Детінізація економіки як напрямок уникнення загрози національній безпеці держави

      Отже, враховуючи вищевикладене та з метою подолання негативних наслідків процесу тінізації економіки України, значного зменшення його рівня необхідно розробити та реалізувати низку заходів щодо протидії тінізації.

      І. Заходи з детінізації  економіки:

• „амністія” капіталів некримінального походження, в першу чергу тих, що спрямовуються в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори;
• запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності;
• звуження фінансової бази тіньового господарювання шляхом зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на розвиток людського капіталу (освіта, підвищення кваліфікації тощо);
• реальне і радикальне спрощення погоджувальних та дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності, особливо в інноваційній сфері;
• впровадження наявних теоретичних розробок з виявлення напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідації виявлених схем іллегалізації капіталу;
• обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну заздалегідь визначену суму (житла, земельних ділянок, транспортних засобів та предметів розкоші);
• залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства;
• запровадження у навчальних планах усіх економічних спеціальностей дисциплін „Тіньова еконміка” та „Економічна безпека підприємницької діяльності”.

      ІІ. Заходи щодо декриміналізації економіки:

• віднесення до переліку кримінальних злочинів „незаконного збагачення”, що передбачено ст. 20 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності;
• ратифікація Конвенції про корупцію у контексті кримінального права;
• створення Національного бюро розслідувань;
• реформування системи звітності правоохоронних органів відповідно до стандартів розвинених країн;
• узгодження повноважень та контрольно-ревізійних функцій Державного комітету фінансового моніторингу, правоохоронних органів (МВС, Служби безпеки України, Генеральної Прокуратури, Державної податкової адміністрації) у сфері легалізації тіньових капіталів;
• розробка комплексної теоретико-методичної бази визначення обсягів та протидії кримінальній та тіньовій активності;
• активізація участі в міжнародній системі протидії іллегалізації економічної діяльності на різних рівнях міжнародного співробітництва.

      ІІІ. Заходи щодо запобігання непродуктивного відпливу капіталів з України:

• забезпечення дієвого захисту та державних гарантій прав власників та інвесторів;
• забезпечення стабільності, прозорості та однозначності норм законодавства у сфері оподаткування та валютного регулювання, покращання інвестиційного та підприємницького клімату;
• подолання тіньових явищ у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, у системі митного регулювання;
• прискорення розвитку фінансових ринків та корпоративного сектору відповідно до європейських стандартів;
• істотне підвищення ефективності боротьби з корупцією та організованою злочинністю, зокрема у фінансовій сфері.

      ІV. Заходи із захисту суб’єктів господарювання від рейдерства:

• створення при Міністерстві внутрішніх справ України відповідного підрозділу, який займався б виключно питаннями злочинних дій по відношенню до суб’єктів господарювання (рейдерства) із щотижневим звітуванням про кількість злочинів у цій сфері та відсоток їх розкриття;
• створення при обласних державних адміністраціях робочих груп для координації діяльності правоохоронних органів і недержавних охоронних структур щодо економічного і фізичного захисту підприємництва, основними завданнями яких мають бути: координація діяльності правоохоронних органів, підприємницьких об’єднань, недержавних охоронних структур щодо економічного і фізичного захисту підприємництва; вироблення пропозицій щодо формування законодавчої та нормативної баз з питань безпеки підприємництва;
• визначення та оприлюднення інформації про те, що функціонування підприємств у тіньовому секторі ринку, а також злочинні дії по відношенню до суб’єктів господарювання є такими, що несуть загрозу розвитку суспільства та інтересам держави;
• проведення щоквартальних форумів, присвячених співпраці владних структур та бізнесу, першочергове завдання яких – висвітлення практики захисту підприємництва в Україні від злочинних зазіхань, рейдерства.

      V. Заходи з детінізації політичного процесу:

• моніторинг власності державних службовців і депутатів усіх рівнів шляхом добровільного декларування ними нерухомого майна і фінансових активів та обов’язкового декларування майна і доходів учасників передвиборчих кампаній до і після виборів;
• заборона анонімних пожертв, внесків іноземних компаній та неприбуткових організацій на користь суб’єктів виборчого процесу;
• опублікування щорічних фінансових звітів діяльності політичних партій;
• проведення офіційного та громадського фінансового моніторингу використання виборчих фондів, забезпечення можливості фінансування передвиборчих кампаній лише зі спеціально створених рахунків та виключно у безготівковій формі;
• зняття обмежень на розмір виборчого фонду при одночасному посиленні контрольно-ревізійних заходів щодо джерел надходження коштів;
• посилення контролю за виконанням заборони на здійснення підприємницької діяльності державними службовцями, запровадження повної майнової відповідальності через механізм конфіскації власності державних службовців, причетних до „відмивання грошей” та розкрадання державного майна і бюджетних коштів;
• запровадження прогресивного податку на нерухоме майно;
• реформування судової влади України. [9, c.64-66]

      Реалізація  зазначених та інших заходів з  подальшої детінізації економіки  сприятиме не лише формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й значному підвищенню конкурентоспроможності економіки та усуненню реальних загроз національній безпеці держави.

4. Напрямки удосконалення регулювання тіньового сектора в

спектрі уникнення загрози  національній безпеці держави

      Оскільки  тіньовий сектор постійно поглиблює  зв’язки з легальним сектором економіки, конкурує з ним та витісняє його з найбільш зарегламентованих  сфер господарювання. Тіньова економіка  становить реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно впливає на всі сфери суспільного життя: економічну, політичну, управління, соціальну та гуманітарну сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини з іншими країнами тощо.

      Чинниками тінізації економіки  України є:

• відсутність повноцінного ринкового середовища;
• незавершеність формування інституційної бази економічної політики;

• неефективність управління державною власністю і захисту прав власників;

• системні вади податкової системи;
• незбалансованість державної регуляторної політики;
• недосконалість бюджетної політики;
• деформація структури зайнятості;
• недоліки у діяльності судової влади;
• зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
• корупція.

      Окреслені фактори розвитку тіньової економіки  призводять до негативних наслідків в офіційному економічному секторі, серед яких: втрата податкових надходжень до бюджету і, як результат, - ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави; недієвість управлінських рішень внаслідок повної та об’єктивної офіційної інформації про розвиток економічних процесів в Україні; зниження рівня внутрішньої інвестиційної активності через неможливість відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їх відплив за кордон; зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що відчутно гальмує процеси приватизації та фінансового оздоровлення виробництва; зростання рівня криміналізації суспільства та економіки через збільшення кількості економічних злочинів і проникнення капіталів кримінального походження.

      Специфічної форми прояву тіньової економіки  в Україні останнім часом стало  рейдерство – силове захоплення або  поглинання підприємств. Воно набуває  вражаючих масштабів, цинізму та агресії. Рейдерство має цілу низку  негативних наслідків: погіршує підприємницький клімат; дестабілізує роботу вітчизняних підприємств; руйнує трудові колективи; формує несприятливий інвестиційний клімат та імідж країни тощо. [9, c.60-62]

      Неефективність  протидії розгортанню тіньової економіки  в Україні до останнього часу зумовлювалася намаганням вирішити проблему із застосуванням двох крайніх методів – ліберального та адміністративно-обмежувального.

      Цільовими установками першого методу було сприяння якнайбільшому зростанню  темпів нагромадження первинних  капіталів. Наслідками такого підходу стали критичні масштаби зростання тіньової складової вітчизняної економіки, з одного боку, та придушення легальної підприємницької діяльності, передусім малого бізнесу, з іншого. У рамках даного підходу висловлювалися навіть пропозиції щодо безумовної легалізації всієї тіньової економіки. Навряд чи відповідні дії отримали б суспільну підтримку, і насамперед з боку тіньовиків-господарників, оскільки вони б прирівнювалися до ділків кримінальної економіки у праві легалізувати свій бізнес.

      Адміністративно-обмежувальний підхід виник як своєрідна реакція на соціальні негативи ліберального. Він передбачав розширення і посилення відповідних підрозділів МВС, СБУ, податкової інспекції, податкової міліції та Міністерства фінансів України. Наголос робився на поліпшенні взаємодії спецслужб, формуванні системи тотального контролю, посиленні законодавства, спрямованого проти тіньової економіки, застосуванні більш жорстких заходів покарання. Оскільки держава виявилася неспроможною забезпечити вичерпну реєстрацію доходів, вона вирішила піти від зворотного, поставивши під контроль витрати громадян. Цей метод мав на меті виявити дійсні обсяги доходів платоспроможних груп населення, примусити їх показати джерела прихованих коштів. Але при цьому не були враховані загальні економічні умови господарювання і ті причини, що змушують підприємців приховувати свої доходи.

      Створювалися  і ліквідовувалися, не досягши позитивних результатів, урядові органи, покликані  всебічно проаналізувати явище тіньової економіки та розробити відповідні заходи державної політики.

      Створено  і підписано не один указ Президента, розпорядження Кабінету Міністрів, закон Верховної Ради України  для зменшення тіньового розвитку економіки, та чи всі вони виконуються  та дотримуються?..

     Завдяки вжитим заходам протягом останніх років вдалося досягти вагомих позитивних результатів:

     Лібералізація правового поля для  підприємництва. За останні роки вдвічі скорочено кількість та тривалість перевірок підприємств, спрощено та впорядковано процедуру реєстрації та ліцензування суб’єктів підприємницької діяльності, запроваджено спрощену систему оподаткування та звітності для малого бізнесу.

     Радикальне  зниження частки бартерних  операцій. У загальному обсязі відвантаженої продукції частка бартерних операцій знизилася з 42,4% наприкінці 1997 р. до 2,3% на початок 2003 р.; надалі проблема бартерних розрахунків між суб’єктами господарювання в цілому втратила свою гостроту.

     Скорочення  частки позабанківського грошового обігу. Частка грошей поза банками у грошовій масі скоротилася з 48,9% у 1997 р. до 31% станом на 01.01.2006р. Подальшому розвитку безготівкових розрахунків сприяє впровадження Національної системи масових електронних платежів, динамічне поширення розрахунків із застосуванням платіжних карток, уведення в дію законів України „Про банки і банківську діяльність” (нова редакція), „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, ”Про обіг векселів в Україні” тощо.

     Підвищення  якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження негрошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, запровадження казначейського обслуговування бюджетних організацій, посилення контрою у сфері державних закупівель.

     Підвищення  надійності грошової стабілізації. Стабільність національної валюти, зростання реальних грошових доходів населення сприяли зміцненню довіри до банківської системи і більш активному утворенню банківських заощаджень. За 2001-2005 рр. депозити фізичних осіб у банках України зросли у 16,9 разу.

     Легалізація доходів та нерегламентованої  зайнятості населення. Здійснюються послідовні кроки щодо скорочення податкового навантаження на доходи фізичних осіб, підвищення розміру мінімальної заробітної плати; організовано навчання за професіями, які користуються попитом на ринку праці; забезпечується фінансова підтримка роботодавців шляхом надання субсидій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.

     В цілому рівень тінізації економіки  за 1998-2005 рр. скоротився з 59% до 28% офіційного ВВП. [3, c,297-304]