Проблеми формування державного бюджету України в роки незалежності

Прихований бюджетний дефіцит виникає в ре­зультаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюд­жетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимуше­ного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом цик­лічного падіння виробництва (скорочення націо­нального доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочують­ся податкові надходження через зменшення ста­вок оподаткування при прогресивній системі опо­даткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслі­док дискреційної фіскальної політики, яка перед­бачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямова­но   знижує   ставки   оподаткування   і   збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надли­шок.

За напрямом дефіцитного фінансування роз­різняють активний і пасивний бюджетні дефі­цити.

Активний бюджетний дефіцит характеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризує­ться спрямуванням коштів на покриття поточ­них видатків (соціальні трансферти, виплата зар­плати у бюджетній сфері та інші).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

      позики держави (неінфляційний шлях по­криття бюджетного дефіциту);

      грошово-кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту).

      Державні позики використовуються за умов:

      наявності тимчасово вільних коштів у кре­диторів;

      довіри кредиторів до держави;

      заінтересованості   кредиторів    (за   рахунок процентної політики і високих гарантій повер­нення боргу).

Грошово-кредитна емісія може застосовувати­ся лише за умов жорсткого контролю за викори­станням грошей. Вона виправдана в разі спряму­вання коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і викликає невисокі темпи інфляції. Вико­ристання емісійних коштів на поточні витрати (зарплата, соціальні трансферти та інше) призво­дить до прискорення інфляції.

У бюджетному кодексі України джерела фінансування дефіциту бюджету визначені таким чином:

- Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запо­зичення.

- Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточ­них видатків, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги-/.

Причини дефіциту Державного бюджету в Україні:

      неефективна структура народного господарства;

      непослідовність реформ фінансової системи;

      надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій які надає держава певним галузям

      непослідовна фінансова політика;

      інфляція;

      зростання внутрішнього і зовнішнього боргу тощо.

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місце­вих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом.

Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автоном­ної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуван­ням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.

Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашен­ня основної суми боргу.

У бюджетному кодексі визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

•  державні внутрішні та зовнішні запозичення;

•  внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки
Крим;

•       внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самовря­
дування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передба­чених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточ­них видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відпо­відно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу переви­щать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Пропонуються таке нетрадиційне розв’язання проблеми дефіцитності бюджетів через вирішення таких питань:

1.Для покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування ін­ших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто за­бувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від при­буткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до змен­шення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації

2.              Другий важливий момент — високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно (як це робилося досі) протягом року приймати зако­нопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджува­ти раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тис­ку і поєднанні фіскальної й стимулювальної функцій податків. Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для до­сягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.

3.                      Узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації.

4.                      Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціаіьно-економічному розвитку держави.

5.                      Ще одна проблема — короткострокове бюджетне планування і його невід­повідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет — це не просто доходи і видатки. Треба підвищува­ти роль перспективного бюджетного планування. При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше — добробут громадян.

6.                      Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових ви­робів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. На­самперед — здоров'я нації, а вже потім — збирання податків до бюджету -пря­мих і непрямих.

7.                      В Україні має місце збереження ситуації, за якої прибутковим є вкладен­ня капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери. Отже, нагаль­ною  стає зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі народного гос­подарства  з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної грошової одиниці,  зменшення граничних витрат суспільного виробництва через викорис­тання новітніх технологій і сучасних розробок як продукту інтелектуальної ді­яльності українських науковців.

8.                      Заборона Національному банку України надавати кредити урядовим
структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості держав­ними цінними паперами.

10. Через невчасне проведення структурних змін в економіці існує структурний дисбаланс у народному господарстві в бік значного переважання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання.

       Подальше зростання української економіки має здійснюватися на власній інвестиційній базі й достатній ринковій основі. Уряд України передбачає що такий підхід спричинить посилення ролі держави як суб'єкта, який підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов; виробників. Планується розв'язати проблему надмірної витратності й енергомісткості української економіки, забезпечити виконання поточних розрахуй за спожиті ресурси, насамперед за енергоносії.

Бюджет — це відповідальність влади перед громадянами. Стан бюджеті системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в краї а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної і залежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економ них відносинах.

5. Проблеми формування Державного бюджету України на сучасному етапі.

      Ринкова економіка знаходиться під постій­ним суспільним, демократичним контролем державних інститутів. В умовах розвитку демократії громадяни як виборці мають можливість впливати на зміст фінансових операцій та загальний стан державних фінансів. Через представницькі структури демократичним способом вирішується питання про вибір пропорцій розподілу фінансових ре­сурсів між приватних! і державним секторами, про складові і баланс бюджету, про структуру державних видатків і суспільних благ тощо. Становлення демократії в Україні як одного з суспільно-економічних факторів розвитку має стати важливим критерієм оцінки фінансово-господарської діяльності держави на суспільну зрілість і, відповідно,  напрямів реструктуризації доходів, пріоритетів їхнього розподілу і використання з метою ефективного виконання конституційних зобо­в'язань у процесі здійснення суспільних благ.

         Дослідження проблеми сус­пільного вибору в контексті прийняття бюджетних рішень вимагає но­вих підходів та поглядів на вирішення питання підвищення ефектив­ності формування доходів та здійснення видатків бюджету. Правові норми бюджетного процесу та системи оподаткування, проблеми ба­лансування державних доходів і видатків, досягнення балансу попиту і пропозиції на суспільні блага, механізми узгодження бюджетної та по­даткової політики - це ті важливі питання в розвитку бюджетних від­носин, які повинні розглядатись і вирішуватись у контексті вдоскона­лення демократичних процедур прийняття рішень. За цих умов у гро­мадянському суспільстві парламент все більше стає суспільним фору­мом різних політичних груп, де їхні інтереси узгоджуються й трансформуються в державну волю. Тому в процесі прийняття рішень законодавство опиняється під тиском різних суспільних сил і політичних партій, а бюджетні рішення не відображають суспільні потреби і мають відтінок політичних компромісів./10, c.17/.

У демократичному громадянському суспільстві споживання сус­пільних благ виключає міжперсональне суперництво між споживачами і допускає безоплатне користування благами. Забезпечення суспільни­ми благами у ринковій демократії вільної торгівлі уподібнюють блага­ми за цінами, рівень яких встановлюється з суспільної згоди за демо­кратично-представницькою процедурою

Бюджетна сфера поєднує фінансові та політичні процеси, що постійно підтверджує практика розвитку парла­ментаризму усіх країн світу щодо вибору бюджетних пріоритетів у бо­ротьбі політичних сил за інтереси при прийнятті рішень. Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення кон­сенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

Прийняття ефективного, реального і збалансованого бюджету че­рез політичні процедури парламентських дебатів є досить складний процес. Він спричиняється можливостями блокування тих чи інших рі­шень лобістськими силами та/або надмірними трансакційними витра­тами (зусиль, часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів). За цих умов формування бюджетної політики має відбуватися в контексті узгодженості таких економічних категорій, як «податки» і «суспільне благо» в діалектичному поєднанні з доходами і видатками бюджету в процесі забезпечення виконання конституційних зобов'язань.

          Існують різні підходи до оцінки результативності бюджетної фор­ми організації надання суспільних благ, що постійно дискутується і ви­магає вивчення усіх суспільно-економічних факторів впливу на форму­вання бюджетної політики. Громадянське суспільство має відігравати головну роль як у нагляді за державними видатками у діяльності уряду, так і в політиці щодо формування доходів бюджету, ефективності їх­нього розподілу, використання та відтворення. За цих умов необхідно розробити в Україні нові демократичні підходи, які б забезпечували проведення дієвого обговорення урядом з громадянським суспільством рішень прогресивності бюджетної політики, стратегії держави щодо доходів, їхньої ефективності в процесі розподілу, витрачання та відтво­рення, а також механізми необхідного зворотного зв'язку для оцінки результатів діяльності держави сьогодні і на перспективу в процесі на­дання суспільних благ і послуг населенню. ./10, c.19/.

Відсутність дієвих правових форм і методів регулювання суспіль­ного вибору та ефективного менеджменту при прийнятті прозорих, об­ґрунтованих  бюджетних рішень негативно впливає на досягнення фі­нансової стабільності і управління потоками державних коштів. Украї­на в питанні застосування бюджетних технологій, на нашу думку, зна­ходиться на досить низькому рівні порівняно із діючими європейськи­ми стандартам управління публічними фінансовими ресурсами. У формуванні та реалізації фінансової політики України відсутній дієвий бюджетний менеджмент та існує проблема кадрового забезпечення прийняття професійних рішень на усіх етапах організації бюджетного процесу. Тому і невипадковим є те, що в останні роки при підготовці проекту державного бюджету та прийняття Закону України «Про Дер­жавний бюджету України на відповідний рік» бюджетні рішення підля­гали досить частим змінам, переосмисленню. Вони мали, як правило, політичний характер, що не сприяло підвищенню ефективності в уп­равлінні потоками бюджетних коштів. Бюджетний процес знаходився під впливом різних політичних сил, а Державний бюджет України як головний фінансовий план став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень.