Кредитне забезпечення інвестиційної діяльності

      4) розірвання  трудового договору з ініціативи  працівника, з ініціативи власника  або уповноваженого ним органу  або на вимогу профспілкового  чи іншого уповноваженого на  представництво трудовим колективом  органу;

      5) переведення  працівника, за його згодою, на  інше підприємство, в установу, організацію  або перехід на виборну посаду;

      6) відмова  працівника від переведення на  роботу в іншу місцевість разом  з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження  роботи у зв’язку зі зміною  істотних умов праці;

      7) набрання  законної сили вироком суду, яким  працівника засуджено (крім випадків  умовного засудження і відстрочки  виконання вироку) до позбавлення  волі, виправних робіт не за  місцем роботи або до іншого  покарання, яке виключає можливість  продовження даної роботи;

      8) підстави, передбачені контрактом.

      Крім перелічених  загальних підстав державна служба  відповідно до ст. 30 Закону “Про  державну службу”, припиняється  у разі:

      1) порушення  умов реалізації права на державну  службу;

      2) недотримання  пов’язаних із проходженням державної  служби вимог – обмежень, передбачених  ст. 16 цього Закону;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

      Моментом  припинення державно-службових відносин  вважається видання наказу про  звільнення або негативні результати  голосування під час конкурсу.

      Законом  України “Про службу в органах  місцевого самоврядування” до  підстав припинення служби крім  загальних, передбачених Кодексом  законів про працю України,  визначених Законом України “Про  місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами України віднесені:  відмова посадової особи місцевого  самоврядування від складання  присяги; порушення умов реалізації  права на службу в органах  місцевого самоврядування; неподання  відомостей або подання посадовою  особою місцевого самоврядування  неправдивих відомостей щодо  її доходів у встановлений  термін; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування; досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

 

 

      Висновки  до розділу 3

 

 

      1. Розвиток  державної служби має здійснюватися  на основі Конституції та законів  України з урахуванням національних  традицій, практики державотворення,  сучасного реформування соціальної, економічної і політичної системи,  матеріальних і фінансових можливостей.  Шляхи і способи вирішення  кадрових проблем у сфері державної  служби і служби в органах  місцевого самоврядування полягають  у створенні і забезпеченні  загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації державних службовців. Мета такої системи – забезпечити  підготовку молоді до державної  служби, безперервність і обов’язковість  навчання всіх службовців для  професійного зростання, реалізації  кар’єри, просування по службі, що давало б можливість планувати  процеси підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, забезпечити  потреби державних органів і  їх апарату, органи місцевого  самоврядування кадрами, враховувати  особисті інтереси працівника. Тому  одним із напрямків впровадження  наукової організації праці державних  службовців є не лише опрацювання  вимог, що висуваються до особи  службовця, а і вимог до підготовки  фахівців відповідного рівня.

      2. Кожний  новий етап розвитку суспільства  і держави вимагає і нових  людей, відновлення кадрового  корпусу. Основні критерії, за  якими оцінюються управлінські  кадри, – це практичний результат,  діловитість, вміння організовувати  і виховувати людей, відповідальність  перед народом, ініціативність, почуття  нового, уміння адекватно мислити  і діяти.

      Елементами  процесу комплектування державного  апарату та апарату органів  місцевого самоврядування є виявлення  кількісних та якісних потреб  у кадрах, їх підготовка, добір,  розстановка, визначення способів  зайняття посад, встановлення  правових засад проходження державної  служби чи служби в органах  місцевого самоврядування, шляхів  підвищення кваліфікації, визначення  засад перевірки виконання службовцями  покладених на них завдань.  Держава повинна завжди мати  кадровий резерв для заміщення  посад різних рівнів, а відповідно  підготовка і виховання кадрів  продовжують займати вагоме, місце  в системі формування державного  апарату та апарату органів  місцевого самоврядування (апарату  органів публічної влади). Кінцевим  результатом цієї діяльності  є створення управлінського колективу,  здатного успішно розв’язувати  різнобічні завдання, що стоять  перед державним органом, галуззю,  регіоном, тобто певною сферою  людської діяльності або територією. При доборі i розстановці кадрів  слід враховувати закріплені  у правових нормах правила  підпорядкування посад, науково  обґрунтовані пропорції i поєднання  кадрового складу за рівнем  кваліфікації, віком, освітою, досвідом  роботи, психологічними даними та  ін. Додержання таких вимог є  неодмінною умовою правильного  функціонування державного апарату.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

      За певних  обставин статус службовця може  не виникнути. Так, якщо особа  пройшла конкурсний відбір, обрання  і вперше зараховується на  службу, але відмовилась від складання  присяги, то вона не може  бути призначена на посаду  за результатами конкурсу. До  складання присяги така особа,  на погляд автора, не може розглядатися  як державний службовець чи  посадова особа органу місцевого  самоврядування, оскільки вона ще  не зарахована на службу, а  відмова у складанні присяги  є підставою для припинення  державної служби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ  СЛУЖБИ ТА

СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО  САМОВРЯДУВАННЯ

 

      4.1. Основні  напрямки розвитку та підвищення  ефективності державної (публічної)  служби

 

 

      Адміністративно-правові  норми є найважливішим інструментом  реалізації державної політики  у сфері управління, оскільки  створюють правові засади його  функціонування. Через відносини  з органами державної виконавчої  влади та місцевого самоврядування (їх посадовими особами) громадяни  мають можливість скористатись  конституційними положеннями про  пріоритетність їх прав і свобод. Адміністративне право є галуззю  публічного права, регулює управлінські  відносини в галузі публічної  влади, а саме ті, участь в  яких беруть громадяни (їх об’єднання), органи виконавчої влади та  органи місцевого самоврядування [1; 5; 56; 195; 197, с. 224 – 269]. Адміністративно-правові  норми застосовуються при реалізації  делегованих державою функцій  і повноважень та внутрішньо-організаційної  діяльності не лише органів  виконавчої влади і місцевого  самоврядування, а всіх державних  органів, адміністрацій державних  підприємств, установ і організацій.  Від ефективності управлінської  діяльності саме і залежить  рівень забезпечення реалізації  та захисту прав і свобод  громадян, виконання покладених  на них обов’язків, як і повноважень  службовців органів публічної  влади.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

      Перспективним  напрямом має стати послідовне  проведення принципу поділу політичних  та адміністративних функцій  в органах виконавчої влади,  хоча абсолютних рекомендацій, як  про це свідчить світовий досвід  та й сам зміст управлінської  діяльності, тут бути не може. В контексті даної проблематики  це має призвести до позбавлення  державних секретарів політичних  функцій, міністр для тимчасового  делегування своїх повноважень  повинен мати політичного заступника (заступників) на зразок організації  системи виконавчої влади в  Угорщині, яка теж недавно стала  на шлях демократії [409].

      У зв’язку  з цим ще раз хочеться наголосити, що посади керівників апарату  міністерств (назва неважлива)  можуть мати місце і повинні  бути, однак при збереженні посад  перших заступників і заступників  міністрів (як політичних посад). Держсекретарі (керівники апаратів) повинні підпорядковуватися міністрові  та його заступникам [275], а їх  статус як керівників державної  служби, завдання якої по суті  зводяться до забезпечення діяльності  державного органу, має бути вивільненим  від будь-яких політичних чинників, зокрема, не пов’язуватися зі  строком повноважень Глави держави,  Прем’єр-міністра, міністрів, їх  перших заступників та заступників,  що покликано зміцнити одну  з основних засад організації  професійної державної служби  – її стабільність та наступництво.

 

      Для підвищення  ефективності праці державних  службовців важливе значення  має правильний, науково організований  підбір кадрів, їх розстановка,  підготовка спеціалістів необхідної  кваліфікації. Чисельність службовців  повинна визначатися необхідністю  витрат часу на виконання окремих  операцій та обсягів робіт,  бути взаємопов’язаною з чисельністю  підпорядкованих їм безпосередньо  працівників, обсягом повноважень,  виконуваних функцій і завдань.  Уже говорилося про значення  вдосконалення системи, структури  і штатів управлінських органів  для поліпшення роботи кадрів. Правильний, раціональний розподіл  форм і кооперації управлінської  праці на рівні галузі чи  сфери відіграє істотну роль  у чіткому визначенні компетенції  апарату управління й окремих  посадових осіб у розмежуванні  прав і обов’язків державних  службовців у кожному окремому  органі, між різними ланками апарату.

 

 

      Здійсненню  управлінської діяльності сприяє  і організація та естетичне  оформлення робочих місць службовців, умови праці та відпочинку, стан  техніки безпеки, виробничої санітарії.  Ефективність трудової діяльності  підвищується з упровадженням  передових методів реалізації  функцій управління на базі  комп’ютерної техніки. Інформаційні  технології своєрідно впливають  на суспільство і виробництво  на складну систему управління  господарським і соціальним будівництвом [226]. Водночас вони підвищують  оперативність управління, вимагають  підготовки висококваліфікованих  спеціалістів найрізноманітніших  напрямків соціального і господарського  будівництва, оскільки впровадження  досягнень науково-технічної революції  значною мірою залежить від  кадрів.

 

 

      Проблеми  підвищення ефективності діяльності  державних службовців пов’язані  з упровадженням у повсякденну  практику їх роботи елементів  наукової організації праці, поліпшенням  інформованості, впровадженням в  управління обчислювальної техніки,  вдосконаленням системи і структури  органів державного управління  та ін. [377, с. 263 – 264].

 

      Цьому сприяє  створення і впровадження у  практичну діяльність різного  роду автоматизованих систем  інформування керівників та їх  підсистем з правового інформаційного  забезпечення. Ці підсистеми мають  на меті забезпечити керівників  необхідною правовою інформацією  при прийнятті управлінських  рішень для найбільш ефективного  використання чинного законодавства,  спростити процес пошуку потрібних  нормативних актів і скоротити  витрати на це часу, забезпечити  законність й обґрунтованість  нормативних актів та інших  рішень, які приймаються.

      Важливі  елементи ефективної організації  управління, досягнення високих  результатів при мінімальних  затратах – належна система  стимулювання праці державних  службовців та встановлення відповідальності  за результати роботи.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

      Особлива  роль належить керівникам державних  органів і організацій. Їх здатність  правильно організовувати роботу, вислухати людей і дати слушну  пораду, надати оперативну допомогу  і взяти особисту участь у  вирішенні проблем, увійти в  суть питання, душевність сприяє  розвиткові ініціативи виконавців, реалізації управлінських рішень, формуванню відносин дружби і  товариської взаємодопомоги у  колективі [26, с. 95 – 129; 237]. Тому  навчання службовців державного  апарату, органів місцевого самоврядування  – важливий шлях викорінення  недоліків у їх роботі.

      У виховній  діяльності важливий напрямок  – правове виховання. Створення  правових засад державного і  громадського життя як бази  для підтримання верховенства  права, режиму законності потребує  неухильного виконання чинних  законів та інших правових  актів при їх реалізації.

      Практика  роботи державних органів свідчить  про те, що службовці недостатньою  мірою знають чинне законодавство.  Це приводить до порушень законності  і дисципліни, прав і законних  інтересів громадян, корупції. Організація  у країні юридичного навчання  має здійснюватися на основі  єдиної комплексної загальнодержавної  програми, що охоплює всі верстви  населення. Не є таємницею,  що відстоювати, правильно реалізовувати  свої права та обов’язки можуть  лише громадяни, які їх знають.

      Правове  виховання тісно пов’язане з  моральним. Воно покликане виробляти  у громадян внутрішнє переконання  в необхідності сумлінно виконувати  закони, пов’язане з вирішенням  важливих проблем удосконалення демократії і державності, становленням громадянського суспільства.

 

 

      4.2. Суть  та критерії оцінки ефективності  праці державних службовців

 

 

      Підбір, підготовка, перепідготовка, розстановка кадрів, підвищення їх кваліфікації не  завершують процес формування  та проходження служби. Правильне  використання кадрів не закінчується  і заповненням вакантних посад,  оскільки це постійний процес, який полягає в пошуку найбільш  компетентних, висококваліфікованих  фахівців, їх висуненні на відповідні  посади, перестановці в разі необхідності.