Шпаргалка по "Экономике организации"

хозяйствующим субъектом;

По характеру использования:

· первичные инвестиции, или  нетто-инвестиции, осуществляемые  при  основании

или при покупке предприятия;

· инвестиции на расширение (экстенсивные инвестиции), направляемые на

расширение производственного  потенциала;

·  реинвестиции,  т.  е.  использование  свободных  доходов,  полученных   в

результате реализации  инвестиционного  проекта,  путем  направления  их  на

приобретение  или  заготовление   новых   средств   производства   с   целью

поддержания состава основных фондов предприятия;

·  инвестиции  на  замену,  в  результате  которых  имеющееся   оборудование

заменяется новым;

·   инвестиции   на    рационализацию,    направляемые    на    модернизацию

технологического оборудования или технологических процессов;

· инвестиции на изменение  программы выпуска продукции;

·  инвестиции  на  диверсификацию,  связанные  с   изменением   номенклатуры

изделий, созданием новых  видов продукции и организацией новых рынков сбыта;

·  инвестиции  на   обеспечение   выживания   предприятия   в   перспективе,

направляемые на НИОКР, подготовку кадров, рекламу, охрану окружающей среды

По фактору времени:

Краткосрочные инвестиции-

Долгосрочные инвестиции-

 

 

 

42. Метод  оценки инвестиций по себестоимости

Учет  инвестиций по амортизированной себестоимости.

Амортизированная стоимость  инвестиций представляет собой настоящую (сегодняшнюю, актуальную) стоимость долговых ценных бумаг, на момент их погашения приведенную к номиналу.

Рыночная стоимость долговых ценных бумаг (таких, например, как облигации) – стоимость, по которой они приобретаются, может быть выше или ниже их номинала, в зависимости от рыночных колебаний  курса, имевших место за то время, которое проходит от даты принятия решения об их выпуске и утверждения  номинала до даты размещения на рынке. Поэтому облигации продаются  либо с премией (по ценам, превышающим  номинал), либо с дисконтом (по ценам, ниже их номинала).

Для того чтобы облигации, удерживаемые на балансе инвестора, (строка 045 этого  баланса), были оценены по их текущей  стоимости (подобно тому, как по текущей  стоимости показываются долговые обязательства  перед держателями облигаций  по строке 450 на балансе эмитента), необходимо выполнить расчет амортизации премии (если начальная цена приобретенных  облигаций была выше номинальной), или  расчет амортизации дисконта (если их начальная цена ниже номинала) и, соответственно, в конце каждого периода увеличивать стоимость приобретенных облигаций на сумму амортизации дисконта с одновременным отнесением этой суммы на увеличение доходов:

Сущность амортизации дисконта заключается в следующем: сумма дисконта, как такого, что оказывает влияние на сумму ежегодных расходов эмитента на оплату процентов по облигациям (увеличивает эти расходы), должна распределиться на весь период обращения облигаций, т. е. направляться на увеличение расходов на выплаты процентов держателям. В результате такого списания сумма дисконта из года в год уменьшается, в то время как текущая стоимость облигаций (номинальная минус дисконт), соответственно, увеличивается. В связи с этим амортизация дисконта на протяжении этого периода должна распределиться таким образом, чтобы на дату погашения облигаций их текущая стоимость равнялась номинальной, т. е. сумма дисконта по ним достигла нулевого значения.

Сущность амортизации премий заключается в следующем: сумма этих премий, как таких, которые влияют на сумму ежегодных расходов эмитента на выплату процентов по облигациям (уменьшают эти расходы), должна распределяться на весь период обращения этих облигаций, т. е. направляться на покрытие расходов на выплату процентов держателям. В результате такого списания сумма премий из года в год уменьшается, уменьшая, соответственно, текущую стоимость облигаций. В связи с этим амортизация премии на протяжении всего периода должна распределиться таким образом, чтобы на дату погашения облигаций их текущая стоимость равнялась номинальной, т. е. сумма премий по ним достигла нулевого значения.

 

43. Метод  оценки инвестиций по пропорціональному  разделению прибыли.

Метод участия в капитале – метод учета инвестиций, согласно которому балансовая стоимость инвестиции отражает долю инвестора в собственном капитале объекта инвестирования.

Метод участия в капитале еще  называется методом долевого участия.

Доля инвестора равна первоначальному размеру инвестиций, скорректированному на величину пропорциональной доли инвестора в чистой прибыли эмитента акций.

В зависимости от доли инвестора  в капитале инвестируемого предприятия, влияние инвестора может квалифицироваться  как:

1. контрольное
2. существенное

Контрольное влияние инвестора подтверждается наличием у него контрольного пакета акций. При передаче инвестору контрольного пакета акций объект инвестирования по определению становится дочерним предприятием такого инвестора. 
В соответствии со степенью влияния предприятия – инвестора на предприятия – объекты инвестирования, эти объекты по отношению к инвестору квалифицируются как:

1. дочерние предприятия
2. ассоциированное предприятие.

Отличия между совместным предприятием, дочерним и ассоциированным  заключаются в следующем:

Если инвестор обладает пакетом  акций, то объект инвестирования является по отношению к такому инвестору  либо дочерним предприятием, либо ассоциированным, – в зависимости от того, какую  долю в капитале объекта инвестирования этот пакет представляет: не менее 51% или не менее 25%.

Если же подтверждением участия  в капитале является договор, то предприятие  – объект инвестирования является совместным. В последнем случае контрольное  или существенное влияние также  определяется размером долей, составляющих вложения в совместное предприятие (не менее 51% или не менее 20%).

Доля в капитале дочернего предприятия отражается на балансе инвестора приблизительно. А именнобухгалтер вынужден включить в первоначальную стоимость инвестиции стоимость комиссионных вознаграждений, выплачиваемых третьим лицам при приобретении пакета акций. И ладно бы тех, которые учитываются по себестоимости. Но к методу участия в капитале этот пункт относиться не должен. (Впрочем, не должен он относиться и к долговым ЦБ, которые учитываются по амортизированной себестоимости, но об этом ниже).

 

 

44. Порядок раскрытия информации об инвестициях

Відповідно до міжнародних правил щодо інвестицій в звітності обов'язково необхідно розкривати наступну інформацію:

1) Облікова політика щодо: визначення  балансової вартості інвестицій, підходу до змін ринкової вартості  поточних інвестицій, які відображаються  за ринковою вартістю, підходу  до оцінки на момент продажу  інвестицій, що переоцінювалися  .

2) Значні суми, які включаються до доходу, щодо

- відсотків, роялті, дивідендів, а  також ренти від довгострокових  і поточних інвестицій

- прибутків та збитків від продажу поточних інвестицій

- змін вартості таких інвестицій

3) Ринкова вартість ринкових інвестицій, якіцо вони не відображаються в обліку за ринковою вартістю. 

4) Справедлива вартість інвестиційної діяльності, якщо вона визначається в обліку як довгострокові інвестиції і не відображається в обліку за справедливою вартістю.

5) Значні обмеження щодо можливості  реалізації інвестицій або переведення  доходу і виручки від реалізації

6) Довгострокові інвестиції, визнані за сумою переоцінки, включаючи:

- політику про періодичність проведення переоцінок

- дату останньої переоцінки

- основц переоцінки та інформацію  про те, чи був запрошений сторонній  експерт для оцінки

7) Зміни дооцінки протягом певного періоду та характер таких змін

8) Аналіз портфеля інвестицій – для підприємств, основною діяльністю яких є утримання інвестицій

Більшість підприємств подає баланси, в яких поточні активи відокремлені від довгострокових згідно з вимогами МСБО 1 "Подання фінансових звітів". Поточні інвестиції включаються  до оборотних активів.

Довгострокові інвестиції відображаються в балансі окремим рядком між  оборотними активами танеоборотними активами чи включаються до складу необоротних  активів.

В звітності щодо короткострокових інвестицій в цінні папери необхідно  обов'язково відображати інформацію про сукупну ринкову ціну і  сукупну собівартість цінних паперів.

Відповідно до 4-ої Директиви ЄС в складі необоротних активів повинна розкриватися наступна інформація про довгострокові інвестиції:

1) частка в афілійованих підприємствах  (пов'язаних сторонах);

2) позики афілійованим підприємствам;

3) частка участі в капіталі;

4)позики підприємствам,  з якими дана компанія пов’язана  часткою участі;

5)інвестиції, які знаходяться у  власності в якості основного  капіталу;

6) інші позики;

7) власні акції компанії (із зазначенням їх номінальної  вартості чи, за відсутності номінальної вартості, їх облікової" номінальної вартості) тією мірою, якою розкриття цієї інформації відповідає вимогам країни про відображення цієї інформації в балансовому звіті. 

45.Суть, класифікація забов’язань.

Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є  оптимізація зобов'язань, які виникають  внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових  Балансу і розглядаються як джерела  формування фінансових ресурсів для  фінансування операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал. Згадаємо формулу:

Активи = Зобов'язання + Капітал;

Активи - Зобов'язання = Капітал 

Вимоги кредиторів щодо активів  підприємства мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фінансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредиторська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони:

o мають місце в теперішньому  і є наслідком минулих фактів  господарського життя (придбання,  товарів; нанесення збитків, за  які підприємство несе відповідальність, тощо);

o пов'язані з необхідністю майбутніх  платежів з метою збереження  господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності;

o мають визначений термін виконання  (проте конкретна дата може бути невідома).

Кредиторська заборгованість визнається, якщо вона відповідає її визначенню, може бути виміряна і є релевантною і достовірною. Класифікація зобов'язань:

в залежності від порядку визначення суми	фактичні
	умовні
в залежності від термінів погашення	короткострокові (поточні)
	довгострокові

Фактичні зобов'язання виникають  на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома.

За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі  одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Балансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фінансовий рік.

Оцінюються зобов'язання згідно з  принципом собівартості, за номінальною  вартістю. Як правило, вона вимірюється  поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані.