

–        чисте інкасо – інкасування векселів  без   супровідних  комерційних

документів;

–        документарне інкасо – інкасування векселів із супровідних комерційних

документів.

Механізм здійснення інкасування векселів наведена на рисунку 2.5 [11, c 244].

              1

              2

              3

              4

              5

              10

              11

              7

              8

              9

Рисунок 2.5 – Механізм здійснення інкасування банком векселів

Механізм здійснення інкасування банком векселів включає наступні етапи:

1        – надання документів для розгляду питання про інкасування векселя.

2 –  видача розписки Про отримання векселя.

3 – повернення векселя для оформлення індосаменту або у випадку прийняття рішення про відмову в інкасуванні.

            4 – укладення договору про прийняття векселя на інкасо.

5 – підписання акта про прийом-передачу векселя.

6 – реєстрація векселя в книзі обліку інкасованих векселів.

7 – пред’явлення векселів до платежу.

8 – підписання акту пред’явлення векселів до платежу.

9 – погашення векселя.

10 – перерахування платежу за векселем.

11 – оплата комісійної винагороди.

Доміцилювання векселів – виконання банком доручення клієнта-векселедавця або трасата прийняти вексель до оплати або оплатити його за рахунок довірителя. Банк у такому разі одержує дохід у вигляді комісійної винагороди. Механізм доміцилювання показано на рисунку 2.6 [11, c. 248]. 

              1

3

5

Рисунок 2.6 – Механізм доміцилювання векселів

Доміцилювання векселів проходить наступні етапи:

1        – банк укладає зі своїм клієнтом-векселедавцем договір про доміцилювання векселів.

2        – платник надає в розпорядження банку необхідні кошти.

3        – векселетримач надає вексель на оплату доміциліанту, зазначені у векселі.

4        – відповідно до векселя банк-доміциліант списує кошти з рахунку свого клієнта-платника.

5        –  кошти перераховується векселетримачу.

Ще одним видом операцій  банків з векселями є емісія векселів банком. Фактично емісія банківських векселів є доповненням до грошової емісії НБУ. Однак оформлення реальних банківських позик векселями не викликає таких масштабних негативних наслідків як додаткова грошова емісія. Основною відмінністю такої емісії є зростання позичкової заборгованості підприємств і установ та неотовареної маси грошей.

Сучасна практика емісії та обігу банківських векселів в Україні виробила

певну систему дій учасників даного процесу, що наведено на рисунку 2.7 [17,         c. 186].

                              8                                                                  3           4

              17   18    20

                 5    6   7

              11   12    13 14   15  16   19

              9

              10

Рисунок 2.7 – Схема емісії та обігу банківських векселів

Процес емісії та обігу банківських векселів проходить наступні етапи;

1 – прийняття рішення про емісію векселів банком;

2 – визначення суми процентних ставок і строків погашення векселів;

3 – замовлення на видачу вексельних бланків;

4 – придбання бланків банківських векселів;

5 – укладання банком договору з клієнтами щодо купівлі-продажу векселя;

6 – переказування суми коштів для оплати векселя;

7 – оформлення банківського векселя;

8 – оплата державного мита за використання вексельних бланків;

9 – постачання продукції (надання послуг або виконання робіт) у кредит;

10 – індосування векселя постачальникові;

11 – надання кредиту постачальникові банком, який його обслуговує;

12 – написання на векселі заставного індосаменту і передання його банкові постачальника;

13 – погашення кредиту;

14 – зворотний індосамент та погашенні векселя постачальникові4

15 – укладання договору про інкасове обслуговування векселя;

16 – написання на векселі інкасованого індосаменту і передання його банкові постачальника;

17 – підписання акта пред’явлення векселя до оплати з банком емітентом;

18 – погашення векселя і відсотків за ним, якщо вони передбачені умовами тексту;

19 – переказ коштів на рахунок постачальника;

20 – повернення векселя з позначкою “Погашено”.

Надання кредиту у формі банківських векселів є високоприбутковою операцією, яка потребує порівняно невеликих витрат (оформлення векселів, придбання бланків, створення обов’язкових резервів).

Таким чином, механізм здійснення вексельних розрахунків є різним ї залежить від виду векселів та виду здійснюваних операцій.  Варто зазначити, що існують певні проблеми здійснення вексельних розрахунків в Україні, які потребують вдосконалення. 

2.3 Проблеми використання та перспективи розвитку вексельних розрахунків в банківській системі України

Аналіз ситуації в сфері  обігу векселів вказує на те, що активізації цивілізованого обігу векселів та здійснення розрахунків в Україні заважають численні зловживання окремих суб’єктів цього процесу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках) та недостатній рівень регулювання й контролю. Це призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструмента. Ще одним стримуючим чинником є недосконале законодавство.

Невиконання державними органами указів Президента України, постанов Верховної Ради і норм законів щодо вдосконалення законодавства, яке регулює обіг векселів, та недостатній рівень обізнаності його учасників також не сприяють розвитку обігу векселів в Україні на достатньому рівні. Все це створює додаткові фінансові ризики у діяльності суб’єктів господарювання.

Необхідно відмітити, що здійсненню вексельних розрахунків в Україні перешкоджає відсутність практичного досвіду в його  організації. На даний час створення системи обігу та розрахунків векселями відповідно до європейських стандартів в Україні  знаходиться на початковому періоді. Відсутні певні спеціалісти, а також, як уже зазначалося, нормативно-правова база, немає в достатній кількості спеціальної економічної та юридичної літератури з цих проблем.

Проблемою використання векселів та здійснення відповідних розрахунків в банківській системі залишається недосконалість нормативно-правової бази, що здійснює регулювання та контроль операцій, що здійснюються банком з використанням векселів.

Також  досить вагомою проблемою в  банківській системі щодо використання векселів є численні зловживання як зі сторони банку, так і зі сторони  контрагентів.

До даних зловживань варто віднести [27, c. 53]:

–        незаконне присвоєння облікових векселів;

–        незаконне присвоєння платежів по векселях;

–        використання в  корисливих цілях векселів, на яких боржник   зазначає

бланковий індосамент і залишає для пролонгації терміну погашення кредиту;

–        використання необізнаності позичальника, який вже сплатив частину суми

векселя, для спонукання його до повної оплати векселя;

–        незаконне присвоєння   чекових  сум,  залишених  боржником для оплати

векселів після закінчення їх терміну;

–        підміна векселів, підписаних неспроможними векселедавцями,  на   наявні

векселя посадових осіб.

Потребує удосконалення порядку використання векселів у зовнішньоекономічній діяльності, а саме [25]:

–        з   метою   удосконалення   застосування векселів у здійсненні   імпортних

операцій запропоновано в Законі України “Про обіг векселів в Україні” внести норму, за якою початком відліку законодавчо встановленого терміну поставки товару у процесі здійснення резидентами України імпортних операцій із застосуванням вексельної форми розрахунку є наступний календарний день після дати виставлення векселя на користь постачальника продукції;

–        передбачити можливість здійснення нерезидентом індосаменту векселя на

користь іншого нерезидента лише відповідно до вимог законодавства тих країн, до яких належать ці нерезиденти;

–        спростити процедуру і скоротити   строк  надання  індивідуальної   ліцензії

Національним банком для проведення операцій з векселями у зовнішньоекономічній діяльності.

Світовий досвід свідчить, що під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.

В умовах кризи ліквідності банківської системи і різкого скорочення обсягів банківського кредитування промисловості вексельні розрахунки можуть стати альтернативою коротко- та середньострокового кредитування суб’єктів господарювання, що забезпечить розвиток економіки, дозволить уникнути бартерних розрахунків і зменшення податкових платежів до держбюджету.

Окрему увагу слід приділити випуску фінансових векселів банками і компаніями з управління активами. У поєднанні з організацією вексельних програм (корпоративних, галузевих, державних) це дозволить значно збільшити ресурсний потенціал для розвитку економіки, зокрема підвищити ефективність діяльності венчурних фондів для реалізації інвестиційних проектів і забезпечити ефективний розвиток окремих підприємств, галузей і промисловості в цілому.

Фінансові векселі можуть допомогти уникнути погіршення ситуації в банківському секторі під час зростання обсягів виплат вкладникам за депозитами.

Фінансові векселі забезпечують додаткове (у порівнянні з депозитами) залучення пасивів у випадку, коли гроші зберігаються клієнтом невизначений час для проведення операції, яка остаточно не узгоджена. Інструмента альтернативного фінансовому векселю, для коротких грошей немає [25].

До того ж випуск фінансових векселів не призводить до збільшення грошової маси та інфляції, оскільки на суму векселя банк залучає гроші.

За умов регулювання НБУ обсягів випуску банками фінансових векселів, з їхньою оплатою проблеми не може бути. Однак, у разі невиконання банком зобов’язання за фінансовим векселем, передбачене стягнення за векселем за спрощеною процедурою у порядку виконавчого провадження шляхом вчинення на опротестованому векселі виконавчого напису.

Доцільним і зручним з точки зору простоти розрахунків є використання банківських векселів у межах міжбанківського ринку для збільшення терміну залучення ресурсів. При цьому у банків має бути можливість вільного продажу фінансових векселів у разі необхідності.

Вексельні кредити, тобто надання кредитів не грошима, а векселями для реалізації вексельної програми суб’єкта господарювання, могли б суттєво полегшити вихід країни з кризи за відсутності фінансування розвитку економіки. Але це – другий етап запровадження фінансових векселів у національну практику при обов’язковому регулюванні та контролі з боку НБУ та вдосконаленні системи звітності, яка б давала можливість об’єктивної оцінки впливу векселів на економіку та монетарну політику.

Оформлення прострочених депозитів векселями банків дозволить реструктуризувати заборгованість банків у часі та уникнути судових позовів з повернення депозитів. Водночас вкладники, зокрема, юридичні особи, отримають платіжні інструменти для забезпечення власної поточної діяльності.

Усі вище перераховані проблеми змушують активізувати роботу зі створення цивілізованого вексельного обігу та організації вексельного ринку.

Міжнародний досвід щодо організації ринку векселів свідчить про необхідність створення інфраструктурної ланки, яка б користувалася довірою ринку і забезпечувала проведення торгів векселями за єдиними стандартами і процедурами, знижуючи ризик як покупців такі продавців векселів, забезпечуючи публічність необхідної інформації і гарантуючи допуск до торгів лише дійсних векселів і відповідних учасників.

Дана інфраструктурна ланка економіки має включати наступне [25]: