Аналіз фінансової звітності підприємства

2. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів

сума всіх заборгованостей

сума власних  коштів

Цей коефіцієнт показує, скільки залучених коштів припадає на одну грошову одиницю  власних коштів. Критичне значення, якщо він більше одиниці,при високій оборотності оборотних засобів може не впливати на фінансову автономність.

По даним  бухгалтерського балансу необхідно  встановити яка частина власних  джерел направляється на фінансування оборотних засобів. Цю процедуру  прийнято називати визначенням власних оборотних засобів, а в міжнародній практиці — визначення чистого робочого капіталу.

Власні оборотні кошти потрібні підприємству  для  створення постійних мінімальних  виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, МШП), покриття витрат незавершеного виробництва, витрат майбутніх перідів, готової продукції, які служать  для забеспечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. Залучені засоби знаходяться у тимчасовому користуванні підприємства і підлягають поверненню їх власникам або витрачаються за цільовим призначенням.

Наявність у  підприємства оборотних засобів  визначається  по різниці підсумків  І розділу пасиву і І розділу  активу балансу. Враховуючи, що джерелом придбання основних засобів і  капітальних вкладень є довгострокові позичкові кошти, цілком виправдано додавати їх до підсумку І розділу пасиву. Наявність власних оборотних засобів може бути визначена і як різниця між всіма оборотними засобами (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу) і короткостроковими пасивами (підсумок ІІІ розділу пасиву).

Фактична наявність  власних оборотних засобів і  їх норматив відображаються в звіті (форма №3, рядок 590 і 595). Власні оборотні засоби призначені для створення  запасів і покриття витрат, показаних  в ІІ розділі активу балансу. Певна частина власних засобів має цільове призначення і використовується в обороті як тимчасово вільні кошти. Це перш за все відноситься до засобів спеціальних фондів і цільового фінансування, амортизаційного фонду. Іммобілізація оборотних коштів (відволікання їх на незаплавновані цілі) відображається по рядку 310 активу балансу як витрати, не перекриті  засобами фондів і цільового фінансування. На цю суму зменшується участь власних оборотних засобів в формуванні запасів і затрат. У випадку недостатньості власних коштів для створення вказаних запасів і покриття витрат підприємство залучає позикові кошти у вигляді банківських кредитів, різної кредиторської заборгованості. При цьому частина кредиторської заборгованості є стійким джерелом формування запасів і затрат. Так як по умовам діючих розрахунків ці засоби постійно  знаходяться в обороті, їх називають стійкими пасивами. До такої заборгованості відноситься частина заборгованості робітникам і службовцям по заробітній платі і по платежам на соціальне страхування, заборгованість по авансам одержаним, якщо вона носить постійний характер. В балансі нормована частина стійких пасивів не виділяється, що знижує його аналітичність. Підприємства повинні обчислювати стійки пасиви і враховувати їх при визначенні джерел оборотних засобів.

При аналізі  джерел запасів і витрат необхідно  врахувати, що мінімальні залишки виробничих запасів повинні створюватись в  розмірах, які можуть забеспечити  неперервність процесів виробництва  і реалізації продукції, та покриватись за рахунок власних джерел. Накопичення над нормативних запасів веде до уповільнення оборотності оборотних засобів і залучення позчкових коштів для їх покриття.

В обороті підприємства постійно знаходиться частина кредиторської  заборгованості (стійкі пасиви). Необхідно знати  середні залишки цієї заборгованості і враховувати їх при розрахунку споживання власних оборотних засобів.

Фінансова стійкість  підприємства визначається достатньою наявністю власних джерел оборотних  засобів для покриття запасів  і витрат, так як при цьому забеспечується фінансова незалежність від зовнішніх позикових  джерел, які можуть бути обмежені або дорогими. Про те, якщо грошових коштів і швидкореалізуємих цінних паперів у підприємства більше, чим кредиторської заборгованості, то його платоспроможність в нормі.

 

Аналіз стану  розрахунків і платоспроможності  підприємства.

Фінансовий  стан підприємства в значній  мірі залежить не тільки від забеспеченості власними  оборотними коштами, але  й від стану розрахунків та залучення в оборот позикових засобів.

Розрахункові  відносини характеризуються станом дебіторської та кредиторської заборгованості. Розглядають виправдану та не виправдану дебіторську та кредиторську заборгованості.

Виправдана  виникає і погашається у віідповідності з встановленою системою розрахунків між підприємствами, організаціями та окремими громадянами. Невиправдана заборгованість з’являється в результаті порушення договірних умов, установленого порядку та терміну розрахунків.

В процесі аналізу  дебіторської та кредиторської заборгованості перш за все встановлюють її розміри, характер, динаміку та строки виникнення, для чого складається баланс дебіторської та кредиторської заборгованості (див. таблицю 2).

Слід врахувати, що частина вмправданої кредиторської  заборгованості ( по заробітній платі, по розрахунках з  постачальниками та інше) постійно знаходиться в обороті підприємства і може використовуватись для створення виробничих запасів. По даним балансу може бути дана лише загальна оцінка складу та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості. Для поглибленого аналізу і прийняття мір по її зниженню необхідно використовувати дані аналітичного обліку, де дається її розшифровка, вказується сроки виникнення.

При аналізі  треба виявити, чи не списувалась  дебіторська заборгованість на збитки, так як зниження заборгованості по цій причині — негативне явище. Необхідно також перевірити, чи немає в складі кредитів заборгованості, по якій минув строк позивної давності (на державних підприємствах вона належить внесенню  в бюджет).

Визначається  також середній строк погашення дебіторської заборгованості, для чого застосовують формули розрахунку оборотності.

 До першочергових  зобов’язань відносится заборгованість  робітникам і службовцям по  заробітній платі, заборгованість  по платежам фінансовим органам, по позикам, заборговангість постачальникам.

У підприємства в результаті господарської діяльності постійно виникають грошові зобов’язання  постачальникам, банкам, фінансовим органам, робітникам та службовцям підприємства та іншим.

Таблиця 2

Баланс дебіторської і кредиторської заборгованості

Статті дебіторської і кредиторської заборгованості	На початок  періоду	На кінець періоду	Відхи-лення (- /+)
Дебіторська заборгованість
Товари відвантажені, строк оплати за які не настав (ряд.160)
Розрахунки за товари, роботи і послуги строк оплати яких не настав ( ряд. 170)
Розрахунки  з бюджетом (ряд, 200)
Розрахунки  з персоналом по іншим операціям
Розрахунки  з іншими дебіторами (ряд. 240)
Всього
Перевищення кредиторської  над дебіторською заборгованістю
БАЛАНС
Кредиторська  заборгованість
Розрахунки  за товари, роботи і послуги строк  оплати яких не настав (ряд. 630)
Розрахунки  по авансам одержаним (ряд. 660)
Розрахунки  з бюджетом (ряд. 670)
Розрахунки  по позабюджетним платежам (ряд. 680)
Розрахунки  по строахуванні (ряд. 690)
Розрахунки  по оплати праці (ряд. 700)
Розрахунки  з іншими кредиторами (ряд 720)
Позики для  працівників
Всього
Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською
БАЛАНС

 

Але оборотні  засоби  складаються не тільки (і  не головним чином) з грошових коштів якими погашаються вище вказані  зобов’язання, вони включають виробничі  запаси, готову  продукцію, дебіторську  заборгованість і тому подібне. Кожна  з цих складових через визначений час перетворюється на гроші.

Час необхідний для перетворення оборотних активів  в грошову форму характеризує їх ліквідність, тобто можливість погашення  своїх зобов’язань.

 

 

 

2.2. Методика  експрес-аналізу фінансової звітності

 

Метою експрес-аналізу фінансовї звітності є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарського суб’єкта. Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річними звітами і фінансовою звітністю.

Складання річної звітності є цілком звичайною практикою більшості компаній економічно розвинутих країн. Згідно стандарту, основними компонентами річного звіту є: підготовлена, згідно нормативних документів, звітність, аналітичні розшифровки і примітки до них, інша аналітична інформація, корисна для одержання більш повної і об’єктивної картини про майновий і фінансовий стани підприємства.

Культура складання  звіту — один з факторів успішного  ведення бізнесом як з позиції  самої компанії, підготувавшої звіт, так і з позиції її зовнішніх  контрагентів. Така  склалась тенденція в західній практиці, так розвивається облік і на Україні. По-перше, добре структурований звіт дозволяє керівництву підприєиства і його власникам по-новому глянути на стан справ на підприємстві, досягнуті результати фінансово-господарської діяльності, визначитися з перспективами її розвитку. По-друге, для контагентів підприємства бухгалтерський звіт все в більшій мірі стає основним інформаційним документом, підтверджуючим можливість і економічну доцільність взаєиодії з даним підприємством. По-третє, звіт — це своєрідний спосіб реклами діяльності (нерідко першим кроком фірми-контрагента, при встановленні виробничих контактів, є запит про можливість ознайомлення з річним бухгалтерським звітом потенційного партнера), тому від того, на скільки грамотно і привабливо зроблено звіт, може в значній мірі залежати результат майбутніх переговорів про співробітництво.

Правило — перш ніж підписувати контракт познайомся з річним звітом контрагента — істина для будь-якого бізнесмена.

В загальному вигляді методикою експрес-аналізу звітності передбачається аналіз ресурсів і їх структури, результатів господарювання,    ефективності використання власних і залучених коштів. Зміст експрес-аналізу — вибір невеликої кількості  найбільш істотних і порівняно не важких  в обчисленні показників і постійне дослідження їх динаміки. Цей вибір є суб’єктивним, і проводиться аналітиком. Один з варіантів відбору аналітичних показників для визначення економічного потенціалу підприємства і оцінки його діяльності наведено в таблиці 3.

 

Таблиця 3

Сукупність  аналітичних показників для експрес  аналізу

Напрямки (процедура) аналізу		Показник
	1. Оцінка  стану та динаміки економічного  потенціалу підприємства
1.1. Оцінка майнового  стану		1. Сума господарських  коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, грн. 2. Вартість основних  засобів, грн. 3. Коефіцієнт  зносу основних засобів, %. Частка основних засобів в загальній сумі активів.
1.2. Оцінка фінансового  стану		1. Сума власних  джерел підприємства  та їх  частка в загальній сумі, грн. 2. Коефіцієнт  співвідношення залучених та  власних коштів. 3. Коефіцієнт  покриття. 4. Частка довгострокових  залучених коштів у загальній  сумі джерел.
1.3 Наявність  у балансі хворих статей		1. Збитки. 2. Кредити та  позики, що не погашені в строк. 3. Прострочена  дебіторська та кредиторська  заборгованість. 4. Векселі видані (одержані) прострочені.
	2. Оцінка  прибутковості фінансово-господарської  діяльності
2.1. Оцінка прибутку		1. Прибуток, грн. 2. Рентабельність  продукції, %. 3. Рентабельність  основної діяльності.
2.2.Оцінка динамічності		Темп росту виручки (валового доходу) від реалізації, %. Темп росту прибутку, %. Оборотність активів. Тривалість операційного та фінансового циклів. Коефіціїєнт сплати дебіторської заборгованості.
2.3. Оцінка ефективності  використання економічного потенціалу		1. Рентабельність  активів, %. 2. Рентабельність  авансованого капіталу.

 

Більшість з  наведених в таблиці 3 показників, рівно як і тенденція їх зміни, мають достатньо наочну економічку інтерпритацію, тому наведемо тільки деякі коментарі.

Амортизація являє  собою процес розподілення на готову продукцію витрат на основні засоби. Тому коефіцієнт зносу, який залежить від прийнятої методики  здійснення амортизаційних відрахувань, строго кажучи, не відображає фактичного зносу  основних засобів, рівно як і коефіцієнт годності не дає точної оцінки їх поточної вартості. Це відбувається по ряду причин. Наприклад, на законсервоване обладнання і транспортні засоби нараховується амортизація на повне відновлення, тобто фізично ці засоби не зношуються, але загальна оцінка зносу основних засобів змінюється, що стосується поточної вартісної оцінки технічних засобів і ступені їх відповідності розрахунковій величині залишкової вартості, то в принципі вони залежать від таких факторів, як темп інфляції, стан кон’юктури ринку і попиту, правільності визначення корисного строку експлуатації основних засобів і т.п..