Механізм оплати праці в умовах ринку Конкурентоспроможність продукціїта напрямки її підвищення

       Конкурентоспроможність  продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби. Тобто найголовнішою умовою  конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність товару.  Підприємство не може бути конкурентоспроможним , якщо його продукція не знаходить реалізації.

       При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

       Основні параметри конкурентоспроможності продукції зображено на рис. 1.1. 

       Рис 1.1. Основні параметри конкурентоспроможності продукції. 

       Конкурентоспроможність  підприємства визначається за допомогою  трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції, що випускається, та ефективність використання ресурсів.

       Перша група включає показники, які  характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

         Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

       Третя група – нормативні параметри, які  показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення тощо.

       На  основі вивчення основних факторів конкурентоспроможності підприємства, формулюються висновки про слабкі та сильні сторони як самого підприємства так і його основних конкурентів. При цьому виявляються конкурентні переваги підприємства, тобто ті характеристики товарів (споживчі властивості), специфічні умови виробництва та продажу, додатковий сервіс, які відрізняють діяльність підприємства, створюють його переваги над прямими конкурентами. Відокремлюють зовнішні та внутрішні конкурентні переваги.   

       Зовнішні  переваги базуються на окремих якостях  товару, що  представляють цінність для покупця за рахунок або скорочення витрат, або підвищення ефективності. Намагаючись досягти зовнішніх переваг над своїми конкурентами підприємство використовує диференціацію, пошук нових шляхів задоволення потреб споживачів.

       Внутрішні конкурентні переваги  базуються на випереджанні підприємства стосовно затрат виробництва  і прибутку (рентабельності), використання фінансових і матеріальних ресурсів, управління виробництвом, товаром і підприємством в цілому, кваліфікованості занятого персоналу, які створюють цінність для виробника. 

       1.2. Методи оцінки  рівня конкурентоспроможожності  продукції 

       Спеціалісти звертають увагу на те, що для  об’єктивної оцінки конкурентоспроможності товару виробник повинен використовувати  ті ж  самі критерії, що й споживач. Тільки в такому випадку можна очікувати, що оцінка, яку дав своїй продукції виробник, співпадає із думкою покупця.

       При цьому  справедливо вважається, що покупця перш за все цікавить ефективність споживання (Есп), яка розуміється як відношення корисного ефекту до повних затрат на придбання товару. Під корисним ефектом звичайно розуміють якість товару (Q) і якість після продажного обслуговування (С), а під повними затратами на придбання товару – ціна споживання (Цсп), що відображається формулою:

       Q+С

                                              Есп =  --------------      max.                        (1.1.)

       Цсп

       Але виробник не забуває і про свою вигоду. Для нього конкурентоспроможність товару – це можливість отримання прибутку від його реалізації, що створює фінансові можливості проведення конкурентної боротьби. Не існує єдиного методологічного підходу до визначення показників конкурентоспроможності товару. Але прийнято вважати, що оцінку конкурентної ситуації в галузі та конкурентоспроможність підприємства слід починати зі встановлення потреб потенційних покупців, вивчення ринку збуту, збору даних про конкурентів та аналізу споживчої цінності продукції.

       Загальна  схема оцінки конкурентоспроможності продукції представлена на рис.1.2.

       

             Рис. 1.2.- Загальна схема оцінки конкурентоспроможності продукції 

       1. Оцінка конкурентоспроможності  починається з визначення мети  дослідження:

       - якщо необхідно визначити положення даного товару  серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

       - якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

       Незалежно від цілей дослідження, основою  оцінки конкурентоспроможності являється  вивчення ринкових умов, яке повинно  проводиться постійно, як до початку  розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку.

       Аналіз  споживчої цінності виконується  шляхом опитування  споживачів. У  них з’ясовують, яке значення вони надають тим чи іншим вигодам, пов’язаним із придбанням товару чи послуги, та яке місце займає підприємство по ряду важливих показників серед конкурентів. 

       2. На основі вивчення ринку та  вимог покупців обирається продукція,  по якій буде проводитися аналіз  чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.  При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

       3. Далі оцінюється, наскільки продукція конкурентів  є конкурентоспроможною і задовольняє потреби споживачів.

       По  кожній з груп параметрів проводиться  порівняння, яке показує наскільки  ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

       4. Для початку вираховується одиничні  параметри по кожній групі.

       Аналіз  конкурентоспроможності починається  з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції  не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам. Методологічно облік нормативних параметрів при оцінці рівня конкурентоспроможності пропонується виконувати шляхом введення спеціального показника, який приймає лише два значення – 1 або 0. Якщо товар відповідає обов’язковим нормам і стандартам, тоді цей показник дорівнює 1, в протилежному випадку – 0. Загальний показник по нормативним параметрам являє собою добуток окремих показників по кожному з них, тобто 

           n

                                                         I_нп = Пq_i,                                         (1.2.)

             і=1 

       де  І_нп – загальний показник по нормативним параметрам;

       q_i – окремий показник по і-му нормативному параметру;

       n   -  число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

       Таким чином, якщо хоча б один із окремих показників дорівнює 0 (тобто виріб по якомусь параметру не відповідає обов’язковій нормі), то то загальний показник також дорівнює 0.

       Потім приступають до аналізу параметрів технічної групи. Одиничний параметричний  показник технічної групи розраховується за формулою:

                                                               Р

                                                     q  = ------ ,                                              (1.3)

                                                               Р₁₀₀ 

       де  q – параметричний показник,

       Р – величина параметра реального  виробу;

       Р₁₀₀ – величина параметра гіпотетичного виробу, задовольняючого потреби на 100%.

       Кожному параметричному показнику по відношенню до виробу в цілому відповідає деякій питомій вазі  a, різний для кожного показника.

       Після вирахування одиничних параметричних  показників, розраховують узагальнений (груповий),  що характеризує відповідність виробу до потреби в ньому:

       n

                                                   Ітп = ∑ q_i*a_i,                                     (1.4)

         i=1 

       де  Ітп – груповий технічний показник(по технічним параметрам);

           qi   - одиничний параметричний показник по і-му параметру;

           аі   -  вага і-го параметру;

           ni  -  кількість параметрів для розглянення.

       Показник  конкурентоспроможності нашого виробу(товару) по відношенню до виробу іншої фірми буде дорівнювати:

       Ітп1

                                                          К = ____,                                        (1.5)

       Ітп2 

         де К – показник конкурентоспроможності 1-го(нашого) виробу до 2-го(конкуруючого),

       Ітп1 та Ітп2 – відповідні групові технічні показники. Потреба не може бути задоволена більш ніж на 100%, так що показник q не може бути більшим від 1.

       Економічним параметром конкурентоспроможності товару є ціна споживання, яка складається  із затрат на на: транспортировку до місця використання; установку і приведення до робочого стану; навчання персоналу; паливо(електроенергію); зарплатню персоналу;  післягарантійний сервіс і покупку запчастин; страхування виробу; податки; утилізацію виробу після закінчення строку гідності; непередбачені події.

       При порівнянні економічних параметрів(ціни споживання) використовується наступний  показник:

       Цпа

                                        Ееп = --------    1,                          (1.6)

       Цпк 

       де  Ееп  - загальний показник по економічним  параметрам;

            Цпа  - ціна споживання аналізуємого  виробу;

            Цпк – ціна споживання товара-конкурента.

       Чим нижча ціна споживання, тим вище рівень конкурентоспроможності, оскільки це значить, що споживач має змогу придбати одиницю якості одного із порівнюємих товарів дешевше, ніж іншого.

       5. На наступному етапі проводиться  підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають  відмінність між аналізуємою  продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

       6. На основі загальних показників  по нормативним, технічним та  економічним параметрам розраховується  інтегральний показник рівня  конкурентоспроможності (ІК) виробу, що створюється. Він виглядає так: