Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні

правило, дуже важко  влаштуватись на роботу. В останні  роки питома вага

молоді в загальній  кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне 

безробіття є  досить економічно небезпечним тому, що із молодіжного 

середовища поповнюються ряди злочинців, загострюється кримінальна

ситуація.

За часом і  місцем виникнення безробіття може бути сезонним, циклічним,

регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце  в західному 

регіоні України.

В залежності від  величини часового інтервалу, безробіття може бути

тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців) і застійним (більше

18 місяців). У  випадку застійного безробіття  наступають незворотні зміни 

у відношенні до праці; зменшується бажання шукати роботу самостійно,

проходить дискваліфікація, втрата трудових навичок, звикання до низького

рівня життя. Від  цих соціальних груп залежить соціальна  стабільність

держави.

Безробіття може бути прихованим і легалізованим. Вимушене безробіття в 

умовах економіки  з деформованими ринковими відношеннями виступає як

приховане, що пов'язане  з так званою неповною зайнятістю.

Приховане безробіття є однією із ознак кризи в економіці  та недосконалої

політики України  з питань зайнятості.

Приховане безробіття у державній статистичній звітності  визначається

двома показниками: „вимушені відпустки без збереження заробітної плати”,

„вимушена неповна  зайнятість у режимі неповного робочого часу”.

У зв'язку з тим, що економічні, моральні та соціальні  втрати від 

безробіття великі, уряди всіх країн прикладають зусилля, щоб досягти

зниження безробіття нижче природного або нормального  рівня. Тому

вводиться ще одне поняття оптимального безробіття, що означає 

безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід багатьох країн є 

свідченням того, що по мірі падіння рівня безробіття нижче природного,

випуск продукції  збільшується вище потенційного. І  тут можна зустрітися

з тим парадоксом, що навіть при досягненні оптимального рівня безробіття

добробут населення  на максимальному рівні не забезпечується. Це

відбувається у зв'язку із дією законів ринкової економіки: існує тісний

зв'язок і залежність заробітної плати, цін на споживчі товари від 

розмірів безробіття.

Розділ  3. Проблеми зайнятості населення в Україні

3.1. Зайнятість  населення та проблеми відтворення  робочої сили

В Україні спостерігається  концентрація безробітних і збільшення

безробіття в  окремих регіонах, тому існують труднощі з її державним 

регулюванням  і ліквідацією.

З огляду на це, населення України повинно мати гарантії зайнятості під 

час реструктуризації підприємств і виробництв. Безперечною є

необхідність  проведення комплексу стратегічних і оперативних заходів 

щодо державного регулювання зайнятості населення. При формуванні

ринкових відносин в економіці України варто  враховувати демографічну

ситуацію, що склалася останнім часом і загострила демографічний 

розвиток. А це не забезпечує навіть простого відтворення  населення.

Аналіз демографічних  показників свідчить про поглиблення  негативних

тенденцій, які  спостерігались впродовж останніх дев’яти років і особливо

у 2002–2007 рр. Загальне скорочення чисельності населення в 2007 р.

становило 515 тис. чол., у тому числі за рахунок скорочення природного

приросту – 300,4 тис. чол., а за рахунок від'ємного сальдо міграції – 

214,6 тис. чол. Таке явище характерне для усіх регіонів України, при

цьому найбільші  темпи скорочення чисельності населення  були в Донецькій,

Кіровоградській, Луганській, Чернігівській областях і м. Севастополі.

У соціальній структурі  населення України спостерігається  постійна

тенденція до скорочення сільського і міського населення, що є 

особливістю зайнятості населення у перехідний до ринку  період.

Скорочення чисельності  населення України – негативне  явище не лише з 

погляду демографічного розвитку і зайнятості населення, а також з

економічної точки  зору, оскільки зміни в статево-віковій  структурі 

населення впливають  на соціально-економічний розвиток економіки України,

її стабілізацію і збільшення обсягів виробництва. Зниження питомої ваги

молодих кадрів і збільшення зайнятих осіб старших від працездатного віку

гальмує умови  розвитку нових виробництв і прогресивних технологій.

Зайнятість населення  здебільшого залежить від співвідношення працюючих і 

утриманців. Економічне навантаження на одного працездатного  перевищує в

селах порівняно  з містами у 1,5 рази. Цей показник на 1 тис. осіб

працюючих становить 791 чол., а в сільській місцевості – 1037, у тому

числі 596 осіб старших  від працездатного віку і 448 дітей. Водночас

збільшився показник економічного навантаження на зайнятого у сфері

матеріального виробництва, де припадає понад 2,2 чол., зайнятих у 

невиробничій  сфері, дітей та пенсіонерів.

Вивчення демографічних  процесів населення є одним із головних елементів 

економічного  механізму державного регулювання  зайнятості населення за

сферами і галузями економіки. Проблеми позитивного функціонування

підприємств і  організацій усіх сфер економіки  в умовах посилення 

конкуренції зможуть  вирішувати лише ті, які мають постійний  моніторинг

сучасного стану  зайнятості й використання робочої сили з чіткими

орієнтирами розвитку на перспективу. Як наслідок реформування відносин

власності, реструктуризації й реорганізації виробництва  спостерігаються 

значні зміни  в політиці державного регулювання  зайнятості населення.

Головна тенденція полягає в тому, що у сфері матеріального виробництва

неухильно скорочується чисельність зайнятих. Цей показник у 2008 р.

зменшився на 0,5 млн. чол., причому основне скорочення чисельності 

зайнятих припадало  на сферу матеріального виробництва і, найперше, на

промисловість і будівництво. Чисельність зайнятих скорочується і вгалузях невиробничої сфери, особливо в освіті, науці й  культурі.

Основні тенденції  до скорочення зайнятих, характерні для  останніх

дев'яти років, нині уповільнюються. Так, за відповідний періоду 2008 і

2007 рр. загальна чисельність зайнятих скоротилась на 6%, тоді як за

аналогічний період 2006 р. щодо 2007 р. цей показник становив 9%.

Означена ситуація виникла через відсутність можливості підприємств 

скорочувати зайнятих внаслідок нестачі коштів на забезпечення

соціального захисту  вивільнених, а також у результаті скорочення обсягів 

виробництва окремих  видів продукції. Найважливіші процеси  змін

зайнятості відбувались  у сфері матеріального виробництва, а скорочення

чисельності зайнятих – в основному за рахунок працездатного  населення.

Порівняно з  2006 р., у якому скорочення чисельності зайнятих становило

0,8 млн. чол., протягом 20007р. такий показник був 0,4 млн. чол., тобто

збільшився удвічі, що свідчить про уповільнення темпів скорочення

зайнятих у  галузях економіки.

Впродовж останніх років найбільше скорочення зайнятих спостерігалось у 

промисловості й будівництві і становило 87% усіх вивільнених. Внаслідок 

негативних тенденцій  тривали зміни в міжгалузевій структурі зайнятих. Ще

більше скорочення було в галузях, що визначають науково-технічний 

прогрес, – промисловість, будівництво, наука і наукове  обслуговування за

незначного збільшення чисельності зайнятих у сфері  обслуговування і 

апараті органів  управління. Загалом сучасний стан зайнятості населення

характеризує  загальний кризовий стан економіки.

Чисельність зайнятих в інших сферах діяльності, в основному 

індивідуалів–підприємців, згідно з офіційною статистичною звітністю 

становить 2,2 млн.чол., що на 7% менше, ніж у 2007 р., знизилась

самозайнятість  населення. Ця тенденція до скорочення категорій 

самозайнятих  і зайнятих індивідуальною діяльністю пов'язана зі зниженням 

купівельної спроможності населення і попиту на товари індивідуального

використання. Водночас держава продовжувала протекціонувати  цьому виду

діяльності, що дало змогу оптимально підтримувати рівень безробіття, а 

відтак знизити  соціальну напруженість.

Загальний рівень економічної активності населення у 2008 р. становив

76,0%, тоді як  відсоток зайнятих у галузях  економіки дорівнював 68,1%.

Зазначимо, що поширення  торгівлі з наметів і лотків, створення  робочих 

місць без урахування ефективної зайнятості призводить до знецінення

праці, робить ілюзію добробуту в цій сфері й, таким чином, створює

загрозу для  реальної ситуації на ринку праці. На тлі загального

незадовільного  стану формування зайнятості населення  як позитивну 

тенденцію слід виокремити скорочення чисельності  незайнятого населення,

що становило 0,8% у 2008 р. порівняно з 2,3% у 2007 р. Хоча ці зміни

відбулись за рахунок  підвищення рівня наявного безробіття і частина 

незайнятих перейшла до категорії безробітних з виплатою допомоги в разі

безробіття.

Попри об'єктивну  необхідність підтримки рівня зайнятості за рахунок

самозайнятості  й комерціалізації, оперативними і  стратегічними заходами

щодо державного регулювання зайнятості населення  мають бути підвищений

рівень продуктивності праці й впровадження активної політики ефективної

зайнятості населення. Така зайнятість сприятиме створенню умов для

мотивації до праці  з метою ефективного використання трудового 

потенціалу.

Одним із головних інструментів упровадження ефективної зайнятості

населення є  економічний механізм державного регулювання зайнятості

населення, який повинен розглядатися в системі  глобальної стратегії в