Вексельні розрахунки та перспективи їх розвитку в банківській системі Україн

Таким чином, комерційні банки займають досить вагоме місце на ринку цінних паперів. Питома вага  банків   в обсягах виконаних договорів ТЦП у          ІІІ кварталі  2009 року становить 32,4 % порівняно з тим, що питома вага інших торговців цінними паперами, ніж  комерційні банки і інвестиційні компанії, становить 63,3 %.

Проте варто зауважити, що обсяги виконаних договорів комерційними банками  протягом визначеного періоду дещо коливалися.

Обсяги виконаних договорів комерційними банками на ринку цінних паперів в порівнянні в загальним обсягом здійснюваних операцій  наочно ілюструє  рисунок 2.1.

Рисунок 2.1 – Обсяги виконаних договорів на ринку цінних паперів та комерційними банками

Таким чином, протягом року з ІІІ кварталу 2008 року по ІІІ квартал       2009 року загальні обсяги здійснюваних операцій з цінними паперами знизилися на 39801,04 млн грн, а обсяги операцій банку з цінними паперами – на             16175,45 млн грн.

При цьому обсяги виконаних договорів ТЦП за  векселями протягом визначеного періоди досить динамічно змінювалися поряд  з такими поширеними видами цінних паперів як акції, облігації підприємств та ощадні (депозитні) сертифікати.  Обсяги виконаних договорів торговцями цінними паперами за векселями  поряд з іншими видами цінних паперів можна прослідкувати в  таблиці 2.3 [29].

Таблиця 2.3 – Обсяги виконаних  договорів ТЦП                 

У міліонах гривень                       

Як видно з таблиці 2.3, векселі за обсягами виконаних договорів займають третє місце після акцій та облігацій у ІІІ кварталі 2008 року, але за рік ситуація дещо змінилася, станом на ІІІ квартал 2009 року  розрахунки векселями зросли на  18261,39 млн грн та перемістилися на друге місце після акцій.  Також варто відмітити, що питома вага  договорів за векселями  у   2008 році становила 19,5% від загального обсягу виконаних договорів,  а на кінець 2009 року зросла до 32,2%  від загального обсягу при незначному рості договорів з векселями. Дана зміна пов’язана зі зменшенням договорів з акціями та значним падінням   (на 48435,59 млн грн) договорів з облігаціями підприємств.

Таким чином, найбільших змін зазнали обсяги договорів за акціями, облігаціями підприємств та векселями,  що наочно ілюструє рисунок 2.2.

Рисунок 2.2 – Динаміка обсягів виконаних договорів  за акціями, облігаціями підприємств, векселями

Для аналізу обсягів операцій банків з векселями недостатньо інформація, але,  аналізуючи наявні дані, відзначимо, що за даними ДКЦПФР на фондовому ринку за період з 1999 р. по 2009 р. при рості ринку у 53 рази частка векселів зменшилась лише у 3,2 рази, що пояснюється необхідністю даного фінансового інструменту. За 2008 рік обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 191,84 млрд грн при цьому ВВП дорівнював  949,86 млрд грн – тобто 20,2%. Так,  у 2008 році векселями оформлено лише 4,95% поточної дебіторської заборгованості між підприємствами за товари, роботи, послуги, що складає 15,6 млрд грн. Частка векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості між підприємствами та установами України складає 2,44%. Прострочена дебіторська заборгованість у січні-вересні збільшилася на 10,6%, у тому числі за товари, роботи, послуги – на 13,4%, а за векселями – зменшилася на 28,3%. Прострочена кредиторська заборгованість збільшилася на 13,9%, а за векселями – лише на 5,3% [24].

В умовах кризи ліквідності банківської системи і різкого скорочення обсягів банківського кредитування промисловості вексельні розрахунки можуть стати альтернативою коротко- і середньострокового кредитування суб'єктів господарювання, що забезпечить розвиток економіки, дозволить уникнути бартерних розрахунків з неминучою тінізацією економіки і зменшенням податкових платежів до Державного бюджету.

Операції з векселями у загальному обсязі операцій з обслуговування розрахунків клієнтів за отримані товари, здійснені роботи, надані послуги у різні місяці 2009 року становили від 22 до 28% від загального обсягу розрахунків [23].

Серед головних операцій банків із векселями, які збільшують кредитний потенціал банківської системи та підвищують фінансові можливості економіки, можна назвати: врахування векселів (кредитна операція), купівлю векселів з подальшим продажем та авалювання векселів (авальний кредит). У дохідність зазначених операцій закладаються діючі на той час ставки кредитного ринку та можливі ризики.

Найбільш поширеними у роботі з клієнтами на цей час є гарантійні операції – 59%. Ці операції здійснюють 170 зі 175 діючих банків. Таку послугу як гарантії банкам надають лише 20 банків, і частка таких операцій складає 3% від усіх. Така велика частка гарантійних операцій за проблемної ліквідності банківського сектора може бути пояснена тим, що гарантія не потребує відволікання коштів банку до моменту її виконання. Гарантійні операції належать до позабалансових операцій.

Операція авалювання векселів також є гарантійною. Авалювання векселів як авальна форма кредиту є одним із дієвих засобів підвищення фінансової надійності та платоспроможності підприємств – клієнтів банків, без залучення додаткових банківських кредитів, тобто без збільшення безготівкової грошової маси в обігу. Частка авалів, що надані за клієнтів, становить 10%. Такі операції здійснюють 52% банків, як великі, так і малі, однак такий великий банк, як «Ощадбанк» авалювання не здійснюють взагалі. Оскільки ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» було заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати суб’єктами господарювання податкових зобов’язань за податками, зборами (обов’язковими платежами), авалювання податкових векселів банками не здійснювалося [24].

Застосування авалю сприяє збільшенню в обігу ліквідних платіжних інструментів, тобто підвищує розрахункові можливості економіки та обіговість взаєморозрахунків без відповідного зростання обсягу грошової маси. Внаслідок цього практично відсутній негативний вплив авалю на основні макроекономічні показники: рівень інфляції та курс національної грошової одиниці.

На врахування векселів припадає 20% операцій, тобто дану кредитну операцію також здійснюють не усі банки.  Слід зазначити , що протягом 8 місяців 2009 року банки перестали враховувати векселі, а дохід банків забезпечується не дисконтами при врахуванні, а лише нарахуванням процентів за раніше врахованими векселями у портфелі банків. Це можна пов’язати з проблемою ліквідності банків, а також із закриттям банками лімітів на врахування і переведенням ресурсів на валютні операції, що є дохіднішими. Також в даний період спостерігається деяке збільшення простроченої заборгованості за врахованими векселями, але частка такої не є значною і складає лише 1,6% від обсягу врахованих векселів.

Станом на 01.09.09 р. операцію врахування векселів здійснювали 34 банки, причому в 23 із них обсяги врахованих векселів протягом останніх трьох місяців не змінювалися – тобто, як уже зазначалося, операції припинилися.

Для активізації операцій із врахування векселів банками необхідно покращити фінансовий стан позичальників, зокрема шляхом підвищення рівня корпоративного управління, в тому числі підвищення рівня інформаційної прозорості емітентів.

Слід звернути увагу на те, що на цей час у портфелях банків практично зникли операції з купівлі-продажу векселів через кризу ліквідності та підвищення ризиків проведення активних операцій, а також – брокерські операції через погіршення фінансового стану суб’єктів господарювання. Частково їх замінили операції РЕПО.

Останнім часом поширення набули операції РЕПО, що, зокрема, здійснюються банками-зберігачами для приведення у відповідність із вимогами законодавства структури активів інститутів спільного інвестування на звітну дату. Операцію РЕПО здійснюють лише 8% банків.

Частка операцій з факторингу (робота з поточною заборгованістю) складає 6%. Факторингом займаються лише 15,6% банків. Традиційно векселі активно використовуються при здійсненні факторингових операцій, але факторинг в Україні набув певної популярності нещодавно і тільки розвивається. Зниження обсягів факторингових операцій пов’язане з їх високими ризиками в сучасних умовах.

Таким чином, під впливом кризи обсяги розрахунків банків з векселями зменшилися, що головним чином пов’язано з кризою ліквідності в банківській системі України. Також варто зазначити, що для аналізу стану вексельного ринку України та обсягів операцій банків з векселями,  не достатньо інформації , і тому на даний час важко уявити загальний стан справ на даному ринку та основні тенденції розвитку.

2.2 Механізм здійснення вексельних розрахунків

Вексель – це безумовне зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Найбільш поширеними векселями на вексельному ринку України є простий і переказний векселі, проте слід зазначити, що дані векселі відрізняються між собою механізмом здійснюваних вексельних розрахунків.

Простий вексель (соло)  – це вексель, виданий у формі безумовного зобов’язання здійснити платіж, механізм здійснення операцій  за яким наведений на рисунку 2.3 [11, c. 238 ].

              1

              2

              3

              4

Рисунок 2.3 – Механізм здійснення розрахунків простим векселем

Механізм здійснення розрахунків простим векселем включає наступні етапи:

1        – покупець (векселедавець) вручає вексель продавцю (векселетримачеві).

2        – продавець (векселетримач) відвантажує товар, продукцію, виконує роботи, надає послуги покупцю, замовнику.

3        – продавець пред’являє вексель до оплати.

4        – покупець оплачує вексель.

Переказний вексель (тратта) – це вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж, механізм здійснення операцій за яким наведено на рисунку 2.4 [11, c. 240].

На відміну від простого векселя, при здійсненні розрахунків з переказним векселем беруть участь суб’єкти: кредитор – трасант, боржник – трасат та

одержувач – ремітент. Платник переказного векселя (трасат) стає боржником по векселю тільки після того, як акцептує вексель. Акцепт – засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому  вигляді, в якому він пред’явлений до платежу.

              3              4              5

1

2

             Рисунок 2.4 – Механізм здійснення розрахунків переказним векселем

Механізм здійснення розрахунків переказним  векселем включає наступні етапи:

1        – векселедавець (трасант) направляє платнику (трасанту) товар, а також вексель. 

2        – платник (трасат) повертає акцептований вексель векселедавцю  (трасанту).

3        – векселедавець (трасант)направляє акцептований вексель ремітентові –  одержувачеві грошей за переказним векселем.

4        – ремітент направляє вексель трасату до оплати.

5        – трасат оплачує і одночасно погашає вексель, роблячи відмітку про оплату на його зворотній стороні.

У процесі обігу вексель передається від одного тримача іншому шляхом передавального надпису – індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і платіж за векселем. Вексельні зобов’язання платника, векселедавця  і індосанта можуть бути додатково гарантовані повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля:

–        напис про забезпечення платежу за векселем;

–        забезпечення платежу за векселем.

Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів пов’язана з комісійними операціями з векселями:

–        інкасування векселів;

–        доміциляція векселів.

Інкасування векселів – здійснення банком за дорученням клієнта (законного векселетримача) операцій з векселями та супровідними комерційними  документами на підставі одержаних від емітента інструкцій з метою:

–        одержання платежу та (або) акцепту за векселями;

–        передавання векселів і комерційних документів проти платежу та  (або)