Аналіз фінансової звітності підприємства

Не дивлячись  на умовність показника зносу  основних засобів, він має певне аналітичне значення. По деяким оцінкам, значення коефіцієнта зносу більше чим 0,5 вважається не бажаним.

Фінансовий  стан підприємства можна оцінювати  з точки зору коротко- та довгострокової перспективи.

В першому випадку  критерієм оцінки фінансового стану є  ліквідність і платоспроможность підприємства, тобто здібність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки по короткостроковим зобов’язанням.

Під ліквідністю  якого-небудь активу розуміють здібність його трансформуватись  в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, на протязі якого може бути здійснена ця трансформація (чим коротший період тим вище ліквідність данного виду активу).

Ліквідність підприємства — це наявність в нього оборотних засобів в розмірі, теоретично достатньому для покриття короткострокових зобов’язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами.

Під платоспроможністю  розуміють наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторський заборгованості, яка потребує термінового погашення. Основними ознаками платоспроможності є:

1. наявність в достатньому об’ємі коштів на розрахунковому рахунку;
2. відсутнісить простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і  платоспроможность не тотожні одне одному. Так коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан, як задовільний, проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в оборотних активах значну частину становлять неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість. Оцінка ліквідністі та платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. В першу чергу звертають увагу на статті, характиризуючі наявність коштів на рахунку в банку і касі. Вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна котре має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, маючого лише відносну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який момент, тоді як інші види активів можуть включатися лише з певною часовою затримкою. Мистецтво фінансового управляння якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну суму коштів, а іншу частину котра може знадобитись для поточної оперативної діяльності, — в швидкореалізованих активах.

Можна сказати, що чим значніший розмір грошових коштів на рахунках в банку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків та платежів.

Проте наявність  незначних залишків на рахунках зовсім не означає, що підприємство неплаиеспроможне — кошти можуть поступити на рахунок на протязі найближчих днів; деякі види активів при необхідності легко перетворюются в грошові кошти.

Про неплатоспроможність  свідчить, як правило, наявність “хворих” статей  в звітності (“Збитки”, “Кредити і позики не погашені в строк”, “Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість”, “Векселі видані — прострочені”). Про те це також не завжди правильно:

• фірми-монополісти можуть йти на несуворе додержання контрактів з постачальниками та підрядчиками (показують, що можуть найти їм заміну);
• в умовах інфляції, якщо договір на передбачену коротко- чи довгострокову позику  складено не продумано, то виникає спокуса порушити його і сплачувати штрафи знеціненими грішми.  

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємств від зовнішніх інвесторів та кредиторів. Єдиних нормативів відношення власних і залучених засобів не існує. Проте  вважається, що частка власного капіталу повинна бути достатньо велика — не менше 60%.

Однак високорентабельне  підприємство, яке має високу обороротність  оборотних засобів, може дозволити  собі відносно високий рівень залученого капіталу.

Результативність  і економічна доцільність функціонування підприємства вимірюється абсолютними і відносними показниками.

Розрізняють показники  економічного ефекту та економічної ефективності.

Економічний ефект — показник, який характеризує результат діяльності. Це абсолютний об’ємний показник. В залежності від рівня управлянния та галузевої належності підприємства в якості показників використовують показники валового національного продукту, валового прибутку від реалізації, прибутку і т.п.

Основним  показником беззбитковості роботи  підприємства є прибуток. Проте по цьому показнику, взятому ізольовано, неможливо зробити обосновані висновки про рівень рентабельності. Прибуток в 100 тис. грн. може  бути прибутком різновеликих по масштабам діяльності і розмірам владеного капіталу підприємств. Ступінь відносної ваги цієї суми  також буде не однакова. Тому в аналізі використовують різні коефіцієнти рентабельності.

Економічна  ефективність — відносний показник, що співставляє одержаний ефект з затратами чи ресурсами, вокористаними для досягнення цього ефекта. Загальну оцінку економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а ріст їх в динаміці розглядується  як позитивна тенденція.

При аналізі  доцільно використовувати послідовність взаємопов’язаних і не складних, по структурі та кількості показників, таблиць:

1. Господарські засоби підприємства  та їх структура (містить такі показники, як величина господарських засобів в оцінці нетто, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, власні оборотні засоби);
2. Основні засоби підприємства (приводиться вартісна оцінка основних засобів, частка орендованих основних засобів, коефіцієнти зносу і оновлення);
3. Структура і динаміка оборотних засобів підприємства (приводиться укрунене групування статей ІІ та ІІІ розділів балансу, а також ряд специфічних показників, таких, як величина власних оборотних засобів, їх частка в покритті товарних запасів та інше);
4. Основні результати фінансово-господарської дяльності підприємства (прибуток, рентабельність, рівень витрат обертання, фондовіддача, показник оборотності);
5. Ефективність використання фінансових ресурсів (всього фінансових ресурсів, в тому числі власних і залучених, рентабельність авансованого і власного капіталу та інше).

 

 

 

2.3. Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності підприємства

 

Фінансова звітність (комплекс показників діяльності фірми) служить джерелом інформації для  оцінки та характеристики фінансово-господарської  діяльності підприємства на певний звітний  момент. Розглянемо основні показники які використовуються при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства.

 

Показники оцінки майнового стану

Сума  господарських засобів, які знаходяться  в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які знаходяться на балансі підприємства. Це загальна облікова оцінка, яка не співпадає з загальною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощення майнового потенціалу підприємства.

Частка  активної частини основних засобів. Згідно нормативної докуметації, частина основних засобів — машини, обладнання і транспортні звсоби. Ріст цього показника в динаміці оцінюється як позитивна тенденція.

Коефіцієнт  зносу. Характеризує частку вартості основних засобів, яка залишилася для списання на затрати в послідуючих періодах. Вивористовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100 % (чи 1) є коефіцієнт годності.

Коефіцієнт оновлення. Показує яку частину від наявних на кінець звітного періоду від основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт  вибутаття. Показує яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність в звітному періоді вибула із-за старості та по іншим причинам.

 

Оцінка ліквідності  і платоспроможності

Величина власних оборотних засобів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства яка є джерелом покриття оборотних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, який залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Оборотні засоби — цей показник характеризує активи підприємства (ІІ і ІІІ розділи активу баланса), власні оборотні засоби — джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства (як джерело покриття оборотних активів). Величина власних оборотних засобів дорівнює перевищенню оборотних активів над поточними зобов’язаннями. Можлива така ситуація коли величина зобов’язаннь перевмщує величину активів (тобто одним з джерел покриття основних засобів і необоротних активів є кророткострокова кредиторська заборгованість). Фінансовий стан підприємства в цьому випадку нестійкий, потрібні термінові міри по його виправленню.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує частину власних оборотних засобів, які знаходяться в формі грошових коштів. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динасіці є позитивним фвктором. Оріентовне значення показника встановлюється самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока одноденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт  покриття (загальний). Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень оборотних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємства розглядається як успішно функціонуюче. Розмір перевищення й виражається коефіцієнтом покриття. Нижнє значення показника — 2 (по західній обліково-аналітичній практиці).

Коефіцієнт  швидкої ліквідністі. Аналогічний коефіцієнту покриття, проте з розрахунку виключена найменш ліквідна частина оборотних активів — виробничі запаси. Нижнє значення показника — 1. Якщо ріст показника пов’язаний з ростом дебіторської заборгованості, то діяльність підприємства можна характеризувати з гіршої сторони.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідністі (платоспроможності). Є найбільш жорсткім критерієм ліквідності: показує яка частина короткострокових боргових зобов’язань при необхідності може бути погашена негайно. Нижня границя показника — 0,2. У вітчизняній практиці середнє значення цих коефіцієнтів ліквідності, як правило значно нижче. Доцільно розглядати ці показники в динаміці, доповнюючи порівняльним аналізом доступних даних по аналогічним підприємствам.

Частка  власних оборотних засобів в  покритті запасів. Характеризує частину вартості запасів яка покривається власними оборотними коштами (велике значення має для підприємств торгівлі; нижня границя — 0,5).

Коефіцієнт  покриття запасів. Розраховується співвідношенням величин “нормативних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як не стійкий.

 

Оцінка  фінансової стійкості

Одна з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства — стабільність його діяльності в напрямку довгострокової перспективи. Вона пов’язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем  його залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Якщо структура “власний капітал — залучені кошти” має значний перекос в сторону боргів, підприємство може збанкротувати, якщо декілька кредиторів одночасно будуть вимагати свої гроші назад в “незручний” час.

Фінансова стійкість  у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних та залучених  коштів. Але цей показник дає лише загальну характеристику фінансової стійкості. Тому у світовій та вітчизняній аналітичній  практиці розроблена система показників, яка наведена нижче.

Коефіцієнт  концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльності. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне та незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство (нижня границя показника — 0,6).

Коефіцієнт  маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована.

Коефіцієнт  співвідношення власних та залучених  засобів. Його значення рівне, наприклад, 0,178 означає, що на кожну гривню власних коштів, які вкладені в активи підприємства, приходиться по 17,8 копійок позичених коштів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки.

Коефіцієнт  структури довгострокових вкладень. Показує, яка частина основних засобів та інших вкладень (І розділ активу балансу) профінансовано за рахунок довгострокових залучених коштів.

Коефіцієнт  структури залученого капіталу. Дозволяє встановити частку довгострокових позик у загальній сумі залучених коштів. Цей показник може значно коливатися в залежності від стану кредиторської заборгованості, порядку кредитування поточної виробничої діяльності і т.п.