Державний бюджет: суть та призначення

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ.

 
ЗМІСТ

 
 
 
  Вступ

1. Соціально   -  економічна   сутність   та   призначення   державного бюджету.

1.1   Зміст , економічна природа та  призначення державного бюджету

1.2   Бюджет в регулюванні економічних  та соціальних процесів в державі

1.3   Еволюція  державного бюджету

2. Планування та  виконання показників  бюджету

2.1 Методичні принципи планування  показників бюджету

2.2   Доходи Державного бюджету і  їх зв"язок з основними макроекономічними показниками соціально-економічного розвитку держави

2.3    Аналіз  видатків державного бюджету

3. Шляхи оптимального  наповнення та  використання бюджетних  ресурсів.

3.1 Результативність , шляхи акумуляції  додаткових фінансових ресурсів.

3.2  Оптимізація видаткової частини  бюджету.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки.

 

ВСТУП

       Україна проходить перехідний період від  адміністративне - командної до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, з'являються нові важелі впливу на економічний та суспільний розвиток держави. Однією з найважливіших сфер такого впливу є бюджет. Визначене завдання актуалізує розробку системи бюджетного регулювання економіки не тільки на макрорівні, але і на рівні окремих адміністративно-територіальних утворень, проведення наукових досліджень, вивчення та впровадження кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду у практику державного управління та регулювання соціальне -економічних процесів.

       Проблема  фінансової стабілізації вітчизняної  економіки - одна з центральних, оскільки це об'єктивна передумова стійкого економічного розвитку та зростання суспільного добробуту. Провідна роль у системі фінансів належить загальнодержавним фінансам і передусім державному бюджету. Тому саме бюджетний механізм потребує удосконалення і посилення його впливу на підвищення раціонального використання усіх видів фінансових ресурсів. [22]

      Одним з головних інструментів державного регулювання соціальне -економічного розвитку, реалізації конституційних обов'язків держави та її регіонів є державні фінанси, як складова частина фінансової системи країни. Бюджетна політика - це невід"ємний складник фінансової політики держави, яка орієнтується на той самий вихідний принцип регулювання руху фінансових потоків - забезпечення компромісу інтересів усіх громадян. Бюджетне фінансування виступає основним складником забезпечення зростання суспільного добробуту.

       Центральне  місце у фінансовій системі кожної держави посідає державний бюджет - основний загальнодержавний фонд централізованих коштів, що його використовує уряд для фінансування своєї діяльності. За

 

       

допомогою бюджету держава концентрує певну  частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її що робить державний бюджет одним із найважливіших і найдієвіших інструментів впровадження державної політики, невід"ємною частиною ринкових відносин. [32]

      Державний бюджет має бути потужним інструментом регулювання темпів та пропорцій  суспільного розвитку не тільки на макрорівні, а і на рівні окремих територій, він є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов"язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний період. Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. У зв'язку з цим особливої уваги набуває узгодження міжбюджетних стосунків та поліпшення управління фінансовими ресурсами як з боку держави в особі центральних органів, так й з боку регіональних управлінських структур та органів місцевого самоврядування через місцеві бюджети. Останнім часом основна робота по вирішенню соціальних проблем, забезпечення повсякчасних потреб громадськості все більше переноситься з "центру" на місця, зростає роль місцевих органів управління у проведенні власної регіональної та економічної політики. Проте ще не створено відповідного механізму формування місцевих бюджетів як основного важелю впливу місцевих та регіональних органів влади на соціальне — економічні процеси на підвідомчих територіях. [15]

       Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу знаменувало завершення багаторічних дискусій із проблем і перспектив розвитку бюджетної системи нашої держави, засад організації бюджетних правовідносин органів державної влади та управління й місцевого самоврядування, а також умов формування, розподілу і перерозподілу потоків бюджетних ресурсів. Цей законодавчий акт став підгрунттям стабільності однієї з найважливіших сфер державних фінансів.

 

       

       Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціальне орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу.

       Разом з тим в економічній теорії та практиці в неповній мірі вирішені питання суті бюджетного регулювання , його завдань та можливостей використання в сучасних умовах. Недостатньо відведено уваги теоретичній розробці та впровадженню цілісної системи бюджетного планування як основної складової державного регулювання економіки. У багатьох роботах розглядаються проблеми формування між бюджетних відносин, однак проблему використання бюджету в якості важелю впливу на економічні та соціальні процеси на місцях мало приділяється уваги. Актуальність та важливість цих проблем у теоретичному та практичному плані визначили вибір теми магістерської роботи. [11]

 

       

Розділ 1

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

 
1.1 Зміст, економічна  природа та призначення  державного бюджету

       Ринкова економіка з усього розмаїття  її моделей характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації економічної та соціальної політики. Тому важливо 'усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

       У системі макроекономічного регулювання  важлива роль належить фінансовим методам та інструментам, за допомогою яких необхідно вирішувати завдання створення сприятливого фінансового середовища для розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги. Серед сукупності фінансових методів провідну роль відіграє бюджетна система України.

       Сьогодні через бюджет в галузевому та територіальному розрізах перерозподіляється біля 24 відсотків валового внутрішнього продукту. Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від ЗО до 50 відсотків валового внутрішнього продукту. Проблема полягає у пошуку виважених форм та методів такого перерозподілу, що в умовах України є одним з найважливіших завдань. [18]

 

       

       Якщо  уважно проаналізувати нинішню структуру  доходів та видатків бюджету, то, насамперед, очевидною стає відсутність науково  обґрунтованої системи витрат, які  повинні фінансуватися з державного бюджету. Мова йде про витрати, які мають виключно загальнодержавне значення.

       Бюджетна  система України переобтяжена великою  кількістю видатків, які традиційно перейшли з часів колишнього Союзу  РСР, тобто тих з них, які зумовлені  іншою фінансовою політикою - політикою тоталітарної держави з надмірною централізацією, всеосяжним перенесенням фінансового забезпечення здійснюваних витрат на плечі держави. Насамперед; маються на увазі видатки на розвиток економіки, які становили майже ЗО відсотків всіх бюджетних витрат. В умовах функціонування ринку такі витрати не завжди є раціональними, доцільними та постійно вимагають зростання податкового навантаження, і, передусім, на виробничі структури. Тут треба виходити з того, що - держава може витрачати лише ті кошти, які мобілізує за допомогою податкової політики. [23]

       Тому  зараз потрібна серйозна наукова  та організаційна робота щодо докорінного перегляду структури державних витрат і залишення на її утриманні за рахунок бюджетних коштів лише тих з них, які неможливо або недоцільно здійснювати за рахунок інших джерел. Це також стосується і витрат на утримання соціальне - культурних установ і закладів. На жаль, нині в нас відчувається брак комплексних наукових обгрунтувань щодо кількості вищих навчальних закладів, потреби у спеціалістах, яких необхідно готувати для господарства країни, мережі культурно-освітніх установ, медичних закладів тощо.

       Основні напрями удосконалення бюджетного механізму на сучасному етапі і в перспективі можна звести до таких:

       проведення  цілеспрямованої політики скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу від дотування витрат виробників та дотації споживачам при скороченні їхньої частки в обсязі виробництва валового внутрішнього продукту;

 

       

       забезпечення  адресності в наданні цільової соціальної підтримки непрацездатним та малозабезпеченим верствам населення верствам населення;

       подальше  реформування сектора соціальних послуг, у тому числі житлово-комунального господарства, при якому бюджетні дотації мають замінюватися оплатою послуг з одночасним переведенням сум дотацій у грошові доходи населення; [34]

       удосконалення мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, підвищення частки позабюджетних  джерел фінансування на їх утримання;

       зменшення бюджетних асигнувань на фінансування капітального будівництва за рахунок розширення практики залучення інших інвестиційних джерел, у тому числі продажу об'єктів незавершеного будівництва, пошук нових форм взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу (продажу акцій, паїв, облігацій, залучення кредитів).

       Для забезпечення збалансованості доходів  та витрат необхідно переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат, насамперед, на приорітетних напрямках розвитку економіки.

       З метою звільнення підприємств і  організацій, заснованих на державній  формі власності, від обов'язків утримувати об'єкти соціальної сфери, збереження функціонального їх призначення та створення сприятливих умов для господарювання суб'єктів підприємницької діяльності треба забезпечити передачу таких об'єктів у власність місцевих органів влади та продаж комерційним структурам. Відомо, що вільних коштів для їх утримання ні в Державному бюджеті України, ні в місцевих бюджетах немає, тому така передача повинна здійснюватися поступово, поетапно, в міру вишукання джерел фінансування.

       Важливою  умовою успішного функціонування бюджетної  системи має стати поглиблення  реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та

 

       

10

регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративне - територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру адміністративне - територіальних утворень. Це має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створених на відповідній території, перерозподільчих міжрегіональних процесів.

       Вдосконалення бюджетних взаємовідносин вимагає глибокого територіального осмислення ролі бюджету в територіальній системі держави, особливо у мовах переходу до ринкової моделі економіки. Досвід високо розвинутих країн світу дає всі підстави, щоб стверджувати, що ринок відноситься до загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться таким на найближче майбутнє.