Кредитне забезпечення інвестиційної діяльності

 

 

      4.4. Основні  напрямки реформування системи  та змісту законодавства про  державну службу в Україні

 

 

      Організація  державної служби пов’язана з  виробленням нової системи державного  управління, яка б забезпечувала  розвиток України відповідно  до напрямків, встановлених Конституцією, як правової, соціальної, демократичної,  цивілізованої держави, пріоритетним  у діяльності якої є служіння  народові та суспільним інтересам.  Цей процес розглядається як  порядок встановлення правових  засад щодо організації державної  служби, а також її проходження  – умов вступу на державну  службу, способів заміщення посад  державних службовців, підготовки, добору кадрів державних службовців, статусу конкретної особи, виконання  функцій державного управління  як у межах конкретного державного  органу чи його апарату, так  і за його межами.

      Реформування  державної служби в Україні  має виходити з основних завдань  і цілей державної служби, які  полягають в охороні конституційного  устрою, захисті прав та свобод  людини і громадянина, створенні  умов для становлення та розвитку  громадянського суспільства, забезпечення  ефективної діяльності державних  органів відповідно до їх повноважень  незалежно від гілки державної  влади, яку вони представляють.  Для успішного вирішення цих  завдань слід, зокрема, визначити  цілі реформи державної служби, етапи її реформування, принципи  державної служби, напрямки наближення  її до інтересів громадянина,  а також систему нормативних  актів, правові приписи яких  будуть регулювати державно-службові  відносини – відносини інституту  публічного права, що виникають  у процесі організації і функціонування  органів державної влади, місцевого  самоврядування в їх взаємовідносинах  з громадянами, об’єднаннями  громадян, між собою та ін. [43]

      Разом з  тим, процес удосконалення державної  служби, державно-службових відносин  є безперервним, оскільки постійним  є розвиток суспільних відносин, збагачення державної управлінської  практики, постійними є трансформаційні  процеси в системі і структурі  державного, всього публічного управління, ускладнюються та збільшуються  ті завдання, які вирішуються  кадрами державного апарату та  апаратом органів місцевого самоврядування. Реформування будь-яких інституцій  чи суспільних явищ не може  мати остаточного і закінченого  характеру. Розвиваються і виникають  нові суспільні відносини, з’являються  нові рішення певних проблем,  змінюється соціально-політична,  економічна ситуація, а відповідно  змінюються форми, методи, підходи  до їх розв’язання. Це стосується  і державної служби та служби  в органах місцевого самоврядування, оскільки ці види службової  діяльності складають основу  побудови державних інституцій, державності в цілому. Правові  норми, які формують інститут  державної служби, через діяльність  апарату органів публічної влади  забезпечують функціонування держави.

      В Україні  виникла нова соціально-політична  ситуація, яка привела до змін  у державному устрої та його  системі, викликала перетворення  в законодавчій, виконавчій, судовій  гілках влади, переосмислення  значення, функцій і завдань місцевого  самоврядування, системи, структури,  завдань і функцій органів  виконавчої влади, інших державних  інституцій, їх місця і ролі  у вирішенні державних і суспільних проблем, зміни пріоритетів та напрямків суспільного розвитку, подальшої демократизації всіх напрямків діяльності.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

      Удосконалення  системи управління державною  службою, законодавства з питань  державної служби, визначення єдиних  стандартів якості державної  служби та служби в органах  місцевого самоврядування, забезпечення  їх реалізації в усіх органах  публічної влади дозволить зміцнити  авторитет державної служби, підвищити  ефективність функціонування державних  органів та їх апарату, забезпечити  належну якість надання ними  управлінських послуг громадянам, задовольняти їх законні права  та інтереси.

 

 

      Висновки  до розділу 4

 

 

      1. Розвиток  та підвищення ефективності державної  служби базується на конституційних  положеннях, в яких визначені  принципові засади функціонування  державної влади і місцевого  самоврядування, встановлена пріоритетність  законодавчої регламентації функцій,  повноважень та порядку діяльності  владних інституцій. Однак ця  регламентація уже не повною  мірою відповідає потребам управлінської  політики і практики. Це стосується  як законодавчого регулювання  діяльності публічно-владних інститутів, так і організаційного. Йдеться,  зокрема, й про недостатню урегульованість  публічно-службових відносин.

      Стосовно  сфери державного управління  і місцевого самоврядування, то  тут можна говорити про два  закони України – “Про місцеві  державні адміністрації” та “Про  місцеве самоврядування”. Такі  ж ключові закони, як “Про Кабінет  Міністрів України”, “Про міністерства  та інші центральні органи  виконавчої влади”, “Про нормативно-правові  акти” існують як проекти.  Не вирішені питання про відповідальність  органів виконавчої влади, їх  посадових осіб за свої рішення,  дії чи бездіяльність перед  громадянами, права яких були  порушені, про контроль за діяльністю  органів виконавчої влади.

      Значного  вдосконалення вимагає і законодавче  регулювання публічно-службових  відносин. Діючі закони України  “Про державну службу” та  “Про службу в органах місцевого  самоврядування” не охоплюють  всіх відносин, які виникають  при проходженні служби, деякі  з їх положень не відображають  суті цих відносин та особливостей  проходження службової діяльності  в окремих галузях і сферах.

      2. На реалізацію  державної політики по реформуванню  адміністративної системи, державної  служби та інших впливають  тіньова економіка, нерівність  у розвитку регіонів, безробіття, що призводить до зубожіння  населення, недостатня кількість  спеціалістів у галузі державного  управління та адміністративного  права, які могли б в умовах  ринкових перетворень займатися  підготовкою всього комплексу  законодавчих та інших нормативно-правових  актів та невміння або небажання  владних інституцій організовувати  таку роботу; неадекватне розуміння  та реагування різних політичних  сил та політичного керівництва  на шляхи та потреби реформування  державного управління; недооцінка  ролі держави і виконавчої  влади в економічній і соціальній  сферах в умовах ринку; незавершеність законодавчого регулювання та організаційно-матеріального і фінансового забезпечення державної служби та місцевого самоврядування та інші.

      Останнім  часом йдуть процеси, які не  узгоджуються не лише з теоретичними, науковими постулатами щодо державної  служби, а й з чинним законодавством. У міністерствах та держадміністраціях  зміщуються не лише заступники, а й керівники департаментів,  управлінь, відділів. Зникає логіка  державного управління, його наступництва, вимоги стабільності державної  служби ігноруються.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

       У той  же час бажано, щоб новий Закон  України “Про державну службу”  був прийнятий одночасно з  Кодексом етики (загальних правил  поведінки), що дозволить врахувати  і його положення в законах,  які регулюватимуть особливості  проходження служби в різних  органах.

      Окремо мають  регулюватися службові відносини  в системі місцевого самоврядування.

      Удосконалення  законодавства з питань публічної  служби, визначення єдиних стандартів  якості державної служби та  служби в органах місцевого  самоврядування, забезпечення їх  реалізації в усіх органах  публічної влади дозволить зміцнити  авторитет державної служби, підвищити  ефективність функціонування державних  органів та їх апарату, забезпечити  належну якість надання ними  управлінських послуг громадянам, задовольняти їх законні права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

      У результаті  дисертаційного дослідження, виконаного  на основі теоретичного осмислення  наукових праць, автори яких  розробляють проблеми організації  та функціонування державних  органів та їх апарату, місцевого  самоврядування, державної (публічної)  служби, аналізу чинного законодавства  та практики його застосування, в роботі сформульовано низку  висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої  мети – вирішення наукової  проблеми – опрацювання нових  підходів до реформування державно-правових  інституцій та оновлених уявлень  про культуру управлінської діяльності, що сформульовані в політико-правових  документах, розроблення концептуальних  засад організації, функціонування  і правового забезпечення інституту  державної служби, який відіграє  важливу роль у формуванні  і розвитку державності та  від якого залежить функціонування  всієї суспільно-політичної системи  нашої держави. Апарат органів  публічної влади забезпечує належне  функціонування всіх суспільних  інституцій, є основою сучасного  державного будівництва, оскільки  здійснює свій вплив на вирішення  різноманітних завдань і функцій  держави, задоволення потреб суспільства,  забезпечення захисту конституційних  прав і свобод людини і громадянина,  послідовного і сталого розвитку  країни. Основні з них такі:

      1. Державна  служба – це суспільно корисна  діяльність по здійсненню управління, його забезпеченню, обслуговуванню  людей, яка виконується на професійній  основі працівниками державних  органів, пов’язана зі здійсненням  функцій керівництва, управління, контролю, нагляду, обліку та з  іншими формами державної діяльності. Вона спрямована на реалізацію  компетенції відповідних державних  органів і організацій, закріплюється  в законах та інших нормативно-правових  актах. Це публічна служба, одним  із видів якої є і служба  в органах місцевого самоврядування.

      Правові  засади державної служби та  служби в органах місцевого  самоврядування закріпила Конституція  України, згідно з якою основи  державної служби визначаються  виключно законами України. Це  конституційне положення відкриває  подальші можливості для становлення,  розвитку і формування інституту  законодавства про державну службу. Не дивлячись на те, що Основний  Закон нашої держави не містить  приписів, які б повно і всебічно  регулювали державно-службові відносини,  він включає значне число норм, які тією чи іншою мірою  мають відношення до державного  апарату, а відтак і до державної  служби, встановлюють основи сучасної  державної служби, надають можливості  подальшого удосконалення конституційно-правових  норм у цій сфері діяльності.

      2. Розвиток  конституційних засад державної  служби в Україні пов’язаний  з прийняттям законів та інших  нормативних актів, які б регулювали  весь спектр суспільних відносин  у нашій державі щодо створення  організаційних, соціальних, економічних,  правових умов реалізації права  громадян на державну службу. Важливе значення у вирішенні  проблем правового регулювання  державно-службових відносин має  визначення пріоритетних напрямків  у цій діяльності, розробка системного  підходу до створення законодавства  щодо інституту державної служби, окреслення кола державних органів  та посадових осіб, що вправі  регулювати основні правовідносини, які виникають у сфері державної  служби.

      3. Соціальне  призначення державної служби  полягає у виконанні завдань  держави та реалізації її функцій,  суть яких зводиться до забезпечення  суверенітету, незалежності, демократичного  розвитку України – соціальної, правової держави, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Завдання державної служби випливають з повноважень державних органів і мають бути закріплені у Законі України “Про державну службу” та знайти конкретизацію в законах та інших нормативно-правових актах, що регулюють порядок проходження окремих видів державної служби.

      4. Функції  державної служби випливають  із основного її призначення  – виконання завдань держави,  а тому вони безпосередньо  пов’язані з функціями держави  і спрямовані на їх реалізацію  через відповідні державні органи. В юридичній літературі розглядаються  різні варіанти поняття функцій  державного органу та їх видів.  Стосовно функцій державної служби, то їх слід розглядати з  позицій мети здійснення –  забезпечення виконання завдань,  що стоять перед відповідним  органом (зовнішніми для нього), чи для забезпечення діяльності  самої служби, оскільки державна  служба (служба в органах місцевого  самоврядування) не може поєднуватись  лише з кадровим забезпеченням  державних органів чи органів  місцевого самоврядування. У цьому  зв’язку, підтримуючи погляд  щодо поділу функцій публічної  служби на загальні, спеціальні (специфічні) і допоміжні, вважаємо, що загальні  функції слід поділити на пов’язані  з виконанням функцій державного  органу і спрямовані на вирішення  кадрового забезпечення державних  органів та їх апарату, апарату  органів місцевого самоврядування.

      5. Принципи  державної служби є ключовими,  вихідними ідеями для інституту  державної служби, основою його  побудови, визначальними для суспільних, державно-службових відносин, витікають  із них і відбивають їх закономірності. Принципи державної служби базуються  на принципах адміністративного  права, оскільки норми цієї  галузі права суттєво впливають  на регулювання державно-службових  відносин, та, у свою чергу, формуються  у тісному взаємозв’язку, діалектичній  єдності із загально соціальними  принципами, та принципами права.

      Принципи  державної служби тісно пов’язані  також з принципами управління (державного управління), а останні  впливають на формування системи  принципів адміністративного права.  Якщо адміністративне право розглядати  як галузь права, яка регулює  суспільні відносини у сфері  державного управління, то адміністративно-правове  регулювання безпосередньо пов’язане  з державним управлінням у  різних галузях і сферах, і  витікає із нього. У принципах  державного управління концентрується  соціальний механізм його здійснення, визначаються напрямки діяльності  держави і суспільства, людини. Принципи державного управління  є орієнтирами діяльності суб’єктів  права, служать критеріями поведінки  учасників адміністративно-правових  відносин, а принципи адміністративного  права впливають на зміст управлінської  діяльності, функціонування всього  механізму адміністративно-правового  регулювання, виражають і охороняють  систему загальнолюдських цінностей  громадянського суспільства.