Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні

державна  податкова адміністрація

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат  

З курсу:“Економічна теорія”

На  тему:“ Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні ” 
 
 
 
 
 
 

          Виконала:

          студентка групи КБ-21

          Ковальчук О.Л.

          Перевірив:

          к.е.н.;доцент

          Кушнір Д.Я. 
 
 
 

                                                        Ірпінь, 2010р

План 

Вступ……………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ НАСЕЛЕННЯ........................4-14

1.1. Поняття,  види та значення зайнятості.................................................. 4

1.2. Регулювання  зайнятості населення.......................................................7

1.3. Проблеми  відтворення робочої сили...................................................12

    РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ............................................................... ……15-19

2.1. Суть  та рівень безробіття.........................................................................15

2.2. Види  безробіття та їх характеристика............................................... ….16

   РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ....... 20-26

3.1. Зайнятість  населення та проблеми відтворення робочої сили............. 20

ВИСНОВКИ..........................................................................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Однією з найскладніших  соціально-економічних проблем в  умовах ринкової

трансформації економіки України є формування національного ринку праці.

Перехід від  командно-адміністративної системи  до ринкової

супроводжується зростанням рівня та тривалості безробіття, розвитком

вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної  трудової

міграції тощо.

Зайнятість і  безробіття – найважливіші показники  використання людських

ресурсів у  виробничому процесі. Разом з  інформацією про інші аспекти 

економіки вони є базою для оцінки та аналізу макроекономічної політики

уряду будь-якої країни.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності

працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни

світу прикладають  багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній

ще не вдалося  ліквідувати його повністю.

У перехідний період в Україні формування ринку праці  неможливе без 

активного втручання  держави. Головною формою його виявлення  в умовах

сучасної економіки  є державна політика зайнятості.

Стан та розвиток ринку праці тієї чи іншої країни, а також ступінь та

методи його регулювання з боку держави обумовлені різними за своїм 

характером і  ступенем впливу чинниками: рівнем та історичними 

особливостями соціально-економічного розвитку, макроекономічною

політикою, співвідношенням  основних політичних сил, політичною культурою 

суспільства і, нарешті, глобальними тенденціями  у сфері зайнятості.

Отже, завдання даної курсової роботи – аналіз зайнятості населення 

України та проблем відтворення робочої сили. Об’єктом дослідження є

зайнятість населення  України, а предметом – рівень безробіття, як один з 

показників рівня  зайнятості.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Управління зайнятістю населення 

1.1. Поняття, види  та значення зайнятості

Розвиток ринку  безпосередньо пов'язаний з такою  категорією, як

зайнятість населення, а через неї з такими негативними  процесами, як

соціальна поляризація  суспільства, безробіття.

Поняття „зайнятість” включає економічний, соціальний та правовий аспект

і розглядається  як тріада категорій: економічної, соціальної та

правової.

Зайнятість з  економічної точки зору суспільства  – це діяльність

працездатного населення по створенню суспільного продукту або

національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для

суспільства має  вирішальне значення. Вона визначає як економічний 

потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення  в цілому та

добробут окремих  громадян.

Зайнятість з  соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної

діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих 

навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому

господарстві, виховання  дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку,

участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом

людини і це право гарантується громадянину  України державою. У 

відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен  громадянин має право 

на працю, а  держава створює умови для  здійснення цього права, гарантує

однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності;

реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і 

перепідготовки  кадрів у відповідності до потреб суспільства. Отже,

зайнятість як соціально-економічна категорія синтезує сукупність

відносин щодо участі людей в суспільному виробництві  і пов'язана із

забезпеченням масштабів, умов і форм включення  людей в суспільно корисну 

працю, з процесами  формування, розподілу й використання трудових

ресурсів. Зайнятість показує, наскільки працездатне населення

забезпечене робочими місцями в системі кооперації суспільної праці, а 

також рівень соціального  захисту в реалізації права на працю. Враховуючи

весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються  в змісті поняття

„зайнятість”, його можна визначити як сукупність економічних, правових,

соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням 

працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно 

корисній діяльності, що приносить їм заробіток або доход. Громадяни

вільно обирають види своєї діяльності, професію і  місце роботи.

Спонукання до праці в будь-якій формі не допускається, незайнятість

громадян не є основою для притягання їх до кримінальної чи

адміністративної  відповідальності.

Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”, зайнятість – це

діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих  та суспільних

потреб, і така, що, як правило, приносить їм доход  у грошовій або іншій 

формах. Зайнятістю визначається діяльність, яка базується на праві

вільного володіння  своєю здатністю до праці і  право власності на засоби

виробництва для  її здійснення.

Держава сприяє зайнятості через проведення активної

соціально-економічної  політики, спрямованої на створення  робочих місць

та розвиток підприємницької діяльності.

До зайнятого  населення сучасне законодавство  відносить громадян України,

які проживають на її території на законних підставах, а саме:

працюючих за наймом на умовах повного та неповного робочого дня (тижня)

на підприємствах, установах і організаціях незалежно  від форми 

власності, в  міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за її

межами;

громадян, які  самостійно забезпечують себе роботою, підприємців, осіб,

зайнятих індивідуальною трудовою, творчою діяльністю, членів

кооперативів, фермерів та членів їх сімей, які беруть участь у 

виробництві;

обраних, призначених  або затверджених на платних посадах  в органах 

державної влади, управління, суспільних організаціях;

громадян, які  служать у Збройних силах, Податковій міліції, органах

національної  безпеки, внутрішніх справ та ін.;

направлених для  виконання платних громадських  робіт;

громадян, які  проходять професійну підготовку, перепідготовку та

підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; тих, хто навчаються

в денних загальноосвітніх школах, середніх і вищих закладах;

зайнятих вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та людьми

похилого віку;

працюючих громадян інших держав, які тимчасово проживають в Україні й 

виконують функції, не пов'язані з забезпеченням робіт посольств і місій. Зайнятість населення можна розглядати з точки зору суспільства, окремих

соціальних груп, в цілому по державі і окремих  регіонах. Вивчення

зайнятості показує: які соціальні групи зайняті  в народному

господарстві, яка  міра їх участі в ньому, а також  відповідність між 

трудовими ресурсами  та робочими місцями.

Зайнятість населення  в будь-якій країні, а тим більше в умовах

формування ринкових відносин, і зокрема ринку праці, є центральною 

ланкою соціально-економічного розвитку суспільства. Спеціалісти

вважають, що за рівнем зайнятості населення можна  зробити оцінку

загального рівня  розвитку даної держави.

Оскільки зайнятість населення виходить на перший план як результативний

показник функціонування економіки в цілому, потрібно з цієї позиції

проводити макроекономічну  політику, складовими частинами якої є 

фінансово-кредитна, податкова, розподільча та інвестиційна політика.

Зайнятість населення  має економічне і моральне значення, створює не

тільки економічні цінності, але й умови збереження психічного й