Основні напрями підвищення прибутковості підприємства в ринкових умовах господарювання

          Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

          Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначне впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і їх високий рівень збільшують попит на акції та підвищують їх ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства. Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків.

          Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійного лиха тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, то створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є обов'язковим у порядку і розмірах, що визначаються установчими документами. Залишки невикористаного резервного фонду переходять на наступний рік.

          Прибуток що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток повинен враховуватися як джерело й інших витрат його власниками або трудовими колективами. Зокрема, підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, внески установам культури, освіти, охорони здоров'я культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо. Певна сума, спрямована на добровільні внески і благодійні цілі (у межах 4 відсотків загальної суми оподатковуваного прибутку) звільняється від оподаткування. Також підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, У тому числі з участю іноземних інвесторів, придбавати акції, облігації, інші ЦП юридичних осіб.

         В сучасних умовах підприємство самостійно вирішує на які напрямки і в якому розмірі використовувати отриманий прибуток. 

1.3. Рентабельність як  відносний показник  ефективності функціонування  підприємства

       Метою функціонування підприємства є не тільки отримання прибутку, але і забезпечення високої рентабельності. Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, є дуже важливим показником, але вона не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

        Міру прибутковості функціонування підприємства найточніше визначають показники рентабельності. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

        Рентабельність - це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

        В економічному аналізі, бізнес-плануванні, аудиті найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів (ресурсні показники рентабельності) або до поточних витрат на виробництво продукції (витратні показники рентабельності).

        Основним     показником     рентабельності     діяльності     підприємства (рентабельності капіталу) є відношення одержаного прибутку як фінансового результату діяльності (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу:

Rд = П/К*100,                                                      

Де Rд - рентабельність діяльності підприємства;

      П - прибуток без вирахування податку на прибуток;

       К - середній за аналізований період залишок власного й позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).

       У знаменнику цієї формули, залежно від цілей обчислення рентабельності, можуть фігурувати або лише власні фінансові ресурси, що вкладені в основні, оборотні засоби, засоби обігу, або всі фінансові ресурси підприємства - власні та позикові. Цей показник характеризує прибутковість підприємства стосовно наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто такий показник є ресурсним. Він визначає, який прибуток одержує підприємство на кожну грошову одиницю (наприклад, гривню) вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства. Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того самого обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, вкладених в основні, оборотні засоби, засоби обігу (наприклад реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнює гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

        Показник рентабельність продажу (норма чистого прибутку, комерційна маржа) показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:

Rпр = Чистий прибуток / Чиста реалізація * 100                   

         Перш ніж перейти до наступного показника, розглянемо таке поняття, як коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами - скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

          На практиці часто застосовується показник "чистої" рентабельності використання фінансових ресурсів. Він обчислюється за аналогією з показником загальної рентабельності, лише в чисельнику береться прибуток, зменшений на внесені за його рахунок податки до державного бюджету.             

      Він характеризує розрахункову  рентабельність,  тобто прибутковість, яка враховує прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

         Показник рентабельність активів характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня вкладена в активи. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Rа = ПЧ / [(Ап.р + Ак.р)/2]* 100,

де R - рентабельність активів;

    Ап.р та Ак.р - відповідно активи на початок і кінець року.

          Коефіцієнт Rа об'єднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації та оборот активів. Частка прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажу, а оборот активів визначається за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності.

Ця залежність використовується для аналізу причин зміни рентабельності активів.

Рентабельність   капіталу   характеризує,  наскільки   ефективно підприємство  використовує  власний капітал.  Показник  визначається  як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Rа = Пч / [(ВКп.р + ВКк.р)/2] * 100,

 де ВКп.р та ВКк.р- відповідно власний капітал на початок і кінець року.

          Для аналізу причин зміни коефіцієнта Rк доцільно застосовувати рівняння Дюпона. Це рівняння отримало таку назву на честь компанії Dи Роnt, фахівцями якої для внутрішнього управління й оперативного керівництва була створена система факторного аналізу. Наведемо це рівняння:

Rк = R * (Активи / Власний капітал)

         Тут коефіцієнт Rк розкладений на дві складові: рентабельність активів і коефіцієнт фінансового ліверіджу (фінансового важеля), який обчислюється як співвідношення Активи/Власний капітал. Тобто дане рівняння наочно показує, що прибутковість власного капіталу залежить від прибутковості активів і фінансового леверіджу.

       Звернемо увагу на той факт, що збільшення фінансового леверіджу пов'язане зі збільшенням частки позикового капіталу. Тому існує певний ризик у залученні позикового капіталу, який справджується тільки в тому випадку, якщо прибуток, отриманий від ефективного використання активів перевищує відсоткові ставки по вилучених позикових коштах. Інакше дія ліверіджу (фінансового важеля) тільки посилює негативний ефект помилок керівництва, пов'язаних зі співвідношенням власного і позикового капіталу.

         Інший економічний смисл має показник "рентабельність операційних витрат", який визначається так:

R_о.в. = По.д/С*100,

де R_о.в. - рентабельність операційних витрат підприємства;

     По.д - прибуток від операційної діяльності;

     С - операційні витрати (поточні витрати на виробництво продукції та на інші види операційної діяльності).

        На відміну від ресурсних показників, рентабельність операційних витрат характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певних видів продукції, виконання певних робіт, надання платних послуг і витрат на інші види операційної діяльності (тому він являє собою витратний показник рентабельності). Ресурси, якими володіє підприємство, впливають на рівень цього показника незначною мірою - лише у тій частиш собівартості, яка дорівнює амортизації основних засобів і зносу нематеріальних активів, а також витратам на поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів. Основними факторами зростання рентабельності операційної діяльності є зниження витрат на виробництво товарів, робіт і послуг, а також підвищення їх продажних цін.

         Для економічного аналізу діяльності підприємств використовуються показники рентабельності основної продукції та окремих видів товарів, робіт і послуг. З огляду на порядок обліку витрат на виробництво продукції (мається на увазі не включення до собівартості окремих видів продукції таких операційних витрат, як адміністративні витрати, витрати на збут, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати) рекомендується визначати такі показники рентабельності основної продукції:

Rп = (Р-Ср.п)/Ср.п* 100,

де Rп.- рентабельність продукції підприємства;

      Р -виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових цінах (без ПДВ)

      Ср.п- операційні витрати на випуск реалізованої продукції.

Rвал=Пвал/Св*100,

де Rвал - рентабельність продукції за валовим прибутком;

     Пвал- валовий прибуток; - виробнича собівартість продукції. Різниця між величинами Ср.п і Св, у цих формулах визначається особливостями виробничої собівартості продукції та операційних витрат згідно з П(С)БО 3 і П(С)БО 16 національних стандартів бухгалтерського обліку. За логікою формули можна розраховувати також і рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг):

Rв = (Цв - СВ)/СВ*100,

де Rв - рентабельність виробу (виду робіт, послуг);

    Цв - відпускна ціна одиниці продукції (виробу, виду робіт, послуг) без ПДВ;

    СВ - виробнича собівартість одиниці продукції.

      Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття "витрати діяльності підприємства". Вони вбирають у себе (згідно з П(С)Б016):

-    операційні витрати;

-    фінансові витрати;

-    втрати від участі в капіталі;

-    інші витрати;

- надзвичайні витрати.

     Загальний фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток), віднесений до суми витрат діяльності, показує загальну витратну рентабельність, тобто дає відповідь на запитання, скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, зроблених підприємством за звітний період. Цей показник обчислюється за формулою: