Бюджетна система України

Фінансування повноважень (видатків), що їх держава передає  на виконання місцевим бюджетам, здійснюється за рахунок закріплених за останніми  загальнодержавних доходів, а в  разі їх недостатності з державного бюджету місцевим передаються міжбюджетні трансферти.

При цьому держава  повинна регулювати місцеві бюджети  таким чином, щоб обсяги бюджетних  ресурсів відповідали повноваженням  на здійснення видатків виконання яких проводиться з бюджетів відповідного рівня. [33, 87 c.]

Цілісна концепція реформування міжбюджетних відносин в України  повинна будуватися на системі економічних  принципів і критеріїв розподілу  функціональних повноважень між  органами державної влади й місцевого  самоврядування, що дасть змогу створити економічні умови для ефективної організації державної влади у країні та функціонування багаторівневої системи на підставі внутрішніх стимулів. Аналіз особливостей суспільних благ і послуг свідчить, що з одного боку, можливості користування ними є територіально обмеженими, а з іншого – потреби та уподобання жителів різних регіонів або населених пунктів можуть бути неоднаковими. Ці дві об’єктивні економічні обставини мають принципове значення для розподілу повноважень між органами влади і формування бюджетної системи країни. Повноваження треба так розподілити між органами державної влади та місцевого самоврядування, щоб створити умови для оптимального використання ресурсів країни. Це означає, що пропозиція суспільних благ і послуг повинна відповідати двом критеріям:

1. відповідності видів і обсягів надаваних благ і послуг потребам і уподобанням економічних суб’єктів;
2. економічної ефективності виробництва суспільних благ і послуг.

Система міжбюджетних відносин, яка досі діє в Україні, породжує проблеми у проведенні регіональної політики, головними з яких є незацікавленість місцевої влади у нарощуванні дохідної бази у своїх регіонах, регіональний сепаратизм, неможливість фінансування  економіки регіону або її пріоритетних секторів. [36, 30c.]

Аналіз досвіду зарубіжних країн у сфері міжбюджетних відносин свідчить, що головним принципом їх організації цих відносин повинен стати принцип субсидіарності,  тобто наближення до безпосереднього споживача суспільних послуг,  які надає держава.  Додержання цього принципу було визначальним  моментом при передачі певних повноважень на певний рівень бюджетної системи в більшості країн Європи.  Позитивним є те,  що цей принцип визначається Бюджетним кодексом України, але необхідно ще створити законодавчу базу, яка б ефективно реалізувала його на практиці.

Для поліпшення ситуації в Україні, треба:

1. Насамперед процес  збільшення частки місцевих бюджетів  у бюджетній системі відповідає  загальноєвропейській тенденції  фінансової децентралізації бюджетного  процесу. Для нормального здійснення цього плану треба реально передати місцевим бюджетам нові джерела фінансових надходжень, зокрема запровадити податок на нерухоме майно, розширити перелік місцевих податків і зборів за рахунок провадження податків із цільовим використанням одержаних коштів.

2. Для збільшення витрат  місцевих бюджетів є два способи:  до їхніх доходів треба додати  деякі інші джерела податкових  надходжень або слід збільшувати  трансферти.

3. Під час проведення  реформ у цій сфері треба  максимально забезпечити фінансування соціальної сфери. Тому, плануючи дохідну частину місцевих бюджетів, слід критично підходити до прогнозних показників. Інакше кажучи, через завищення прибуткового податку, що є головним джерелом доходів для місцевих бюджетів, під загрозою невиконання можуть опинитися такі найбільші статті витрат, як виплата зарплати бюджетникам та ін.

4. Треба вже нині  піклуватися про культуру фінансової  самостійності місцевих органів  влади. Йдеться про професіоналізм  регіональних менеджерів. Сьогодні  місцеві влади й бюджетні організації налаштовані проти збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті. їхнє невдоволення викликане тим що і в 2006 році залишалася схема фінансування місцевих бюджетів — делегування на місця державних повноважень з наступним їх фінансуванням у вигляді субвенцій. Виявляється, що відповідальність за державні повноваження пере даються, а реальні фінансові ресурси відсутні. Це призводить до того, що регіональні керівники, котрі працюють ефективно, стають винуватцями, що може спричинити деградацію адміністративного ресурсу на місцях. Чого допусти ти держава не має права.

5. Ефективність реформ  за фінансової децентралізації  залежить безпосередньо від виконання  зобов'язань держави перед регіонами.

Невиконання цих зобов'язань  у попередніх роках — яскравий тому приклад. Ось чому при невиконанні державою своїх зобов'язань у частині дотацій і трансфертів до місцевих бюджетів треба вживати твердих каральних заходів щодо посадових осіб, з вини яких відбулися ці порушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Бюджет є формою планомірного накопичення  і використання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної  влади, регіонального та місцевого самоврядування.

Бюджет є важливим економічним  важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Структура бюджетної системи України  визначається її Конституцією. В ній  та в Законі про бюджетні права  закріплюються права держави  та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Під бюджетним устроєм розуміють  організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок між її окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономно Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.  Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

Головним ланцюгом бюджетної  системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.

Доходна база бюджетів всіх рівнів формується за рахунок закріплених  законами держави джерел доходів по відповідний ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядних органів, що складають і виконують бюджет.

Конституцією України  надано виняткове право затверджувати  бюджет держави Верховної Раді, а  адміністративно-територіальні бюджети  — відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває силу закону.

Держава через бюджет акумулює велику частину національного  доходу, фінансуючи народне господарство і соціально-культурний розвиток країни, регулює ці процеси, контролює додержання режиму жорсткої економії коштів і зростання їх находжень, а через них – скорочення бюджетного дефіциту.

Бюджетний дефіцит виникає  внаслідок незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання  видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не буде вжито дійових заходів до стабілізації економіки і додержання співвідношення видатків з доходами, що вимагає запровадження режиму жорсткої економії коштів. Таку функцію, поряд з вимогами законів ринку, зобов’язані виконувати всі владні та управлінські структури.

Основною умовою бездефіцитності  бюджету є стійкість економіки  і додержання пропорцій між доходами і видатками. В іншому випадку з’являється необхідність випуску в обіг додаткових грошей для збалансування бюджету, що ще більше поглиблює негативні явища в економіці, як це спостерігається в сучасних умовах.

Структура доходів і  видатків бюджету кожної держави  визначається економічним устроєм її суспільства, її природою і функціями.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бюджетний кодекс України http://www.rada.gov.ua/
2. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України. – 2011.- №1. – С. 13-22
3. Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС, 2001, 416 с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.
5. Василик О. Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської систем України // Банківська справа. - 1998. - № 3. - C. 44-49
6. Венгер В. В. Фінанси: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. В. Венгер. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 432 с. — ISBN 978-966-364-802-6.
7. Демків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О.І. Демків // Фінанси України. – 2009. – №3. – С. 46-55.
8. Жибер Т.В. Удосконалення процесу бюджетування в Укоаїні / Т.В. Жибер // Фінанси України. – 2009. - №8. – С. 76-81
9. Закон України «Про бюджетну систему Укріїни» від 5 грудня 1990 р.
10. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 1997 р.
11. Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік»
12. Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік»
13. Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» 
14. Зайчикова В.В. Удосконалення бюджетного законодавства в контексті європейського досвіду скорочення дефіциту бюджету / В. В. Зайчикова // Фінанси України : Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України. - 2011. - № 5. - С. 56-68
15. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч.посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000.- с.
16. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Вища школа- Знання, 2004, 743 с
17. Кудряшов В. П. Поняття бюджетної системи та її децентралізації// Фінанси України. - 2006. - № 8. - С.25-32
18. Луніна І. О. Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи/ І. Луніна // Фінанси України. – 2010. №9. – С. 3-12
19. Місцеве самоврядування в Україні: стан та перспективи розвитку. Аналітична доповідь. – К. : НІСД, 2009. – 62 с.
20. Максюта А.А. Напрями вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні // Україна: Формування основи для стабільного зростання. — Меморандум про економічний розвиток. - Т. 2. - К.: Світовий банк, 2004. - С 111-168
21. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.ІSBN 966–574–285Х
22. Опарін В. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 9. - C. 126-133
23. Офіційний сайт Тернопільскої міської ради  http://www.rada.te.ua/
24. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. http://pidruchniki.ws/14980727/finansi/derzhavniy_borg#950
25. Павлюк К.В. Концептуальні підходи до вдосконалення системи міжбюджетних відносин на засадах конкурентного федералізму // Наукові праці НДФ1.- 2006.- №1(34). - С 23—34
26. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України.- 2006.— №4. — С 24-37
27. Піхоцький В.Ф. Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально- економічного розвитку України // Фінанси України. – 2010.-№3. – С. 30-37
28. Радіонов Ю.Д.  Проблема ефективності використання бюджетних коштів / Ю.Д.  Радіонов // Фінанси України. – 2011. – № 5. – С. 47-55
29. Рахункова палата України http://www.ac-rada.gov.ua
30. Рибак С. Бюджетна стратегія: українські реалії та зарубіжний досвід// Стаття періодики -2011.-№8. – С 40-45.
31. Романенко О.Р. Фiнанси: Навч.-метод. посiб. для самост. вивч. дисциплiни. — 2-ге вид., перероб. i доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.
32. Стефанюк І.Б. Оцінка управління бюджетними коштами у світлі вимог нового бюджетного кодексу. // Фінанси України. – 2010. - №11.- С.31-35
33. Стефанюк І.Б.,Крисюк Н.Е. Актуальні аспекти міжбюджетних відносин у світлі нової редакції бюджетного кодексу України // Фінанси України. – 2011.- №2. – С. 86-96
34. Фінансове право: Навч. посіб. / За ред. М. П. Кучерявенка. - X.: Право, 2010. - 288 с.
35. Фещенко Л. В., Проноза П. В., Кузьминчук Н. В.  Б 37   Бюджетна система України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 440 с. – Мова укр. ISBN 978-966-351-192-4
36. Швець В.Я. Концептуальні підходи до вдосконалення системи міжбюджетних відносин // Фінанси України.- 2005.- №3. - С 23-31.
37. Шишко, О. В. Напрями розвитку системи міжбюджетних відносин України  в середньостроковій перспективі [Текст] / О. В. Шишко // Фінанси України. - 2011. - №7. - С. 51-61.