Ломбарди, як фінансові установи

 

У сучасних умовах, відповідно до чинного законодавства України, до фінансових послуг ломбардів належить надання фізичним особам фінансових кредитів за рахунок власних і залучених коштів, а також окремих супутніх послуг.

Головні особливості  формування ставки за ломбардний кредит:

-  проценти, як правило, нараховуються за кожний день користування кредитом, і вони є значно вищими за банківські, оскільки видані на короткий термін (від 1 дня до 3-х місяців) та на малу суму позики. Але, на відміну від банків, ломбарди здійснюють складну оцінку дрібного предмета застави та звертають на нього стягнення шляхом примусового продажу. Середня рентабельність ломбардної операції в Україні в умовах, регульованих діючим законодавством, приблизно збігається з середньою рентабельністю роздрібних торговельних операцій з тим самим обсягом обігових коштів. Сьогодні плата за ломбардний кредит встановлюється ломбардами самостійно і складає в середньому 0,46 % за добу.[6]

Ломбардні установи надають  позики необхідного клієнту розміру  в найкоротший термін. У приватних ломбардах, обладнаних комп’ютерноютехнікою зі спеціально розробленим програмним забезпеченням, вся операція отримання такого кредиту займає близько 3–5 хв, у державних – 20–30 хв.

В установах банків для  надання кредиту вимагається  більш тривале оформлення документів та забезпечення гарантії повернення кредиту (застава майна, нерухомості та ін.). Ці операції потребують значних витрат як з боку клієнта, так і з боку банку (оцінка застави, забезпечення юридичної підтримки, тощо), тому тут йдеться лише про значні суми. За розрахунками фахівців, банкові невигідно видавати позики на суму, меншу за 400 грн, бо отримані за них відсотки не покривають витрати на надання кредиту. Клієнтові психологічно легше у разі нагальної потреби звернутися до ломбарду за меншою сумою і навіть, у найгіршому випадку, втратити невелику річ (хоча у ломбарді її можна перезакласти), ніж залишитися без квартири або автомобіля. Слід зазначити, що невикуплені предмети застави у ломбардах становлять близько 9 % загальної кількості наданих позик.

Одночасно з укладенням кредитного договору підписується договір застави, у якому визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може подаватися у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору потрібна згода власника. Для укладення договору застави від заставодавця (фізичної особи) вимагається наявність документа, який засвідчує особистість. Згідно із ст. 585 Цивільного кодексу право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо така передача здійснилася до укладення договору застави, то право застави виникає з моменту його укладення.

Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Ломбард має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, установлених договором. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із ломбардом відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом. У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, ломбард набуває права звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави  заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет  застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард набуває права звернення  стягнення на предмет застави  в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо предметом застави є  дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо ломбард зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з  публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, то суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця перееданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сума, одержана від  реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до закону.

Право застави припиняється у разі:

- припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;

- втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет

застави;

- реалізації предмета застави;

- набуття ломбардом права власності на предмет застави.

У разі припинення права  застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов’язання заставодержатель, у власності якого перебувало заставлене майно, зобов’язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Порядок зберігання речі у ломбарді та її реалізації регулюється  ст. 967 і 968 Цивільного кодексу України. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформлюється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов’язаний страхувати на користь заставодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки. Річ, яку заставодавець не забрав із ломбарду після закінчення трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми виторгу повертається заставодавцеві.У випадку відсутності можливості вчасно викупити свою річ клієнти можуть, виходячи з домовленості:

- в останній день дії терміну договору зателефонувати до ломбарду і домовитися з касиром"оцінювачем про відстрочення викупу;

- у випадку недостатності всієї суми боргу до повернення, сплатити тільки проценти за користування кредиту;

- у разі відсутності і цієї суми, скористатися послугою часткової пролонгації, тобто заплатити будь-яку наявну суму.

Це дозволяє клієнтам ломбарду:

– не втратити предмету застави;

– відстрочити термін завершення договору;

– уникнути пені. [2]

 

1.3. Нормативно-правове регулювання ринку ломбардних послуг

 Ломбарди – це  кредитні установи, які надають  грошові позики під заставу  рухомого майна. В нашій країні  вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди були державними госпрозрахунковими підприємствами. Вони перебували у розпорядженні місцевих Рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також братии позику під заставу цих речей.

Ломбарди вважаються найменше регульованим фінансовим ринком України. В даний час він знаходиться  у відомстві Державної комісії  по регулюванню ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) і регулюється тимчасовим положенням «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами».(особливості організації та функціонування).

Розпорядженням Державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 18.12.2003 р. № 170 “Про затвердження Положення про порядок  внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ” визначені вимоги, яким має відповідати ломбардна установа.

Ломбард для набуття  статусу фінансової установи повинен відповідати таким вимогам:

- бути створеним у відповідній організаційно"правовій формі згідно з вимогами законодавства;

- мати внутрішні правила та положення, що регламентують надання ломбардом фінансових послуг, затверджених у встановленому порядку;

- забезпечити наявність спеціального технічного обладнання, облікової та реєструючої системи, необхідних для надання фінансових послуг та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово"господарських операцій відповідно до законодавства (у тому числі обладнання для оцінки майна, програмного забезпечення, комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів тощо);

- мати власне або орендоване приміщення призначене для надання фінансових послуг, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставленого майна, яке повинно бути обладнане необхідними засобами безпеки, зокрема охоронною сигналізацією та/або відповідною охороною;

- мати укладений агентський договір зі страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу та/або на зберігання;

- в установчих документах ломбарду повинен визначатися вичерпний перелік видів фінансових послуг, які надає ломбард;

- заявлений в установчих документах ломбарду статутний капітал повинен бути сформований відповідно до законодавства та установчих документів на дату подання заяви про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ;

- керівник та головний бухгалтер ломбарду повинні мати вищу освіту та професійний досвід роботи у сфері надання фінансових послуг не менше трьох років або професійний досвід роботи у сфері надання фінансових послуг не менше п’яти років;

- керівником та головним бухгалтером ломбарду не може бути особа, яка має непогашену судимість за корисливі злочини.

Проведення ломбардних операцій в Україні жорстко регулюється законодавчими актами і, перш за все, Законом України “Про заставу”.Згідно з Господарським кодексом України, здійснювати цей вид діяльності можуть, крім державних підприємств, повні товариства, учасники яких несуть відповідальність за борги товариства всім належним їм майном. Такий порядок, з погляду держави, має забезпечити найбільшу надійність операцій для клієнтів ломбарду. Ломбардні позики, як один із різновидів цивільно"правових угод, регулюються Цивільним кодексом України. Якщо ломбардна установа здійснює заставні операції, в яких предметами застави є побутові та ювелірні вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, то ця діяльність має здійснюватися відповідно до таких документів:

1) Закону України “Про  державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”;

2) Постанови Кабінету  Міністрів України “Про правила  торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді й виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності”;

3) “Інструкції про  порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виготовлення та реалізацію виробів з їх використанням, збирання і переробку твердих і рідких відходів виробництва, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, брухту цих матеріалів, про умови та правила здійснення цих видів діяльності та контролю за їх дотриманням”, затвердженої наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Міністерства фінансів України № ЛП–39 від 11.12.1996 р.

Відповідно до цих  законодавчих актів, реєстрацію ломбардної діяльності здійснюють органи державного пробірного нагляду Міністерства фінансів України шляхом надання ломбардним установам спеціальних ліцензій. Одержання цих реєстраційних документів – досить складна та дорога справа, оскільки для реєстрації ломбардна установа повинна мати спеціальні безпечні сховища та приміщення, складне ювелірне обладнання для здійснення оцінки та зважування ювелірних виробів, дипломованих спеціалістів-ювелірів і т. ін. Органи, що проводять реєстрацію та ліцензування, здійснюють відповідний поточний контроль за діяльністю ломбардів у розрізі операцій із дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

У 2003 р. Держфінпослуг  провела перевірку діяльності 181 ломбарду і на підставі отриманої інформації виявила, що їх прибуток за перше півріччя 2003 р. склав 4,4 млн грн, загальна сума капіталу становить 19 317,6 тис. грн. Загальна сума позик під заставу, наданих цими ломбардами становить 35,5 млн грн, у заставу отримано майна на суму 40,4 млн грн. Основними видами забезпечення є вироби з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, автомобілі, посуд, побутова техніка, шкіряний одяг, хутро, комп’ютерна та оргтехніка, мобільні телефони, годинники. Відсоткова ставка за наданими позиками коливається від 0,5 до 1 % на день (від 180 до 360 % на рік).

Послуги ломбардного кредитування неможливо здійснювати без ліцензії Міністерства фінансів. Видачу ліцензій проводить управління із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до Закону України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. та інструкції Мінфіну № 82/350 від 26.12.2000 р. Відзначимо, що Законом України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” із змінами і доповненнями не передбачено ліцензування ломбардної діяльності. Але якщо ломбард займається будь"яким іншим видом діяльності (наприклад, скупкою у населення брухту дорогих металів), він повинен відповідно до п. 8 і 36 ст. 9. названого Закону отримати ліцензію на цей вид діяльності).