Економічна ефективність приросту живої маси свинини і шляхи її підвищення у ТОВ «Аграрій СВПП» с. Краснопілка, Уманського району, Черкаськ

Аналіз структури виробничої собівартості приросту живої маси за 2007-2009рр. показує що найбільшу питому вагу у виробничій собівартості займають прямі матеріальні витрати, а найменшу – витрати на амортизацію необоротних активів. Слід звернути увагу на питому вагу собівартості кормів в структурі виробничої собівартості, яка складає 59,9% у 2009 році, що менше на 6,1% ніж у 2007 році. І загалом, прямі матеріальні витрати зменшились на 6,2% за досліджуваний період. А витрати на оплату праці збільшились на 2% за цей же період, це позитивно впливає на мотивацію праці і на особистий добробут працівників підприємства.

Собівартість дає змогу визначити економічну ефективність виробництва приросту живої маси свинини і має вплив на ціну реалізації. Ціна визначається шляхом суми собівартості та прибутку. Ціна є стимулом удосконалення техніки, технології та організації виробництва. Проведемо аналіз динаміки цін реалізації свинини в ТОВ "Аграрій СВПП″ в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Динаміка цін реалізації свинини в ТОВ "Аграрій СВПП″  за 2007-2009рр.

З вищенаведених даних видно, що обсяги реалізації у 2009 році пішли на спад, але за рахунок збільшення ціни реалізації, підприємство майже вийшло на той рівень чистого доходу, який воно досягло у 2008 році. Збільшення обсягу реалізації у фізичній масі на 76 ц за 2007-2009рр., збільшило рівень товарності на 5,5%.

При розрахунках економічної ефективності виробництва приросту живої маси свиней важливим показником є рівень рентабельності, зазначений в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Динаміка рівня рентабельності продажу свинини в ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.

Рівень рентабельності продажу залежить від собівартості і прибутку від реалізації. На нашому підприємстві рівень рентабельності продажу в 2009р. склав 56,1 %, що більше на 91,6 %, ніж в 2007 р. Це свідчить про те, що підприємство є досить рентабельним по реалізації свинини.

З усього вищенаведеного можна зробити висновок, що приріст живої маси свинини позитивно позначається як на валовому виробництві, так і на прибутку. Із збільшенням приросту живої маси свиней, збільшується і собівартість виробництва продукції свинини. Саме ціною реалізації ми можемо перекривати виробничі витрати, отримуючи при цьому прибуток.

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції свинарства у підприємстві.

3.1. Резерви зміцнення кормової бази

Рентабельність виробництва свинини багато в чому обумовлена забезпеченням тварин кормом. Свині особливо чутливі до повноцінності раціону годівлі. У свинарстві не стільки важливий тип годівлі, скільки її повноцінність. При виробництві кормів для свиней слід виходити з можливості максимального виробництва свинини на одиницю ріллі. Оптимальні умови годівлі та висока якість раціону в умовах вирощування молодняку й утримання дорослого поголів'я конче важливі для високого рівня їхньої продуктивності. Основний показник, який характеризує правильність годівлі, – жива вага молодняку. Будь який дисбаланс у раціоні може спричинити метаболічний розлад, що супроводжуватиметься як підвищеним вживанням корму (а це – додаткові витрати) або навпаки зниженням його вживання (а це – зниження приросту і зменшення прибутків). Не слід також забувати про можливу наявність антипоживних компонентів у кормах – інгібіторів. Не слід економити на кормах, аби потім не витрачати зайві кошти на лікування тварин та над норми спожитого корму. Дорожча, але більш «досконала» по вмісту кормова добавка може зменшити витрати на 20-40 грн./голову за рахунок покращення рівня засвоюваності кормів, а отже зменшення конверсії корму. І інші «бюджетні» позиції в раціоні вигідні лише тоді, коли продуктивність при цьому відповідає необхідному рівню, а додаткові витрати на роботу і зберігання цих кормових компонентів як мінімум перекриваються. Тому не достатньо простого порівняння цін між окремими кормовими компонентами [12, с.148].

Ефективний кормовий менеджмент – це щорічне попереднє планування кормової бази, включаючи розподіл сівозмін, закупівлю потрібних кормових компонентів і продаж тих, які є у надмірній кількості, оптимальне використання складських приміщень, оптова закупівля окремих видів сировини по зниженим цінам (можливо спільна купівля на кілька підприємств), планування сезонних надлишків відходів харчової промисловості, а також контроль кормової бази (кількісно, якісно, перевірка реальності ціни) і т.д. Тварини повинні мати постійний доступ до корму, тобто в годівницях постійно повинен знаходитися повноцінний комбікорм, а в напувалках – вода. Перевитрат корму при такому способі забезпечення тварин кормом і водою немає. Тварини самонормують споживання корму або споживають лише ту кількість комбікорму, яка їм необхідна для росту та розвитку [9, с.8].

Важливим компонентом підвищення біологічної повноцінності раціонів у зимових умовах є комбінований силос. При його приготуванні використовуються качани кукурудзи, вологе зерно, баштанні, доброякісні відходи, зелена маса, люцернове борошно тощо. Співвідношення кормових компонентів визначається наявністю сировинної бази. Проте при цьому повинні бути дотримані наступні загальні вимоги: вологість суміші кормів, що силосуються, - 70-80%; добре перемішування компонентів у період завантаження в силосні споруди; ретельна герметизація; поживність 1 кг комбінованого силосу повинна становити 0,25 к. од.

Розумно складений кормовий раціон для свиней на відгодівлі – це наявність у 1 кг комбікорму 12,8-13,2 МДж обмінної енергії. Додатковий 1 МДж обмінної енергії на 1 кг корму коштує 20-40 грн./голову (при цінах на зернові на рівні 1000 грн./т), і пропорційно зростає разом із зростанням цін на корми [11, с.36].

Для зміцнення кормової бази свиней на підприємстві доцільно також запровадити «рідку» годівлю, одна з переваг якої - можливість використання відходів та вторинних продуктів харчової (молочної, пивоварної, цукрової, спиртової, борошномельної, м’ясопереробної, олійної, хлібобулочної) та мікробіологічної промисловості, що зменшує витрати зернових кормів та знижує собівартість продукції. Крім того, є і ряд інших переваг:

- рідкий корм більше відповідає фізіологічним потребам свиней і надає можливість  забезпечити поступову заміну раціонів;

- більш точне дозування;

- спрощене внесення добавок (преміксів, медикаментів тощо);

- зменшення втрат корму;

- можливість відмовитися від напувалок;

- у порівнянні із сухими кормами, поїдання рідких кормів підвищується до 5%, прирости зростають до 6%, коефіцієнт конверсії (витрати) корму знижується до 10%;

- зменшується кількість екскрементів, що позитивно впливає на економічні  та екологічні аспекти виробництва;

- на підприємствах, у яких в одному приміщенні перебувають різні вікові групи, за допомогою системи рідкої годівлі можна одночасно застосовувати різні рецептури;

- можливість доставки великого обсягу корму за малий проміжок часу на великі відстані за допомогою трубопроводів;

- процес рідкої годівлі гнучкий, надає можливість оперативно коригувати раціон без участі комбікормового заводу, зокрема, домішувати компоненти, вводити їх поступово для звикання тварини [13, с.145].

Технологія рідкої годівлі – перспективний і ресурсний елемент цілісної системи ефективного використання ресурсів. Основні преваги типових систем рідкого годування:

• дає можливість оптимізувати годування й помітно підвищити ефективність роботи господарства завдяки зменшенню втрати корму та забезпеченню високої продуктивності;

• багаторазова годівля тварин з точним дозуванням кормів працює автоматично;

• можливість використання рідких відходів інших виробництв;

• з допомогою бака закваски можливо оптимізувати рівень поживних речовин у кормові суміші;

• легкість в управлінні: вводять дані свинарника, на основі яких здійснюється автоматичне годування;

• можливе дистанційне керування, контролювання через Інтернет;

• швидка зміна корму;

• потенціал економії в разі мультифазової годівлі близько 5 % кормових витрат;

• просте дозування медикаментів;

• прості можливості розширення установки;

• транспортування на далекі відстані за короткий проміжок часу;

• можливість встановлення температурного режиму кормосуміші;

• хороше спостереження за тваринами під час годівлі, оскільки всі тварини в боксі їдять одночасно;

• за потреби (наприклад, у разі хвороби або в спекотний день) додаткова можливість дати тваринам чисту воду;

• без залишкова годівля з обов’язковим промиванням труб – як стандарт;

• якісніша конверсія корму завдяки засвоюваності корму й незначними втратами кормів;

• у свиноматок, що опоросилися, вища молочна продуктивність;

• здорові поросята завдяки поліпшеній молочній продуктивності свиноматок;

• спокійніший процес годівлі свиноматок – немає стресу;

• менші потреби в робочій силі, бо немає ручного регулювання об’ємних дозаторів;

• менший вміст пилу в повітрі свинарника: в разі рідкої годівлі – 0,5 – 14 мг/м, під час годівлі комбікормом – 14 – 79 мг/м3, гранулами – 5,1 – 23 мг на кубічний метр [7, с.26].