Методи впливу на формування потреб населення в товарах і послугах та шляхи їх удосконалення

  З метою  підвищення ефективності діяльності кожен виробник вступає у відносини з потенційними «покупцями своєї продукції». Але й децентралізований обмін продуктами діяльності здійснюється з великими затратами часу через потребу в установленні значної кількості зв'язків, тобто неефективно.

  При централізованому обміні на сцені між  ними з'являється нова дійова особа  — купець. Кожен виробник везе свої товари до купця й обмінює їх на все, що йому потрібно.Поява купця  знижує загальну кількість угод, необхідних для здійснення обміну в заданих обсягах. При цьому ускладнюються й економічні відносини з обміну товарами.

  Чому  виробники готові перекласти частину  роботи зі збуту своєї продукції  на посередників? Адже це означає, що вони якоюсь мірою втрачають контроль над тим, як і кому продають його товар. Однак використання посередників приносить виробникам значні вигоди, оскільки:

• багато виробників не має необхідних фінансових ресурсів для самостійного збуту своєї продукції на ринку;
• навіть якщо виробник може дозволити собі власні канали розподілу, у багатьох випадках він заробить більше, якщо вкладе гроші у свій основний бізнес;
• використання посередників пояснюється їх високою ефективністю в забезпеченні широкої доступності товарів і доведенні їх до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації й розмаху діяльності посередники пропонують виробникам більше того, що вони можуть зробити

• використання посередників значно зменшує кількість зв'язків між суб'єктами, необхідних для здійснення обміну в заданих обсягах, що підвищує їх ефективність.

  Споживачеві торгівля теж надає ряд переваг. Вона позбавляє споживача необхідності самому розшукувати необхідний йому товар. Можливість нагромадження в торгівлі товарних запасів дозволяє регулярно постачати їх покупцям у необхідний час і стані.

  Таким чином, торгівля є продуктом процесу  суспільного розподілу праці. З  розвитком виробничих відносин механізм і статус торгівлі змінювався. Натуральний обмін базувався на безпосередньому контакті виробника і споживача. Подальше ускладнення виробничих відносин і спричинена ним спеціалізація праці та поява грошей зумовили необхідність у торговельному посередництві й у формування відповідної галузі господарської діяльності — торгівлі.

  Тобто як галузь діяльності торгівля виникає тільки тоді, коли натуральне господарство втрачає свою замкненість і зароджуються мінові (ринкові) відносини з іншими господарствами. При цьому завданням торгівлі є часове і просторове зближення попиту і пропозиції шляхом посередництва між виробником і споживачем. Тому своїм призначенням торгівля має забезпечити:

• виробникові — гарантований збут його продукції;
• споживачеві — найякісніше задоволення його потреб;
• розвиток як виробництва і пропозиції, з одного боку, так і потреб і споживання — з другого.

1.2.2. Функції і роль торгівлі 

  Торгівля  як соціально-економічна категорія  виражає економічні відносини, що складаються  в процесі обміну, і відіграє важливу  роль у суспільному відтворенні. Процес суспільного відтворення  охоплює всю сукупність економічних відносин суспільства і являє собою безперервну взаємодію всіх його фаз: виробництва, розподілу, обміну і споживання.

  У цілому процесі відтворення відносини  виробництва є визначальними. При  цьому всі фази відтворення взаємозв'язані. Так, немає виробництва без обміну, а обмін передбачає виробництво, він зв'язує суспільне виробництво, розподіл і споживання.

  Торгівля  товарами народного споживання займає особливе місце серед різних видів  обміну у сфері обігу. Відповідно до вимог економічної теорії і практики на торгівлю в процесі суспільного відтворення покладено виконання двох суспільно необхідних функцій:

• організація й технологічне забезпечення просування товарів від виробника до споживача в просторі і часі;
• організація і технологічне забезпечення процесу зміни форм вартості з товарної на грошову,

  Виконання цих функцій — єдиний процес, оскільки товари являють собою єдність споживної вартості і вартості.

  Торгівля  доводить товари від виробника до споживача шляхом купівлі-продажу. При цьому забезпечується не тільки їх реальне просування зі сфери виробництва  у сферу споживання, але і зміна  форм вартості, реалізація вартості.

  Вирішальною ознакою торгівлі як форми обміну є зміна товарної вартості в грошову. Зміна форм вартості — неформальний процес і він не здійснюється автоматично. У процесі і в результаті реалізації виявляється відповідність вироблених товарів попиту і виявляється ступінь суспільної корисності і ефективності затрат. Тому без реалізації неможливо забезпечити нормальний процес суспільного відтворення.

  Від розвитку торгівлі, її здатності своєчасно  забезпечити реалізацію маси вироблених товарів залежать темпи розвитку роздрібного товарообігу, і відповідно, темпи всього процесу відтворення суспільного виробництва. Це пояснюється тим, що торгівля тісно пов'язана з усіма фазами суспільного відтворення: виробництвом, розподілом, обміном і споживанням.

  Орієнтація торгівлі на реалізацію товарів створює об'єктивні передумови для прискорення товарного обігу, зменшення часу перебування товарів у сфері обігу, що має великий народногосподарський ефект. Така значна роль торгівлі пояснюється тим, що саме в торгівлі завершується процес товарного обігу -— продані товари вибувають зі сфери товарного обігу і перестають бути товарами. У результаті цього створюється економічна основа для відновлення виробництва нових товарів.

  Разом з тим торгівля, у свою чергу, впливає  на розвиток виробництва: опосередковує зв'язок з іншими фазами суспільного відтворення, забезпечує його безперервність та узгодженість, дає можливість найбільш ефективно використовувати матеріальні ресурси для задоволення потреб населення, удосконалювати асортимент і якість товарів згідно з попитом різних груп споживачів.

  Взаємозв'язок торгівлі з розподілом здійснюється на основі розвитку грошового обігу, встановленні цін на товари. Суспільний продукт, призначений для задоволення суспільних та особистих потреб, підлягає розподілу по праці, тобто в установленні співвідношення між мірою праці і мірою споживання шляхом обміну грошових доходів населення на предмети споживання. Торгівля впливає на економічне значення реальних доходів і заробітної плати населення, роль матеріальних стимулів трудової діяльності.

  Кінцевою  фазою процесу відтворення і  кінцевою метою виробництва виступає споживання матеріальних благ. Взаємозв'язок торгівлі з особистим споживанням  виявляється перш за все через  ступінь задоволення потреб населення у товарах народного споживання.

  В умовах товарно-грошових відносин потреби  населення виносяться на ринок в  вигляді платоспроможного попиту. Тому у їх задоволенні надзвичайно важлива роль належить роздрібній торгівлі.

  Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів чи послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

  Роздрібна торгівля відіграє вирішальну роль у  забезпеченні особистого споживання. Понад 90 % усіх матеріальних благ, що надходять у сферу особистого споживання, реалізуються населенню через підприємства торгівлі і громадського харчування.

  На  роздрібну торгівлю покладено важливе  соціальне завдання — найбільш повне задоволення потреб усіх членів суспільства у товарах народного споживання. Роздрібна торгівля повинна забезпечити такий рівень і структуру споживання матеріальних благ, які б якнайбільше відповідали цілям формування гармонійно розвиненої, духовно багатої особистості. Вивчаючи процеси, що відбуваються у сфері споживання, вона покликана сприяти підвищенню культури споживання, формуванню розумних потреб шляхом виховання естетичних смаків населення, пропаганди і впровадження у споживання нових товарів, створення покупцям необхідних зручностей для придбання товарів з мінімальними затратами часу. Усе це вимагає постійних пошуків удосконалення торговельного обслуговування.

  Таким чином, розвиток торгівлі багато в чому визначає ефективність усього суспільного відтворення, і саме тому торгівлю дуже часто називають дзеркалом економічного життя держави. 

1.3. Завдання вдосконалення

торговельного обслуговування населення 
 

1.3.1. Передумови вдосконалення обслуговування 

  Особливої актуальності питання вдосконалення  торговельного обслуговування населення  набувають в умовах формування ринкових відносин. Різкий спад виробництва товарів народного споживання, зниження реальних грошових доходів населення, розвиток інфляційних процесів призводять до значного загострення соціаль- но-економічного напруження в Україні. Тому від чіткої організації роздрібної торгівлі, удосконалення торговельного обслуговування населення, швидкого доведення товарів від виробників до споживачів з мінімальними затратами, підвищення культури обслуговування покупців значною мірою залежатиме зниження соціально-економічного на-

  На  вдосконалення торговельного обслуговування впливає ряд соціально- економічних факторів. Одним з найважливіших факторів удосконалення торговельного обслуговування населення виступає необхідність забезпечення наявності в продажу широкого асортименту високоякісних товарів. Спад виробництва товарів на вітчизняних підприємствах призводить до того, що наш ринок все більше заповнюють імпортні товари не найвищої якості. Низька ефективність вітчизняного виробництва призводить до того, що ціни на українські товари дуже високі, і населення з метою збереження коштів все частіше віддає перевагу імпортним товарам, навіть нижчої якості, але й нижчої ціни. Тому вирішення проблеми вдосконалення торговельного обслуговування населення перебуває в тісному взаємозв'язку з відродженням вітчизняної промисловості, насиченням ринку своїми товарами високої якості і за доступними для населення цінами.

  Розвиток  соціальної сфери в Україні до останнього часу здійснювався за так  званим залишковим принципом. Разом  з тим саме в соціальній сфері  реалізуються результати економічної діяльності держави, які зачіпають життєві інтереси всього населення — забезпечення продуктами харчування і промисловими товарами, покращання організації транспортного і медичного обслуговування, у вирішенні інших життєво важливих проблем, які суттєво впливають на відтворення робочої сили, створення сприятливих умов для життя людей.

  Розвиток  торгівлі за цим принципом призвів  до того, що торгівля не мала можливості надавати належної уваги розвитку своєї матеріально-технічної бази. У результаті цього забезпечення населення торговельною площею залишається на низькому порівняно з іншими країнами рівні. Достатня ж забезпеченість населення роздрібною торговельною мережею, раціональні типи та зручне для покупців розміщення магазинів, оснащення їх сучасним обладнанням, відповідність планувань магазинів вимогам торговельно-технологічного процесу сприяють зменшенню нераціональних затрат часу населення на придбання товарів. 

1.3.2. Витрати споживання 

  Торгівля  суттєво впливає на затрати часу населення, пов'язані з задоволенням потреб у їжі, одязі, товарах культурно-побутового призначення, бо основна частина цих потреб задовольняється обміном грошових доходів на товари через систему торгівлі. Затрати часу на отримання необхідних предметів споживання мають назву витрат споживання. Суспільство зацікавлене в постійному зниженні витрат споживання, оскільки цей процес сприяє вивільненню часу населення. Вільний час виступає багатством суспільства і поряд з іншими показниками характеризує рівень життя народу. Це пояснюється тим, що вільний час є необхідною умовою гармонійного розвитку людини і суспільства в цілому.

  Витрати споживання, пов'язані з торговельним обслуговуванням населення, становлять основну частину загальних витрат споживання (крім часу, пов'язаного з роботою транспорту, розміщенням і розвитком промисловості і сільського господарства). Величина витрат споживання залежить від двох факторів:

  1) ступеня розвитку промислового приготування їжі, предметів одягу, яке впливає на величину вивільнення часу населення, пов'язаного з домашньою роботою;

  2) організації торгівлі, розвитку форм обслуговування, які впливають на величину часу, необхідну для здійснення купівель товарів народного споживання.

  Збільшення вільного часу через скорочення його затрат на працю в домашньому господарстві виступає найефективнішим способом вирішення цієї проблеми на сучасному етапі розвитку економіки. Економії затрат часу на працю в домашньому господарстві, які нині становлять 19—27 % усього неробочого часу, можна досягнути завдяки розвитку і вдосконаленню роботи сфери обслуговування населення — торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування.

  Особливо велика роль у збільшенні вільного часу населення належить торгівлі. Річ у тім, що затрати часу населення на придбання товарів у роздрібній торговельній мережі сьогодні надто великі і саме тут є значні резерви для збільшення вільного часу населення.

  Статистика показує, що в загальних затратах часу на придбання товарів тільки 20 % часу витрачається безпосередньо на процес обслуговування населення на підприємствах роздрібної торгівлі. З решти 80 % найбільшу питому вагу займають затрати часу населення на дорогу в магазин і назад (від 31 до 46,6 %). Як видно, саме тут особливо багато невиробничих затрат часу населення і є значні резерви для збільшення вільного часу населення.

  Відомо, що затрати часу населення на дорогу в магазин і назад в основному визначаються розмірами роздрібних торговельних підприємств. Адже великі підприємства мають значний радіус дії і, таким чином, віддаляються від покупців, і навпаки, малі торговельні підприємства розміщуються ближче до населення, яке вони обслуговують. Цілком зрозуміло, що для покупців вигідне близьке розміщення підприємств, що їх обслуговують, тому що це до мінімуму зменшує затрати часу на дорогу в магазин і назад. Але наближення магазинів до покупців викликає необхідність подрібнення роздрібних торговельних підприємств, що негативно впливає на ефективність їх використання. Теорія і практика підтверджують, що важливим фактором підвищення соціально-економічної ефективності діяльності роздрібної торговельної мережі є збільшення її розмірів. Це пояснюється тим, що організація торговельного процесу в більш великому підприємстві дозволяє застосовувати різні засоби механізації трудомістких процесів, найбільш раціонально організовувати працю його ро-