Проблеми формування державного бюджету України в роки незалежності

2. Призначення бюджету в ринковій економіці

2.1 Бюджет і ринкова економіка.

Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці при­таманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно само­стійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втру­чання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровироб­никами за ринки збуту тощо.

Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити та­ких важливих для держави питань економічного характеру, як роз­виток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, мало­рентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання фун­кціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів.

Бюджети і бюджетне регулювання існують у будь-якій соціально-економічній системі як ринкового, так і неринкового типу. Однак характер побудови бюджетів, способи їх формування, затвердження та виконання принципово різняться. Економічне реформування народного господарства України докорінно змінює фінансове управління соціально-економічними процесами, що здійснюється за допомогою бюджетного регулювання джерел надходження і напрямів використання коштів.

У централізованій директивно-плановій економіці бюджет цілком підпорядкований державному економічному плану і випливає з нього, він не має самостійного значення. Такий підхід на державному рівні випливає з пануючої у планово-розпорядницькій економіці тенденції надання провідної ролі матеріально-речовим чинникам і другорядної — фінансовим. У результаті в умовах командно-адміністративної системи до розробки, розгляду і затвердження державного бюджету існували тенденції формального ставлення, його автоматично схвалювали і затверджували.

У країнах з ринковою економікою ситуація дещо інша. Упорядкуванню, затвердженню та аналізу виконання державних бюджетів приділяється велика увага. Так, бюджети на державному рівні й рівні територіальних одиниць є основною, визначальною формою фінансового планування. Зазначимо, що цей факт спростовує уявлення про те, що в умовах ринкової економіки немає централізованого державного планування. Навпаки, бюджетно-фінансове планування у країнах з ринковою економікою налагоджено краще, ніж у державах із плановою соціалістичною системою ведення господарства.

Для підтримання стабільності господарства, запобігання кризовим ситуаціям, забезпечення пропорційності та збалансованості, функціонування й розвитку різних секторів і сфер економіки важливе значення має контроль за фінансовими потоками, своєчасне коригування дохідних і видаткових статей бюджету, тому що реальні фінансові відносини відрізняються від намічених у проектах і планах. Звичайно грошові витрати перевищують початкові намітки, а доходи виявляються нижчими за очікувані. Тож постає потреба коригувати бюджети, використовувати резерви з тим, щоб спрямувати економічні процеси в потрібне русло, узгодити їх з фінансовими можливостями. Отже, маємо всі підстави стверджувати, що бюджет є інструментом фінансового регулювання економіки, а бюджетна система становить одну з провідних ланок державного управління економікою.

Загалом в умовах ринкової економіки ступінь державного втручання в утворення, рух, розподіл фінансових ресурсів значно менший, ніж в економіці неринкового типу. Водночас бюджетно-регулююча функція держави в ряді країн з ринковою системою досить висока і має тенденцію до зростання.

2.2 Бюджет як основний фінансовий план держави.

Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих про­цесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — еко­номічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бю­джетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

•  рівновага доходів і видатків;

•          бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над
нормативними видатками;

•          бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними
доходами (податкові та неподаткові надходження).

За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей).

З  позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність.

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відбивають фінансову діяльність держави, їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, що являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основу кладуться ті ознаки, що мають визначальну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає можливість оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їх суспільне призначення, а в класифікації доходів — методи мобілізації.

2.3. Взаємозв'язок бюджету і соціально-економічних процесів

Сучасний рин­ковий механізм господарювання в основному спрямований на роз­виток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бю­джетної політики.

Бюджетна політика — сукупність заходів держави з органі­зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її еко­номічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політи­ка органами влади — законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців — науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.

Сутність бюджетної політики:

 бюджетна політика відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання;

 бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Напрями бюджетної політики:

 Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабі­лізації, подоланню інфляційних процесів та структурній перебудові.

 Здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників то­варів та послуг усіх форм власності та зменшення подат­кового тиску на них.

 Здійснення структурних реформ за критерієм економіч­ного зростання і підвищення рівня економіки України.

 Формування взаємовідносин у бюджетній системі в на­прямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів.

 Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування.

 Пошук додаткових джерел доходів бюджету. Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох орга­нічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політи­ки, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі ство­рюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямо­ваність бюджетних відносин у складній соціально-економічній си­стемі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бю­джетний механізм є складовою фінансового механізму.

Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує дер­жава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення на­лежних умов для економічного і соціального розвитку. Характери­стика бюджетного механізму подана на мал. 2

Малюнок  2. Характеристика бюджетного механізму

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, ви­користовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.

Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні про­цеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші норма­тивні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учас­ників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "пра­вил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо пе­рерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

     Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це дося­гається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінан­суються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та со­ціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціаль­них груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирі­шено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки по­датків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, дер­жана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.

  2.4 Фактори впливу на бюджет.

    Обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті – одна із ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Об'єктивність процесу концентрації частини валового внутрішнього продукту в розпорядженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного громадянина зокрема.

             У цьому зв'язку дуже важливо знайти найдосконаліші й економічно