Ломбарди, як фінансові установи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

шифр:10610221             Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

Курсова робота з предмету:

"Фінансовий ринок"

на тему «Ломбарди, як фінансові установи»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка ІV курсу

групи ЗФК 10-1С

Вербовська І.В.

Перевірив: Полчанов.А.Ю.

 

 

 

 

Житомир 2012

 

ПЛАН:

Вступ………………………………………………………………………....…3ст.

Розділ 1: «Теоретичні основи»………………………………………..…4-20ст.

1.1.Місце та роль  ломбардів на фінансовому ринку…………….…...…4-7ст.

1.2.Ломбардне кредитування та зберігання цінностей………………...8-14ст.

1.3.Нормативно-правове  регулювання ринку ломбардних послуг….15-20ст.

Розділ 2: «Особливості ломбардної справи в Україні»……......…....21-45ст.

2.1.Становлення та розвиток ломбардної справи в Україні………….21-33ст.

2.2.Зарубіжний досвід  розвитку ломбардної справи…………...……34-38ст.

2.3.Сучасний стан ломбардної справи в Україні ……………….........39-45ст.

Висновки…………………………………………………………..……....46-47ст.

Список використаних джерел……………………………………….…...48-49ст.

 

ВСТУП:

Протягом останніх років дедалі більше зростає попит на кредитні ресурси з боку не тільки великих і середніх підприємств, а й у першу чергу малого бізнесу і населення. Проблеми функціонування і діяльності окремих небанківських кредитних установ та їх кредитний потенціал розглядаються у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, М. Туган-Барановського, О. Василика, Н. Внукової, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупка, М. Савлука, В. Хода- ківської та інших. Юркевич О.М.,[16]

Актуальність: на даному етапі розвитку ломбардної справи в Україні необхідно проаналізувати попередній історичний розвиток, зробити аналіз останіх років, винести уроки з заружного досвіду та визначити подальші можливі варіанти розвитку та удосконалення ломбардної справи в  нашій країні.

Мета: аналіз та узагальнення досвіду розвитку ринку ломбардних послуг у зарубіжних країнах, аналіз галузі ломбардного кредитування в Україні, розгляд можливих варіантів подальшого розвитку ломбардної справи за кордоном та в Україні.

Завдання:

1) визначити теоретичні  засади та нормативно-правове  регулювання ринку ломбардних  послуг;

2) проаналізувати показники  ломбардного кредитування за  останні роки, зробити висновки;

3) дослідити розвиток та становлення ломбардної справи як в Україні, так і за її межами;

4) розглянути зарубіжний досвід розвитку ломбардної справи;

5) сформувати пропозиції  та перспективи щодо подальшого  розвитку ломбардної справи в  Україні.

Обєкт: організація та побудова ломбардної справи в Україні.

Предмет: розгляд та аналіз історичного розвитку та становлення ломбардної справи в Україні.

 

РОЗДІЛ I

1.1.Місце та  роль ломбардів на фінансовому  ринку

Розвиток вітчизняних  фінансових посередників визначив пріоритетну на сьогодні роль банків порівняно з іншими фінансовими інститутами. Але протягом останніх років дедалі більше зростає попит на кредитні ресурси з боку не тільки великих і середніх підприємств, а й у першу чергу малого бізнесу і населення. Як показує світовий досвід, небанківські кредитні установи спроможні ефективно забезпечувати кредитними ресурсами саме ці останні категорії економічних суб'єктів.

Проблеми функціонування і діяльності окремих небанківських  кредитних установ та їх кредитний  потенціал розглядаються у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, М. Туган-Барановського, О. Василика, Н. Внукової, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупка, М. Савлука, В. Хода- ківської та інших.[16]

Ломбарди – це фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під  відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг. Ломбардна операція – операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України.

 Останнім часом ломбарди не є головним джерелом отримання споживчого кредиту у зв’язку із розвитком великих фінансових установ: комерційних банків, кредитних спілок, асоціацій тощо. Незважаючи на це, вони виконували і продовжують виконувати суттєву роль у справі надання позик населенню, яке звертається до ломбардів за невеликими сумами грошей на короткий строк, адже інші кредитні установи не практикують проведення таких операцій.

 Реалізація кредитних відносин в Україні забезпечується функціонуванням Національного та комерційних банків, а також небанківських фінансово-кредитних установ: бірж, кредитних спілок і ломбардів, роль яких у сучасній ринковій економіці постійно зростає. Аналіз діяльності сучасних ломбардів має враховувати такі показники, як джерела основних капіталів та обігових коштів ломбардів, їхні операції та клієнтуру, середній розмір позики, що надається ломбардом та ін.

Перехід економіки до ринкових засад – період важкий і тривалий. Він позначається, перш за все, на житті конкретної особи. Це викликає необхідність враховувати всі наслідки, що випливатимуть з нашого економічного становища, у тому числі й у сфері кредиту, приділяти належну увагу установам, які здійснюють ломбардні послуги і займають особливе місце у нашому сьогоденні.

 Ринок ломбардних послуг – це система економічних відносин, які виникають з приводу купівлі"продажу специфічного товару “ломбардні послуги” в процесі задоволення суспільних потреб у кредитуванні під заставу рухомого майна. Цей ринок складається в умовах множинності осіб, які потребують позичкових ресурсів.

Ломбардні послуги кваліфікуються як фінансові послуги, що надаються фізичним чи юридичним особам у формі позичення коштів ломбардною установою під заставу товарів або валютних цінностей. Об’єктом ломбардної послуги є зворотний рух вартості між  кредитором і позичальником на умовах оплати.

Предметом ломбардних послуг є:

• надання грошових позичок під заставу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у виробах і брухті;
• приймання на зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
• реалізація невикуплених виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 387, від 07.05.1998 р. № 653 та від 04.06.1998 р. № 802 до Державної скарбниці НБУ;
• надання грошових позичок під заставу рухомого майна з прийманням закладеного рухомого майна на збереження ломбарду (заклад), у тому числі предметів домашнього вжитку та особистого користування;
• надання грошових позичок під заставу нерухомого майна (іпотека), у тому числі землі, споруд, будівель, квартир, будинків, а також підприємств та їхніх структурних підрозділів як цілісних майнових комплексів;
• надання грошових позичок під заставу цінних паперів;
• надання грошових позичок під заставу майнових прав;
• надання грошових позичок під заставу валютних цінностей;
• реалізація закладених валютних цінностей відповідно до чинного законодавства;
• здійснення застави в міжнародному обороті;
• реалізація невикупленого закладеного майна через пункти реалізації ломбарду, а також мережу магазинів роздрібної, комісійної й оптової торгівлі (у тому числі лотки, торгові місця), а також аукціони, публічні торги;
• збереження закладеного, а також іншого майна фізичних і юридичних осіб у сейфах, складах та інших сховищах ломбарду.

Основними видами ломбардних послуг є:

1. Надання економічним  агентам фінансових кредитів  у готівковій і безготівковій формах.

2. Пропонування супутніх  ломбардних послуг, до яких належать:

 – прийом під заставу та на відповідальне зберігання майна чи майнових прав, що перебувають у цивільному обігу, без будь"яких обмежень;

 – оцінка майна чи майнових прав, які ломбард бере в заставу або на відповідальне зберігання;

 – продаж на комісійних умовах або за дорученням майна чи майнових прав, що перебували у заставі і не були викуплені в установлений строк після закінчення строку дії кредитного договору або договору відповідального зберігання;

– скупка у населення  виробів із дорогоцінних металів  і дорогоцінного каміння.

Основним видом діяльності ломбардів в Україні є надання миттєвих, короткострокових та невеликих за розміром позик на власний ризик під заставу. Винятково наданням позик під заставу займаються 85 ломбардів. Досить активно ломбарди впроваджують такі види діяльності, як торгівля невикупленим із застави майном, скупкою, ремонтом, виготовленням і торгівлею ювелірними виробами. Існують ломбарди, які займаються лише роздрібною торгівлею (2 ломбарди). Розміри і масштаби діяльності ломбардів досить відрізняються. Сформований статутний капітал коливається в межах від 10 коп. до 7,2 млн грн, який у більшості випадків формується за рахунок грошових коштів. Статутний капітал лише одного ломбарду складається винятково з іноземних інвестицій. Мінімальна залишкова вартість основних фондів у власності ломбарду складає 160 грн, максимальна – 5,0 млн грн. Найбільша величина активів становить 12,8 млн грн. Кількість засновників ломбардів коливається від 1 до 58 осіб, переважно ломбарди організовуються 2 засновниками. У 33 ломбардів у складі засновників переважають юридичні особи.

Ломбардна операція складається  з двох взаємозалежних частин. Перша частина – безпосередньо кредитна операція, тобто надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення. Такі умови передбачають, що позичальник повинен повернути отриману позику в обумовлений термін і сплатити кредитору відсотки за користування позикою. Згідно з чинним законодавством ця кредитна операція є операцією короткотермінового фінансового кредиту.

Другою частиною ломбардної операції є забезпечення зобов’язань позичальника, а саме отримання кредитором:

а) впевненості в тому, що зобов’язання позичальником будуть виконані належним чином та у термін;

б) додаткового інструмента  примусу позичальника до належного виконання зобов’язань.

 Під час проведення ломбардної операції засобом забезпечення зобов’язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (або третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках (залежно від предмета застави) – у нотаріальній, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання і залежність від основного зобов’язання, оскільки припиняється з припиненням останнього.[2]

 

1.2.Ломбардне кредитування та зберігання цінностей

Ломбардний  кредит – короткотерміновий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту. Позичальник зберігає право власності на закладене майно. Якщо кредит не повернено вчасно, право власності переходить до кредитора, який, реалізовуючи майно, утримує з виторгу суму боргу та нараховані проценти. Сучасною формою ломбардного кредиту є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Кредитний договір (або договір ломбардного кредиту), укладений у письмовій формі між кредитором і позичальником, є основною угодою при здійсненні ломбардної операції. Порядок укладення такого договору визначається положеннями Цивільного кодексу України. За кредитним договором ломбардна установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається  у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є недійсним. Особи, які не досягли 18 років, не мають права на одержання ломбардних послуг.

Ломбардна установа має  право відмовитися від надання  позичальникові передбаченого договором  кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процесу визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право  відмовитися від одержання кредиту  частково або в повному обсязі, повідомивши про це ломбардну установу до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.Існує багато варіантів сплати проценту за користування кредитом. У ломбардах процент за користування стягується в основному при викупі. Чим більша сума одержуваного кредиту, тим меншу суму процентів за користування кредитом сплачують клієнти.

До ломбардної операції належить велика кількість дрібних  операцій з оцінки ювелірного виробу, що є предметом застави. Середня вага предмета застави складає 5 грамів золота 585 проби, тому зрозуміло, що більша частина чималої собівартості ломбардної операції припадає сааме на визначення оцінної вартості ювелірного виробу. До цього треба також додати вартість складських операцій центрального сховища ломбарду та перепродажної підготовки виробів, на які звернуте стягнення.

Принципи формування ставки за ломбардні кредити аналогічні банківським: вони спираються на облікову ставку НБУ, яка сьогодні складає 9 % і зумовлює недостатньо високу ціну кредитних ресурсів.