Детінізація економіки як напрямок уникнення загрози національній безпеці держави

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Октября 2011 в 15:30, курсовая работа

Описание

Предметом вивчення - розвиток економіки загалом, такого поняття як „тіньова економіна” та методи боротьби із нею. Мета роботи передбачає ґрунтовне вивчення самого поняття „тіньова економіка”, її детінізація; вивчення соціально-економічних причин і наслідків розвитку тіньової економіки в Україні; а також з’ясування основних методів детінізації економічної системи з урахуванням зарубіжного досвіду та визначити напрями удосконалення регулювання тіньового сектора в аспекті уникнення загрози національній безпеці держави.

Актуальність теми очевидна - детінізації економіки, наявність якої призводить до прямих збитків держави та має низку негативних наслідків: відсутність технічного переоснащення, скорочення інвестицій тощо.

Работа состоит из  1 файл

курсова І.doc

— 314.50 Кб (Скачать документ)

      Висновки

     При написанні курсової роботи не тему: „Детінізація економіки як напрямок уникнення загрози національній безпеці держави” нами було з’ясовано, що тема обрана правильно, адже її актуальність на сьогоднішній день очевидна - детінізації  економіки, наявність якої призводить до прямих збитків держави та має низку негативних наслідків: відсутність технічного переоснащення, скорочення інвестицій тощо. От чому тіньова економіка, як неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, є важливим об’єктом дослідження та пильної уваги органів влади з метою її детінізації. Глобалізація тіньових соціально-економічних відносин, приховування фінансових результатів від оподаткування та використання їх у корисливих особистих і групових інтересах впливають на поглиблення економічної кризи, зростання корупції, криміногенного потенціалу. Економічна діяльність в тіньовому секторі здійснюється поза законом, що унеможливлює стабільний розвиток суспільства та набуває особливої актуальності у зв’язку з формуванням державної незалежності України. У роботі розглядаються тенденції, причини, наслідки, вплив тіньової економіки на макроекономічне середовище, наводяться приклади зарубіжного досвіду протидії легалізації тіньових доходів, становлення національної системи та напрями державної політики з питань детінізації економіки.

     Огляд літературних джерел і проведені  дослідження дозволяють стверджувати, що негативні економічні ефекти від  наявності тіньової економіки значною  мірою виникають внаслідок підготовки і здійснення економічних злочинів. На основі аналізу сутності поняття „злочин”, а також узагальнення поглядів вітчизняних і зарубіжних економістів, можна сформулювати означення поняття „економічний злочин” – це суспільно небезпечна діяльність або бездіяльність, що зумовлює погіршення соціально-економічного стану країни, призводить до порушення прав власності та інтересів суб’єктів господарювання.

     На  яких підставах ґрунтується наш  висновок щодо наявності суспільної потреби в інтерналізації економічних, організаційно-управлінських знань у теорії детінізації економіки і виділенні економічної кримінології в окрему підгалузь кримінологічної науки? Для відповіді на це запитання до вищезазначеного з цих питань слід додати наступне.

     По-перше. Як зазначалось вище, основним чинником є необхідність розробки науково обґрунтованих комплексних підходів до пізнання феномена „тіньова економіка”, які б дозволили на системно-комплексній основі: здійснювати економіко-кримінологічний моніторинг повного обсягу джерел тінізації; визначати пов’язані з конкретними джерелами тіньової економіки притаманні їм економіко-правові, організаційно-технічні, технологічні проблеми; відслідковувати тенденції і динаміку розвитку тих чи інших джерел тінізації та пов’язаних з ними вищезазначених блоків проблем з метою своєчасної розробки ефективних державних заходів, спрямованих на локалізацію джерел накопичення тіньових капіталів.

     По-друге. Пізнання структури, природи й особливо технологічних аспектів, що відображають закономірності виникнення і функціонування феномена „тіньова економіка”, необхідність локалізації різнорівневих і різнопрофільних джерел „підпільного сектора” тіньової економіки, вимагає звернутися до предмета таких суміжних наук як: теорія управління, економічна теорія; політична економія; економетрія (наука про моделювання економічних процесів за допомогою економіко-математичних методів); фінансове право; бухоблік; судова бухгалтерія; судова статистика; інформатика; цивільне, адміністративне, кримінальне право, криміналістика, соціологія, психологія, кримінологія, а також звернутися до законодавчих і підзаконних актів фінансового права, що регулюють банківську, підприємницьку, зовнішньоекономічну, митну, податкову діяльність.

     При вивченні феномена „тіньова економіка” не можна обійтись без пізнання специфічних технологічно-правових аспектів діяльності товарних, фондових бірж, довірчих товариств, трастів та інших учасників ринку цінних паперів, приватизаційних процесів тощо. Саме на стику наведеного конгломерату економіко-правових, технічних та інших вищезазначених наук і фінансово-господарських інститутів знаходяться притаманні їм специфічні методи визначення закономірностей, причин та умов виникнення, функціонування та локалізації феномена „тіньова економіка”, предметом вивчення якого, разом з іншими елементами теорії детінізації економіки, і має стати така підгалузь кримінологічної науки, як „економічна кримінологія”.

     По-третє. Відтворювально-прогресуюча тінізація  суспільно-економічних відносин з  її високим, стрімко зростаючим криміногенним потенціалом становить сьогодні одну з головних загроз національній безпеці країни. Локалізація і попередження цієї загрози може бути здійснена при створенні відповідних економічних, технологічних передумов, що мають стати підґрунтям для створення превентивної протидії тіньовим процесам як на законодавчому, організаційно-управлінському, так і на правозастосовницькому рівнях. Вирішення зазначених завдань, з одного боку, потребує участі самого широкого кола фахівців, а з іншого - вимагає підготовки нового типу фахівця, здатного до застосування методів інтерналізації знань, напрацьованих в економічному, організаційно-управлінському та юридичному блоках наук. Розробка і застосування комплексних теоретико-методологічних засад пізнання і локалізації тіньових процесів, що динамічно розповсюджуються у всіх сферах суспільно-економічного життя, потребує знань щодо структури, природи джерел та властивих їм багатоаспектних технологій виникнення і прогресуючого функціонування феномена „тіньова економіка”. Саме підготовка нової генерації фахівця та напрацювання системи інтегрованих економіко-кримінологічних знань є основним завданням теорії детінізації економіки та її трансформаційно-синтезуючих елементів - інститутів економічної кримінології. Тому, не вдаючись передчасно у глибоку деталізацію зазначених завдань, хоча б основні передумови виділення економічної кримінології із кримінологічної науки, доцільно розглянути детальніше, тим більше, що вони співпадають, а відповідно підсилюють аргументи щодо необхідності розробки спеціальної теорії детінізації економіки. При цьому слід наголосити, що необхідність виділення з кримінологічної науки підгалузі „економічна кримінологія” у межах розробки теорії детінізації економіки можна б і не розглядати, оскільки вони ніби виходять за межі предмета нашого дослідження. Разом з тим, назвавши інститути не існуючої сьогодні економічної кримінології елементами зазначеної теорії, ми не можемо проігнорувати той факт, що така підгалузь кримінологічної науки ще не розроблена. Як було показано вище, поки що існують тільки ідеї щодо започаткування економічної кримінології. Оскільки обійтись у теорії детінізації економіки без економіко-кримінологічних її елементів неможливо, то, включаючи їх у дану теорію, необхідно, принаймні, аргументувати, що це за підгалузь науки та з яких причин її необхідно виділити з материнської науки… 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  використаної літератури

      Книги одного, двох і трьох  авторів:

    1. Длугопольський О.В. Теорія економіки державного сектора: Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2007.
    2. Никалаева М.И., Жевгаков А.Ю. Теневая экономика: методы анализа и оценки (обзор работ занадных экономистов). – М., 1987.
    3. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. Монографія. / За ред. Варналія З.С. – К., 2006.
    4. Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. – К., 1995.
 

    Видання, які не мають індивідуального  автора:

    1. Держана програма детінізації економіки України на 2001 – 2004 роки (проект) // Економічна безпека держави. – К., 2001. – с.66.
    2. Особливості та шляхи детінізації економіки України: Матеріали засідань „Круглого столу”. – Київ: ЧІСД, 2007 – 110 с.
    3. Тіньова економіка – одна з найбільших проблем. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 16 лютого (№29). – с.2-3.
 

    Статті  з книг, журналів, газет, матеріали конференцій:

    1. Архангельський Ю. Детенизация економики: причины и способы ее преодаления // Фондовый ринок. – 2001. - №47. – с. 22-26.
    2. Верналій З. Шляхи детінізації економіки України та її особливості. // Банківська справа. – 2007. - №2. – с. 56-66.
    3. Дяченко Я.Я. Логіка упорядкування політичного апарату і протидії тіньовій економіці. // Фінанси України. – 2006. - №8. – с.41-46.
    4. Зуєва Л.С. Подолання тіньової економіки – нагальна проблема суспільства України. // Економіка. Фінанси. Право. – 2004.-№7. – с.26-27.
    5. Княжанський В. Світло й тіні економічного зростання. // День. – 2004. – 2 вересня (№155). – с.1-5.
    6. Краус Н.М. Про структуру тіньового сектора економіки в умовах трансформаційних перетворень. // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: Економічні науки. – 2007 – квітень №4. – с.31-34.
    7. Ламанова Т. Тіньова економіка – визначення, структура, методи оцінки. // Економіка, фінанси, право. – 2000. - №3 – с.26-28.
    8. Літвінова Т. Тіньова економіка. // Наукові записки. –2001- №9. – с.43-45.
    9. Мазур І.І. Мотивація суб’єктів тіньової економічної діяльності. // Економічна теорія. – 2006. – жовтень-грудень (№4). – с.40-53.
    10. Мельниченко О. Методи оцінки масштабів тіньової економіки. // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. - №4 – с.207-213.
    11. Осипенко О.В., Козлов Ю.Г. Что отбрасывает тень? // Эко. – 1989. - №2.
    12. Печера С. Тінь, та як вийти на „світло”: Тіньова економіка. // Вісник пенсійного фонду України. – 2004. - №7. – с.22-24.
    13. Предборський В. До питання про сутність тіньової економіки. // Підприємство, господарство і право. – 2004. - №12. – с. 111-115.
    14. Пушкаренко П., Логвиненко М. Генезис і соціально-економічні наслідки тіньової економіки. // Економіка України. – 2004. - №10. – с.43-49.
    15. Самаріна С.М. Порівняльний аналіз даних фондів споживання по балансах і вибіркових обстеженнях для розкриття явищ „тіньової економіки” у сільському господарстві. // Статистика України. – 2002. - №3 – с.27 -32.
    16. Фрадинський О. Передумови розвитку тіньової економіки в Україні і в світі // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. – 2002. - №11 – с. 41-43.
 
 

Додаток №1 
 
 
 

 

Класифікація видів злочинної економічної діяльності [3, c.27] 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток №2 
 
 
 
 

 

Структура тіньової економіки [3, c.28] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток №3 

     Питома  вага підприємств Польщі за обсягами діяльності у 2004 р.*

Вид підприємства

     2000      2003      2004

     Загалом

     1.726.073

     (100,0)

     1.766.073

     (100,0)

     1.735.424

     (100,0)

     у тому числі підприємства
малі (до 49)      1.709.294

     (99,0)3

     1.748.775

     (99,02)

     1.719.615

     (99,09)

середні (50-249)      13.322

     (0,77)

     14.227

     (0,81)

     13.086

     (0,75)

великі (більше 249)      3.457

     (0,2)0

     3.071

     (0,17)

     2.723

     (0,16)

 

* [3, c.264] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток №4  
 

     Види фінансової державної допомоги, що надаються малому і середньому підприємництву у Польщі [3, c.269]

     Перелік Умови фінансування       
     1. Дотація на фінансування частини  коштів послуг: пов’язаних з консультаціями  та підвищенням кваліфікації  у сфері фінансування, впровадження  і вдосконалення системи управління якістю; з процедурою оцінки відповідності виробів, послуг, сировини, обладнання та приладів, контрольно-вимірювальної апаратури і кваліфікації працівників відповідним державним та міжнародним нормам, а також з процедурою оцінки відповідності виробів, визначену окремими вимогами («дотація на гарантію якості») До 60 % ціни нетто-послуг,

від 1 000 до

10 000 євро

      
2. Дотація на фінансування частини  коштів сертифікації системи  управління якістю або системи  охорони праці

     («дотація  на отримання сертифікату»)

До 50 % ціни нетто-послуг, але якщо вона не перевищує:

10 000 зл. – у разі однієї системи  управління,

15 000 зл. – у разі одночасної сертифікації  більше, ніж однієї системи управління

      
     3. Дотація на фінансування  частини коштів: послуг, що мають на меті стимулювання виробництва інноваційних програмних продуктів, консалтингових послуг, метою яких є управлінська допомога переважно з використанням інформаційних технологій; навчання персоналу відповідального за дії, пов’язані з вдосконаленням продуктів або управлінською допомогою («дотація на доступ до інноваційних послуг») До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж

15 000 євро

      
     4. Дотація на фінансування  частини коштів консультаційних  послуг, пов’язаних з отриманням  коштів для фінансування господарської діяльності, яке полягає переважно у випуску акцій, залучені коштів підприємців та фізичних осіб і подальший обіг цих акцій на фондовому ринку («дотація на отримання фінансування») До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж

15 000 євро

      
     5. Дотація на фінансування  частини коштів: консультаційних  і навчальних послуг пов’язаних  з підготовкою плану розвитку  підприємства, з використанням сучасних  технологій, пристроїв або організаційних  рішень, а також інвестицій, передбачених  цим планом («дотація на розвиток і модернізацію») До 60% ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 10 000 євро, а у  випадку інвестицій – до 25 % коштів нетто інвестицій, у межах від 30 000 до 100 000 євро       
     6. Дотації на фінансування  частини коштів навчальних і  консультаційних послуг у сфері відкриття і управління підприємством для малого та середнього підприємця, який лише планує здійснювати господарську діяльність, що полягає у: виробництві товарів чи послуг нових для польського ринку або значно кращих від вже існуючих на цьому ринку;

       впровадженні технологій, які ще не використовувалися у Польщі

     («дотація  на здійснення  інноваційної діяльності»)

До 30 000 євро, але  не більше, ніж 90 % ціни послуг у першому випадку, і 60 % – у другому       
            7. Дотація на фінансування частини коштів інвестицій, пов’язаних з інноваційною діяльністю, про яку йшлося у п.6 («дотація на інвестиції у сфері інвестиційної діяльності») До 50 % коштів нетто-інвестицій, у межах від 5 000 до 75 000 євро
            8. Дотація на фінансування частини  коштів консультаційних послуг, пов’язаних з підготовкою пропозиції на реалізацію державного замовлення для малих і середніх підприємців у процесі добросовісної конкуренції на ринку державних замовлень («дотація на спільну пропозицію») До 50 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 10 000 зл. – якщо державне замовлення робить суб’єкт з місцезнаходженням у Польщі, і не більше, ніж 20 000 зл. – якщо замовлення робить суб’єкт з місцезнаходженням поза межами Польщі
            9. Дотація на фінансування частини  коштів консультаційних послуг, пов’язаних з об’єднанням одного малого підприємства з іншим МСП («дотація на консолідацію»)      До 50 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 60 000 зл.
            10. Дотація на фінансування частини  коштів консультаційних послуг. Участь у міжнародному ярмарку, розробка і проведення промоції продукту у закордонних медіумах, участь у закордонних торгових місіях, пов’язаних з розвитком експорту («дотація на розвиток експорту»)      До 50 % коштів нетто, але не більше, ніж 50 000 зл. у календарному році
            11. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг, спрямованих на покращення умов безпеки життєдіяльності (БЖД) («дотація на консультації у сфері БЖД»)      До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 4 000 євро
            12. Дотація на фінансування частини коштів на закупівлю обладнання та пристроїв, необхідних для забезпечення належних умов БЖД(«дотація на оснащення в сфері БЖД»)      До 25 % коштів нетто-закупок, але не менше, ніж 2 000 і не більше, ніж 50 000 євро
            13. Дотація для товариств, кооперативів або спілок, членами яких є МСП, а також предметом діяльності яких є маркетинг, посередництво у продажі товарів або послуг, вироблених цими членами, або купівля виключно на користь учасників, на розвиток їх діяльності («дотація на спільні заходи») 1) До 50 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 50000 зл. –на послуги, пов’язані з підготовкою плану розвитку діяльності;

2) до 25 % коштів нетто-інвестицій, передбачених у плані, але не більше, ніж 100 000 зл.;

3) до 50 % коштів нетто від участі у ярмарках і виставках, але не більше, ніж 20 000 зл.

            14. Позика на фінансування частини  коштів у сфері інноваційної  діяльності, на впровадження результатів  науково-дослідних робіт; придбання  державних та закордонних ліцензій, тобто отримання допуску на  використання наукових і технічних рішень, а також виробничого досвіду; придбання і монтаж машин або обладнання для будівництва, розширення і модернізації будинків або обладнання, необхідного для запровадження інновацій («позика на інновацію»)      До 75% коштів нетто-заходів, але не більше, ніж 2 000.000 зл. на період до 6 років

Информация о работе Детінізація економіки як напрямок уникнення загрози національній безпеці держави