Фiнансова полiтика як iнструмент стимулировання економiчного розвитку державi

      Основу  фінансової політики складає бюджетна політика, яка пов’язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних  фондів.

     Проведенню  ефективної фінансової політики значною  мірою шкодить непослідовність  у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але  назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити  якомога швидше.

     Податкова політика має спрямовуватися на розв’язання  таких двох взаємопов’язаних завдань, як забезпечення збалансованості бюджету  і пожвавлення ділової активності, підтримки виробництва. Поряд з  цим загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість  видів і база для нарахування  податків мають бути стабільними  не тільки протягом бюджетного року, а  й періоду реформування економіки.

     Необхідно здійснювати стимулювання підприємницької  та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної  перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання  пільг у процесі оподаткування  окремим суб’єктам підприємницької  діяльності.

     Націлення податкової політики на підвищення економічної  ефективності діяльності господарюючих  суб’єктів пояснюється також  і тим, що в світовій практиці оподаткуванню  не підлягають кошти, що йдуть на подальший  розвиток виробництва, випуск високоефективної і конкурентноздатної (насамперед на зовнішньому ринку) продукції, охорони  навколишнього середовища. Такий  порядок безумовно створює стимули  до накопичення елементів продуктивних сил платниками податків[28].

      Реформування  податкової системи і розробка ефективного  податкового законодавства –  це перше, що необхідно зробити уже  найближчим часом [9].

      Основними пріоритетами фінансової політики України  слід вважати[12;18;7]:

• посилення контролю за раціональним і ефективним витраченням коштів бюджетів усіх рівнів з метою скорочення бюджетного дефіциту і призупинення інфляційних процесів у державі;
• ширше залучення для покриття дефіциту бюджету коштів від розміщення державних цінних паперів і значне скорочення кредитів національного банку, що спрямовуються на цю мету;
• посилення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємницьких структур усіх форм власності і в першу чергу державного сектора економіки, для чого розробити відповідні законодавчі акти;
• фінансування із бюджету тільки під державні програми і державні замовлення;
• рішуче здійснення заходів організаторського і економічного характеру по відношенню до державних підприємств, що випускають продукцію, яка не користується попитом, застосовуючи повною мірою законодавство про банкрутство;
• продовження роботи із зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і забезпечення фінансової незалежності;
• забезпечення поглибленого реформування податкової системи в напрямку скорочення непрямого оподаткування. У першу чергу це зниження ставок податок на додану вартість і введення прямих податків, зокрема, податків на майно юридичних і фізичних осіб;
• впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров’я, культури, підготовки кадрів та інших витрат;
• розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
• розширення кола учасників ринку державних цінних паперів із метою збільшення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету;
• здійснення послідовної і поетапної передачі об’єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємницьких структур, до складу комунальної власності і відповідної зміни джерел фінансування;
• подальше скорочення податкових пільг з метою досягнення їх повної відміни з одночасним наданням тимчасових знижок з діючих податкових ставок на товари та послуги, що мають пріоритетне значення для задоволення потреб держави;
• завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населенню до їх фактичної вартості;
• забезпечення повного і своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування;
• досягти перелому в розвитку інвестиційного процесу, забезпечити прискорений розвиток пріоритетних галузей та виробництв – високотехнологічного машинобудування та агропромислового комплексу;
• створити сприятливі умови для залучення в національну економіку іноземного капіталу, віддаючи перевагу прямим закордонним інвестиціям;
• вести активну і цілеспрямовану діяльність щодо повернення в України грошових засобів, вивезених за межі держави, скорочення тіньового сектора економіки, повернення закордонних кредитів, одержаних підприємствами під гарантії уряду;
• сприяти підвищенню кредитної спроможності комерційних банків зниженню рівня відсоткової ставки та збільшенню частки довготермінових кредитів.

     Як  вже було сказано, бюджетна, грошово-кредитна, податкова і валютна системи  мають органічно доповнювати  одна одну в інтересах забезпечення довгострокового економічного зростання [5].

      В України необхідно ввести в дію  політику жорстокої економії у бюджетній  сфері. Вона є об’єктивно неминучою. Зрозуміло, що режим бюджетної економії у соціальному плані болісно  сприйматиметься населенням. Однак  іншого виходу, коли ми хочемо віднайти додаткові фінансові ресурси  для розвитку національного виробництва, просто немає. Якщо Уряд не здатний  стимулювати економічне зростання, то він говорить лише про соціальну  спрямованість бюджету; якщо ж Уряд спроможний задіяти бюджетні стимули  для розвитку національного виробництва, то він відверто говорить суспільству  про необхідність певних зречень  сьогодні з гарантією поліпшення стану справ завтра [4].

      В Україні слід створити Національний фонд реконструкцій та розвитку для  здійснення в економіці операцій з надання державних кредитів на розвиток народного господарства, а також обслуговування державного боргу, що при цьому виникатиме. Аналітичні звіти про такі операції слід включати до бюджетної документації. Програму державного виробничого кредитування повинні показуватися окремою статтею  видатків у бюджеті розвитку. Необхідним є прийняття окремого закону про  виробничі програми державного кредитування. Державні позики завдяки своїй гнучкості  є ефективною порівняно із звичайними бюджетними видатками складовою  державних фінансів [2].

      Розробка  ефективних форм і методів зниження боргового навантаження має надзвичайно  важливе значення для стабілізації загальноекономічної ситуації в  Україні та удосконалення фінансової політики держави. Для посилення стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток з використанням бюджетних механізмів та пом’якшення проблеми обслуговування зовнішнього боргу Уряд повинен відмовитися від обслуговування внутрішньої заборгованості Національному банкові на ринкових умовах і провести її довгострокову безпроцентну реструктуризацію.

      Засобами  розв’язання проблеми дефіциту валютних джерел для обслуговування зовнішніх  боргів Уряду можуть стати:

• викуп Міністерством фінансів України іноземної валюти на ринку за рахунок коштів, заощаджених у результаті перегляду умов щодо обслуговування внутрішніх державних боргів Національному банкові;
• одержання безпроцентних кредитів в іноземній валюті від НБУ.

      У майбутньому, для запобігання ускладненням з обслуговуванням зовнішніх  державних боргів, Уряд має перейти  до застосування інструментів активного  управління державним боргом – викупу боргових зобов’язань України на вторинному ринку з дисконтом, сек’ютиризації боргу з дисконтом, прямого обміну боргових цінних паперів на корпоративні, конверсії боргу в майнові  активи або в програми розвитку.

      Поряд з тим важливе значення має  контроль за процесом утворення зовнішнього  боргу держави. Для зниження гостроти боргових проблем доцільно ввести законодавчу  заборону на переведення у державний  борг зовнішньої заборгованості підприємств і банків [1].

      Структура власності на засоби виробництва  є визначальною у розробці стратегії  фінансової політики держави та її регіонів. Глибокий аналіз змін, що відбуваються у структурі власності на засоби виробництва в країні та її регіонах, дасть змогу правильно зрозуміти  тенденції, що відбуваються в розвитку продуктивних сил, і сприятиме розробці заходів, спрямованих на подальший  розвиток виробничих відносин.

      Успішне проведення фінансової політики на державному і місцевому рівнях можливе тільки на основі найповнішого обліку потреб держави та регіонів, а також проведення глибокого аналізу економічного й соціального розвитку країни. Ігнорування  такого підходу може призвести до відриву фінансової політики від  економічних процесів і, як наслідок, до зниження темпів економічного й  соціального розвитку держави в  цілому і кожного регіону зокрема [3].

      Мета, яку необхідно досягти в Україні  на основі оптимізації фінансової політики має бути окреслена максимально  чітко. Це – комплексний вплив  всіх її складових на розвиток реального  сектора національної економіки. Проведення ефективної та узгодженої грошово-кредитної  і фіскальної політики має стати  запорукою досягнення сталого економічного зростання в Україні [14]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Отже, фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

           Головним завдання державної фінансової політики є  пошук оптимальної моделі перерозподілу  фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва та соціального  захисту населення.

     До  форм державної фінансової політики відносяться фіскальна (бюджетна та податкова) політика, кредитна політика; інвестиційна політика; валютна політика; інші форми фінансової політики (цінова, митна, амортизаційна та ін.). Всі форми державної фінансової політики пов'язані між собою і в сукупності повинні забезпечити реалізацію основних цілей фінансово-кредитного розвитку країни.   Разом  з   тим  кожна  з   форм  має  відносну   самостійність   і передбачає використання певних організаційних структур.

     Державна фінансова політика проводиться шляхом використання певних способів. Кожний з них здійснюється з метою досягнення певних результатів і з використанням відповідних методів. Для забезпечення проведення ефективної фінансової політики доцільно розробити певну їх систему. При цьому вони повинні бути тісно пов'язаними між собою і доповнювати один одного. В економічній теорії така система, як правило зводиться до поняття фінансовий механізм. Це сукупність форм і методів формування і використання фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач.

     До основних способів проведення державної фінансової політики відносяться:

     - фінансове планування;

     - управління фінансами об'єкту;

     - проведення фінансового контролю за діяльністю об'єкту;

     - інші способи.

     Основними напрямами державної фінансової політики в Україні мають бути:

• сприяння розвиткові виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості;
• мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій;
• вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров’ю людини;
• активізувати інвестиційну діяльність для перебудови, структурної побудови нового господарства;
• вдосконалити оподаткування і всі фінансові відносини з метою досягнення фінансової стабілізації, оздоровлення фінансів підприємств.

     Фінансова політика держати має бути побудована таким чином, щоб її складові елементи – бюджетна, податкова, грошово-кредитна політики сприяли підвищенню ефективності господарської діяльності кожного  підприємства, створювали для нього  можливість виконувати плани виробничого  та науково-технічного розвитку, соціальні  програми.

           Науково обґрунтована фінансова політика держави, продумане  використання податкових, інвестиційних  і цінових механізмів для стимулювання розвитку продуктивних сил сприятиме  прискореному виходу економіки з  структурної кризи, стабільному  нарощуванню виробництва промислової  і сільськогосподарської продукції, збільшенню дохідності підприємств  і надходженню коштів до державного бюджету [14]. 
 
 
 
 
 
 

Література 

1. Вожжов А.П. Новікова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання//Фінанси України. – 2001. - №3. – С. 74-83.
2. Даниленко А.І., Береславська О.І., Бесараб та ін. Фінансово – кредитні методи державного регулювання економіки. К.: Інститут економіки, 2003 – 415 с.
3. Долішній М.Л. Фінансова політика і стабілізація економіки України//Регіональна економіка. – 2000. - №1. – С. 7-13.
4. Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. –К: Наукова думка, 2005. – 302 с.
5. Запатріна І. Фінансова політика та її вплив на економічне зростання//Економіст. – 2006. - №3. – С. 27-31.
6. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України. Львів: Вид. Центр ЛНУ, 2002 – 395 с.
7. Лазебник Л.Л. Сутність та компоненти фінансової політики//Фінанси України. – 2006. - №1. – С. 66-73.
8. Льовочкін С.В. Макро-фінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання. К.: Наша культура і наука, 2003 – 431 с.
9. Луніна І.О. Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток. К.: Інститут економіки прогнозування, 2000 – 95 с.
10. Мисак С.О. Фінансова політика. К.: ІАЕ, 2002 – 139 с.
11. Радіонова І.Ф. Порівняльна результативність фінансової і грошової політик//Фінанси України  - 2004. - №9. – С. 29-36.
12. Теорія фінансів: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл./Юхименко П.Л., Ільєнко та інші; Під аг. Ред.. О.Д. Василика. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – 476 с.
13. Стукало Н.В. Деякі аспети формування фінансової політики України в умовах глобалізації//Фінанси України. – 2006. - №1. – С.24-30.
14. Федоров В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрямки. К.: КНЕУ, 2002 – 387 с.
15. Яцюта В.П. Удосконалення фінансової політики//Фінанси України. - 2001. -  № 8. - с. 60-66