Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні

сфері зайнятості населення на всіх рівнях державного управління. В 

умовах соціально-економічної  кризи існує загроза зникнення  кадрового 

потенціалу в  промисловості, будівництві, науці й науковому

обслуговуванні. Оперативним заходом щодо державного регулювання 

зайнятості населення  має бути забезпечення кожному зайнятому  на

виробництві мінімум  вартості прожиткового рівня, з метою  збереження

існуючого кадрового  потенціалу.

Характерною особливістю  зайнятості населення для останніх дев'яти років 

є зменшення  рівня зайнятості з-поміж жінок  і молоді в основному в 

державному секторі  економіки. За вказаний період питома вага жінок 

скоротилась приблизно  на 30% у структурі працюючого працездатного

населення. Це означає, що за такий короткий термін була звільнена  кожна 

третя жінка-робітниця, що становить понад половину загального скорочення

працюючих. В  основі зниження зайнятості жінок перебувають  суб'єктивні й 

об'єктивні причини.

В умовах масового скорочення працюючих послабився державний  нагляд із

виконання вимог  законодавства щодо політики ефективної зайнятості

населення. Через  це роздержавлення і реструктуризація підприємств, їх

перепрофілювання  або банкрутство призводять до значних кадрових змін і

без урахування інтересів робітників. Значна частина  їх поповнює когорту 

безробітних, оскільки виникають проблеми з новими робочими місцями,

відсутні умови  для вільної міграції робочої  сили і прискорення темпів

розвитку приватної сфери господарювання.

Одним із стратегічних заходів щодо державного регулювання  зайнятості

населення є  державний протекціонізм, який дає  змогу зберігати 

стабільність  у суспільстві й підтримувати на певному рівні 

життєзабезпеченість населення, хоча такі заходи призводять до імітації

добробуту в  сфері зайнятості. Стратегічною лінією держави має стати 

розширення приватного сектора, регулювання створенням малих  і середніх

підприємств. Головна  мета таких заходів полягає в  легалізації тіньового 

бізнесу зняттям обмежень в сфері підприємництва і вдосконалення

механізму оподаткування, що дасть змогу більшості населення, незайнятого 

трудовою діяльністю, організувати приватний бізнес, а  іншим легалізувати

тіньовий бізнес.

Однією із форм залучення працівників і безробітних до системи ринкової

соціально орієнтованої економіки є ринок праці, який в Україні існує у 

вигляді служб  зайнятості на макроекономічному і  регіональному рівнях.

В умовах економічної  нестабільності спостерігається диспропорція попиту

і пропозиції робочої  сили. В системі ринкових відносин ринок праці 

виступає головним індикатором стану сучасної економіки, а рівновага між 

попитом і пропозицією  на ринку праці свідчить про стабілізацію

економічного  розвитку. Скорочення обсягів виробництва загострює проблему

зайнятості населення  і дестабілізує ринок праці. Нині рівень безробіття

становить 2,91%, хоча характерною особливістю сучасного  ринку праці є 

приховане безробіття.

На ринку праці  спостерігається негативна тенденція  з працевлаштуванням

вивільнених працівників  і збільшується чисельність незайнятого 

населення, що свідчить про пасивну політику зайнятості.

Пасивна форма  зайнятості, зорієнтована на збільшення допомоги в разі

безробіття, призводить до неефективного використання трудового

потенціалу і  фінансових ресурсів із фонду зайнятості. Зростає 

чисельність незайнятих, з-поміж яких безробітні становлять 43,7%, які 

потребують працевлаштування. Складною залишається і проблема

працевлаштування, бо на кожне вакантне місце претендує близько 12

робітників проти 13 у 2007 р. А відтак проблема збільшення нових робочих

місць в усіх сферах економіки є одним із стратегічних заходів щодо

державного регулювання  зайнятості населення. Нині пропозиція робочої 

сили на ринку  праці сягає близько 1 млн. чол.

За сприяння служб зайнятості щоквартально працевлаштовується приблизно 

30 тис. чол.  незайнятих, що становить чверть  осіб, які звернулися з 

питань працевлаштування, тобто понад 5,5% проти 2007 р. Це пояснюється

збільшенням кількості  заяв від підприємств. Число безробітних сягає

724,3 тис. чол., що в 1,2 рази більше, ніж за відповідний період 2007 р.

Серед безробітних  переважно жінки (64,1%), третина безробітних  – молодь

до 28 років (30,5%). Найбільший рівень безробіття залишається  в

Івано-Франківській (5,3%), Волинській і Чернігівській (4,7%),

Тернопільській (4.0%) областях. Найменший рівень безробіття

спостерігається у м. Києві (0,5%), Одеській області (0,6%) і м.

Севастополі (0,8%).

Через збільшення безробіття найважливішим стратегічним заходом є активна

політика ефективної зайнятості населення в період перехідної економіки 

до ринку, яка  полягає у запобіганні масового безробіття і стабілізації

економічного  розвитку. Ефективна зайнятість населення  передбачає

підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва і

скорочення затрат праці й засобів виробництва  на одиницю продукції. Під 

час впровадження ефективної зайнятості доцільно проводити  активні й 

оперативні заходи щодо державного регулювання ринку  праці, які 

передбачають  організацію навчання безробітних  безкоштовно за раніше

розробленими  програмами з урахуванням індивідуальних здібностей і знань.

Для цього варто  організувати навчальні центри із залученням науковців.

Дослідження підтверджують, що головною причиною звільнення за особистим

бажанням є  низька заробітна плата. А відтак одним із основних

стратегічних  заходів є державне регулювання  зі збільшення заробітної

плати залежно  від вартості робочої сили і затрат праці, як основного 

економічного  важеля в механізмі державного регулювання зайнятості

населення. Для  цього має бути вирішено головне  стратегічне завдання із

удосконалення пропорцій в оплаті праці між  працівниками різних галузей 

економіки і  особливо промисловістю й бюджетними організаціями, а також

кооперативних і комерційних підприємств.

Оперативним заходом  щодо державного регулювання зайнятості населення і 

ринку праці  мусить стати реформа заробітної плати, яка ґрунтуватиметься

на ринкових відносинах, сприятиме посиленню  мотиваційних чинників до

праці й підвищуватиме  її роль у відтворенні робочої  сили. Враховуючи

необхідність  підтримки здоров'я працюючого і  задоволення його соціальних

потреб, слід посилити зв'язок оплати праці з кінцевими  результатами

виробництва, професіоналізмом і кваліфікацією, а також зростанням

продуктивності  праці. Для підвищення заробітної плати  одним із заходів є 

вдосконалення системи оподаткування, нарахувань на заробітну плату і 

виведення з  тіньового сектора доходів фізичних і юридичних осіб.

Стратегічні й  оперативні заходи місцеві органи влади мають вирішувати за

допомогою розробки і впровадження додаткових завдань  на основі чинного 

законодавства. Негативним є те, що чимало працівників  перебували у 

відпустках без  збереження заробітної плати або  були зайняті неповний

робочий день (тиждень). Усе це позначається на зайнятості населення і 

пов'язано з  недоліками в структурній перебудові економіки, з діями 

керівників підприємств  із збереження кваліфікованих кадрів, щопризводить до прихованого безробіття. Останнє, з одного боку, гальмує

перерозподіл  зайнятих між секторами економіки, обмежує можливості

перепрофілювання  виробництва, а з іншого – запобігає  масовому безробіттю

і дає змогу  зберегти кадри. З огляду на це оперативним  заходом мусить

бути ліквідування неефективних робочих місць на основі розроблених

програм вивільнення  робочої сили і створення нових  робочих місць.

Тенденції, що склалися у сфері зайнятості населення  останнім часом, були

закладені під  час розрахунків прогнозних показників у галузях економіки,

які передбачають зниження чисельності зайнятих в  усіх секторах

економіки, хоча темпи зниження уповільнюватимуться, а щорічне скорочення

зайнятих становитиме 3,8%. Під час формування ринку праці  на

прогнозований період буде скорочення попиту робочої сили і тому

безробіття може стати довготривалим.

На основі наукових досліджень стратегічними заходами мають бути:

піднесення виробництва; максимізація рівня ефективної зайнятості;

вдосконалення якісної структури зайнятості; проведення реформи оплати

праці; справедливий розподіл доходів; розвиток конкурентного  середовища

на ринку праці; підтримка малого і середнього бізнесу; послідовне

подолання бідності. Означені проблеми варто вирішувати лише у 

взаємозв'язку із посиленням регулюючої рол і держави.

В умовах ринкової економіки безробіття є об'єктивним явищем, хоча

вивільнення надлишків  робочої сили з виробництва має  бути вибірковим з 

урахуванням комплексу  соціально-економічних проблем певного  регіону.

Такий підхід вносить  визначеність в економічне обґрунтування соціальних

допомог для  досягнення гарантованого державою рівня життєзабезпечення.

Дослідження проблеми зайнятості населення уможливлює дійти  узагальнених

висновків, які  можна використати для вдосконалення  механізму державного

регулювання зайнятості в умовах трансформування економіки, структурних

зрушень і формування різних форм власності.

Таким чином, для  змістовної характеристики найдоцільнішої для України 

моделі необхідний економічний механізм державного регулювання  зайнятості

населення, який має ґрунтуватись на органічному  поєднанні пріоритетів