Мировой рынок страховых услуг

        Високі температури води океану зумовили порівняння з ситуацією 2005 року, і Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США прогнозувало сезон активних ураганів для басейну Атлантичного океану. Слід також відзначити ще дві тенденції: дослідження компанії EQECAT Інк і Вільного університету Берліна (засновані на моделюванні зміни клімату) прогнозують збільшення частоти екстремально небезпечних штормів (майже в 3 рази), які можуть заподіяти шкоду в розмірі понад 10 млрд євро, а також більш активне формування груп з кількох штормів протягом одного року[16].

    3.2. Механізм державного регулювання ринку страхових послуг України

        Регуляторна функція держави в страховій діяльності може проявлятися в різних формах: прийняття законодавчих актів, що регулюють страхування, встановлення в інтересах суспільства і окремих категорій його громадян обов’язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, встановлення різних пільг страховикам з метою стимулювання їх діяльності, а також створення особливого правового механізму, що забезпечує нагляд за функціонуванням страхових організацій. В умовах кризових явищ в економіці державне регулювання набуває особливого значення, оскільки основним завдання державного регулювання є забезпечення розвитку національної системи страхування і здійснення контролю за страховим сектором.

             Отже, визначення сутності державного регулювання, його механізму та особливостей у сучасних умовах кризових явищ має особливо актуальне значення.

            Багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями запропоновано приблизно однаковий підхід до ідентифікації предметної галузі державного регулювання ринку страхових послуг. Але в умовах сучасної фінансово-економічної кризи потребують більш глибокого вивчення особливості механізму державного регулювання, його впливу на ефективність розвитку ринку страхових послуг[25].

        Конкретного визначення поняття „державне регулювання ринку страхових послуг” немає, але у фінансово-економічному словнику [6, с. 480] запропоноване визначення „регулювання ринку фінансових послуг державне”, як „здійснення державного комплексу заходів щодо регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за ними з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам”. Отже, основною функцією державного регулювання є запобігання кризовим явищам та захист інтересів споживачів фінансових послуг. Але, на нашу думку, дане визначення потребує доповнення - крім захисту інтересів споживачів, завданням державного регулювання є забезпечення захисту прав і інтересів надавачів цих послуг.

               Вітчизняні науковці Т Ротова і Л. Руденко [3, с. 165] зазначають, що метою державного регулювання є дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховика і захист інтересів страхувальників.

           У науковій праці [7, с. 88-89] пропонується визначення державного регулювання страхової діяльності як „системи засобів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та діяльності страхових компаній на ньому”. Дане визначення потребує додаткових опрацювань щодо визначення „системи засобів і методів”, а також у дефініції державного регулювання не враховано одну із основних його функцій - захист інтересів страхувальників та страховиків[7].

           Найбільш повно, на нашу думку, розкрито сутність державного регулювання страхової діяльності у науковій праці [8, с. 6]: „Державне регулювання страхової діяльності - це сукупність економічних, правових, соціальних та кредитно-фінансових механізмів, що сприяють контролю та регулюванню складною системою економіко-правових відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою гармонійного, збалансованого і пропорційного розвитку страхового ринку”, але, зважаючи на сучасні реалії фінансово-економічної кризи, дане визначення потребує доповнення.

            Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків [9] у галузі державного регулювання страхової діяльності дозволив вдосконалити визначення даного поняття, а саме: державне регулювання страховою діяльністю - це сукупність соціально-правових та економічних механізмів, за допомогою яких здійснюється контроль та регулювання складною системою економіко-правових відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою гармонійного і збалансованого розвитку страхового ринку та захисту інтересів і прав його суб’єктів.

            З метою визначення сутності, методів, форм та інструментів механізму державного регулювання, його особливостей під час кризи розглянемо більш детально кожний його елемент.

        З погляду російських учених [10, с. 40], механізмом, що забезпечує захист інтересів учасників страхування, слугує система ліцензування страхових організацій до початку їх діяльності і наступний контроль за виконанням чинного законодавства в галузі страхування. Як показує сучасний досвід вітчизняного страхового ринку, фінансово-економічна криза насамперед торкнулася саме страховиків класичного сегменту, оскільки вони реально працюють з широким спектром ризиків, мають, як правило, досить розгалужену мережу філій, підрозділів, що інвестували свої страхові резерви на депозитні рахунки банків. Отже, механізм державного регулювання в умовах кризи має певні особливості і потребує вивчення і вдосконалення.

         Розглянемо існуючі методи державного регулювання. До таких методів відносяться: економічне адміністрування, інституційне регулювання, стратегічне і тактичне планування, регулювання фінансової діяльності і грошове - кредитне регулювання.

        Економічне адміністрування передбачає державну монополію на управління будь-якого виду господарської діяльності. Форма реалізації цього методу полягає у державному фінансуванні, антимонопольному регулюванні, державній контрактації для організацій державної форми власності. До інструментів даного методу ми відносимо: державну страхову організацію, акредитацію, контракт, тендер.

Інституційне  регулювання передбачає адміністративно-правове  регулювання. Даний метод регулювання  може здійснюватися у формі здійснення страхового нагляду, ліцензування страхової  діяльності, встановлення обов’язкових видів страхування. До інструментів інституційного регулювання відносяться: ліцензія, реєстрація, умови страхування, нормативи, тарифи, ліміти, квоти, страхова сума, штрафи та інше.

             Метод стратегічного і тактичного планування реалізується у формі планування та прогнозування страхової діяльності, розробки програм розвитку, діяльності. Інструментами цього методу є програми, перспективні і поточні плани, прогнози[18].

Регулювання фінансової діяльності страховика також  відносять до одного із методів механізму  державного регулювання. На нашу думку, цей метод страховик реалізує у таких формах: контроль за платоспроможністю, контроль за інвестиційною діяльністю, контроль за ціноутворенням, оподаткування. З метою регулювання фінансової діяльності використовуються такі інструменти: нормативи, ліміти, тарифи, податки, ставки, оподаткований дохід, пільги, штрафи, пеня, санкції, заборони.

          До опосередкованого методу регулювання страхової діяльності ми відносимо грошово- кредитне регулювання, що може здійснюватись у формі регулювання ставки фінансування та валютного регулювання. Інструментами грошово-кредитного регулювання є: процентна ставка, курс, котирування, паритет, аукціон, номінал.

Проаналізувавши існуючі методи, форми та інструменти  регулювання страхової діяльності, ми пропонуємо у вигляді структурно-логічної схеми сучасний механізм державного регулювання страхової діяльності.

          Отже, механізм державного регулювання страхової діяльності являє собою сукупність методів, форм і інструментів, за допомогою яких забезпечується функціонування, регулювання, контроль за страховою діяльністю, а також захист прав і інтересів його суб’єктів. Концептуальні засади механізму державного регулювання страховою діяльністю приблизно ідентичні, але, зовнішні фактори у вигляді сучасної світової фінансово-економічної кризи вносять певні корективи, доповнюючи завдання цього механізму[21].

           Криза загострила хронічні проблеми, пов’язані із недосконалістю законодавства з страхування, непрозорим і дискримінуючим державним регулюванням, низькою інституційною здатністю і статусом регулятора.

Ф. Фурман [11, с. 161] зазначає, що в Україні більш  розвиненим є регулювання допуску  страхових компаній на ринок і  недостатньо - на порогових стадіях  фінансового стану страховиків, особливо в стадії їх фінансової нестійкості, неспроможності й банкрутства. Отже, в умовах кризових потрясінь вітчизняний  страховий ринок не має дієвого  механізму державного регулювання  і потребує розробки стратегічної програми антикризових заходів.

       На думку спеціалістів [12], до антикризових заходів на вітчизняному страховому ринку належать: підвищення інституційної здатності регулятора, зокрема, надання йому додаткових повноважень, встановлення спеціального механізму фінансування, підвищення прозорості діяльності, як регулятора так і страховиків, пом’якшення адміністративного тиску на ринок, відміна дискримінаційних вимог до перестрахування у перестраховиків - нерезидентів та інші.

      Вітчизняні науковці виділяють такі основні завдання органів страхового нагляду [14]:

• ліцензування страхової діяльності;
• реєстрація і ліцензування страхових посередників;

контроль  за формуванням та інвестуванням  коштів страхових резервів; наявністю  маржі (резерву) платоспроможності; дотримання умов обов’язкових видів страхування, якщо це передбачено чинним законодавством (за дотриманням умов страхування і розмірами страхових тарифів).

     Російські вчені [15] виокремлюють мету і функції державного нагляду за страховою діяльністю, зокрема, до мети державного страхового нагляду автори відносять:

• дотримання вимог законодавства про страхування;
• захист прав і інтересів страхувальників;
• захист прав і інтересів страховиків та інших зацікавлених осіб і держави.

Основними функціями  органів державного страхового нагляду  є:

• видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;
• ведення єдиного державного реєстру страховиків і їх об’єднань, реєстру страхових брокерів;
• контроль за встановленням страхових тарифів;
• встановлення правил формування і розміщення страхових резервів;
• встановлення показників і форм обліку страхових операцій, звітності про страхову діяльність;
• розробка нормативних і методичних документів по страхуванню;
• здійснення розрахунку розміру (квоти) участі іноземного капіталу в статутних капіталах страхових організацій;
• проведення атестації страхових актуаріїв;
• здійснення видачі страховиками банківських гарантій та інше.

        У науковій праці [2] автори доповнюють функції Держфінпослуг з урахуванням сучасних реалій та необхідності захисту прав споживачів страхових послуг. На нашу думку, особливо важливим в умовах вступу України в СОТ та вибору європейського напряму розвитку є виокремлення такого завдання Держфінпослуг, як запровадження визнаних міжнародних правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції до європейського та світового ринків фінансових послуг.

         Актуальним є виокремлення функції державного фінансового моніторингу на ринку фінансових послуг з метою забезпечення реалізації норм ЗУ „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” [16]. В умовах кризових явищ особливо зросли та поглибилися недоліки, а часом і відсутність, законодавчої бази в страховій діяльності, брак у регулятора достатніх важелів впливу на неправомірну діяльність окремих страховиків, тінізацію страхового ринку, використання інституту перестрахування з метою уникнення від оподаткування та вивозу капіталу за кордон.

         В умовах кризи підвищується роль не тільки регулятора і органів нагляду, але й професійних об’єднань страховиків: Страхових бюро (Моторне, Авіаційне, Морське); Страхового пулу (Ядерний пул); товариств взаємного страхування; спілок, асоціацій.

         Проаналізувавши методи, форми та інструменти механізму державного регулювання страховою діяльністю, ми зробили висновок, що в умовах кризових явищ в економіці стан даного регулювання суттєво впливає на ефективний розвиток страхового ринку і оптимальна система регулювання страховою діяльністю передбачає досягнення інтересів суб’єктів страхових відносин і органів, що їх регулюють. Криза поглибила постійні проблеми, пов’язані із недосконалістю законодавства з страхування, непрозорим і недосконалим державним регулюванням, невисокими інституційними можливостями і статусом регулятора.

          У сучасних умовах фінансово-економічної кризи професійні об’єднання разом із регулятором ринку і Держфінпослуг відіграють значну роль у механізмі державного регулювання страховою діяльністю і повинні не тільки розробити, а й ефективно впровадити антикризові заходи на страховому ринку.

        3.3. Перспективи та проблеми розвитку страхування в Україні

         Перспективність подальшого розвитку страхового ринку України обумовлена не тільки подоланням піку нестабільності ситуації, що в даний момент простежується в економіці країни, але й вирішенням проблем, які накопичувалися впродовж всього історичного розвитку вітчизняного страхового ринку. Сучасна фінансова криза лише загострила існуючі та виявила нові проблеми українського страхування.