Методи прогнозування можливого банкрутства

1.2 Методи прогнозування можливого  банкрутства підприємства

У передбаченні можливого  банкрутства крім підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові агенції тощо.

Існують різні підходи  діагностики можливого банкрутства  підприємства.

 

1.2.1 Методика  діагностики банкрутства, що діє  в Україні

В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р. Наведена методика відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95 №2343-ХІІ.

Основним завданням аналізу  є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

Методика передбачає аналіз:

• динаміки валюти балансу та його структури;
• джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового лівериджу, забезпеченості власними коштами;
• структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;
• активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;
• структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;
• власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:
• робочим капіталом (власні оборотні засоби); оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо;
• маневреністю робочого капіталу М_к — часткою запасів у його загальній сумі;
• коефіцієнтом покриття К_п (критичне значення К_п = 1); якщо К_п < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо К_п = 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;
• витрат на виробництво;
• прибутковості підприємства;
• використання прибутку.

Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

Результати аналізу  заносять у зведену форму "Основні  фінансово-економічні показники та коефіцієнти". Після цього комісія  робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Щоб запобігти включенню "власного" підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.

 

1.2.2 Методика діагностики банкрутства, що діє в Росії

Постановою Уряду Російської Федерації від 20.05.1994 р. №498 «Про деякі  заходи для реалізації законодавства  про неспроможність (банкрутстві) підприємств» затверджена система критеріїв  для визначення незадовільної структури  балансу неплатоспроможних підприємств, що базується на показниках поточної ліквідності і забезпеченості власними оборотними коштами, а також здатності відновити (утратити) платоспроможність.

Відповідно до чинного законодавства  для підприємств державної (муніципальної) форми власності, а також підприємств, у капіталі яких є частка державної (муніципальної) власності, затверджена система критеріїв, на підставі яких приймаються рішення про визнання структури балансу підприємства незадовільної, а підприємство — неплатоспроможним. Такими є коефіцієнти:

• поточної ліквідності (К_пл);
• забезпеченості власними оборотними коштами (К_з);
• відновлення чи втрати платоспроможності (К_в чи К_втр).

Коефіцієнтом відновлення  чи втрати платоспроможності характеризується наявність реальних можливостей  у підприємства відновити або утратити свою платоспроможність протягом визначеного періоду. Він визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого (нормованому) значенню. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення поточної ліквідності на кінець звітного періоду і зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в перерахуванні на встановлений період відновлення (утрати) платоспроможності. Аналітичне вираження має вид:

К_в(втр)=

,

де К^к_пл, К^п_пл – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності відповідно наприкінці і початку звітного періоду;

t_в(втр)  - установлений період відновлення чи втрати платоспроможності підприємства в місяцях;

Т - звітний період у місяцях;

К^норм_пл – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

За результатами розрахунків  і отриманих значень перерахованих  показників (коефіцієнтів) може бути прийнято одне з наступних рішень:

• визнання структури балансу підприємства незадовільної, а підприємства - неплатоспроможним;
• наявність реальної можливості в підприємства-боржника відновити свою платоспроможність.

Структура балансу визнається незадовільної, а підприємство неплатоспроможним  у випадку, якщо коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менш 2,0 (К_пл ≤ 2), якщо коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення менш 0,1 (К_з ≤ 0,1).

При незадовільній структурі  балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність визначається коефіцієнт відновлення платоспроможності протягом найближчих шести місяців. Якщо значення розрахункового коефіцієнта більше одиниці (К_пл ≥ 1), то може бути прийняте рішення про наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність, а визнання структури балансу незадовільної може бути відкладене на який-небудь термін, обумовлений Федеральним керуванням по справах про неспроможність (банкрутстві).

При задовільній структурі балансу для перевірки стійкості фінансового положення розраховується коефіцієнт утрати платоспроможності на термін три місяці. Якщо його значення менш одиниці (К_втр<1), може бути прийняте рішення про те, що підприємство найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами. У зв'язку з погрозою втрати підприємством платоспроможності воно може бути поставлене на відповідний облік у Федеральному керуванні по справах про неспроможність (банкрутстві).

Наприклад, розглянемо підприємство (розрахунок див. табл. 1) критерії оцінки структури балансу якого мають наступні значення:

 

Таблиця 1 – Критерії оцінки структури балансу

 

	на початок року	на кінець року
коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)	3,05	2,76
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Кз)	0,67	0,63

 

Якщо формально додержуватись  методичних указівок, то структуру  балансу варто визнати задовільною, тому що К_пл перевищує нормативне значення. По цій же причині підприємство варто віднести до заможного. Оцінимо можливості підприємства по втраті платоспроможності протягом найближчих трьох місяців. Для цих цілей визначимо розрахункове значення коефіцієнта втрати платоспроможності:

К_втр=

Отримана величина К_втр > 1 свідчить, що втрата платоспроможності підприємства в найближчі три місяці відсутня.

Висновок про заможність підприємства зроблений, випливаючи строго з логіки офіційних указівок, що беруть до уваги  тільки сформовану ситуацію на початок  і кінець року, незважаючи на тенденцію  зниження, що спостерігається, за звітний рік значень коефіцієнтів поточної ліквідності і забезпеченості підприємства власними оборотними коштами. У розглянутому випадку імовірність утрати платоспроможності дуже низька, тому що фактичні значення коефіцієнтів значно перевершують нормативні.

 

1.2.3 Багатофакторні  формалізовані моделі діагностики  банкрутства

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968р. відомий західний економіст Е. Альтман — Z-моделі.

За двофакторною моделлю  ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття К_п і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою:

Z  = - 0,3877 - 1,0736 К_п + 0,0579 К_авт

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ΔZ = ± 0,65.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу Z:

Z = 3,3 К₁ +1,0 К₂ +0,6 К₃ +1,4 К₄ +1,2 К₅,

де

К₁=

К₂ = ;

К₃ = ;

К₄ = ;

К₅ = .

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z>2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного  поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К₃. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати  тест, запропонований Е.Альтманом у 1983 р.

Z₈₃ = 3,107 К₁ + 0,995 К₂ + 0,42 К¹₃ + 0,847 К₄ + 0,717 К₅ ,

де

 

Граничне значення індексу Z₈₃ дорівнюватиме 1,23.

Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:

Z  = 0,16 х₁ - 0,22 х₂ + 0,87 х₃ + 0,10 х₄ - 0,24 х₅ ,

де

х₁ = ;

х₂ = ;

х₃ = ;

х₄ = ;

х₅ = .

Наведені рівняння були отримані методами кореляційного аналізу  статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових  підприємств. Наведемо вірогідність затримки платежів для різних значень Z (табл. 2).

 

Таблиця 2 – Вірогідність затримки платежів

 

Значення Z	+0,210	+0,480	+0,002	-0,026	-0,068	-0,087	-0,107	-0,131	-0,164
Вірогід-ність затримки платежів	100	90	80	70	50	40	30	20	10

 

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Z_Л) та Таффлера (Z_Т).

Z_Л = 0,063 х₁ + 0,092 х₂ + 0,057 х₃ + 0,001 х₄ ,