Основні напрями підвищення прибутковості підприємства в ринкових умовах господарювання

 

    Як  бачимо з таблиці 3.2.1, найбільшу питому вагу у загальній сумі витрат (85,3 %) займають операційні витрати. Це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційні витрати ще називають поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати на сировину і матеріали, заробітну плату, які складають відповідно 60,3 % і 17,9 % від загальної величини операційних витрат), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд).

    Я вважаю, що найбільш доцільним є  зменшення матеріальних витрат. Так, можна використовувати електроенергію більш економно, купляти її за більш низькими цінами (можливе зниження на 30%). Капітальний ремонт на заводі не є обов’язковим, крім того підприємство може знаходити постачальників, які будуть надавати дешевші матеріали та сировину, необхідних для ремонту.

    Оплата праці має важливе значення як для працівників, для більшості з яких вона є основним джерелом доходів, так і для підприємства, оскільки частка заробітної плати в додатковій вартості досить вагома, а витрати на оплату праці в сукупних витратах на виробництво продукції досить значні.

Відрахування  на соціальні заходи виробничих робітників є обов’язковими і включають  витрати підприємства на відрахування у пенсійний фонд України, фонд соціального  страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, фонд державного страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Ці відрахування на ДП “Ладижинський спирт завод “Екстра” складають 6,1 % від загальної суми витрат. Їх зменшення можливе лише за рахунок зниження заробітної плати або кількості працівників, оскільки ці відрахування встановлюються у відсотках від витрат на оплату праці.

    На  мою думку, на підприємстві недоцільно знижувати суму амортизаційних відрахувань, оскільки вони направлені на повне оновлення основних засобів і нематеріальних активів та складають найменший відсоток (1,9 %)  в загальній сумі витрат.

    В загальній величині фінансових та інвестиційних  витрат найбільшу питому вагу займають витрати на збут (56,8 %), тому було б економічно вигідно для підприємства їх зменшити. А зменшити їх можна шляхом розумної економії.

    Так, розглянемо, як вплине на прибутковість  і рентабельність ДП “Ладижинський спирт завод “Екстра” скорочення тих витрат, які займають найбільшу питому вагу у загальній сумі витрат. Порахуємо зміну прибутковості і рентабельності підприємства при зменшенні матеріальних витрат на 30% (-579,27 тис.грн.).

     Розрахуємо різні види прибутку після зниження елементів витрат.

Собівартість  реалізованої продукції знизиться  і буде становити 2168,13 тис.грн.

Валовий прибуток від реалізації продукції  склав – 1224,57 тис.грн.

Собівартість  реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут знизиться до 2700,33 тис.грн.

Прибуток  від реалізації продукції становить – 692,37 тис.грн.

Прибуток  від операційної діяльності складає  – 692,37 тис.грн.

Прибуток  від звичайної діяльності становить 672, 97 тис.грн.

Чистий  прибуток значно зросте (672,97-14,6 = 658,37 тис.грн.).

         Таким чином після запропонованого заходу ДП “Ладижинський спирт завод “Екстра” стане прибутковішим.

                         Розрахуємо показники рентабельності

Рентабельність  продукції = 692,37/2700,33*100% = 25,6%

Рентабельність  продажу = 1224,57/3392,7*100% = 36,1%

Рентабельність  операційної діяльності = 692,37/19,4*100% = 35,7%

Рентабельність  активів = 658,37/1050,5*100% = 62,7%

Рентабельність  власного капіталу = 658,37/743,5*100% = 88,5%

    Отже, цей захід є ефективним. Комплексне впровадження розглянутих мною заходів для збільшення прибутку і рентабельності підприємства  можуть дійсно принести позитивний ефект на ДП “Ладижинський спирт завод “Екстра” у вигляді чистого прибутку в розмірі 658,37 тис.грн., а також значного підвищення рентабельності.

    Отже, одним із шляхів підвищення прибутковості є зниження собівартості продукції, чого можна досягти за рахунок:

    – зменшення затрат на заготівлю сировини, а саме скорочення радіусу доставки молока. В результаті транспортні  затрати (витрати паливно-мастильних матеріалів, доставка) на заготівлю  будуть зменшені, відповідно знизиться  і собівартість.

    Також плідна співпраця з великими господарствами-товаровиробниками дозволить заготовляти визначну кількість молока при меншій кількості задіяних машин, проводити закупівлю за стабільними цінами, нижчими ніж у конкурентів.

    – удосконалення та впровадження новітніх технологій на виробництві також  ефективно впливає на підвищення прибутковості: це використання безвідходних технологій (кінцева переробка сироватки, пахти, знежиреного молока). Виготовлення продукції з даних компонентів дасть додатковий прибуток підприємству.

    – використання енергозберігаючих технологій, економне використання води, пару, холодоагенту, електроенергії дозволить значно здешевити продукцію. Доречним є робота справного обладнання, усунення протікання трубопроводів, молочних кранів.

    – ефективна організація виробничого  процесу дозволить скоротити  кількість працюючих, відповідно знизиться  фонд заробітної плати.

    – використання допоміжних матеріалів (миючі  засоби, пакувальні матеріали, харчові  добавки) за помірними цінами значно знизить собівартість продукції.

    – розвиток маркетингової сітки, правильна  організація реклами дозволить  розширити ринок збуту продукції, мати постійних покупців. Звідси сталі  ціни на продукцію, незважаючи на сезонність, відповідне підвищення прибутковості підприємства.

    Розробка конкретних організаційно-технічних заходів забезпечення прибутковості підприємства, які були запропоновані вище, ефективно вплине на діяльність підприємства. А саме:

• стабільність та міцність фінансово–економічного стану підприємства, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність;
• підприємство стане кредитоспроможним, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком;
• для інвесторів, акціонерів показники прибутковості підприємства є дуже важливими. Тому, чим  прибутковіше підприємство тим у нього більше шансів, що інвестори вкладуть у нього свої інвестиції;
• підприємство буде спроможним сплачувати боргові зобов’язання як перед державою так і перед іншими суб’єктами господарювання;
• підприємство зможе стати конкурентоспроможним, що дасть йому змогу вийти на світовий ринок;
• підвищиться ефективність  господарювання підприємства за всіма напрямками діяльності: виробничих, збутових, постачальницьких, інвестиційних, фінансових;
• зміняться фінансові відносини з партнерами;
• піднімуться виплати персоналу підприємства, як заохочувальний захід; задовольнятимуться соціальні потреби працівників.

Тобто підприємство зможе забезпечувати  фінансування багатьох своїх програм, пов’язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням власної конкурентної позиції, та виходом на нові ринки.

       

  ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ

      Отже, з ІІІ розділу можна зробити наступні висновки:

     Результатом ефективної діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин (невизначеності та ризику) є отримання прибутку. Звісно, кожне  підприємство намагається отримати якомога більший прибуток, що залежить від етапу стратегії розвитку підприємства. На сьогодні, коли ринки збуту фактично вже розподілені, рівень торгових націнок є майже однаковим для підприємств однієї галузі, збільшення рівня прибутку старими способами (за рахунок збільшення націнки, відповідно — піни; за рахунок освоєння нових сегментів ринку, відповідно — нових покупців та інше) ускладнене. Тому підприємства вимушені шукати нові шляхи збільшення рівня прибутку, наприклад, за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції старим клієнтам, переманюванням клієнтів з інших підприємств та інше. Але яким чином це зробити? Насамперед наданням таких умов співпраці, які повністю влаштувати б клієнта і були б прийнятні для самого підприємства.

      Також для зростання прибутку та напрямів його ефективного формування і використання передбачає насамперед наявність таких умов як:

• подолання кризи неплатежів;
• поліпшення ціноутворення;
• поліпшення управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства;
• зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції;
• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції;
• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси;
• зі знанням справи вести цінову політику;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями;
• вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Отже, з моєї роботи можна зробити  висновок, що в умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

    Прибуток  є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

    Прибуток  є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

    Водночас  прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

    Поява прибутку безпосередньо зв’язана з  появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

    На  формування суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

    Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних  потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу.

    Максимізувати прибуток підприємства – це подолати кризу неплатежів, поліпшити ціноутворення, поліпшити управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства.