Оцінка вартості підприємства

Перераховані етапи управління функціонуванням та розвитком автосервісного комплексу тісно пов’язані між  собою тому, що результати одного етапу  є вхідними даними наступного етапу  або попереднього з точки зору коректив та врахування впливу різних факторів на комплекс. Слід зауважити, що наявність різних рівнів прийняття  рішень в рамках повного циклу  вимагає взаємодії процедури  формування та вибору управлінських дій кожного етапу.

Взаємодія реалізується за такими правилами:

- управлінський вплив кожної  попередньої фази є основою  для формування управлінських  рішень на наступних фазах;

- управління кожної наступної  фази є деталізацією управління попередньої фази;

- при виборі оптимального управління  враховуються умови, які забезпечують  реалізацію початкових управлінських дій попередньої фази;

- одночасно з параметрами управлінських  дій на кожну наступну фазу  передаються допустимі зміни  контрольних параметрів, за яких  прийняття управління є оптимальним;

- відсутність допустимого управління  для фази, що розглядається, служить  основою для коригування управління  на попередній фазі;

- при коригуванні управління  на попередніх етапах враховуються  умови, які погоджують різні  фази, на яких забезпечується пошук оптимальних рішень.

Перераховані правила є основою  для розробки процедур погодження моделей, обґрунтування управлінських дій.

Для розробки загальної моделі функціонування та розвитку автосервісного комплексу  необхідно визначити набір можливих стратегій розвитку. З точки зору автосервісного комплексу та його окремих  бізнес-одиниць найбільш суттєвими  є розвиток матеріально-технічної  бази, кваліфікація персоналу та маркетинг. Для цього необхідно визначити  бізнес-одиниці sales, service, spare parts та зовнішні і внутрішні фактори впливу на функціонування комплексу.

При визначенні параметрів бізнес-одиниць  необхідно, в першу чергу, з’ясувати, які з них відносяться до керованих  параметрів, на які дійсно можна  впливати і змінювати в необхідному  режимі при моделюванні, а які  відносяться до некерованих. По-друге, необхідно визначити тип економіко-математичної моделі для вибору і обґрунтування  стратегій розвитку австосервісного комплексу.

Методи оцінки параметрів комплексу  можна поділити на детерміновані (аналітичні, експертні) і стохастичні (статистичні, імовірнісні). Конкурентний метод оцінки обирається на основі сукупності як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори впливають  на вірогідність обраного методу оцінки. До них відносяться:

– рівень розробки стратегії розвитку;

– термін реалізації стратегії розвитку;

– стадія повного циклу управління (формування загального, поточного  та оперативного плану реалізації стратегій і т. ін.);

– наявність інформаційної бази (наприклад, функції розподілу випадкових величин і т. ін.)

До внутрішніх факторів відносяться, в першу чергу, витрати, пов’язані  з реалізацією стратегій розвитку автосервісного комплексу. Ці вимоги зіставляються  з можливостями їхнього задоволення в межах програмного періоду.

При цьому враховуються передбачувані  терміни досягнення окремих характерних  станів повного циклу реалізації.

Структуризацію потреби розвитку автосервісного комплексу можна  охарактеризувати як розподіл проблеми на окремі об’єкти, або підпроблеми, визначення взаємозв’язків між ними і опис змісту виділених підпроблем. Структуризацію необхідно здійснювати у вигляді двох кроків [3].

На першому кроці необхідність розвитку конкретизується до рівня, що дозволяє встановити множину кінцевих цілей. Цей процес зручно здійснювати  у вигляді побудови дерева цілей. Функціональні цілі формуються у  загальних термінах, інваріантних щодо конкретних методів і засобів  їх реалізації. Предметним цілям відповідають об’єктні цілі (окремо sales, service, spare parts). Відзначимо, що в ході структуризації необхідно чітко розмежувати  функції складових комплексу. Виділені в процесі структуризації цілі за аналогією з ринковими потребами відносяться до зовнішніх цілей. Тоді структуризація зовнішніх цілей повинна проводитись до рівня кінцевих цілей за кожним об’єктом автосервісного комплексу, що дозволяє установити цілі за кожним об’єктом комплексу як самостійним елементом, що має кінцевий результат. Рівень відокремлення і розгляд їх як самостійних об’єктів залежить від масштабу комплексу, терміну реалізації стратегій та наявності необхідної інформації. Практично побудова дерева цілей здійснюється на основі експертних оцінок.

На другому кроці формуються зовнішні вимоги до внутрішніх цілей  розвитку. Для n-можливих об’єктів у  комплексі, що задовольняють вимоги ринкових потреб, уточнюється склад  показників, що характеризують їх організаційно-економічні властивості. Для кожного об’єкту  комплексу на стадії експрес-діагностування розв’язуються наступні задачі:

• інформаційний опис параметрів, що характеризують цей об’єкт, а також аналіз можливих змін цих параметрів;
• визначення апріорі наближених оцінок економічного ефекту, очікуваного в результаті реалізації можливих стратегій розвитку;
• визначення якісних оцінок соціального ефекту від реалізації стратегії розвитку.

На цій стадії передбачається здійснення групування складових процесу реалізації стратегій розвитку за ознакою незалежності їхнього існування. Незалежність існування  означає, що знайдено такі специфічні і стійко помітні складові процесу  реалізації, які необхідно досліджувати незалежно від інших, а очікувані  результати мають самостійне значення. Також передбачається здійснення ранжирування складових з урахуванням особливостей кожної складової комплексу за ступенем впливу на величину економічного ефекту, очікуваного в результаті реалізації стратегій розвитку [4].

Побудова моделі вимагає вибору типу економіко-математичної моделі, визначення критерію оптимальності та обмежень, за допомогою яких є можливість обґрунтувати найкращий варіант розвитку. Тому загальні вимоги щодо моделювання, які  використовуються на даному етапі, характеризують наступне:

1. Розрахунки в економічно-математичних  моделях повинні носити ітеративний  характер, базуватись на раціональному  поєднанні як формальних, так  і неформальних процедур. Неформальні  процедури (підготовка та аналіз  необхідної інформації, аналіз результатів  моделювання) повинні здійснюватись  з залученням експертів, а також  осіб, що приймають рішення (ОПР),

2. Моделювання повинно охоплювати  тривалий часовий інтервал, достатній для обґрунтованих висновків.

3. Модель повинна враховувати  динаміку в рамках поставлених  цілей, враховувати деталізацію  організаційно-технічних складових  до рівня характерних станів, відображати інформаційні, технологічні  та ресурсні зв’язки між елементами бізнес-одиниці.

4. Економіко-математична модель  повинна враховувати різні організаційні,  технологічні варіанти та терміни  їх реалізації, напрямки та масштаби  їх реалізації необхідно розглядати як керовані величини.

5. Вибір варіантів подальшого  розвитку бізнес-одиниці автосервісного  комплексу повинен здійснюватись  на основі порівняння їх соціально-економічної ефективності.

6. У моделях визначення варіантів  розвитку бізнес-одиниць необхідно  враховувати невизначені властивості  організаційно-економічних процесів.

Типова риса практичної розробки економіко-математичних моделей – це труднощі, пов’язані  з одержанням вхідних даних, які  характеризують різні варіанти розвитку.

Такі дані часто можуть представлені тільки на базі експертних оцінок фахівців. Тому підбір експертів та обробка  їх оцінок є важливим етапом в підготовці та проведенні моделювання.

Виходячи з вище зазначеного, метод  імітаційного моделювання найкраще відповідає зазначеним вимогам як такий, що не має жодних обмежень з точки  зору законів розподілу випадкових величин, які характеризують некеровані фактори.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

В даній курсовій роботі було розглянуто 3 основні розділи. В першому розділі  було розглянуте теоретичне питання яке включило в себе 4 підпункти. В другому розділі ми визначили загальну оцінку фінансової діяльності підприємства, в даному розділі ми дали загальну характеристику діяльності ПП «Шимчук», дослідили наявну структуру капіталу на підприємстві. А також зробили факторний аналіз прибутку від реалізації послуг, в даному підрозділі ми зробили розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції, впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію, впливу на прибуток змін в обсязі продукції, впливу на прибуток змін в обсязі продукції обумовлених змінами в структурі продукції, впливу на прибуток економії й від зниження собівартості продукції та був проведений розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Потреба у визначенні ринкової вартості підприємства не вичерпується операціями купівлі-продажу. Зростає потреба  в оцінці бізнесу підприємств  при численних і складних варіантах  реалізації вартості майнових прав - акціонуванні, залученні нових пайовиків і  випуску додаткових акцій, страхуванні  майна, одержанні кредиту під  заставу майна, численні податків, використанні прав спадкування тощо.

Визначення ринкової вартості підприємства сприяє його підготовці до боротьби за виживання на конкурентному ринку, дає реалістичне уявлення про  потенційні можливості підприємства. Процес оцінки вартості підприємства служить підставою для вироблення його стратегії. Він виявляє альтернативні  підходи і визначає, який з них  забезпечить компанії максимальну  ефективність, а отже, і більш  високу ринкову ціну.

Тому головною ціллю написання  курсової роботи є зосередження на актуальні проблемі необхідності розробки метрології для визначення вартості підприємства.

В даний час на світовому фінансовому  ринку панує тенденція до злиттів  і поглинань. Процес консолідації капіталу відбувається на всіх рівнях світової економіки. Угоди по об'єднанню компаній здійснюються як у національному, так  і в міжнаціональному, глобальному  масштабі. У цьому процесі беруть участь не тільки світові гіганти, але  і невеликі національні і регіональні  компанії.

Для того щоб оцінка вартості підприємства була достовірною і точною, необхідно  строго дотримувати технологію оцінки. Технологія містить у собі ряд  послідовних етапів: визначення мети і функції оцінки, розробка плану  оцінки об'єкта, визначення найкращого і найбільш ефективного способу  використання об'єкта, збір і аналіз необхідної інформації. Точність оцінки вартості підприємства залежить також  і від правильності використання методів оцінки.

Тому всім керівникам українських  підприємств, що прагнуть вивести свої компанії на належний рівень, необхідно  завжди точно знати ціну свого  підприємства, тому що саме цей захід  є основною запорукою успіху, а  для цього необхідна розробка методології оцінки вартості як цілого майнового комплексу.

В остаточному підсумку це означає  тільки одне, що в ринковій економіці  вартісна оцінка підприємства є одним  з головних інструментів впливу на економіку. Прийняття рішення інвестора  про фінансування виробничої діяльності підприємства, або рішення банків про надання кредиту базується  на вивченні фінансового аналізу  діяльності підприємства та його вартісної  оцінки. Різні сторони виробничої, постачальної і фінансової діяльності підприємства набувають закінчену  грошову оцінку в системі показників фінансового стану.

 

Список використаної літератури:

1. Галанец В.Т. Эффективность  управления: теория, методика, практика / Галанец В.Т. – Львов : Изд-во  Объединение «Высшая школа», 1998. – С. 7.

2. Гаценко О.П. Управлінський  облік : [навч. посіб.] / Гаценко О.П.  – К. : Ун-т "Україна", 2008. –  359 c.

3. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність : [монографія] / Герасимчук В.Г. –  К. : Вища школа, 2008. – 225 с.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент : [учебник] / Герчикова И.Н. – М. : Банки  и биржи, «ЮНИТИ», 2005. – 480 с.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний  аналіз діяльності підприємств:  Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 378 с.

6. Мец В.О. Економічний аналіз  фінансових результатів та фінансового  стану підприємства. - К.: КНЕУ, 1999 - 132с.

7. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998, С.24

8. Рєпін С. А., Рєпіна І. М. Рейтинговий метод оцінки фінансового потенціалу підприємства // Реформа фінансово кредитної системи перехідної економіки: 36. наук.праць.— Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. ун-ту, 1997.— С.143—146.

9. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — 1998. — № 2.-С. 262—271.