Методи прогнозування можливого банкрутства

- створення системи заходів  для відродження бізнесу;

- створення механізму регулювання  фінансових справ фірм боржників  з метою їх оздоровлення без  припинення бізнесу;

- створення комерційної і правової системи для заохочення роботи  надійних партнерів  і  формування процедури вирішення фінансових спорів;

- збереження перспективних підприємств,  які мають фінансові ускладнення (в тих випадках, де це можливо й економічно доцільно);

- створення механізмів, які надійно  захищають інтереси всіх учасників  системи банкрутства у випадку  ліквідації збанкрутілого підприємства.

Цей перелік принципів функціонування системи запобігання банкрутству спрямований на збереження підприємств, які мають шанси на виживання і пристосування до потреб ринку.

Успіхи та невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію низки  факторів - зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які  залежать від організації роботи самого підприємства) (мал. 3).

 

Мал. 3. Основні фактори виникнення кризових ситуацій і банкрутства

 

Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і  внутрішніх (технологічних) факторів є  гарантією не лише виживання, але  і розквіту.

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, відносять:

- розмір і структуру потреб  населення;

- рівень доходів і накопичень  населення, а отже і його  купівельну спроможність;

- політичну  стабільність  і спрямованість внутрішньої  політики;

- розвиток науки і  техніки, який визначає всі  складові , процесу виробництва товарів  і його конкурентноздатність;

- рівень культури, тобто  звички і норми споживання;

- міжнародну конкуренцію.

На фінансовий стан більшості  підприємств негативно впливають  наслідки загальноекономічного падіння виробництва, інфляція, а також часті зміни в сфері державного регулювання, що характерно для нашої країни останнім часом.

Зрозуміло, що ведення  боротьби з кризою національного  масштабу окремим підприємством  неможливе, але здійснення ним гнучкої політики допомагає зменшити негативні наслідки падіння загального рівня відтворення в економіці.

Внутрішні фактори, які  визначають розвиток підприємства і  є результатом його роботи, в загальному вигляді можна згрупувати наступним чином:

_   філософія підприємства;

_  принципи його  діяльності;

_  ресурси і їх  використання;

_  якість і рівень  застосування маркетингу.

В свою чергу, кожна із зазначених груп містить у собі багато конкретних факторів, діючих на кожному підприємстві вибірково.

Іншими внутрішніми  факторами, які посилюють кризову  ситуацію підприємства, є:

• різке збільшення рівня витрат виробництва і збуту товарів в зв'язку з нераціональною структурою управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці тощо; відсутність стимулів праці у персоналу підприємства;
• виникнення збитків підприємства у зв'язку з незадовільною організацією роботи з ринком, неконкурентноспроможністю товарів.

Для кожного підприємства існує власне співвідношення зовнішніх  і внутрішніх факторів кризи. Наприклад, при виникненні кризової ситуації в Росії спостерігалася досить помітна диференціація різноманітних підприємств за ступенем прояву власної кризи. Багато підприємств майже одразу потрапили за межу руйнування, другі тривалий час опирались кризовим явищам, треті знайшли можливість використовувати існуючий стан на свою користь і навіть успішно працювати. Це пояснюється багатьма причинами: антикризовим потенціалом, професійним управлінням, підвищеною економічною активністю. Все це є внутрішніми факторами, які протистоять зовнішнім і використовуються для їх нейтралізації.

Як відзначають західні  спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні - 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів. Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах.

 

1.1.2 Підприємство  на різних стадіях банкрутства

Причиною банкрутства  підприємств у період загальної  кризи є занадто несприятливі макроекономічні умови: порушення  традиційних господарських зв'язків, спад попиту, різкі важкопрогнозовані зміни економічної політики уряду, гіперінфляція, політична нестабільність, розбалансованість фінансового ринку.

Однак і у випадку банкрутства  по очевидних зовнішніх причинах аналіз виявляє і помилки самих  підприємців, що збільшили дію несприятливих зовнішніх факторів.

Дослідження підприємства-банкрута, як правило, показує, що банкрутство  дозрівало поступово, поволі. Якщо сьогодні підприємство як би випадково не змогло оплатити своїх зобов'язань, то віддаленою причиною цього можуть бути невірний, не відповідному потенціалу підприємства вибір сфери діяльності, помилкова оцінка місткості ринку, поспішний вибір постачальників і товаропровідної мережі, нераціональна організація керування. Строгий поділ зовнішніх і внутрішніх причин банкрутства є непростою задачею, але навіть усього лише виявлення минулих помилок може допомогти в досягненні найбільшої фінансової стійкості при різних несприятливих зовнішніх обставинах.

Банкрутство зароджується в період фінансового здоров'я, якщо останнє  не підкріплено постійною аналітичною роботою, спрямованої на виявлення і нейтралізацію схованих негативних тенденцій. Методи і масштаби аналізу і, зокрема, фінансового аналізу міняються в залежності від конкретних умов.

На українських підприємствах  система фінансового менеджменту ще знаходиться в стадії становлення. Несприятливі обставини, неузгоджені вимоги податкових служб, банків, акціонерів, вищестоящих організацій впливають на цей процес. Керівники підприємств стурбовані, головним чином, питаннями мінімізації податків, збереження засобів від інфляції. Неплатоспроможні підприємства в першу чергу зайняті пошуками інвесторів. Неповнотою, безсистемністю страждає і фінансово-аналітична робота — обов'язковий елемент фінансового менеджменту.

Схована стадія банкрутства

Прогнозування банкрутства, як показує закордонний досвід, можливо (наприклад, за допомогою формули  Альтмана) за 1,5-2 року до появи його очевидних ознак.

Формула Альтмана припускає  наявність розвитого вторинного ринку акцій, на якому визначається їхня ціна. Для наших умов її використання зажадало б штучних оцінок, що навряд чи доцільно.

Проведемо аналіз схованої стадії банкрутства, використовуючи одну з можливих формул "ціна підприємства". На схованій стадії починається непомітне, особливо якщо не налагоджений спеціальний облік, зниження "ціни" підприємства через несприятливі тенденції як усередині підприємства, так і зовні.

Ціна підприємства визначається капіталізацією прибутку по формулі:

V=

,

 де Р -  очікуваний прибуток до виплати податків, а також відсотків по позиках і дивідендів;

       К  - середньозважена вартість пасивів (зобов'язань) фірми (середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно буде виплачувати у відповідності зі сформованими па ринку умовами за позиковий і акціонерний капітали);

       V - очікувана ціна підприємства.

Зниження ціни підприємства означає зниження його прибутковості  або збільшення середньої вартості зобов'язань.

Зниження поточної ціни підприємства проявиться явно в показниках прибутковості і вимогах банків, акціонерів і інших вкладників засобів. Прогноз очікуваного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок.

Доцільно розраховувати "ціну підприємства" на найближчу  і довгострокову перспективу.

Умови майбутнього падіння ціни підприємства звичайно формуються в сучасний момент і можуть бути деякою мірою передбачені. Хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків.

Представлений показник ціни не має відносини до цін продажів підприємств. За межами фінансової звітності залишаються найважливіші елементи потенціалу підприємства — кадри, науково-технічні заділи, що повинні зіграти роль головних важелів оздоровлення.

Зниження прибутковості  відбувається під впливом різних причин — внутрішніх і зовнішніх. Значна частина внутрішніх може бути визначена як зниження якості управлінських рішень. Значна частина зовнішніх — як погіршення умов підприємництва. В останньому випадку треба мати на увазі, що суспільне благополуччя може зажадати погіршення умов для деяких видів підприємництва.

Ріст процентних ставок і вимог вкладників також визначається різними факторами, серед яких можна  виділити інфляційні чекання, посилення  різних типів ризику вкладень.

Ріст цін діє аналогічно росту процентних ставок. По-перше, він формує визначені інфляційні чекання, що підвищує інфляційну складову номінальних процентних ставок і дивідендів. По-друге, ріст цін сировини, матеріалів, що комплектують виробів, що обганяє ріст цін готової продукції підприємства, збільшує за інших рівних умов кредиторську заборгованість підприємства, а значить може зажадати додаткового кредитування й у кінцевому рахунку такої зміни структури зобов'язань підприємства, що підніме середню вартість пасивів. Причому, навіть при оплаті наявними, треба мати на увазі вартість відволікання засобів на поточний рахунок від прибуткового використання.

Фінансова нестійкість

На другій стадії починаються  труднощі з готівкою, виявляються  деякі ранні ознаки банкрутства: різкі зміни в структурі балансу  і звіту про фінансові результати.

Небажаними є різкі  зміни будь-яких статей балансу в  будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

• різке зменшення коштів на рахунках (до речі, і збільшення коштів  може свідчити  про  неможливість  подальших капіталовкладень);
• збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про утруднення зі збутом, якщо супроводжується ростом запасів готової продукції);
• старіння дебіторських рахунків;
• розбалансування дебіторської і кредиторської заборгованості;
• збільшення кредиторської заборгованості (різке зниження при наявності грошей на рахунках також говорить про зниження обсягів діяльності);
• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного розбалансування боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, ріст обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати також:

• затримки з наданням звітності (ці затримки сигналізують про, можливо, погану роботу фінансових служб підприємства);
• конфлікти  на  підприємстві, звільнення кого-небудь  з керівництва, різке збільшення числа прийнятих рішень і т.д.

Підвищеної уваги вимагають  і підприємства, що випробують бурхливий  ріст активності. Вони можуть стати  банкрутами через помилкові розрахунки ефективності, розбалансованості боргів і т.д.

Існують прийоми вибору оптимальної траєкторії росту і страхування при неминучих відхиленнях від її. На практиці необхідне сполучення рішення фінансових проблем із процесами стратегічного й оперативного керування. Найпростіші підходи використовують матричні способи визначення ринкової ситуації і положення фірми на ринку.

Однак неможливе страхування  від усіх можливих ризиків і добре  відомо, що високий прибуток у нормальних умовах сусідить з підвищеним ризиком.

На стадії фінансової нестійкості керівництво часте  прибігає до косметичних мір. Наприклад, продовжує виплачувати акціонерам високі дивіденди, збільшуючи позиковий капітал, продаючи частину активів, щоб зняти підозри вкладників і банків.

При погіршенні ситуації керівники, як показує досвід, нерідко  стають схильні до авантюрних способів заробляння грошей, а іноді і до шахрайства.

Явне банкрутство

Підприємство не може вчасно оплачувати борги, і банкрутство  стає юридично очевидним.

Банкрутство виявляється  як непогодженість грошових потоків (припливу і відтоку грошей). Підприємство може стати банкрутом як в умовах галузевого росту, навіть бума, так і в умовах галузевого гальмування і спаду. В умовах різкого підйому галузі зростає конкуренція, в умовах гальмування і спаду падають темпи росту. Таким чином, кожному окремому підприємству за темпи свого росту необхідно бороти.

В усіх випадках причиною банкрутства є невірна оцінка керівниками підприємства очікуваних темпів росту їхнього підприємства, під якими заздалегідь знаходяться джерела додаткового, як правило, кредитного фінансування.

Об'єктивним виходом у будь-якому випадку банкрутства є стиск, якщо не повне зникнення підприємства, як зайвого в даній галузі. По можливості здійснюється або часткове, або повне перепрофілювання підприємства, що може виявитися вигідним при достатніх темпах росту інших галузей і підгалузей економіки.

В умовах недостатнього  контролю фінансових і товарних потоків  підприємства придбали специфічний  досвід помилкового банкрутства. Вони реалізують продукцію через дочірні  фірми таким чином, щоб основна  частина виторгу залишалася на рахунках цих фірм; по підроблених контрактах ведуть засобу в закордонні банки і т.д.