Фiнансова полiтика як iнструмент стимулировання економiчного розвитку державi

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра фінансів 
 
 
 
 

Индивідуальне науково-дослідницьке завдання на тему:

«ФІНАНСОВА  ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ» 
 
 
 

                                             Виконала:

                                             студентка IIІ курсу 7-ї групи

                                             фінансового факультету

                                             Корнієнко Вікторія 

                                            Перевірила:

                                            Махота А.В. 
 
 
 

      Харків ХНЕУ 2007 

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Теоретичні аспекти фінансової політики……………………………………4
1. Сутність фінансової політики, її принципи та напрями……………….4
2. Складові фінансової політики…………………………………………. 10
3. Стратегія і тактика фінансової політики та її реалізація……………....15
4. Способи проведення фінансової політики……………………………..20
2. Сучасна фінансова політика України……………………………………….24
1. Фінансова політика та фінансові методи стимулювання економічного розвитку держави………………………………………………………...24
2. Зарубіжний досвід стимулювання економічного зростання методами фінансової політики……………………………………………………...31
3. Шляхи та напрямки удосконалення фінансової політики України…...35

Висновки…………………………………………………………………………42

Література………………………………………………………………………..44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Громадянське  суспільство не може успішно функціонувати  та розвиватись без держави. Держава, в свою чергу, як організація публічної  влади, неминучою умовою реалізації притаманних їй завдань і функцій  передбачає наявність державних  фінансів. Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих  і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань  і функцій держави, а також  забезпечення умов розширеного відтворення [27]. Тобто фінансова діяльність держави  зумовлена об’єктивною необхідністю і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих  та децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій державою.

     Отже, фінансова діяльність держави –  одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Вона спричинена необхідністю держави  здійснювати та перерозподіл національного доходу.

     В умовах ринкової економіки виняткового значення набуває фінансова політика як сукупність державних заходів, із мобілізації та розподілу фінансових ресурсів з метою досягнення зростання внутрішнього валового продукту й розв'язання економічних проблем держави. Особлива роль в розвитку економіки належить саме державній фінансовій політиці, що становить актуальність вибраної теми.

     Мета  роботи полягає в об’єктивній необхідності розкриття теоретичних аспектів фінансової політики та практичному визначенні напрямів фінансової політики держави на сучасному етапі розвитку України з метою її подальшого удосконалення.

     У відповідності до визначеної мети поставлені наступні завдання:

• Розкрити суиність фінансовї політики, її принципи та напрями
• З`ясувати складові та способи проведення фінансовї політики держави
• Проаналізувати напрями сучасної фінансової політики України з метою стимулювання економічного розвитку держави
• Запропонувати шляхи удосконалення фінансовї політики України

1. Теоретичні аспекти фінансової політики 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
   

Сутність фінансової політики, її принципи та напрями

     Функціонування  фінансової системи спрямоване на вирішення  певних завдань, що стоять перед суспільством. Цим завданням підпорядковуються  й організація фінансових відносин у суспільстві, і процеси руху та розміщення фінансових ресурсів та ціноутворення на них, і пропорції між їх централізацією та децентралізацією, і порядок формування, розподілу та перерозподілу доходів, і спрямованість витрат окремих суб'єктів підприємницької діяльності, громадян та держави, і структурне співвідношення між окремими сферами та ланками фінансової системи, і характер взаємовідносин між ними, і пропорції між індивідуальним та суспільним споживанням. При цьому можлива практично безмежна чисельність варіантів організації фінансових відносин і фінансової діяльності, з яких необхідно вибрати саме той, що найбільше підходить даній країні у даний час. Вибір цих варіантів і становить основу фінансової політики, яку здійснює держава [7].

     В умовах ринкової економіки виняткового  значення набуває фінансова політика як сукупність державних заходів, із мобілізації та розподілу фінансових ресурсів з метою досягнення зростання внутрішнього валового продукту й розв'язання економічних проблем держави. Особлива роль в розвитку економіки належить саме державній фінансовій політиці. Це - цілеспрямована діяльність державних органів управління, направлена на забезпечення розвитку фінансово-кредитної системи країни. Вона передбачає мобілізацію фінансових ресурсів в розпорядження держави, розподіл їх та використання з метою забезпечення проведення державних програм. Зокрема, грошові кошти, що залучаються державою використовуються для фінансування соціальних програм, забезпечення розвитку державного сектора економіки, регулювання економічного розвитку, міжнародної діяльності та ін.

     Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

     Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону  функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об'єктивними явищами. Вони існують незалежно від волі окремих суб'єктів фінансових відносин і загалом відбивають об'єктивні закономірності розвитку. Але механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків, хоча і підпорядковані цим об'єктивним закономірностям, не спрацьовують самі по собі, їх організовують конкретні суб'єкти, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси. Тому фінансова політика завжди є переплетінням широкої гами різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих органів влади та управління, різних верств населення тощо [4].

     Незважаючи  на це, фінансова політика повинна  враховувати потреби суспільного  розвитку, реальні економічні і фінансові  можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і  завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок – фінансова політика має  бути адекватною закономірностям суспільного  розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат у народному господарстві.

     Суб'єктом  вироблення фінансової політики є держава  в особі вищих органів влади  та управління і основних фінансових органів — Міністерства фінансів та центрального банку, а суб'єктами реалізації — фінансові органи та інституції. При цьому формування фінансової політики включає концептуальне визначення засад і напрямів цієї політики з позицій вирішення поставлених завдань соціально-економічного розвитку (вищі органи влади та управління) і розроблення конкретних заходів щодо реалізації поставлених завдань (Міністерство фінансів та Центральний банк).

     Фінансова політика є складовим елементом  економічної політики держави, в  якій визначаються:

     ♦    основні напрями розвитку народного господарства країни;

     ♦    загальний обсяг фінансових ресурсів держави;

     ♦   джерела утворення фінансових ресурсів і напрямки їх використання;

     ♦    створення ефективної системи управління фінансами;

     ♦    опрацювання досконалого механізму регулювання та стимулювання економічно-соціальних процесів у державі за допомогою фінансових інструментів [12].

     Основною  метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства та соціальними групами населення, територіями, забезпечення стабільного розвитку фінансової системи країни. Її реалізація досягається шляхом вирішення конкретних задач, що виникають в процесі розвитку фінансової системи, що повинні забезпечувати постійне зростання економіки, сприяти створенню умов для розвитку і функціонування підприємств різних форм власності і господарювання. За таких умов важливого значення набувають гарантія соціального захисту населення, забезпечення фінансовими ресурсами державних програм, фінансування державних видатків, розподіл грошових коштів між галузями і регіонами, стимулювання підприємницької діяльності, кредитування юридичних та фізичних осіб, забезпечення розвитку міжнародних відносин та ін. З метою вирішення поставлених задач в процесі проведення державної фінансової політики використовуються певні інструменти, до яких відносяться податки, ціни, тарифи, інвестиції, кредити, цінні папери, валютні ресурси, оренда і лізинг, концесії, дотації, пільги, гарантії та ін.

     Головне завдання фінансової політики – забезпечення відповідними фінансовими ресурсами  для реалізації тої чи іншої державної  програми економічного і соціального  розвитку, тобто збереження в даній  державі системи суспільних відносин.

     На  фінансову політику впливають внутрішні  й зовнішні фактори. До внутрішніх факторів відносять:

     а) форму власності на основні засоби виробництва;

     б) структуру економіки;

     в) соціальний склад населення;

     г)  рівень добробуту населення та прибутковість  юридичних осіб;

     д) стан розвитку економіки й організацію  грошового обігу; є) стабільність грошової одиниці;

     є) досконалість податкової, цінової та кредитної політики.

     До  зовнішніх факторів відносять залежність держави від економічних відносин з іншими країнами щодо поставок сировини, матеріалів, інших природних ресурсів; обміну технологіями, взаємовідносин, пов'язаних із державним кредитом і ступенем інтеграції у світову економічну систему. На фінансову політику держави мають вплив і інші фактори, які визначаються тими економічними умовами, що складаються на конкретному етапі її розвитку. Отже, можна говорити про те, що фінансова політика є динамічним процесом, який змінюється і коригується виходячи з нагальних практичних потреб.

     Для держав із ринковою економікою діють  загальні принципи фінансової політики, на основі яких вона ґрунтується. До них належать:

     1) постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності й підвищення рівня зайнятості населення. Цього можна досягти за рахунок залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку, надання пільгового оподаткування підприємствам, удосконаленням податкової політики держави;

     2)  мобілізація й використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій населення, величина яких визначає розміри перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет;

     3) вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини. За допомогою таких фінансових інструментів, як податки, штрафні санкції, дотації держава вимагає від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища [1].